4. Поняття і структура судової системи України, проблеми її організації та функціонування

Судова система – це сукупність визначених Конституцією та законами України судових органів (судів), що поєднані організаційними та функціональними зв’язками, мають спільні цілі та завдання, і здійснюють свою діяльність за єдиними принципами.

Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України.

Систему судів загальної юрисдикції утворюють:

1) місцеві суди;

2) апеляційні суди;

3) вищі спеціалізовані суди;

4) Верховний Суд України.

Правильно організована система судів є однією з гарантій справедливого і ефективного судочинства. Організація судової системи і судочинства має запобігати будь-яким спробам чинити тиск на суддів та виникненню найменших сумнівів щодо неупередженості та професіоналізму суддів.

Система судів загальної юрисдикції будується на принципах:

спеціалізації – суди мають бути організовані з урахуванням особливостей предмета судових справ за відповідною юрисдикцією та зумовленого цими особливостями виду судочинства;

територіальності – суди мають бути утворені так, щоб їх юрисдикція охоплювала певну територію держави, виходячи з потреби наближення судочинства до людини;

інстанційності – суди мають бути організовані так, щоб забезпечити право на перегляд судового рішення у суді вищого рівня.

Основними новелами Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року № 2453 стали зміна статусу й ролі Верховного Суду України, що позбавлений функцій касаційної інстанції та повноваження давати рекомендаційні роз’яснення з питань застосування законодавства, утворення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ліквідація військових судів, зміна системи і повноважень органів суддівського самоврядування, в тому числі щодо призначення суддів на адміністративні посади, механізму добору та притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності тощо, які у цілому характеризують різнонаправлені тенденції щодо централізації впливу на судову владу та демократизації окремих її складових.

Окремої уваги потребує проблематика організації, діяльності та розмежування юрисдикції адміністративних, господарських та третейських судів.

Рекомендована література

Основна література

І. Нормативні акти і матеріали судової практики

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року (із змін. і доповн.)// Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.

Кримінальний процесуальний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2012. – № 37. – Ст. 1370.

Цивільний процесуальний кодекс України. – Харків: “Одіссей”, 2010. – 192 с.

Кодекс адміністративного судочинства України. – Харків:Консум, 2010. – 160 с.

Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.

Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 р. // Офіційний вісник України.-2010.- № 551. – Ст. 1900.

Закон України “Про Конституційний суд України” від 16 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 49. – Ст. 272.

Закон України “Про третейські суди” від 11 травня 2004 року N 1701-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - N 35. - ст. 412.

Закон України від 15 січня 1998 р. “Про Вищу раду юстиції” // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 25. – Ст. 146.

Закон України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 11. – Ст. 50.

Закон України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року // Відомості Верховної Ради України. – 2006. - N 30. - ст. 260.

Закон України “Про міжнародний комерційний арбітраж” від 24 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - N 25. - ст. 198.

Указ Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10 травня 2006 року // Офіційний вісник України. – 2006. - № 19. - Ст. 1376

Про затвердження Концепції реформування кримінальної юстиції України: Указ Президента України N 311/2008 від 8 квітня 2008 року.

Кодекс суддівської етики від 22 лютого 2013 року, затверджений XІ з’їздом суддів України.

Стратегічний план розвитку судової влади України на 2013 – 2015 роки, затверджений XІ з’їздом суддів України.

Наказ ДСА України від 01 червня 2013 року № 73 “Про реалізацію пілотного проекту щодо надсилання судами SMS-повідомлень учасникам судового процесу (кримінального провадження)”.

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р. / Международное право в документах: Учеб.пособие / Сост.: Н.Т. Блатова, Г.М. Малков. – 3-е изд., перераб. и доп. – М., 2002. – С. 117-134.

Основні принципи незалежності судових органів, схвалені Генеральною Асамблеєю ООН 13 грудня 1985 р. / Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. /Упоряд. Т. Яблонської. – К.: Сфера, 1999. – С. 28 –31.

Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод, прийнята Радою Європи 4 листопада 1950 р. / Конвенція про захист прав людини та основних свобод. Із поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу № 11. Офіційний переклад. – К.: Міністерство юстиції України; Українська правнича фундація, 2002. – 24 с.