СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ_4_ЦД

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

. У хворого 18 років після перенесеного грипу вперше виявлено цукровий діабет. Глікемія натще—15 ммоль/л, глюкозурія — 55 г/л.

Яке лікування слід призначити?

1. Дієтотерапія, як самостійний метод лікування. 2. Цукро-знижуючі сульфамідні препарати. 3. Бігуаніди. 4. Інсуліноте-рапія. 5. Пероральні цукрознижуючі препарати та рослинні гі-поглікемізати. _а

Хворому, який має ріст 160 см та масу тіла 50 кг вперше по­ставлений діагноз: цукровий інсулінозалежний діабет. Гліке­мія натще— 14,5 ммоль/л, глюкозурія — 60 г/л. Ацетону в се­чі немає. Яку орієнтовну добову дозу інсуліну слід призна­чити?

1. ЗО ОД. 2. 50 ОД. 3. 60 ОД. 4. 25 ОД. 5. <40 ОД. Хвора 50 років готується до операції у зв'язку з калькульоз­ним холециститом. 5 років хворіє цукровим діабетом, лікує­ться манінілом 3 таблетки в день. Глікемія натще — 5,5 ммоль/л, глюкозурії немає. Яке лікування слід призначити?

1. Продовжити лікування манінілом. 2. Призначити бігуаніди. 3. Призначити інсулінотерапію. 4. Застосувати дієту як моно-терапію. 5. Призначити рослинні гіпоглікемізати. У хворої інсулінозалежним цукровим діабетом важкого сту­пеню в стані субкомпенсації вагітності 36 тижнів. Готується до кесаревого розтину. Лікується інсуліном, 32 ОД інсуліну Ленте вранці та 16 ОД перед вечерею. Який режим інсулінотерапії слід їй призначити? І. Лікування інсуліном короткої дії 4—5 раз на добу. 2. Ком­бінація інсуліну, який вводиться перед сніданком та 3 ін'єкції інсуліну короткої дії. 3. Комбінація інсуліну добової та корот­кої дії вранці. 4. Комбінація інсуліну короткої та тривалої дії перед сніданком та перед вечерею. 5. Комбінація 3-х ін'єк­цій інсуліну короткої дії та інсуліну тривалої дії, який вво­диться перед вечерею.

У хворого, який знаходиться в стаціонарі глікемічний профіль: о 8 год.— 9 ммоль/л; 11 год.— 12 ммоль/л; 14 год.— 11 ммоль/л; 17 год.— 8 ммоль/л; 20 год.— 4 ммоль/л. Отримує інсулін ко­роткої дії перед сніданком — 10 ОД, перед обідом — 16 ОД, перед вечерею — 10 ОД та о 22 год.— 60 ОД. Яке лікування слід призначити?

1. Збільшити ранкову дозу інсуліну на 2—4 ОД. 2. Зменшиш ранкову дозу інсуліну на 2—4 ОД. 3. Збільшити дозу інсуліим перед обідом на 2—4 ОД. 4. Зменшити дозу інсуліну переш вечерею на 2—4 ОД. 5. Збільшити дозу інсуліну перед вечеі рею на 2—4 ОД.

. Хворий цукровим інсулінозалежним діабетом скаржиться щ| декомпенсацію цукрового діабету, підвищення апетиту, пряі бавку маси тіла за останні 3 місяці на 6 кг. Отримує 80 ОД інсу-1 ліну на добу. Глікемія натще— 13 ммоль/л, глюкозурія 35 г/л.І При обстеженні: ріст 160 см, маса тіла 70 кг, шкіра вології В легенях без патології. Тони серця приглушені. Пульс 84 з;| хвилину, ритмічний. Живіт неболючий. Печінка на 2 см нижче! реберної дуги. Пульсація на судинах нижніх кінцівок збере І жена. Щитовидна залоза І ступеня, дифузна. Яке лікування слід призначити?

1. Збільшити добову дозу інсуліну. 2. Зменшити добову доз; інсуліну. 3. Комбінувати указану дозу інсуліну з пероральна-ми цукрознижуючими сульфамідними препаратами. 4. Комбі-І нувати указану дозу інсуліну з субкалорійною дієтою.

У хворої цукровим діабетом, яка отримує інсулін у дозі: 8 ОДІ інсуліну актрапід і 24 ОД інсуліну семіленте вранці та 16 ОД семіленте перед вечерею, в останні дні з'явилась підвищена І пітливість та відчуття голоду о першій годині ночі. Яку корекцію інсуліну слід провести?

1. Збільшити дозу інсуліну вранці. 2. Зменшити дозу інсуліну! вранці. 3. Збільшити дозу інсуліну увечері. 4. Зменшити дозу! інсуліну увечері. 5. Збільшити калорійність їжі увечері.

Хворий, який отримує 20 ОД інсуліну актрафан зранку та І 12 ОД цього ж інсуліну увечері, скаржиться на сухість у роті, спрагу на протязі дня. Глікемія натще — 8 ммоль/л, глюкозу­рія — 36 г/л. Хворий додержується дієти. Яке лікування слід призначити?

1. Збільшити дозу інсуліну вранці. 2. Зменшити дозу інсуліну вранці. 3. Збільшити дозу інсуліну увечері. 4. Зменшити дозу інсуліну ввечері. 5. Комбінувати інсулін з цукрознижуючими таблетками.

Хворий цукровим діабетом отримує інсулін монотард перед сніданком 28 ОД та перед вечерею 24 ОД. Нині глікемічний профіль 6—12,5—13—11—9 ммоль/л. Тактика лікаря? 1. Перевести на інші препарати інсуліну. 2. Зменшити кіль­кість вуглеводів. 3. Комбінувати інсулінотерапію з препара­тами сульфонілсечовини. 4. Змінити дозу монотарда перед сніданком на 32 ОД, перед вечерею на 20 ОД. 5. Змінити дозу монотарда перед сніданком на 24 ОД, перед вечерею на 28 ОД.

І Хворий цукровим діабетом, який добре себе почував, раптово об 11-й годині втратив свідомість. Тактика лікаря?

1. Ввести інсулін. 2. Ввести 40 % глюкозу внутрішньовенно, струменево. 3. Викликати лаборанта та чекати результатів аналізу крові. 4. Дати кисень. 5. Налагодити внутрішньовенне краплинне введення глюкози з інсуліном.

. Хворий ЗО років, протягом 10 років хворіє цукровим діабетом, приймає інсулін у дозі 46 ОД у двох ін'єкціях. В анамнезі часті гіпоглікемічні коми, зниження зору, біль у нижніх кін­цівках. На очному дні визначаються мікроаневризми, крово­виливи, розширення вен сітківки. На реовазограмі — зниження амплітуди пульсу. Глікемія натще— 13,2 ммоль/л. Діагноз?

1. Цукровий діабет, інсулінозалежний, перебіг хвороби серед­ній, у стані компенсації. Діабетична ретинопатія та ангіопатія нижніх кінцівок. 2. Цукровий діабет, інсулінозалежний, важка форма у стані декомпенсації. Діабетична ретинопатія (проста ретинопатія), діабетична ангіопатія нижніх кінцівок, (орга­нічна стадія). 3. Цукровий діабет, інсулінозалежний, важка форма у стадії субкомпенсації. Універсальна діабетична ангіо­патія. 4. Цукровий діабет, інсулінозалежний, важка форма у стадії декомпенсації. Проліферуюча діабетична ретинопатія. 5. Жоден із цих діагнозів.

Хворий Б. отримує 110 ОД інсуліну на добу протягом 3 років. До цього лікувався цукрознижуючими сульфаніламідами. За останні 6 місяців його вага збільшилась на 6 кг при підвище­ному апетиті. Цукор крові катще 13 ммоль/л, у добовій сечі глюкозурія 3 %.

Назвіть найбільш відповідний діагноз:

1. Цукровий діабет, інсулінозалежний, перебіг хвороби серед­ній у стані декомпенсації. Вторинна сульфаніламідорезистент-ність. 2. Цукровий діабет, інсулінозалежний, важка форма у стадії декомпенсації. 3. Цукровий діабет, інсулінозалежний, важка форма у стадії декомпенсації. Інсулінорезистентність легкого ступеня. 4. Цукровий діабет, інсулінозалежний, важка форма в стадії декомпенсації. Синдром Сомоджі. 5. Жоден з вищезазначених.

Хвора Е., 12 років, хворіє цукровим діабетом 3 роки. Отримує 18 од. інсуліну протягом доби. Після перенесеної два тижні тому пневмонії стан погіршився. Посилилась спрага, з'явились біль у животі, нудота, блювання, сонливість. Увечері втратила свідомість. Госпіталізована. Запах ацетону з роту. Пульс 120 на хвилину, малий, АТ 80/45 мм рт. ст. Свідомість відсутня, шкіра суха. Дихання шумне. Язик сухий. Нижній край печін-

ки на 3 см нижче від дуги ребер. На пальпацію живота хвора не реагує. Реакція на ацетон різкопозитивна, глюкоза крові-28 ммоль/л. Попередній діагноз?

1. Діабетична кетоацидотична кома. 2. Гіперосмолярна кома 3. Лактацидемічна кома. 4. Стан хворої не пов'язаний з діабе том. 5. Діабетичний кетоацидоз. 14. Хворий на інсулінонезалежний цукровий діабет середньої важ кості з нормальною вагою протягом 12 років отримував дл лікування усі групи цукрознижуючих пероральних препарат та їх комбінації. В останній час лікується манінілом (0, 4 рази на добу та адебітом (0,05) 2 рази на добу. Нині глік мія 18,2 ммоль/л, добова глюкозурія 28 г/л. Призначити лікування: 1. Обмеження калорійності дієти. 2. Інсулінотерапія. 3. Гол дування. 4. Комбінація інсуліну з адебітом. 5. Комбінац манінілу з інсуліном.

5. Хворий з надмірною вагою отримує 80 ОД інсуліну на доб Діабет у стані декомпенсації. Призначити адекватне лікування: 1. Збільшити дозу інсуліну. 2. Зменшити калорійність дієт 3. Зменшити дозу інсуліну до 40 ОД. 4. Збільшити фізич навантаження. 5. Додати до вказаної дози інсуліну манін

5. Хворий лікується інсулінами актрапід 6 ОД та протаф 12 ОД двічі на день, вранці та ввечері. Йому запропонова інсулін актрафан у дозі 18 ОД двічі на день. Чи можлива подібна заміна?

1. Можлива. 2. Ні, не можлива в амбулаторних умовах. 3. Можлива лише після адаптації в умовах спеціалізованого стаціонару. 4. Хворого, адаптованого до одних препаратів, не потрібно переводити на інші. 5. Можлива, але дозу препарату потрібно зменшити на 15 %.

. Чи можна змішувати в одному шприці інсуліни актрапід-НМ та протафан-НМ?

1. Не можна. 2. Інсуліни короткої та тривалої дії вводяться окремо. 3. Можна. 4. Не можна, бо втрачається активність актрапіду. 5. Не можна, бо втрачається активність протафану. Хворий лікується інсуліном «Ленте» свинячо-яловичим у дозі 40 ОД вранці та 16 ОД ввечері. Йому змінюють препарат на «Ленте-НМ».

Чи змінюється доза інсуліну при цьому?

1. Ні, залишається аналогічною. 2. Зменшується вечірня доза препарату. 3. Зменшується вечірня доза, але збільшується вранішня. 4. Зменшується загальна доза інсуліну на 15 %. 5. Загальна доза інсуліну, як правило, зростає.

19. Хворий лікується інсуліном «Ленте» в дозі 36 ОД вранці. Просить перевести його на режим інтенсивної інсулінотерапії. Яка метода введення інсуліну відповідає цьому режиму? 1. Вводити інсулін «Ленте» двічі на день. 2. Вранці і ввечері вводити інсулін «Ленте», а в обід інсулін короткої дії. 3. Комбінувати інсулін «Ленте» з інсуліном короткої дії двічі на день. 4. Вводити лише інсулін короткої дії 4 рази на добу. 5. Зменшити вранішню дозу інсуліну «Ленте», а ввечері вводи­ти інсулін короткої дії.

!0. У хворого алергія до інсуліну «В», він просить призначити йому інсулін «Семіленте». Лікар відмовляє йому, мотивуючи тим, що це інсуліни однакової тривалості дії й на «Семіленте» також буде алергія. Якої думки дотримуєтесь Ви? 1. Авжеж, буде алергія, бо обидва інсуліни з групи проміжної дії. 2. Алергії може не бути. 3. Коли є алергія до одного інсулінопрепарату, то буде й до всіх інших.

1. Які переваги схеми трьохразового введення інсуліну перед введенням його раз на добу?

1. Можна не дотримуватись дієтичного режиму. 2. Можна не обмежувати легкозасвоювані вуглеводи. 3. Поліпшується конт­роль діабету. 4. Можна вигідно змінювати час прийняття їжі. 5. Зменшується вірогідність гіпоглікемічних реакцій.

!. На консультації хворий, котрий не дотримується усталеної схеми введення інсуліну, а регулює свій режим інсулінотерапії виключно по відчуттю спраги. Чи вірна подібна метода само­контролю?

1. Звичайно вірна. 2. Самовідчуття — найкращий метод оцінки компенсації. 3. Об'єктивний метод самоконтролю — визначен­ня глікемії. 4. Схема інсулінотерапії повинна бути усталеною, а не встановлюватись довільно. 5. Довільна схема інсуліноте­рапії запобігає інсулінорезистентності.

. У вагітної в сечі виявлено кетонурію 1—2 од., глікемічний про­філь: 4,47—5,62—6,48 ммоль/л. їй встановлено діагноз «Діабет вагітних» й призначено інсулін НПХ 6—8 ОД вранці. Чи до­цільна подібна схема інсулінотерапії?

1. Недоцільна, корисніше призначити інсулін НПХ в двох ін'єк­ціях. 2. Недоцільна, варто призначити інсулін «Ленте». 3. До вказаної дози додати 4—6 ОД інсуліну короткої дії перед обідом. 4. Призначення інсуліну сумнівне. 5. Краще призначи­ти інсулін короткої дії в трьох ін'єкціях.

У дівчинки, батьки якої хворі діабетом, виникла нудота, блю­вота, слабкість та запах ацетону з рота. Аби не допустити діабетичної коми у дитини, батько ввів їй 8 ОД інсуліну про-тафан. Наскільки вірні дії батька? 1. Безсумнівно вірні. 2. У дівчинки спадкова схильність до

діабету й введення протафану попередить його розвиток. 3. Без визначення глікемії інсулін вводити не можна. 4. Причина блювоти й запаху ацетону може бути не пов'язаною з діабе­том. 5. Краще ввести інсулін-регуляр.

25. У хворої діабетом з ожирінням протеінурія 0,132 г/л, глікемія 16,32 ммоль/л, лікується манінілом у дозі 20 мг на добу. Чи варто наполягати на необхідності інсулінотерапії?

1. Ні, бо це збільшить ожиріння. 2. Перевести її на глюренорм, 3. До манінілу додати діабетон. 4. Хвора повинна лікува­тись інсуліном. 5. Скомбінувати манініл з діабенезе.

26. Аби запобігти втрати активності інсуліну хворий зберігає його в холодильнику. Яку з рекомендацій Ви дасте хворому?

1. Перед введенням інсуліну вийняти його з холодильника, аби він нагрівся 15 хвилин за кімнатної температури. 2. Після взяття інсуліну з холодильника зігріти його в долонях до тем­ператури тіла. 3. Пляшечку з інсуліном, котрий використовує­ться, зберігати при кімнатній температурі.

17. Хворий користується флаконом з інсуліном не більше тижня від початку використання, після чого бере новий. Чи правиль­но він поступає?

1. Ні, початим флаконом інсуліну можна користуватись впро­довж місяця. 2. Ні, допускається використання інсуліну з фла­кону 2 тижні. 3. Ні, допускається використання інсуліну 10 днів. 4. Правильно, бо через тиждень інсулін у флаконі пов­ністю втратить активність.

8. Батьки з сином, хворим діабетом, приїхали відпочивати до Криму. Необхідний запас інсуліну зберігають у багажінику автомобіля. Через 3 дні відпочинку у хлопчика виникли симп­томи декомпенсації діабету. Чим може бути зумовлена деком­пенсація?

1. Акліматизацією. 2. Інсоляцією. 3. Морськими купаннями. 4. Вживанням південних фруктів. 5. Втратою активності інсу­ліну від перегрівання.

). Хворий вводить інсулін в латеральні поверхні плечей, живіт та стегна. Найкомфортніше відчуває себе при введенні в жи­віт. Чим це може бути зумовлено?

1. Зручністю введення інсуліну в живіт. 2. Меншою кількістю нервових закінчень. 3. Швидкістю всмоктування інсуліну. 4. Самонавіюванням.

. На введення інсуліну виникають ліподистрофії. Який метод їх попередження ви оберете?

1. Змінити інсулінопрепарат. 2. Щоденно міняти, місця уколів, не змінюючи виду інсуліну, 3. Вводити інсулін разом з ново­каїном. 4. Вводити інсулін разом зі свинячим інсуліном. 5. Об­колювати місце ліподистрофій свинячим інсуліном.

. Хворий ІНД страждає карбункульозом. Чи може це служити показанням для інсулінотерапії?

1. Може. 2. ІНД повинен лікуватись лише пероральними цук-рознижуючими засобами. 3. За ІНД інсулінотерапія посилює ожиріння.

І У вагітної, котра раніше не хворіла діабетом, глікемія 7,73 ммоль/л, кетонурія. За дієтичного режиму глікемія змен­шилась до 7,0 ммоль/л, кетонурія залишається. Який режим подальної терапії потрібно обрати?

1. З дієти абсолютно виключити жири. 2. Збільшити квоту легкозасвоюваних вуглеводів. 3. Добавити манініл. 4. Необхід­на інсулінотерапія. 5. Скомбінувати інсулін з глюренормом.

. У хворої ІНД прогресує периферійна нолінейропатія. Який ре­жим терапії варто порадити хворій?

1. Комбінувати кілька препаратів різних груп. 2. Комбінувати глібенкламіди з бігуанідами. 3. Разом з цукрознижуючими препаратами постійно приймати ізодибут. 4. Стан хворої є по­казанням до інсулінотерапії. 5. Разом з цукрознижуючими пре­паратами призначити вітамінопрепарати групи В. Хворий ІНД захворів туберкульозом легень. Чи потрібно йому призначити інсулін?

1. Ні, продовжувати терапію пероральними засобами. 2. По­трібна інсулінотерапія.

Хворий діабетом бажає провести відпустку в горах й займа­тись спусками на лижах. Який режим інсулінотерапії Ви йому порадите?

І. Одну ін'єкцію інсуліну добової дії. 2. Дві ін'єкції інсуліну проміжної дії. 3. Інсулін короткої дії.

Хворому діабетом, який компенсований двома ін'єкціями інсу­ліну НПХ та ін'єкцією інсуліну актрапід перед обідом, при­значена операція. Чи потрібно йому міняти режим інсуліно­терапії?

1. Ні, не потрібно до дня операції. 2. За 2 тижні до операції призначити лише інсулін короткої дії. 3. Інсулін короткої дії призначається за тиждень до операції. 4. Інсулін короткої дії призначається за 10 днів до операції. 5. Інсулін короткої дії призначається за три дні до операції.

У хворого, який раніше лікувався хлорпропамідом, після при­значення інсуліну виникли набряки. Яка можлива причина їх? 1. «Ребаут-синдром» після хлорпропаміду. 2. Інсуліновий на­бряк. 3. Ниркова патологія. 4. Серцево-судинна патологія. 5. Реакція на ін'єкцію.

Хворому ІЗД з інсуліновими набряками запропоновані такі режими лікування: 1. Інсулін вводити через день. 2. Почергово щоденно змінюва-

ти інсулінопрепарат. 3. Комбінувати декілька інсулінопрепа-ратів. 4. Не вводити інсуліну зовсім. 5. Вводити мінімальну дозу інсуліну та глібенкламід. Якому з режимів варто надати перевагу? Для встановлення адекватної дози інсуліну найкраще скори статись таким обстеженням:

1. Визначення глікемічного профілю. 2. Визначення глюкозурії. 3. Визначення глікозильованого гемоглобіну. 4. значення глікемії натще. 5. (Визначення глікозурії у вранішнії сечі.

Результати глікемічного профілю свідчать, що діабет не пенсований. Який режим лікування варто використати в дано­му випадку?

1. Щоденно змінювати препарат для пошуку найбільш ефек-тивного. 2. Збільшити дозу інсуліну.