Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2_Text_2.docx
Скачиваний:
28
Добавлен:
16.02.2016
Размер:
227.26 Кб
Скачать

1.3. Стан та тенденції управління інвестиційним портфелем підприємств в Україні

Розвиток світових фінансових ринків веде до значної концентрації капіталів навколо світових фінансових центрів. Ця тенденція розширює можливості використання тимчасово вільних коштів в економіках тих країн, які мають гостру потребу в додатковому капіталі. Зовнішні позики капіталу широко використовуються країнами, що розвиваються, і країнами з перехідною економікою. Такі країни намагаються залучити капітал до своєї економіки шляхом продажу цінних паперів на внутрішніх і зовнішніх фінансових ринках, розміщенням облігаційних позик за кордоном, одержанням приватних, державних кредитів та фінансової допомоги з боку міжнародних організацій тощо. Незважаючи на загострення конкуренції, у процес міжнародної торгівлі капіталами активно включилися країни з низьким і середнім рівнем прибутків. Такі країни складають на сьогодні так званий “ринок, що утворюється”. Цей ринок є сприятливим фінансово-економічним середовищем, що притягує до себе все більшу кількість інвестицій [6, 44].

У країнах із розвинутою економікою та можливістю вільного переміщення капіталу існує відносний паритет прибутковості капіталовкладень. Утримувачі капіталу постійно шукають напрямки вкладання фінансових ресурсів для одержання прибутку, вище паритетного. Однак, глобальний інвестор визначає напрямок інвестицій з огляду не тільки на рівень прибутковості капіталовкладень, а й на ризикованість таких операцій.

Оскільки в Україні переважна більшість підприємств є акціонерними товариствами, інвестиції в реальну економіку здійснюються також через цінні папери. Саме українські підприємства потребують інвестицій. Причина такого стану добре відома - неконкурентність продукції, яка обумовлена високою вартістю ресурсів, наявністю старого обладнання та технології, енергомісткістю виробництва, відсутністю обігових коштів тощо. Проте, більшість українських підприємств є або збитковими, або безприбутковими. Цінні папери для таких підприємств були лише засобом їх перетворення із державної форми власності в акціонерну. Реальний інвестор або зацікавлений стратегічно в конкретному підприємстві, або таке підприємство є достатньо прибутковим (прибуток від інвестицій має дорівнювати або перевищувати вартість капіталу, наприклад, прибутку від банківського депозиту). Тобто, інвестор може інвестувати кошти переважно в інвестиційно привабливі підприємства.

Разом з визначенням економічної доцільності інвестиційного проекту інвестор бажає знати, як інвестовані ним кошти будуть захищені. Обсяг правових питань, які при цьому інвестор має вирішити, не менше (а може й більше) економічного розрахунку очікуваних прибутків від інвестованого капіталу. В Україні тривалий час піднімається проблема захисту прав інвесторів. На випадки грубого порушення прав інвесторів неодноразово звертали увагу Президент України, Парламент України та Уряд. Однак, навіть непідготовлений читач починає розуміти, що гучні справи - це лише верхівка айсбергу, який поступово переміщує фондовий ринок України далеко від основних потоків капіталу. Інвестор, відчуваючи небезпеку для своїх коштів, обирає “курс” далеко від небезпечного місця і попереджує своїх колег. Якщо тенденція не зміниться, український ринок цінних паперів може залишитися взагалі без капіталу [6, 244].

Активні стратегії припускають часту реструктуризацію портфеля відповідно до змін ринкової кон'юнктури. Найбільш істотний момент їхньої реалізації - прогнозування факторів, що здійснюють вплив на характеристики цінних паперів, включених у портфель. Фінансовий менеджер, що займається активним управлінням портфеля, зобов'язаний купити ефективні цінні папери й швидко продати низькодохідні. Варто не допускати зниження вартості портфеля й втрати їм інвестиційних якостей. Тому необхідно постійно порівнювати вартість, прибутковість, ліквідність, безпеку «нового» портфеля з аналогічними показниками колишнього портфеля, щоб приймати обґрунтовані управлінські рішення.

Пасивні стратегії вимагають мінімуму інформації й відповідно невисоких витрат. Найбільш проста стратегія цього типу – «купив і тримай до погашення або певного строку». Як правило, вони базуються на забезпеченні максимально можливої відповідності дохідності й структури портфеля деякому ринковому індексу.

Система моніторингу (оперативного управління) фондового портфеля виражає розроблений корпорацією механізм безперервного спостереження за прибутковістю, ліквідністю й безпекою вхідних у нього цінних паперів в умовах постійно мінливої ринкової кон'юнктури та включає перегляд портфеля, виявлення цінних паперів, які необхідно продати або купити

Основними завданнями моніторингу є:

  1. Постійне спостереження за динамікою ринкової вартості цінних паперів, відхиленням цієї вартості від середньоринкового курсу.

  2. Аналіз причин, що викликали ці відхилення.

  3. Розробка заходів по відповідному коректуванню складу й структури портфеля та виведення з нього неефективних фінансових інструментів.

  4. Формування нового портфеля цінних паперів, що відповідають інвестиційній стратегії власника.

Моніторинг може бути способом як активного, так і пасивного управління. Організація моніторингу портфеля цінних паперів акціонерної компанії представлена на рис. 1.14.

Одним із завдань моніторингу є перегляд портфеля, виявлення цінних паперів, які необхідно продати або купити, що пов’язано зі зміною цілей вкладника в процесі інвестиційної діяльності [4, 148].

Рис. 1.14. Організація моніторингу інвестиційного портфеля акціонерного підприємства

Емісійний цінний папір продають, якщо він:

  • не приніс інвесторові бажаного доходу й не очікується росту його прибутковості в майбутньому;

  • виконав свою функцію;

  • з'явилися більше дохідні сфери вкладення власних коштів.

Однак на практиці зустрічаються причини приватного характеру, що приводять до необхідності реструктуризації фондового портфеля, як відносно акцій, так і у відношенні корпоративних облігації (табл. 1.4).

Таблиця 1.4

Найважливіші причини, що знижують ефективність вкладень в емісійні цінні папери

Можливі причини зниження ефективності вкладень в акції

Можливі причини зниження ефективності вкладень у корпоративні облігації

  1. Зміна дивідендної політики в сторону зниження виплачуваних дивідендів

  2. Істотне перевищення ринкової ціни над реальною вартістю акцій

  3. Зниження розміру чистого прибутку, що приходить на одну акцію

  4. Падіння значення показника ціни та прибутковості

  5. Зниження ліквідності окремих видів акцій на фондовому ринку

  6. Очікуваний спад у галузі, де функціонує емітент

  7. Передбачуваний ріст систематичного (недиверсифікованого) ризику на фондовому ринку

  8. Підвищення рівня оподатковування по даному виду цінних паперів

  9. Інші фактори

  1. Ріст ставки позичкового відсотка на фінансовому ринку

  2. Ріст індексу інфляції в порівнянні з попереднім періодом

  3. Зниження кредитного рейтингу емітента

  4. Падіння ліквідності облігації

  5. Зменшення обсягу викупного фонду емітента

  6. Погроза фінансової неспроможності емітента (його нездатність вчасно виплачувати відсотки)

  7. Інші фактори

Ключовим моментом такого рішення служить очікуване значення поточної норми прибутковості (Р). Рішення про продаж цінних паперів приймають, якщо значення даного показника відповідає вимозі:

Р≤ + Пр + Пл

де Р – норма поточної прибутковості емісійних цінних паперів, %;

- середня депозитна ставка відсотка з урахуванням фактору інфляції, %;

Пр – рівень премії за інвестиційний ризик з урахуванням кредитного рейтингу емітента, %;

Пл - рівень премії за низьку ліквідність із урахуванням строку погашення конкретного виду довгострокових цінних паперів, %.

Перегляд портфеля пов'язаний з певними додатковими видатками, наприклад, на комісійні брокерам, втрати від зміни цін на папери, різницю між цінами покупки й продажу й т.д. Для того щоб перегляд був ефективним, вигоди від перегляду портфеля повинні перевищувати витрати, забезпечувати збільшення очікуваної прибутковості, а також зменшення стандартного відхилення портфеля.

На захищеність прав інвесторів вагомий вплив має сформована в країні система обліку прав власності. Придбавши в Україні цінні папери українського підприємства, інвестор (резидент або нерезидент, фізична або юридична особа) стає власником цих цінних паперів. Облік прав власності такого інвестора здійснюється відповідно до законодавства України, яке, нажаль, не тільки для нерезидента а й для українських фахових учасників ринку цінних паперів досить складне. Складність законодавства щодо цінних паперів закономірна і обумовлена складним характером правовідносин, що супроводжує обіг цінних паперів [7, 84].

З огляду на складність обігу цінних паперів, до інвестиційного процесу на розвинутих фондових ринках, як правило, може бути залучено до 10% населення країни. При цьому формування власників цінних паперів може відбуватися за так званими “англо – американською” або “німецькою” моделями. Різниця між цими моделями полягає у структурі власників: для англо – американської моделі характерна велика кількість власників пакетів цінних паперів; для німецької – концентрація власності великими банками. Україна вже майже десять років розбудовує ринок цінних паперів, залучивши до цього процесу половину свого населення. Проведення приватизації в Україні призвело до формування великої кількості власників цінних паперів, які за своєю суттю не є власниками і не мають можливості управляти належною їм власністю. Розпорошеність капіталу сприяла “неформальній приватизації з появою псевдовласників – осіб, які не мають юридичних прав власності, але фактично володіють колишніми колгоспами, підприємствами та організаціями, використовують їхнє майно та доходи задля власного збагачення. Ці та інші явища не можуть не дооцінюватися. Вони не лише спотворюють економічну систему, дискредитують політику реформ, а й обмежують можливості формування в Україні сприятливого інвестиційного клімату, стримують вирішення визначального завдання ринкових перетворень – утворення самодостатніх механізмів економічного саморозвитку та самозростання.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]