Луганський державний університет внутрішніх справ

імені Е.О. Дідоренка

Кафедра тактико - спеціальної підготовки

ПЛАНИ

семінарських і практичних занять з навчальної дисципліни

“БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ”

для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр”

напряму 0304 „Право” за спеціальністю 6.030402 „Правознавство”

денна форма навчання (контракт)

Розробники:

кандидат медичних наук,

доцент Воронов М.В.

в.о. начальника кафедри

Лумеровський С.В.,

викладач кафедри

Чугунов М.О.

Обговорено

на засіданні кафедри ТСП

протокол №1

від 3 серпня 2009 р.

Луганськ-2009

Організаційно-методичні рекомендації

Навчальна система вищих навчальних закладів МВС України містить різноманітні методи роботи викладачів з студентами (слухачами). Належне місце серед цих форм навчальної роботи займають семінарські, практичні та індивідуальні заняття.

1. Семінарські заняття

Семінарські заняття в навчальному процесі проводяться для поглибленого вивчення дисципліни та оволодіння її методологічними основами.

Семінар - це вид навчальних занять, на якому викладач організує обговорення студентами (слухачами) питань програмного матеріалу. Семінари сприяють розвиткові творчої самостійності студентів (слухачів), поглибленню їх інтересу до науки і до наукових досліджень, вихованню педагогічного такту, розвитку культури мови, формуванню навичок і вмінь публічних виступів, участі в дискусіях. Семінарське заняття є важливим чинником не тільки для перевірки знань, але і для досягнення високого рівня знань на основі правильних суджень і висновків.

Головна мета семінарських занять – закріпити теоретичні знання, розвивати пізнавальну активність, самостійність, професійно використовувати знання в навчальній обстановці.

У вищій школі сформувалися три основних види семінарських занять:

• семінар, головна мета якого поглиблене вивчання ряду питань дисципліни, тематично (по змісту) зв'язаних з навчальною програмою;

• підсумковий семінар з базових розділів навчальної дисципліни або з всієї дисципліні в цілому. На ньому розглядаються питання, які є стержневими для дисципліни, важливими в методологічному відношенні або відносяться до значних проблем, для рішення яких необхідно використовувати великий матеріал. Такі семінари звичайно плануються чотиригодинними і їх рекомендовано проводити старшим викладачам;

• семінар дослідницького типу з тематикою з окремих часткових проблем науки для заглибленої їх обробки. Іноді семінар такого типу називають спецсемінаром (науковим семінаром).

Форми проведення семінарських занять можуть бути різноманітними. Вони залежать від типу семінару, змісту, особливостей дисципліни, досвіду і кваліфікації викладача, складу студентів (слухачів).

Розрізняють дві основних форми проведення семінару:

• розгорнута бесіда по складеному і заздалегідь доведеному студентам (слухачам) плану;

• невеликі доповіді студентів (слухачів) з наступним їх обговоренням також за планом, раніше доведеним учасникам семінару.

В плані звичайно відображається, в якій формі передбачається виступ студентів (слухачів). Це можуть бути реферати, короткі доповіді, рецензії та ін.

Самостійну роботу доцільно починати з вивчення тексту лекції, потім прочитати і законспектувати в зошиті для семінарів відповідний матеріал підручника та інших джерел. Читати потрібно уважно, докладно і критично аналізуючи прочитане. Зустрівши нове слово, вислів необхідно обов'язково усвідомити його зміст. Не зробивши цього, студент (слухач) ризикує неправильно зрозуміти значення слова, висліву або всього тексту, тому доцільно користуватися словниками або іншими допоміжними джерелами.

Перелік рекомендованої літератури не є вичерпним. Студенти (слухачі) повинні використовувати інші видання й особливо періодичні видання.

Оволодіння положеннями курсу передбачає не тільки міцне засвоєння тих або інших категорій, характерних рис і ознак. Готуючись до семінару необхідно звернути увагу на ключові поняття, що властиві зазначеним темам, і засвоїти їх. При відповіді на семінарському занятті необхідно так побудувати свій виступ, щоб виділити його основні фактори:

• чітке формулювання теоретичного положення;

• обґрунтування цього положення і розкриття характерних ознак і особливостей;

• аргументація та ілюстрація теоретичних положень конкретними фактами;

• значення розглянутих питань для практичної діяльності.

Відпрацьовування тем семінарських занять або окремих їх питань може будуватися в різних формах: співбесіди, загальногрупової дискусії, заслуховування та обговорення рефератів, проведення письмових контрольних робіт, виконання тестових задач. Виявлений рівень засвоєння матеріалу на семінарських заняттях враховується викладачем при проведенні контролю з використанням рейтингової системи оцінки успішності з кожної вивченої теми програми.

У ряді випадків теми рефератів і доповідей повідомляються студентам (слухачам) ще на початку вивчення дисципліни. Вони закріплюються за студентами (слухачами) як за їх бажанням, так і за рішенням викладача. Після цього викладач планомірно веде роботу з ними, допомагає (але не нав'язує) скласти план реферату, рекомендує навчальну і наукову літературу, консультує з основних питань теми. В кінцевому результаті план реферату (доповіді) повинен бути результатом самостійної роботи студентів (слухачів) над джерелами.

Практикується закріплення декількох студентів (слухачів) за однією і тією ж темою реферату, а на самому занятті доповідає один з них, інші можуть виступати з доповненнями, уточненнями. Визнається доцільним, щоб доповідь з теми реферату проводилась в усній формі, без прихильності до підготовленого тексту, тому що лише в цьому випадку можна придбати навички успішного викладу матеріалу. Разом з тим, доповідачеві необхідно користуватися планом, зачитувати окремі положення, що вимагають точної передачі, наприклад, цитати, визначення і т.д.

Після доповіді з теми реферату (звичайно не більш 20 хв.) викладач організовує його обговорення. У ході заняття можуть бути задані питання доповідачеві (і викладачеві), заслуховуються виступи. Керівник семінару дає необхідні пояснення, хоча зовні його втручання повинне бути не дуже активним і помітним. Доповідачеві надається заключне слово.

Оцінка реферату викладачем проводиться за наступними критеріями: співвідношення змістовності реферату і теми, повнота, обґрунтованість, стрункість логічної структури, самостійність і оригінальність наукових суджень, науковість висновків і їх зв'язок з практикою, з життям, використання сучасного апарату дослідження, стиль і оформлення реферату та ін.