Тестові завдання.

1. Філософське знання про людину носить назву: а) філософська культурологія, б) філософська антропологія, в) філософія права, г) філософська онтологія, д) естетика.

2. Людина є за своєю природою: а) біологічною істотою, б) біосоціальною істотою, в) природно-соціальною істотою, г) душевно-тілесною істотою, д) божественно-соціальною істотою.

3. Виокремлення людини з природного середовища та її становлення: а) соціалізація, б) антропосоціогенез, в) виховання, г) індивідуалізація.

4. Людина як суб’єкт філософського пізнання – це: а) індивід, б) індивідуальність, в) особистість, г) представник людського роду.

5. Здатність людини діяти у відповідності з власними інтересами та цілями згідно пізнання об’єктивної необхідності – це: а) вибір, б) праця, в) необхідність, г) свобода.

6. Проблема сенсу життя – це проблема насамперед: а) самопізнання людини, б) пізнання навколишньої дійсності, в) морально-етичного вибору, г) самопізнання та самоздійснення людини, г) витворення життєвого плану.

Тема 15. Суспільство: основи філософського аналізу.

1. Філософське розуміння поняття суспільства.

2. Діяльність як спосіб суспільного буття людини. Суспільне виробництво, продуктивні сили, виробничі відносини.

3. Структура суспільного буття, основні сфери життя суспільства.

4. Структура, функції та типи політичної системи суспільства.

5. Духовне життя суспільства: поняття, суть, структура

Основні категорії: суспільство, соціум, соціальні якості, соціалізація, масова свідомість, тоталітаризм, лібералізм, інтеракціонізм, ідеологія, духовне життя суспільства.

Література:

1.Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. Курс лекцій.– К.: Вид-во „Генеза”, 1996.

2.Лукач Д. К онтологии общественного бытия. Пролегомены: Пер. с нем.– М.: Прогресс, 1991.

3.Луман Н. Социальные системы: очерк общей теории.– М.: Наука, 1991.

4.Поппер К Відкрите суспільство та його вороги. – К., 1994.

5.Принципы организации социальных систем : теория и практика.– К, 1988.

6.Сорокин П. Человек. Цивизация. Общество / Пер. с англ.– М., 1992.

7.Табачковський В.Г. Феномен відчуження крізь призму перевтілених форм людського світовідношення // Відчуження: минувшість і сьогодення.– К.: Наук. думка, 1995.

8.Уледов А.К. Духовная жизнь общества. – М., 1980.

9.Фромм Э. Пути из больного общества // Проблема человека в западной философии: Переводы.– М.: Прогресс, 1988.

Методичні рекомендації:

Розглядаючи перше питання, необхідно вказати, що одне із найперших завдань соціальної філософії полягає у поясненні самої сутності соціального, яка полягає у виявленні та фіксації предметних меж, визначень та орієнтацій як світу, так і людини – в її індивідуальних та колективних проявах.

Необхідно дати визначення поняття соціальних якостей, поза якими неможливе буття людини та суспільства. Соціальні якості – це: 1)перетворені людською діяльністю природні якості; 2)в результаті яких останні набувають нових форм, нового типу впорядкування та функціонування, і в цілому – цільового призначення; 3)соціальні якості є лише там, де природні процеси постають через виявлення своїх предметних характеристик, а тому – 4)соціальні якості передбачають існування певних норм, стандартів та обмежень, що накладаються на реальне буття тих явищ та предметів дійсності, які функціонують в суспільстві; 5)соціальні якості можуть сприйматись та оцінюватись лише свідомістю, реалізуватися лише у свідомій людській діяльності.

З’ясування сутності соціального дозволяє стверджувати, що суспільство не можна зводити до співіснування великої кількості людей. Необхідно дати визначення поняття суспільства, через визначення трьох провідних потреб, які воно задовольняє: збереження та відновлення життя членів суспільства; підтримання стабільного функціонування соціальної організації життя; культивування вищих духовних потреб та інтересів у членів суспільства.

Суспільство функціонує в межах природи та на засадах природних процесів. Тому, оцінюючи ситуацію взаємодії суспільства і природи, необхідно виявити основні аспекти цієї взаємодії: спільне між сторонами взаємодії, відмінне, як кожна із сторін впливає на іншу та реагує на зворотні впливи.

Відповідаючи на друге питання, слід схарактеризувати взаємозв’язок природи і суспільства через категорію людської продуктивної діяльності. Потрібно визначити рівні та форми взаємодії суспільства і природи на різних етапах соціального розвитку.

У відповіді на третє питання, аналізуючи складові суспільства – суспільне виробництво, продуктивні сили, виробничі відносини, слід наголосити на різноманітності методологічних підходів до проблеми співвідношення суспільного буття та суспільної свідомості. Важливо виділити та охарактеризувати основні сфери життя суспільства: економічну, соціальну, політичну і духовну. Варто наголосити, що основні елементи суспільної системи утворюють внутрішню єдність, тому не можна вважати виправданим виділення якихось із них як вирішальних або базових: кожний елемент в системі суспільного життя виконує свої особливі функції, які не можуть бути здійснені іншими.

У відповіді на четверте питання доцільно більш детально розглянути соціальну структуру суспільства, вивчити теорію соціальної стратифікації та соціальної мобільності П.Сорокіна. Наголосити, вивчаючи структуру політичної системи, на її основній ланці – державі, визначити її функції. Визначаючи особливості духовного життя суспільства, слід виділити його складові – духовне виробництво, суспільна свідомість і духовна культура.

Розглядаючи п’яте питання, варто зауважити, що досить важливими та складними для нормального життя суспільства постають його взаємини із окремою людиною. Можна окреслити такі основні моменти співвідношення людини і суспільства: 1) людина перебуває на першому плані, а суспільство розглядається в якості другорядного; 2)людина і суспільство оцінюються як сутності однієї якості, даної лише в різних виявленнях; 3) суспільство постає найпершою силою та цінністю, а людина постає як його одиниця. До питання про співвідношення людини і суспільства належить підходити методологічно виправдано та конкретно-історично. Тобто слід враховувати: 1) що взаємини людини і суспільства історично змінювались; 2) що в сучасному суспільстві, внаслідок суттєвого ускладнення соціальних процесів, саме окрема людина постає як носієм соціальних якостей, так і джерелом соціальної творчості, а тому питома вага окремої людини в сучасному суспільстві зростає.