Самостійна робота:

Приступаючи до вивчення теми заняття, необхідно вивчити процесуальні основи судово-медичної експертизи речових доказів. Напочатку визначають поняття «речові докази» та з’ясовують які з них відносятся до речових доказів біологічного походження.

Потім вивчають порядок і методику дослідження речових доказів, а також перелік документів, що надсилають на судово-медичну експертизу (супровідне відношення, постанова про призначення експертизи, перелік, спрямованих на дослідження предметів, перелік питань, які потребують відповіді судово-медичного експерта).

Починають з розгляду судово-медичного дослідження крові: вивчають значення слідів крові як речових доказів; методи взяття крові; класифікацію кров’яних слідів за формою і механізмом утворення; сучасні методи встановлення наявності крові (попередні і доказові); визначають видову, групову і статеву належність крові; сучасні відомості про систему крові; дослідження крові для вирішення питання спірного батьківства, походження крові від немовляти, вагітної жінки тощо.

Далі послідовно розглядають судово-медичну експертизу волосся, сім’яних та потожирових плям, менструальної рідини, молозива, слини та інших біологічних виділень.

Також вивчають медико-криміналістичні методи дослідження речових доказів біологічного походження (цитологічний, рентгенологічний, ультрафіолетове та інфракрасне випромінювання, люмінісцентний та спектральний аналіз і т.д.).

Крім того, з’ясовують питання, які вирішує судово-медичний експерт при експертизі речових доказів біологічного походження.

На закінчення розглядають процесуальні та організаційні основи проведення судово-медичної експертизи за матеріалами справи. Вивчають приводи призначення такої експертизи (у випадках, коли неможливо обстежити живу особу) та перелік медичних документів, які підлягають експертному дослідженню (протокол огляду трупа, судово-медичний висновок розтину трупа, акт судово-медичного дослідження живої особи, висновок дослідження речових доказів біологічного походження, історія хвороби, амбулаторна карта).

У другу частину заняття необхідно повторити правові положення та організацію огляду трупа на місці пригоди (виявлення).

Далі розглядають особливості огляду місця пригоди та трупа при окремих видах смерті. При вогнепальних пораненнях важливе значення належить виявленню зброї, а також куль, пробоїн на предметах, місць їхнього розташування. Досліджують локалізацію, характер, форму та краї вогнепальної рани, кількість поранень. З’ясовують додаткові фактори пострілу.

При підозрі на отруєння звертають увагу на велику кількість лікарських препаратів, отруйних речовин, залишки харчових продуктів (гриби, консерви), наявність блювотних мас. При огляді трупа звертають увагу на колір шкіри (наприклад, присутність рожевих плям при отруєнні чадним газом і т.д.).

При асфіксії детально описують місце, де знаходиться труп, а також фіксують предмети, які пов’язані з пригодою, кров, біологічні виділення, сліди перенесення, волочіння трупа. При зовнішньому огляді трупа зосереджують увагу на його положення відносно навколишніх предметів, позу трупа, досліджують петлю, одяг. Особливу увагу звертають на розташування трупних плям.

При утопленні з’ясовують у якій рідині воно відбулося, на якій глибині, при повному зануренні або частковому, плаває труп чи ні. При огляді одежі звертають увагу на наявність на ній каміння, піску, цеглин, що сприяють щвидкому зануренню. При огляді тіла відзначають наявність дрібнопухирчастої піни навколо рота, блідість шкіри ("гусяча шкіра"), рожевих трупних плям, процесу мацерації, «рукавичок та шкарпеток смерті».

Ушкодження тупими та гострими предметами обумовлює їх пошук, виявлення на цих предметах слідів крові, волосся, відбитків пальців. Крім того, детально досліджують наявну кровотечу (розташування плям крові на предметах, одязі, тілі).

При ушкодженні автомобільним транспортом досліджують деформації й пошкодження корпусу автомашини (ум’ятини, подряпини) на предмет виявлення на них слідів крові та інших речових доказів біологічного походження. У протоколі фіксують місце розташування трупа, сліди на одежі від протекторів колес (уточнюють чим він утворений – снігом, брудом, піском і т.д.). Оглядають взуття потерпілого з метою наявності на них тертя об дорожнє покриття. При огляді трупа виявляють присутність специфічних (відбитки частин автомашини) і характерних («бампер-перелом», хлистоподібний перелом та ін.) ознак автомобільної травми. При ушкодженні залізничним транспортом установлюють розташування трупа стосовно рейок, з’ясовують наявність специфічних (відбитки на тілі частин залізничного транспорту, сліди мазуту на одязі і тілі) та характерних (розчленування тіла, смуги осаднення і ін.) ознак травми.

Крім того, вивчають особливості зовнішнього огляду трупа при дії деяких фізичних факторів (високої та низької температури, баротравми, іонізуючого випромінювання та ін.), а також при небезпечних інфекційних та вірусних хворобах.

Назавершення вивчають особливості дослідження (ідентифікації) невідомих осіб (антропометрія, словесний портрет, особливі прикмети, дактилоскопія, фотосуміщення), розчленованих, скелетованих та ексгумованих трупів, а також трупів новонароджених (установлення новонародженості, доношеності, зрілості і тривалості внутрішньоутробного життя та ін.).