Тема 7. Абсолютна монархія в країнах Західної Європи (хv-хvi ст.)

Мета заняття: освітня – засвоєння передумов і головних характерних рис абсолютизму та його деяких особливостей на прикладах Англії, Франції, Пруссії, Австрії; виховна – виховування почуття несумісності абсолютистської влади та додержання прав людини; розвиваюча – вироблення навичок порівнювального аналізу.

П л а н

1. Передумови абсолютизму і його головні риси.

2. Класична абсолютна монархія у Франції.

3. Особливості абсолютної монархії в Англії.

4. Князівський абсолютизм в Німеччині. Особливості поліцейського абсолютизму в Прусії та „просвіченого” абсолютизму в Австрії.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: абсолютизм, буржуазія, синекура, інтенданти, "Зоряна палата", сквайр, приход, мирові судді, "поліцейська держава", просвічений абсолютизм.

1. У 16 ст.провідні європейські держави вступають в етап абсолютної монархії. Передумови цього кореняться в економічній сфері. Поява мануфактури та формування загальнонаціонального ринку сприяє формуванню нового класу – буржуазії. Королі в боротьбі проти феодальної аристократії за об’єднання країни отримували її підтримку, оскільки буржуазія потребувала сильної держави, знищення внутрішніх мит, уніфікації грошової системи, зменшення привілеїв знаті. Буржуазія надавала королю кадри чиновників, фінансові кошти. Водночас опорою королівської влади було дрібне та середнє дворянство, що складало ядро королівської армії.

Абсолютна монархія – форма правління, за якої всі гілки влади знаходяться в руках спадкового голови держави. В кожній державі абсолютизм мав свої особливості.

2. Починаючи з XVI ст., у Франції формуються капіталістичні виробничі відносини. Формується єдиний загальнонаціональний ринок та єдина нація. На прикладі Франції можна дати характеристику абсолютизму. По-перше, уся повнота законодавчої, виконавчої та судової влади концентрується у руках спадкоємного голови держави - короля. По-друге, йому підкоряється весь централізований державний механізм. По-третє, існує контроль з центру за усіма провінціями, містами. По-четверте, перестають скликатися органи станово-представницькі (Генеральні штати у Франції). По-п’яте, призначення на церковні посади також виходить від короля.

Цьому сприяли реформи кардинала Ришельє, проведені у першій половині 17 ст.: 1) заборона дворянам мати укріплені замки, брати участь у дуелях; 2) введення у місцевому управлінні посади інтендантів; 3) жорстка регламентація всього життя; 4) втручання держави у справи науки та культури. Реформи кардинала Ришельє мали на меті зміцнення абсолютизму. Він розширив компетенції призначених з центру чиновників, які стояли на чолі провінцій (інтендантів).

Слід зрозуміти, що значення абсолютизму для розвитку країни, неоднозначно. Спочатку він має прогресивне значення (веде боротьбу проти розколу країни, сприяє зросту капіталістичної промисловості та торгівлі), однак пізніше (у Франції - з 2 половини XVI ст.) капіталізм досяг рівня, коли абсолютна монархія, захищаючи феодальний устрій, втрачає свої обмежено-прогресивні риси.

Особливість державного апарату французького абсолютизму - продаж державних посад.

Вищим дорадчим органом біля короля була Державна Рада, яку доповнювали: Рада фінансів, Таємна рада, апарат канцлера. Існувала Мала королівська рада. На чолі поточного управління – Генеральний контролер фінансів, або сюрінтендант.

Одночасно функціонували кілька судових систем без чіткого розмежування їх компетенції. З’являється право евокації.

Вже наприкінці XVII ст. абсолютизм стає у Франції гальмом суспільного розвитку.

3. Характеризуючи особливості абсолютної монархії в Англії, треба зазначити, що тут абсолютизм затвердився в середині XVI ст. під час королеви Єлизавети І. Парламент скликався дуже рідко. З’являється надзвичайний феодальний суд - Зоряна палата (з 1487 р.) - без присяжних засідателів та без формальності судів загального права.

Слід зрозуміти, що англійський абсолютизм має три особливості:

- продовжує існувати орган станового представництва - парламент;

- зберігається місцеве самоврядування;

- збройні сили, особливо армія, залишаються не чисельними.

Тому англійський абсолютизм називають обмеженим, або незавершеним. Опорою англійського короля в боротьбі за посилення влади було нове дворянство, або джентрі – дворяни, що отримували головний прибуток не від експлуатації селян, а від торговельно-підприємницької діяльності.

Органи влади Англії періоду абсолютизму виступали: Таємна рада, Зоряна палата, Висока комісія, парламент. Парламент, хоча і існував, практично не відігравав якоїсь ролі, а був слухняним знаряддям короля. Особливості системи місцевої влади: паралельне існування самоврядування та лордів-лейтенантів, що призначалися королем.

4. В Німеччині в 16-17 ст. не тільки зберігається, а й посилюється роздробленість. Причини збереження роздробленості: Реформація, що розділила країну за релігійною ознакою, та Тридцятирічна війна, завершення якої призвело до прийняття Вестфальського миру, за яким Німеччина визнавалася союзом держав. Абсолютизм тут існував не на загальнодержавному рівні, а по окремих німецьких державах. Тому німецький абсолютизм називають обласним, або князівським. Найбільш значними державами Німеччини були Прусія та Австрія, які дають два різновиди абсолютизму: в Прусії існував військово-бюрократичний абсолютизм, при якому величезне значення мають адміністративна та військова організація, у Австрії – просвічений (що прагнув запобігти революції шляхом поступок та реформ).

Абсолютизм був останнім етапом розвитку середньовічної держави.