Перелік рекомендованої літератури:

1. Венская Конвенция о представительстве государств в их отношениях с международными организациями универсального характера от 14 марта 1975 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_254 .

2. Венская Конвенция о праве договоров между государствами и международными организациями или между международными организациями от 21 марта 1986 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/ods.asp?m=A/CONF.129/15.

3. Договор о Европейском Союзе (Маастрихтский договор) от 7 февраля 1992 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/en/treaties/dat/11992M/htm/11992M.html.

4. Конвенция о привилегиях и иммунитетах Объединенных Наций от 13 февраля 1946 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/privileg.shtml.

5. Конвенция о привилегиях и иммунитетах специализированных учреждений от 21 ноября 1947 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/specagencies_privileges.shtml//

6. Лиссабонский договор о внесении изменений в Договор о Европейском союзе и Договор об учреждении Европейского сообщества от 13 декабря 2007 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/JOHtml.do?uri=OJ:C:2007:306:SOM:EN:HTML.

7. Північноатлантичний договір від 4 квітня 1949 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/950_008.

8. Статут Ради Європи від 5 травня 1949 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_001.

9. Статут Співдружності Незалежних Держав [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/997_033.

10. Устав Организации Объединенных Наций от 26 июня 1945 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/charter/.

11. Угода про створення Співдружності Незалежних Держав від 8 грудня 1991 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/997_077.

12. Валеев Р.М. Организация Объединенных Наций – 6о лет // Московский журнал международного права. – 2005. – № 4. – С. 39 – 55.

13. Энтин Л.М. Право Европейского Союза. Новый этап эволюции: 2009-2017 годы /Л.М. Энтин. – М.: Аксиом, 2009. – 300 с.

14. Зайцева О.Г. Международные межправительственные организации /О. Г. Зайцева. – М.: Наука, 1983. – 167 с.

15. Конституційні акти Європейського Союзу (в редакції Лісабонського договору) / пер. Г. Друзенка та С. Друзенко, за заг. ред. Г. Друзенка. – К.: «К.Ш.С.», 2010. – 536 с.

16. Копійка В. В. Європейський Союз: історія і засади функціонування : навч. посібник / В. В. Копійка, Т. І. Шинкаренко. – К. : Знання, 2009. – 751 с.

17. Косов Ю.В., Торопыгин А.В. Содружество независимых государств: Институты, интеграционные процессы, конфликты и парламентская дипломатия: Учеб. пособие / Ю.В. Косов, А.В. Торопыгин. – 2-е изд., доп. – М.: Аспект Пресс, 2009. – 256 с.

18. Международное право / Вольфганг Граф Витцтум [и др.] ; пер. с нем. / [В. Бергман, пред., сост. ] ; [науч. ред. и сост. указ. Т. Ф. Яковлева]. – М. : Инфотропик Медиа, 2011. – 992 с.

19. Международное право: Сборник документов: Учеб пособие / Н. Т. Блатова, Г. М. Мелков. – М.: Ид риор, 2011. – 704 с.

20. Международное право: учебник для бакалавров / И. В. Гетьман-Павлова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрайт, 2013. – 709 с.

21. Международное право: учебник /отв. ред. Г. В. Игнатенко, О. И. Тиунов. 6-е изд., перераб. и доп. – М.: НОРМА, 2013. – 752 с.

22. Международное публичное право : учебник / [Л. П. Ануфриев, К. А. Бекяшев, Е. Г. Моисеев, В. В. Устинов [и др.]; ответ. ред. К. А. Бекяшев. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Проспект, 2009. – 1008 с.

23. Міжнародне право: словник-довідник / [С. М. Перепьолкін, Т. Л. Сироїд, Л. А. Філяніна]; за заг. ред. Т. Л. Сироїд. – Х. : Юрайт, 2014. – 408 с.

24. Млінішин В.Б. Роль України у створенні ООН // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 3. – Одеса: Вид-во Одеського інституту внутрішніх справ. – С. 20 – 25.

25. Право международных организаций / под ред. И.П. Блищенко, А.Х. Абашидзе. – М: РУДН, 2013. – 597 с.

26. Правовая система Европейского Союза: монография / М. Н. Марченко, Е. М. Дерябина. – М.: Норма, 2012. – 704 с.

27. Щокін Ю., Свояк Д. Юридична природа привілеїв та імунітетів міжнародних міжурядових організацій та їх персоналу // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 4. – С. 132 – 142.

Тема № 7 ПРАВА ЛЮДИНИ У МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ

Семінарське заняття № 9 (2 години):

Навчальні питання:

1. Розвиток інституту прав людини в міжнародному праві.

2. Основні джерела міжнародного права прав людини.

3. Міжнародно-правовий захист прав людини.

4. Міжнародно-правовий механізм захисту прав та свобод людини.

5. Універсальні міжнародні міжурядові організації із захисту прав людини.

6. Регіональні міжнародні міжурядові організації із захисту прав людини (Рада Європи, ОБСЄ, СНД).

7. Законодавство України та міжнародні договори в галузі захисту прав людини. Міжнародні та внутрішньодержавні процедури і правила захисту прав людини.

Теми для рефератів:

1. Європейський Суд з прав людини: організація й порядок діяльності.

2. Механізм захисту прав людини в Україні.

Методичні вказівки:

Розкриваючи дану тему, потрібно зазначити, що права людини це одна з провідних галузей сучасного міжнародного права, яка складається з принципів і норм, що закріплюють основні та похідні права людини, тим самим визначає стандарти демократії у міжнародній та внутрішньодержавній правових системах. Особливість міжнародного права сьогодні полягає у тому, що воно не тільки закріплює комплекс нормативних актів, що закріплюють права людини, а ще і гарантує їхнє дотримання і виконання. Іншими словами на сучасному етапі міждержавне співробітництво в галузі прав людини складається з трьох елементів: 1) розробка і прийняття універсальних стандартів з прав людини; 2) імплементація вказаних стандартів у національні правові системи та внутрішньодержавне забезпечення цих стандартів; 3) створення контролюючих міжнародних механізмів та процедур захисту прав людини.

Розглядаючи перше питання про розвиток інституту прав людини в міжнародному праві слід звернути увагу на такі аспекти: по-перше – спробувати визначити період виникнення власне галузі прав людини у міжнародному праві, для цього виділити основні етапи становлення цієї галузі та визначити соціально-культурні і правові чинники цього процесу; по-друге – вказати на основні етапи трансформації та розвитку галузі прав людини від моменту її виникнення до теперішнього часу, для чого згадати концепції визначення поколінь прав людини, а також розкрити зміст та сутність „Хартії (біль) прав людини” та прослідити історію її створення; по-третє – проаналізувати сучасний стан розвитку галузі прав людини та виділити сучасні тенденції цього процесу.

Визначаючи основні джерела прав людини як галузі міжнародного права необхідно звернути увагу на можливість класифікації цих джерел за різноманітними підставами (універсальні та партикулярні, загальні та спеціальні, багатосторонні та двосторонні і т.д.). Водночас варто проаналізувати зміст та юридичну природу таких джерел прав людини, як Загальна декларація прав людини 1948 року, Пакт про громадянські та політичні права 1966 року, Пакт про економічні, соціальні та культурні права 1966 року та інші.

Відповідаючи на третє питання про міжнародно-правовий захист прав людини, потрібно визначитися з тим, що означає цей термін, з якими основоположними ідеями міжнародного права він пов’язаний, за рахунок чого здійснюється міжнародно-правовий захист прав людини. В межах цього питання необхідно розглянути міжнародно-правовий механізм захисту прав та свобод людини, визначити основні організаційно-правові форми реалізації цього механізму та вказати на їхні правові підстави.

Розкриваючи четверте питання про механізм захисту прав людини на міжнародному рівні варто з’ясувати повноваження склад та процедуру функціонування як універсальних міжнародних міжурядових організацій із захисту прав людини (наприклад, Комісія ООН з прав людини, Комітет з прав людини, Комітет проти катувань та ін.), так і регіональних організацій і посадових осіб (наприклад, Європейський суд з прав людини, Європейський комітет із запобігання катуванням та нелюдському чи принизливому поводженню або покаранню, Уповноважений ОБСЄ з прав людини та ін.).

Наприкінці розгляду теми необхідно проаналізувати законодавство України з точки зору його відповідності універсальним і регіональним міжнародно-правовим нормам із захисту прав людини. При цьому слід звернути увагу на можливості, які мають громадяни України та особи без громадянства, що постійно і на законних підставах проживають на території нашої держави у сфері звернення до міжнародних органів та посадових осіб з метою поновлення їхніх порушених прав. В якості додаткового завдання пропонується сформулювати та обґрунтувати шляхи подальшого вдосконалення національного законодавства України у сфері захисту прав та основних свобод людини і громадянина.