1.Мікроекономічна система розподілу доходів

1.1.Сутність і види доходів.

Дохід – це складне економічне поняття, яке застосовується в сучасній економічній науці в різних значеннях. В першу чергу розрізняють дохід на макрорівні (національний дохід) і дохід на мікрорівні (дохід від праці, від підприємницької діяльності, від власності).

Економічна теорія використовує різні критерії класифікації доходів.

За суб'єктом привласнення:

• доходи домогосподарств;

• доходи фірм;

• доходи держави;

• доходи нації (національний дохід).

2. За величиною одержаного доходу:

• номінальний дохід (дохід, виражений в цінах поточного року);

• реальний дохід (дохід, виражений в цінах базового року).

3. За джерелом надходження:

• доходи від трудової діяльності;

• доходи від підприємницької діяльності;

• доходи від власності;

• доходи, що безпосередньо не пов’язані з результатами трудової і підприємницької діяльності (трансферти, благодійні послуги тощо).

4. При аналізі доходів підприємства використовують:

• валовий дохід (грошова виручка від реалізації продукції);

• середній дохід (валовий дохід в розрахунку на одиницю виробленої продукції);

• граничний дохід (приріст валового доходу від реалізації граничної одиниці продукції ).

5. Розподіл за факторами виробництва (факторні доходи):

• заробітна плата як ціна послуг праці;

• рента як дохід від землі;

• прибуток як дохід на виробничий капітал;

• процент як дохід на грошовий капітал.

1.2.Альтернативні економічні теорії про джерела доходів.

Функціональний розподіл доходів.

В національній економіці всі доходи насамперед зосереджуються в руках власників економічних ресурсів. Оскільки кожен власник економічних ресурсів виконує певну функцію в ринковій економіці, тому первинне формування доходів одержало назву функціонального розподілу доходів. В результаті функціонального розподілу доходів формуються такі первинні доходи, як заробітна плата (заробітна плата найманих працівників в ринковому секторі, заробітна плата службовців в державному секторі), прибуток (прибуток корпоративного сектору, прибуток некорпоративного сектору), процент від грошового капіталу, рента як дохід від фактора з абсолютно нееластичною пропозицією. Функціональний розподіл доходів визначає можливості і межі перерозподілу, внаслідок чого формуються кінцеві доходи окремих громадян, сімей, домогосподарств.

Проблема взаємодії між факторами виробництва і розподіл доходів між власниками ресурсів є центральною в економічній теорії. Перші теорії розподілу з’являються в 18 столітті. Зокрема вони пов’язані з іменами французьких теоретиків А.Тюрго і Ф.Кене.

Класична англійська школа (А.Сміт, Д.Рікардо) пов’язує проблему розподілу з теорією вартості. А.Сміт вважав, що вартість продукту включає три первинні джерела будь-якого доходу – заробітну плату, земельну ренту і прибуток. Тому загальний річний продукт в країні повинен розподілятись у формі заробітної плати за працю, прибутку на капітал і ренти за землю. Д.Рікардо вважав за головне – визначити закони, що управляють розподілом. Розподіл, на його думку, визначає частки власників землі і капіталу, а також найманих працівників у продукті суспільного виробництва.

В економічній теорії принципово різними підходами до виявлення законів функціонального розподілу доходів є марксистська і маржиналістська концепція розподілу. Марксистська концепція розподілу базується на теорії додаткової вартості, яка є частиною новоствореної вартості. Новостворена вартість, яка після реалізації продукції на рівні суспільства набуває форми національного доходу, є результатом тільки найманої праці. Отже, робочий день найманого робітника поділяється на дві частини: необхідний робочий час, протягом якого відтворюється вартість його робочої сили і втілюється у заробітній платі, і додатковий робочий час, протягом якого робітник створює додаткову вартість. Додаткова вартість нічого не коштує капіталісту і безплатно ним привласнюється. Марксистська теорія як інструмент аналізу використовує пропорцію, у якій новостворена вартість розподіляється на додаткову вартість і заробітну плату. Чим вища частка додаткової вартості в новоствореній вартості, тим вищий ступінь експлуатації найманої праці капіталістами. Згідно з теорією К.Маркса, з розвитком капіталізму становище найманих працівників погіршується те тільки абсолютно, але і відносно, зменшується його частка в національному доходу і національному багатстві.

Марксистська теорія стверджує, що додаткова вартість, створена працею найманих працівників в матеріальному виробництві, розподіляється між промисловими, торговими, позичковими капіталістами і землевласниками. Тому в процесі функціонального (первинного) розподілу додаткова вартість виступає у таких формах: прибуток промислового капіталіста, прибуток торгового капіталіста, банківський прибуток, рента землевласника.

Маржиналістська концепція розподілу факторних доходів опирається на теорію факторів виробництва і їх граничну продуктивність. В ринковій економіці власниками економічних ресурсів є домогосподарства. Існують чотири фактори виробництва: праця, капітал, земля, підприємницький талант. Кожний фактор виробництва пов’язаний з певним доходом: праця створює заробітну плату, капітал - прибуток або процент, земля – ренту, підприємницький талант – підприємницький дохід. Кожний фактор виробництва одержує той дохід, який він створює, величина доходу визначається граничним внеском кожного фактору у валовий дохід фірми. Тому такий факторний розподіл, згідно якого дохід розподіляється пропорційно до внеску кожного із факторів виробництва у валовий дохід, можна вважати справедливим. Справедливим він є по відношенню як до найманих працівників, так і власників капіталу, землевласників і підприємців.

На рівні національної економіки заробітна плата, прибуток, процент і рента виступають у формі національного доходу. На відміну від марксистської теорії, яка стверджувала при зменшення частки заробітної плати в сукупних доходах, в сучасній ринковій економіці спостерігається тенденція до зростання частки заробітної плати, яка складає зараз біля 80% створеного національного доходу.