22. Система заходів запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних екологічних ситуацій.

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій — підго¬товка і реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та при¬родної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реа¬гування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації техно¬генного та природного характеру на основі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну си¬туацію техногенного та природного характеру або пом'якшен¬ня її можливих наслідків (ст. 1 Закону України «Про захист на-селення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», п. 2 Положення про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації тех-ногенного та природного характеру, затверджене постановою КМУ від 3.08.1998 р.2, п. 2.6 Порядку об¬слуговування об'єктів та окремих територій державними ава¬рійно-рятувальними службами, затвердженого наказом МНС України від 17.11.2003 р.).

Запобігання виникненню надзвичайних екологічних ситуацій передбачає здійснення комплексу заходів стосовно об'єктів та діяльності, що можуть спричинити виникнення надзвичайної еко¬логічної ситуації, є потенційно небезпечними. Основні вимоги до таких об'єктів пред'являються Законом України «Про об'єкти підвищеної небезпеки», Законом України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природно¬го характеру» а також спеціальним екологічним законодавством. Зокрема, правовими засобами попередження виникнення надзви¬чайних екологічних ситуацій можна виділити:

— визначення правових та організаційно-технічних вимог до проектування, будівництва, введення в експлуатацію, а також безпосередньої експлуатації промислових підприємств, інших об'єктів, матеріалів. Такі вимоги забезпечення екологічної без¬пеки містяться в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законі України «Про охорону атмо¬сферного повітря», Водному кодексі, Лісовому кодексі та інших (встановлення нормативів екологічної безпеки в галузі охорони атмосферного повітря, охорони і використання вод, обмежень і заборон на здійснення діяльності, що може призвести до запо¬діяння шкоди довкіллю і людині тощо);

— реалізація екологічної експертизи стосовно запроектова¬ної діяльності на предмет дотримання екологічних вимог і недопущення в майбутньому настання шкоди довкіллю та здоро¬в'ю людей;

— ідентифікація, облік та паспортизація об'єктів підвище¬ної небезпеки (в тому числі екологічної), що передбачено ст. 9 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» та ст. 25 Закону України «Про захист населення і територій від надзви¬чайних ситуацій техногенного та природного характеру». Іден¬тифікація об'єктів підвищеної небезпеки — порядок визначення об'єктів підвищеної небезпеки серед потенційно небезпечних об'єктів. Ідентифікацію здійснює суб'єкт господарської діяль¬ності відповідно до кількості порогової маси небезпечних речо¬вин. На підставі повідомлень про результати ідентифікації упов¬новажені державні органи ведуть облік 21

об'єктів підвищеної не¬безпеки. Постановою КМУ від 11.07.2002 р. затверджені нормативи порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки та Порядок іден¬тифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки. Паспорти¬зація потенційно небезпечного об'єкта — процедура підготовки і надання паспорта потенційно небезпечного об'єкта, тобто до¬кумента визначеної форми, який містить структуровані дані про окремий потенційно небезпечний об'єкт. Положення про пас¬портизацію потенційно небезпечних об'єктів затверджене нака¬зом МНС України від 16.08.2005 р.;

— декларація безпеки об'єкта підвищеної небезпеки. Відпо¬відно до ст. 1 Закону України «Про об'єкти підвищеної небез¬пеки» декларація безпеки — документ, який визначає комплекс заходів, що вживаються суб'єктом господарської діяльності з метою запобігання аваріям, а також забезпечення готовності до локалізації, ліквідації аварій та їх наслідків. Суб'єкт господар¬ської діяльності, у власності або користуванні якого є хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки, організовує розроблення і складання декларації безпеки об'єкта підвищеної небезпеки від¬повідно до Порядку декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМУ від 11.07.2002 р.. Декларація безпеки складається на основідослідження суб'єктом господарської діяльності ступеня небез¬пеки та оцінки рівня ризику виникнення аварій, що пов'язані з експлуатацією цих об'єктів;

— розроблення і затвердження планів локалізації та ліквіда¬ції аварій. Зокрема, постановою КМУ від 16.11.2001 р. затверджений План реагування на надзвичайні си¬туації державного рівня. План реагування на надзвичайні си¬туації державного рівня призначений для: організації і здійс¬нення взаємоузгодженого комплексу організаційних та практич¬них дій (заходів) щодо проведення аварійно-рятувальних робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру державного рівня Державною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуа¬цій, центральними органами виконавчої влади, підприємства¬ми, установами та організаціями (незалежно від форми влас¬ності і господарювання). План визначає організаційні і практичні заходи та порядок дій, терміни їх виконання, порядок роботи органів управління, сил і засобів системи, необхідні для цього фінансові, матеріаль¬ні та інші ресурси і відповідальних виконавців щодо реагуван¬ня на надзвичайні ситуації державного рівня, а також основні заходи організації та проведення робіт з ліквідації їх наслідків. Закон України «Про об'єкти підвищеної екологічної небезпе¬ки» встановлює необхідність розроблення відповідними суб'єк¬тами господарювання, що експлуатують або планують таку ді¬яльність плану локалізації, ліквідації аварій на об'єктах під¬вищеної екологічної небезпеки. Слід зазначити, що такі плани розробляються і затверджуються одночасно з розробленням де¬кларації безпеки для кожного екологічно небезпечного об'єкта на 5 років і переглядаються через кожний вищезазначений термін;

— спостереження за станом потенційно небезпечних об'єк¬тів, яке здійснюється в рамках моніторингу потенційно небез¬печних об'єктів, Положення про який затверджене наказом МНС України від 6.11.2003 р.. Відповідно до п. З Положення моніто¬ринг потенційно небезпечних об'єктів передбачає спостережен¬ня за якісними і кількісними параметрами стану потенційно небезпечних об'єктів, збирання, оброблення, передавання та збе¬реження інформації про стан потенційно небезпечних об'єктів;

— визначення і формування матеріальних та фінансових ре¬сурсів для використання у випадках виникнення надзвичайних екологічних ситуацій. Постановою КМУ від 4.02.1999 р. затверджений Порядок фінансування робіт із запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а постановою КМУ від 29.03.2001 р. за¬тверджений Порядок створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій тех¬ногенного і природного характеру та їх наслідків3;

— встановлення обов'язкового страхування відповідально¬сті за спричинення шкоди при експлуатації об'єкта підвищеної небезпеки. Так, постановою КМУ від 16.11.2002 р. затверджений Порядок і Правила проведення обо¬в'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів гос¬подарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежо-вибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може привести до аварій екологічного та санітарно-епі¬деміологічного характеру;

— здійснення державного контролю та нагляду за діяльніс¬тю та об'єктами підвищеної небезпеки в загальному порядку, ви¬значеному законодавством.