67

ЗМІСТ:

ТЕМА 1. Пародонтологія як розділ терапевтичної стоматології. Пародонт. Анатомо-фізіологічні особливості тканин пародонту. Захворювання пародонту. Визначення. Термінологія. Класифікації. Методи обстеження хворих із захворюваннями пародонту.

ТЕМА 2. Запальні захворювання тканин пародонту. Папіліт. Гінгівіт. Етіологія. Патогенез, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування та профілактика.

ТЕМА 3. Етіологія та патогенез пародонтиту і пародонтозу. Роль місцевих факторів і загального стану організму у виникненні патології.

ТЕМА 4. Пародонтит, пародонтоз. Клініка, діагностика, диференційна діагностика.

ТЕМИ 5-6. Організація стоматологічної допомоги хворим на пародонти і пародонтоз. Сучасні принципи лікування. Загальне лікування і втручання в ділянці ураження, медикаментозна терапія, хірургічне (кюретаж) та ортопедичне (пришліфовування і тимчасове шинування зубів) лікування. Профілактика захворювань пародонту.

ТЕМА 7. Використання фізичних факторів у діагностиці та лікуванні захворювань пародонту.

ТЕМА 8. Організація та обсяг терапевтичної стоматологічної допомоги військовослужбовцям України в мирний і військовий час.

ТЕМА 9. Стоматологічна хроніоінтоксикація. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування і профілактика.

ЛЕКЦІЯ 1

ПАРОДОНТОЛОГІЯ ЯК РОЗДІЛ ТЕРАПЕВТИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ. ПАРОДОНТ. АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТКАНИН ПАРОДОНТУ. ЗАХВОРЮВАННЯ ПАРОДОНТУ. ВИЗНАЧЕННЯ. ТЕРМІНОЛОГІЯ. КЛАСИФІКАЦІЇ. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРИХ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ПАРОДОНТУ

ПАРОДОНТ – це комплекс тканин, що оточують зуб, становлять єдине ціле та мають генетичну й функціональну спільність.

Термін "пародонт" походить від грецьких слів: para - навколо, біля; і odontos - зуб.

Тканини, що входять до складу пародонта:

- ясна,

- кісткова тканина альвеоли (разом з окістям),

- періодонт,

- зуб (цемент, дентин кореня зуба, пульпа).

При втраті або видаленні зуба весь пародонт розсмоктується.

ЯСНА - слизова оболонка, що покриває альвеолярні відростки щелеп та охоплює шийки зубів.

У нормі слизова оболонка ясен блідо-рожевого кольору, поверхня її нерівна, схожа на апельсинову кірку (так званий "стиплінг") за рахунок дрібних втягувань, які утворюються на місці прикріплення ясен до альвеолярної кістки пучками колагенових волокон. При запальному набряку нерівності слизової оболонки ясен зникають, ясна стають рівними, гладкими, блискучими.

Зони ясен:

- маргінальні ясна, або вільний край ясен;

- альвеолярні ясна, або прикріплені ясна;

- сулькулярні ясна, або ясенева борозна;

- перехідна складка.

Маргінальні ясна - це ясна, що оточують зуб, шириною 0,5-1,5 мм.

Папіллярні ясна - містять у собі міжзубний або ясеневий сосочок.

Альвеолярні ясна - це ясна, що покривають альвеолярний відросток щелеп, шириною 1-9 мм.

Сулькулярні ясна (ясенева борозна) - клиноподібний простір між поверхнею зуба й маргінальними яснами, глибиною 0,5-0,7 мм.

Ясенева борозна вистелена епітелієм, що прикріплений до кутикули емалі. Місце прикріплення епітелію до емалі називається ясеневим прикріпленням.

Ясеневе прикріплення розглядають як функціональну одиницю, що складається з 2-х частин:

- епітеліального прикріплення, або сполучного епітелію, що утворює дно ясеневої борозни, перебуває над емалево-цементним сполученням на емалі. Ширина епітеліального прикріплення становить від 0,71 до 1,35 мм (у середньому - 1 мм);

- сполучнотканинного фіброзного прикріплення, що перебуває на рівні емалево-цементного сполучення на цементі. Ширина сполучнотканинного прикріплення становить від 1,0 до 1,7 мм (у середньому - 1 мм).

Для фізіологічного прикріплення ясен до зуба та для здорового стану пародонта ясеневе прикріплення повинне бути не менш 2 мм завширшки. Цей розмір визначають як біологічну ширину ясен.

Глибина анатомічної ясеневої борозни менш 0,5 мм, визначається тільки гістологічно.

Клінічна ясенева борозна глибиною 1-2 мм визначається шляхом зондування.

Епітеліальне прикріплення слабке, може бути зруйноване при зондуванні або роботі іншими інструментами. Із цієї причини клінічна глибина ясеневої борозни більше, ніж анатомічна глибина. Порушення зв'язку між епітелієм прикріплення та кутикулою емалі свідчить про початок утворення пародонтальної кишені.

Гістологічна будова ясен.

Гістологічно ясна складаються з 2-х шарів:

- багатошаровий плоский епітелій,

- власна пластинка слизової оболонки ясен.

Підслизового шару немає.

Будова багатошарового плоского епітелію порожнини рота:

- базальний шар - складається із циліндричних клітин, розташованих на базальній мембрані;

- шипуватий шар - складається із клітин полігональної форми, які з'єднані між собою за допомогою гемідесмосом;

- зернистий шар - клітини плоскі, містять зерна кератогіаліну;

- роговий шар - клітини плоскі, без ядер, що ороговіли, постійно злущуються.

Базальний шар перебуває на базальній мембрані, що відокремлює епітелій від власної пластинки слизової оболонки ясен.

У цитоплазмі клітин всіх шарів епітелію, крім рогового шару, є велика кількість тонофіламентів. Вони визначають тургор ясен, що протистоїть механічному навантаженню на слизову оболонку та визначають її розтяжність. Епітелій маргінальних ясен - ороговеваючий, що робить його більше стійким до механічних, температурних і хімічних впливів під час прийому їжі.

Між клітинами багатошарового плоского епітелію перебуває основна речовина, що склеює, сполучної тканини (матрикс), до складу якого входять глікозоаміноглікани (у тому числі й гіалуронова кислота). Гіалуронідаза викликає деполімеризацию глікозоаміногліиканів основної речовини сполучної тканини, руйнуючи зв'язок гіалуронової кислоти з білком, внаслідок чого молекула гіалуронової кислоти змінює свою просторову конфігурацію, утворюються пори та підвищується проникність сполучної тканини для різних речовин, у тому числі для мікробів та їхніх токсинів.

Гістологічна будова епітелію прикріплення. Епітелій прикріплення складається з декількох (15-20) рядів довгастих клітин, що розташовуються паралельно поверхні зуба.

В епітелії слизової оболонки ясен кровоносних судин і нервових закінчень немає.

Гістологічна будова власної пластинки слизової оболонки ясен.

Власна пластинка - це сполучнотканнине утворення, складається із двох шарів:

- поверхневого (сосочкового),

- глибокого (сітчастого).

Сосочковый шар утворений пухкою сполучною тканиною, сосочки якого вдаються в епітелій. У сосочках проходять кровоносні судини та нерви, перебувають нервові закінчення.

Сітчастий шар утворений більш щільною сполучною тканиною (містить більше волокон).

Склад сполучної тканини:

- основна речовина - міжклітинний матрикс (35 %), утворений макромолекулами протеогліканів та глікопротеїнів. Основним глікопротеїном є фібронектин, що забезпечує з'єднання білка із клітинним матриксом. Інший тип глікопротеїну - ламінін - забезпечує приєднання епітеліальних клітин до базальної мембрани.

- волокна (колагенові, аргірофільні) - 60-65 %. Волокна синтезуються фібробластами.

- клітини - фібробласти, поліморфно-ядерні лейкоцити, лімфоцити, макрофаги, плазматичні, гладкі та епітеліальні клітини.

Кровопостачання слизової оболонки ясен.

Ясна кровопостачаються з підокісних судин, які є кінцевими гілочками під'язичної, підборідної, лицьової, великої піднебінної, підглазничної і задньої верхньої зубної артерії. Є багато анастомозів через окістя з судинами альвеолярної кістки та періодонту.

Мікроциркуляторне русло ясен представлене: артеріями, артеріолами, прекапілярами, капілярами, посткапілярами, венулами, венами, артеріовенулярними анастомозами.

Особливості капілярів слизової оболонки ясен

Для капілярів слизової оболонки ясен характерно:

- наявність безперервної базальної мембрани,

- наявність фібрил у клітинах ендотелію,

- відсутність фенестрації клітин ендотелію. Все це свідчить про великий по обсягу обмін між кров'ю та тканинами.

- діаметр капілярів дорівнює 7 мкм,

- у маргінальних яснах капіляри мають вигляд капілярних петель (шпильок) розташованих правильними рядами,

- в альвеолярних яснах і перехідній складці є артеріоли, артерії, венули, вени, артеріо-венулярні анастомози. Кровообіг у судинах ясен здійснюється за рахунок перепаду усередині судинного тиску. З артеріальних капілярів (де тиск становить 35 мм рт. ст.) іде фільтрація води, кисню та живильних речовин у тканині (де тиск дорівнює 30 мм.рт.ст.), а з венозних відбувається фільтрація води, вуглекислого газу та метаболітів у венули (де тиск становить усього 20 мм.рт.ст.).

Інтенсивність кровообігу в яснах становить 70 % інтенсивності кровообігу всіх тканин пародонта.

Парціальний тиск кисню в капілярах ясен дорівнює 35-42 мм ртутного стовпа.

Місцевий імунітет порожнини рота - це складна багатокомпонентна система, що включає специфічні та неспецифічні компоненти, гуморальні та клітинні фактори, які забезпечують захист тканин порожнини рота й пародонта від мікробної агресії.

Гуморальні фактори місцевого імунітету порожнини рота:

- лізоцим - викликає деполімеризацію полісахаридів клітинної оболонки мікроорганізмів;

- лактопероксидаза – утворює альдегіди, які чинять бактерицидну дію;

- лактоферин - конкурує з бактеріями за залізо, має бактеріостатичну дію;

- муцин - сприяє приклеюванню бактерій до епітеліальних клітин;

- бета-лізини - діють на цитоплазму мікроорганізмів, сприяючи їх аутолізу;

- імуноглобуліни (А, М, G) - попадають із сироватки крові шляхом пасивної дифузії через міжклітинні простори ясеневої борозни й через клітини епітелію. Основну роль грає імуноглобулін A (ІgА). Секреторний компонент SС імуноглобуліну А синтезується епітеліальними клітинами вивідних проток слинних залоз. Імуноглобулін А з'єднується із секреторним, компонентом у ротовій рідині та фіксується на епітеліальних клітинах, стаючи їхнім рецептором, і надає епітеліальній клітині імуноспецифічність. Імуноглобулін А з'єднується з бактеріальною клітиною, перешкоджаючи, тим самим осіданню бактерій на поверхні зубів, і зменшує швидкість утворення зубного нальоту.

Клітинні фактори місцевого імунітету порожнини рота:

- поліморфно-ядерні лейкоцити - виділяються в складі ясеневої рідини з ясеневої борозни в неактивному стані. Нейтрофільні лейкоцити мають спеціальні рецептори для з'єднання з бактеріальною клітиною. Лейкоцити активуються в сукупності з, антитілами, комплементом, лактоферином, лізоцимом, пероксидазою.

- моноцити (макрофаги) - фагоцитують мікроорганізми порожнини рота, виділяють речовини, що стимулюють лейкоцити.

- епітеліальні клітини слизової оболонки ясен - мають спеціальні рецептори для з'єднання з мікробною кліткою.

- муцин слини сприяє адгезії мікробних клітин і грибків до поверхні епітеліальної клітини.

Постійне злущування епітеліальних клітин із заблокованими на них мікроорганізмами сприяє виведенню мікробів з організму й перешкоджає надходженню їх у ясеневу борозну та глибше в тканини пародонта.

Іннервація слизової оболонки ясен

Нервові волокна ясен (мієлінізовані та немієлінізовані) перебувають у сполучній тканині власної пластинки ясен.

Нервові закінчення:

- вільні - інтерорецептори (тканинні),

- інкапсульовані (клубочки), які з віком перетворюються в дрібні петельки. Це - чутливі рецептори

- болючі, температурні - так звані полімодальні рецептори (які реагують на 2 види подразників). Ці рецептори мають низький поріг роздратування. Чутливі рецептори реагують на добольові роздратування. Найбільша кількість цих рецепторів перебуває в маргінальній зоні ясен.

КІСТКОВА ТКАНИНА АЛЬВЕОЛИ. Будова кісткової тканини альвеоли. Кісткова тканина альвеоли складається із зовнішніх і внутрішньої кортикальних пластинок і губчатої речовини, що перебуває між ними. Губчата речовина складається їхніх осередків, розділених кістковими трабекулами, простір між трабекулами заповнено кістковим мозком (червоним кістковим мозком - у дітей й юнаків, жовтим кістковим мозком - у дорослих). Компактна кістка утворена кістковими пластинками із системою остеонів, пронизана каналами для судин і нервів.

Напрямок кісткових трабекул залежить від напрямку дії механічного навантаження на зуби й щелепи при жуванні. Кістка нижньої щелепи має дрібнокоміркову будову з переважно горизонтальним напрямком трабекул.

Кістка верхньої щелепи має великокоміркову будову з переважно вертикальним напрямком кісткових трабекул.

Нормальна функція кісткової тканини визначається діяльністю наступних клітинних елементів: остеобластів, остеокластів, остеоцитів під регулюючим впливом нервової системи, гормону паращитоподібних залоз (паратгормон).

Корені зубів фіксуються в альвеолах. Зовнішня й внутрішня стінки альвеоли складаються із двох шарів компактної речовини. Лінійні розміри альвеоли менше довжини кореня зуба, тому край альвеоли не доходить до емалево-цементного сполучення на 1 мм, а верхівка кореня зуба нещільно прилягає до дна альвеоли внаслідок наявності періодонту.

Окістя покриває кортикальні пластинки альвеолярних дуг. Окістя - це щільна сполучна тканина, містить багато кровоносних судин і нервів, бере участь у регенерації кісткової тканини.

Хімічний склад кісткової тканини:

- мінеральні солі - 60-70 % (переважно гідроксиапатит);

- органічні речовини - 30-40 % (колаген);

- вода - у невеликій кількості.

Процеси ремінералізації та демінералізації в кістковій тканині динамічно врівноважені, регулюються паратгормоном (гормон паращитоподібних залоз), також вплив чинить тиреокальцитонін (гормон щитоподібної залози) і фтор.

Особливості кровопостачання кісткової тканини щелеп.

- Кровопостачання кісткової тканини щелеп має більший ступінь надійності за рахунок колатерального кровопостачання, що може забезпечити пульсовий приплив крові на 50-70 %, а через окістя в кісткову тканину щелеп надходить ще 20 % з жувальних м'язів.

- Дрібні судини та капіляри перебувають у ригідних стінках гаверсових каналів, що перешкоджає швидкій зміні їхнього просвіту. Тому кровопостачання кісткової тканини і її обмінна активність дуже високі, особливо в період росту кісткової тканини та зрощення переломів. Паралельно йде й кровопостачання кісткового мозку, що виконує кровотворну функцію .

- Судини кісткового мозку мають широкі синуси з уповільненим кровообігом внаслідок великої площі поперечного перерізу синусу. Стінки синусу дуже тонкі й частково відсутні, просвіти капілярів широко контактують із позасудинним, що створює гарні умови для вільного обміну плазми та клітин (еритроцитів, лейкоцитів).

- Є багато анастомозів через окістя з періодонтом і слизовою оболонкою ясен. Кровообіг у кістковій тканині забезпечує харчування клітин і транспорт до них мінеральних речовин.

- Інтенсивність кровообігу в костях щелеп в 5-6 разів перевищує інтенсивність кровообігу в інших костях кістяка. На робочій стороні щелепи кровообіг на 10-30 % більше, ніж на неробочій стороні щелепи.

- Судини щелеп володіють власним міогенним тонусом для регуляції кровообігу в кістковій тканині.

Іннервація кісткової тканини щелеп.

Уздовж кровоносних судин ідуть нервові вазомоторні волокна для регуляції просвіту судин шляхом зміни тонічної напруги гладких м'язів. Для підтримки нормальної тонічної напруги судин з кори головного мозку до них іде 1-2 імпульсів в секунду.

Іннервація судин нижньої щелепи здійснюється симпатичними судинозвужувальними волокнами від верхньошийного симпатичного вузла. Тонус судин нижньої щелепи може швидко й значно змінюватися при русі нижньої щелепи під час жування.

Іннервація судин верхньої щелепи здійснюється парасимпатичними судинорозширювальними волокнами ядер трійчастого нерва з Гассерова вузла.

ПЕРІОДОНТ (десмодонт, періодонтальна зв’язка) - це тканинний комплекс, розташований між внутрішньою компактною пластинкою альвеоли та цементом кореня зуба. Періодонт є оформленою сполучною тканиною.

Ширина періодонтальної щілини становить 0,15-0,35 мм, форма періодонтальної щілини - "пісковий годинник" (є звуження в середній частині кореня зуба), що дає кореню більшу волю для переміщення в пришийковій третині періодонтальної щілини та ще більшу в навколоверхівковій третині періодонтальної щілини.

Склад періодонту. Періодонт складається з:

- волокон (колагенових, еластичних, ретикулінових, окситаланових);

- клітин,

- міжклітинної основної речовини сполучної тканини.

Колагенові волокна періодонту розташовані у вигляді пучків, вплітаються з однієї сторони в цемент кореня зуба, а з іншого боку - у кісткову тканину альвеоли. Хід і напрямок волокон періодонту визначається функціональним навантаженням на зуб. Пучки волокон орієнтовані таким чином, щоб перешкоджати зсув зуба з альвеоли.

Виділяють 4 зони волокон періодонту:

- у пришийковій області - горизонтальний напрямок волокон,

- у середній частині кореня зуба - косий напрямок волокон (зуб як би підвішений в альвеолі),

- у навколоверхівковій області - горизонтальний напрямок волокон,

- у верхівковій області - вертикальний напрямок волокон. Колагенові волокна зібрані в пучки товщиною 0,01 мм, між якими є прошарки пухкої сполучної тканини, клітини, судини, нервові рецептори.

Клітини періодонту:

- фібробласти - беруть участь в утворенні й розпаді колагенових волокон, що входять до складу основної речовини сполучної тканини;

- гістіоцити,

- гладкі клітини,

- плазматичні клітини (виконують функцію імунного захисту тканин),

- остеобласти (синтезують кісткову тканину),

- остеокласти (беруть участь у резорбції кісткової тканини),

- цементобласти (беруть участь в утворенні цементу),

- епітеліальні клітини (залишки зубоутворювального епітелію - "острівці Маляссе" - під впливом патогенних факторів з них нібито можуть утворюватися кісти, гранульоми, пухлини);

- мезенхимні клітини – низкьодиференційовані клітини, з яких можуть утворюватися різні клітини сполучної тканини та клітини крові.

Колагенові волокна періодонту мають мінімальну розтяжність і стиском, що обмежує рух зуба в альвеолі під дією сил жувального тиску, що складає 90-136 кг між молярами. Таким чином, періодонт є амортизатором жувального тиску.

У нормі корінь зуба має похиле положення в альвеолі під кутом в 10°. При дії сили під кутом 10° до поздовжньої осі зуба відбувається рівномірний розподіл напруг по всьому періодонту.

При збільшенні кута нахилу зуба до 40° збільшується напруга в маргінальному пародонту на стороні тиску. Пружність колагенових волокон та їхнє похиле положення у періодонті сприяють поверненню зуба у вихідне положення після зняття жувального навантаження.

Фізіологічна рухливість зуба становить 0,01 мм.

Особливості кровопостачання періодонту. Судини періодонту мають клубчастий характер, перебувають у нішах кісткової стінки альвеоли. Капілярна мережа йде паралельно поверхні кореня зуба. Є велика кількість анастомозів між судинами періодонту та судинами кісткової тканини, ясен, кісткового мозку, що сприяє швидкому перерозподілу крові під час здавлювання судин періодонту між коренем зуба та стінкою альвеоли при жувальному тиску. При здавлюванні судин періодонту виникають вогнища ішемії. Після зняття жувального навантаження та усунення ішемії наступає реактивна гіперемія, що допомагає зубу повернутися у вихідне положення.

При похилому положенні кореня зуба в альвеолі під кутом 10° при жуванні в періодонті виникає 2 вогнища ішемії, протилежних один одному (один – у пришийковій, інший - у навколоверхівковій області). Ділянки ішемії виникають у різних місцях періодонту внаслідок рухів нижньої щелепи під час жування. Після зняття жувального навантаження реактивна гіперемія виникає у двох протилежних ділянках і сприяє встановленню зуба у вихідне положення. Відтік крові здійснюється по внутрішньокісткових венах.

Іннервація періодонту здійснюється з трійчастого нерва та верхньошийного симпатичного вузла. У навколоверхівковій області періодонту перебувають механорецептори (барорецептори) між пучками колагенових волокон. Вони реагують на торкання до зуба (на тиск). Механорецептори активізуються у фазі неповного змикання щелеп, забезпечуючи рефлекторний процес жування. При дуже твердій їжі та дуже сильному змиканні зубних рядів переборюється болючий поріг роздратування механорецепторів періодонту та включається захисна реакція у вигляді різкого відкривання рота внаслідок гальмування посилки імпульсів до жувальних м'язів (пригнічується періодонто-мускулярний рефлекс).

ЦЕМЕНТ - тверда тканина мезенхимного походження. Покриває корінь зуба від шийки до верхівки та забезпечує прикріплення волокон періодонту до кореня зуба. По будові цемент нагадує грубоволокнисту кісткову тканину. Цемент складається з основної речовини, просоченої солями кальцію, і колагенових волокон.

Види цементу:

- первинний, безклітинний – утворюється до прорізування зуба. Покриває дентин кореня на 2/3 довжини в пришійковій області. Первинний цемент складається з основної речовини та пучків колагенових волокон, що йдуть паралельно осі зуба в радіальному та тангенціальному напрямках. Колагенові волокна цементу переходять у Шарпєєви волокна періодонту та колагенові волокна кісткової тканини альвеоли. Товщина первинного цементу в області шийки зуба дорівнює 0,015 мм, в області середньої частини кореня зуба - 0,02 мм.

- вторинний, клітинний – утворюється після прорізування зуба при вступі зуба в оклюзію. Вторинний цемент нашаровується на первинний цемент, покриває дентин у верхівковій третині кореня зуба та міжкореневу поверхню багатокореневих зубів. Утворення вторинного цементу триває все життя. Новий цемент нашаровується на поверхню вже існуючого цементу. В утворенні вторинного цементу беруть участь клітини цементобласти.

Склад вторинного цементу:

- колагенові волокна,

- основна речовина, що склеює,

- клітини цементобласти – відросчаті клітини зірчастої форми, перебувають у порожнинах основної речовини цементу в індивідуальних лакунах. За допомогою мережі каналів і відростків цементобласти зв'язані один з одним та з дентинними трубочками, по них здійснюється дифузія живильних речовин з боку періодонту. Цемент не має кровоносних судин і нервових закінчень. Товщина вторинного цементу в області шийки зуба становить 20-50 мкм, в області верхівки кореня - 150-250 мкм.

Класифікації хвороб пародонта

(XVІ Пленум Всесоюзного наукового суспільства стоматологів, 1983):

1. Гінгівіт – запалення ясен, обумовлене несприятливою дією місцевих та загальних факторів, що перебігає без порушення цілісності зубо-ясеневого сполучення.

Форма:

• катаральний,

• гіпертрофічний,

• виразковий.

Тяжкість:

• легка,

• середня,

• тяжка.

Перебіг:

• гострий,

• хронічний,

• загострений.

Поширеність:

• локалізований,

• генералізований.

2. Пародонтит – захворювання тканин пародонту, що характеризується запаленням з утворенням пародонтального карману та деструкцією кісткової тканини міжзубних перетинок.

Тяжкість:

• легка,

• середня,

• тяжка.

Перебіг:

• гострий,

• хронічний,

• загострений (у т.ч. абсцедуючий),

• ремісія.

Поширеність:

• локалізований,

• генералізований.

3.Пародонтоз - дистрофічне ураження пародонта.

Тяжкість:

• легка,

• середня,

• тяжка.

Перебіг:

• хронічний,

• ремісія.

Поширеність: генералізований.

4.Ідіопатичні захворювання з прогресуючим лізисом тканин пародонта (пародонтоліз) –

• синдром Папійона-Лефевра,

• гістіоцитоз X,

• хвороба Хенда-Шиллера-Крісчена,

• еозинофільна гранульома

• цукровий діабет (некомпенсований) та ін.

5.Пародонтоми – пухлини та пухлино подібні процеси в пародонті (фіброматоз, епуліс).

Н.Ф. Данілевський вдосконалив класифікацію пародонтиту та в 1994 році вона була затверджена на Пленумі Асоціації стоматологів України

І. ЗАПАЛЬНІ

1. ПАПІЛЛІТ, ГІНГІВІТ

Форма: катаральний

гіпертрофічний

виразковий

атрофічний

Перебіг: гострий

хронічний

Глибина ураження: - м’які тканини

- остеопороз міжальвеолярних перегородок

Поширеність: - локалізований

- дифузний

2. ЛОКАЛІЗОВАНИЙ ПАРОДОНТИТ

Форма: катаральний

гіпертрофічний

виразковий

атрофічний

Перебіг: гострий

хронічний

Глибина ураження: - м’які тканини

- альвеолярна кістка

Поширеність: - локалізований

ІІ ДИСТРОФІЧНО-ЗАПАЛЬНІ

1.ГЕНЕРАЛІЗОВАНИЙ ПАРОДОНТИТ

Перебіг: гострий

хронічний

стабілізація

Ступінь розвитку: - початковий ступінь

- І ступінь

- ІІ ступінь

- ІІІ ступінь

Поширеність: генералізований

2.ПАРОДОНТОЗ

Перебіг: хронічний

Ступінь розвитку: - початковий ступінь

- І ступінь

- ІІ ступінь

- ІІІ ступінь

Поширеність: дифузний.

ІІІ. ПРОГРЕСУЮЧІ ІДИОПАТИЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

1. Захворювання, які супроводжують хвороби крові (лейкоз, циклічна нейтропенія, агранулоцитоз).

2. Гістіоцитоз X (хвороба Леттерера-Зиве, хвороба Хенда-Шиллера-Крісчена, еозинофільна гранульома).

3. Захворювання, які супроводжують порушення обміну речовин (хвороба Німмана-Піка, синдром Папійона-Лефевра).

4. При спадкових захворюваннях (хвороба Дауна, акантоплазія, десмонтоз).