Ураження міокарда N
.docДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ДІАГНОЗ ПРИ УРАЖЕННЯХ МІОКАРДА
N 1
1.В етіології бактеріальних міокардитів найчастіше зустрічаються:
1.Патогенні грибки
2.Стафілококи
3.Стрептококи
4.Черевнотифозна інфекція
5.Дифтерійна паличка
2.Найбільш достовірна відмінність ідіопатичного міокардиту від кардіоміопатії ?
1.Кардіомегалія
2.Наявність антитіл до ентеровірусів
3.Важкі порушення ритму
4.Дилятація порожнин серця
5.Тромбоемболії
3.Який з перерахованих лабораторних показників не характерний для гострого неревматичного міокардиту ?
1.Збільшення альфа-2-глобулінів
2.Зменшення альбуміново-глобулінового коефіцієнту
3.Зменшення загального білка
4.Збільшення СРБ
5.Збільшення сіалових кислот
4.Найбільш характерні рентгенологічні ознаки дилятаційної кардіоміопатії:
1.Аортальна форма серця
2.Кардіомегалія, трикутна форма тіні серця
3.Кардіомегалія, шаровидна форма серця
4.Мітральна форма серця
5.Значне збільшення правих відділів серця і вибухання стовбура легеневої артерії
5.Патогенетична терапія гіпертрофічної кардіоміопатії:
1.Серцеві глікозиди
2.Бета-адреноблокатори
3.Бета-адреностимулятори
4.Нітрати
5.Артеріолярні вазодилятатори
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ДІАГНОЗ ПРИ УРАЖЕННЯХ МІОКАРДА
N 2
1.Найбільш ймовірний етіологічний фактор дилятаційної кардіоміопатії ?
1.Вірусна інфекція
2.Етіологія до кінця не встановлена
3.Перенесений вірусний гепатит з носійством HBS-антигена
4.Прийом антибіотиків, сульфаніламідів та інших медикаментів
5.Генетично зумрвлене порушення внутрішньоутробного розвитку плода
2.Кровотеча із розширених бронхіальних вен спостерігається при:
1.Вірусному міокардиті
2.Мітральному стенозі
3.Цирозі печінки
4.Алкогольній міокардіодистрофії
5.Дилятаційній кардіоміопатії
3.Найбільш характерне ускладнення для дилятаційної кардіоміопатії ?
1.Тромбоемболії
2.Інфекційний ендокардит
3.Синдром Ейзенменгера
4.Первинна фібриляція шлуночків
5.Рецидивуючий альвеолярний набряк легень
4.Найбільш серйозною прогностичною ознакою при дифтерійному міокардиті є:
1.Перикардит
2.Здовження інтервалу P-R
3.Повна поперечна блокада
4.Депресія сегменту ST
5.Тахікардія
5.В якому випадку неревматичного міокардиту глюкокортикостероїди не показані ?
1.При міокардиті інфекційно-алергічного генезу
2.При міокардиті, ускладненому застійною СН
3.При міокардиті, ускладненому повною АВ блокадою
4.При важкому перебігу міокардита
5.При легкому перебігу міокардита
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ДІАГНОЗ ПРИ УРАЖЕННЯХ МІОКАРДА
N 3
1.Найбільш типовий морфологічний варіант міокардитів, викликаних вірусом грипу:
1.Первинний паренхіматозний
2.Вторинний паренхіматозний
3.Інтерстиціальний
4.Змішаний
5.Гнійний
2.Захворювання, яке підлягає виключенню при оформленні діагнозу дифузного міокардиту ?
1.Нефротичний синдром
2.Цироз печінки
3.Дилятаційна кардіоміопатія
4.Анемічна міокардіодистрофія
5.Тиреотоксичне серце
3.Для гострого неревматичного міокардиту характерно підвищення активності всіх ферментів, крім:
1.АСТ
2.ЛДГ
3.КФК
4.Альдолази
5.АЛТ
4.Яке ускладнення найбільш характерно для важкого перебігу дифузного неревматичного міокардиту ?
1.Септичний ендокардит
2.Хронічне легеневе серце
3.Рецидивуючий набряк легень
4.Тромбоемболія
5.Розрив серця з тампонадою
5.Лікування дилятаційної кардіоміопатії (ХНК ІІА):
1.Кортикостероїди, серцеві глікозиди, салуретики
2.Бета-адреноблокатори, верапаміл
3.Гепарин, дезагреганти, рибоксин, АТФ
4.Салуретики, вазодилятатори, серцеві глікозиди
5.Нітрати, серцеві глікозиди
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ДІАГНОЗ ПРИ УРАЖЕННЯХ МІОКАРДА
N 4
1.Активний вірусний міокардит характеризується наявністю пошкодження:
1.Стінок коронарних судин
2.Кардіоміоцитів
3.Інтерстицію міокарда
4.Гангліонарного апарату серця
5.Інфільтрації міокарда імунними міоцитами
2.Для уточнення якої патології допоможе ультразвукове дослідження серця ?
1.Стенокардія напруги
2.Хронічна серцева недостатн·сть
3.Дистрофії міокарда
4.Гіпертрофічна кардіоміопатія
5.Порушення ритму і блокади
3.Причиною систолічного шуму на верхівці при дифузному неревматичному міокардиті з важким перебігом є:
1.Відносний стеноз мітрального клапана
2.Відносна недостатність мітрального клапана
3.Відносний стеноз гирла аорти
4.Супутній перекардит
5.Виникнення септичного перекардиту
4.Для дилятаційної кардіоміопатії при аускультації характерно:
1.Діастолічний шум над легеневою артерією
2.Ритм галопа
3.Посилений І тон
4.Діастолічний шум на верхівці
5.Посилений IV тон
5.Серцева недостатність при застійній кардіоміопатії:
1.Добре піддається лікуванню серцевими глікозидами
2.Добре піддається лікуванню серцевими глікозидами і діуретиками
3.Не піддається лікуванню серцевими глікозидами
4.Не піддається лікуванню діуретиками
5.Не піддється лікуванню серцевими глікозидами і діуретиками
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ДІАГНОЗ ПРИ УРАЖЕННЯХ МІОКАРДА
N 5
1.Найбільш ймовірний етіологічний фактор дилятаційної кардіоміопатії:
1.Вірусна інфекція
2.Паління
3.Перенесений вірусний гепатит з носійством HBS-антигену
4.Прийом антибіотиків,сульфаніламідів та інших препаратів
5.Все перераховане
2.Яке твердження не вірне для гіпертрофічної кардіоміопатії з обструкцією вивідного тракту ?
1.Часто спостерігаються порушення ритму
2.Спостерігається гіпертрофія міжшлуночкової перетинки
3.Мають місце запаморочення, зомління
4.Систолічний шум над аортою не проводиться на судини шиї
5.Пропранолол протипоказаний
3.Який з перерахованих лабораторних показників не характерний для гострого неревматичного міокардиту ?
1.Збільшення альфа-2-глобулінів
2.Зменшення альбуміново-глобулінового коефіцієнту
3.Зменшення загального білка
4.Збільшення СРБ
5.Збільшення сіалових кислот
4.Яка мелодія серця найбільш характерна для неревматичного міокардиту?
1.Приглушений І тон, ритм галопа, м'який систолічний шум на верхівці
2.Посилений І тон, діастолічний шум на верхівці
3.Приглушений І тон, ритм галопа, систолічний шум з епіцентром на аорті
4.Посилений І тон на верхівці, систолічний шум на аорті
5.Систолічний шум і акцент ІІ тону в ІІ міжребер'ї зліва
5.Найбільш раціональне етіопатогенетичне лікування легкої форми
інфекційно-алергічного міокардиту ?
1.Антибіотики і сульфаніламіди
2.Глюкокортикостероїди і нестероїдні протизапальні препарати
3.Антибіотики і похідні нітрофурану
4.Антибіотики і нестероїдні протизапальні препарати
5.Сульфаніламіди і вітаміни
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ДІАГНОЗ ПРИ УРАЖЕННЯХ МІОКАРДА
N 6
1.Основний патоморфологічний механізм серцевої недостатності при захворюваннях міокарда:
1.Мультифокальний некроз міоцитів
2.Дифузне пошкодження органел міоцитів
3.Зменшення бета-адренорецепторів в міокарді
4.Все перераховане вище
5.Ні один із них
2.Найбільш інформативне дослідження для диференціальної діагностики
ІХС та обструктивної кардіоміопатії ?
1.ЕКГ
2.ФКГ
3.Рентгенологічне дослідження
4.Ультразвукове дослідження
5.Визначення лактатдегідрогенази
3.Лабораторні показники, найбільш інформативніі для діагностики неревматичного міокардиту:
1.Прискорення ШОЕ
2.Нейтрофільний лейкоцитоз
3.Диспротеїнемія
4.Гіперферментемія
5.Антитіла до сарколеми міоцита
4.Систолічний шум при гіпертрофічній кардіоміопатії подібний на шум при:
1.Стенозі гирла аорти
2.Атеросклерозі аорти
3.Трикуспідальній недостатності
4.Мітральній недостатності
5.Стенозі легеневої артерії
5.Покази до призначення антикоагулянтів ?
1.Атеросклеротичний кардіосклероз
2.Цукровий діабет
3.Дилятаційна кардіоміопатія
4.Міокардит
5.Тромбоемболія легеневої артерії
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ДІАГНОЗ ПРИ УРАЖЕННЯХ МІОКАРДА
N 7
1.Найбільш ймовірний фактор патогенезу неревматичних міокардитів?
1.Психоемоційна травма
2.Черепномозкова травма
3.Сенсибілізація організму
4.Оперативне втручання
5.Рання активізація хворого інфекційним захворюванням
2.До інфекційно-токсичних мікардитів відносять:
1.Вірусні
2.При алергозі
3.Ідіопатичні
4.Трансплантаційні
5.Медикаментозні
3.При яких міокардитах лабораторні показники часто не змінені ?
1.Вірусних
2.Грибкових
3.Типу Абрамова-Фідлера
4.Алергічних
5.Паразитарних
4.Інструментальний метод дослідження, обв'язковий для діагностики міокардита:
1.Ехокардіографія
2.Електрокардіографія
3.Рентгенкімографія
4.Вентрикулографія
5.Фонокардіографія
5.В яких випадках неревматичного міокардиту показано призначення
імунодепресантів ?
1.При затяжному хронічному перебігу міокардита
2.При винекненні серцево-судинної недостатності
3.При переході міокардиту в дилятаційну кардіоміопатію
4.Все вірно
5.Не показано взагалі
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ДІАГНОЗ ПРИ УРАЖЕННЯХ МІОКАРДА
N 8
1.Причиною бактеріальних міокардитів найчастіше є:
1.Патогенні грибки
2.Стафілококи
3.Стрептококи
4.Черевнотифозна інфекція
5.Дифтерійна паличка
2.Найбільш достовірна відмінність ідіопатичного міокардиту від кардіоміопатії:
1.Кардіомегалія
2.Наявність антитіл до ентеровірусів
3.Важкі порушення ритму
4.Дилятація порожнин серця
5.Тромбоемболія
3.Лабораторні показники при неревматичних міокардитах найбільш часто виявляють:
1.Високу активність запалення
2.Нормальні показники
3.Позитивну реакцію Васермана
4.Середню ступінь активності
5.Мінімальну ступінь активності
4.Інструментальний метод дослідження, обов'язковий для діагностики міокардитів ?
1.Фонокардіографія
2.Рентгенкімографія
3.Електрокардіографія
4.Вентрикулографія
5.Реокардіографія
5.Основою лікування міокардитів є:
1.Антибактеріальна терапія
2.Нестероїдні протизапальні препарати
3.Фізіотерапевтичні засоби
4.Метаболічна терапія
5.Рефлексотерапія
ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ ДІАГНОЗ ПРИ УРАЖЕННЯХ МІОКАРДА
N 9
1.Функцією кальцієвого насосу в міокардіоцитах виконують:
1.Мітохондрії
2.Саркомери
3.Рибосоми
4.Саркоплазматичний ретикулум
5.Мембрана сарколеми
2.Відмінність міокардіодистрофії від неревматичного міокардиту:
1.Зв'язок пошкодження серця з інфекцією
2.Наявність лабораторних показників запалення в міокарді
3.Зв'язок з загальним захворюванням неінфекційної природи
4.Високі титри антитіл до ентеровірусів
5.Наявність обтяжливої спадковості
3.Найчастіша скарга хворого з дифузним міокардитом:
1.Перебої в ділянці серця
2.Головні болі
3.Біль в ділянці серця
4.Задишка
5.Зменшення діурезу
4.ЕКГ-ознаки хронічного неревматичного міокардиту:
1.Перехідні порушення процесів реполяризації
2.Стійка інверсія та двохфазність зубця Т
3.Скороминучі аритмії та блокади серця
4.Динамічні інфарктоподібні зміни ЕКГ
5.Інверсія зубця Т, яка зникає при прийомі панангіну
5.Найбільш обгрунтовані покази для призначення делагілу при неревматичних міокардитах:
1.Небезпека тромбоемболії
2.Важкий перебіг
3.Затяжний і рецидивуючий перебіг
4.Висока активність кінінів
5.Дуже важкий перебіг
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ДІАГНОЗ ПРИ УРАЖЕННЯХ МІОКАРДА
N 10
1.Зміна ультраструктури міоцитів, характерна для аутоалергічного міокардиту:
1.Гіпертрофія міофібрил
2.Пошкодження органел міоцитів
3.Некрози міоцитів
4.Вакуолізація і збільшення числа мітохондрій та лізосом
5.Руйнування ендоплазматичного ретикулума
2.Відмінна ознака клімактеричної кардіоміопатії від стенокардії ?
1.Короткочасність серцевого болю
2.Ефект від прийому нітрогліцерину
3.Відсутність ефекту від прийому судинорозширюючих засобів
4.Вазомоторний синдром у вигляді припливів
5.Гіперхолестеринемія
3.Лабораторні показники найбільш інформативні для діагностики неревматичного міокардиту:
1.Прискорена ШОЕ
2.Нейтрофільний лейкоцитоз
3.Диспротеїнемія
4.Гіперферментемія
5.Антитіла до сарколеми міоцита
4.Найбільш ймовірна ознака міокардиту:
1.Маятникоподібний ритм
2.Брадикардія
3.Шум тертя перикарда
4.Глухість І тону
5.Ритм галопа
5.Тактика лікаря при виявленні активного міокардиту:
1.Амбулаторне обстеження
2.Амбулаторне лікування
3.Госпіталізація
4.Оформлення на диспансерний облік
5.Рекомендувати санаторне лікування
ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ ДІАГНОЗ ПРИ УРАЖЕННЯХ МІОКАРДА
N 11
1. Фактор, що визначає клінічний перебіг міокардиту:
1.Вік хворого
2.Наявність супутніх захворювань
3.Етіологія хвороби
4.Вираженість морфологічних змін
5.Професійна шкідливість
2.З яким захворюванням диференціювати неревматичний міокардит найбільш важко:
1.Ревмокардит
2.Набуті вади серця
3.Вегето-судинна дистонія
4.Тонзилогенні порушення серця
5.Клімактерична кардіоміопатія
3.Важливе значення в лабораторній діагностиці неревматичних кардитів на ранніх стадіях мають:
1.Показники активності запального процесу
2.Титри протистафілококових антитіл
3.Визначення активності ферментів сироватки
4.Все перераховане
5.Нічого з перерахованого
4.Для дифузного міокардиту характерно:
1.Недостатність кровообігу
2.Аритмія
3.Тахікардія
4.Збільшення розмірів серця
5.Все перераховане
5.Чи доцільно застосовувати серцеві глікозиди при неревматичному кардиті ?
1.Показані при виникненні серцево-судинної недостатності
2.Не показані у зв'язку з підвищенням чутливості міокарда при його запаленні до серцевих глікозидів
3.Не показані навіть при винекненні ССН
4.Абсолютно протипоказані
5.Показані при важкому перебігу
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ДІАГНОЗ ПРИ УРАЖЕННЯХ МІОКАРДА
N 12
1.Основна морфологічна ознака гострого розширення серця при дифузному міокардиті:
1.Нормальна маса серця
2.Дилятація серця
3.Зменшення товщини стінок
4.Збільшення довжини саркомерів
5.Зміни розміщення міоцитів в стінці шлуночків
2.Яке твердження не вірне для гіпертрофічної кардіоміопатії з обструкцією вихідного тракту ?
1.Часто спостерігається порушення ритму серця
2.Спостерігається гіпертрофія міжшлуночкової перетинки
3.Часті запаморочення і зомління
4.Систолічний шум над аортою не проводиться на судини шиї
5.Пропранолол протипоказаний
3.Лабораторні показники, найбільш інформативні для діагностики неревматичного міокардиту:
1.Прискорення ШОЕ
2.Нейтрофільний лейкоцитоз
3.Диспротеїнемія
4.Гіперферментемія
5.Антитіла до сарколеми міоцита
4.Що з перерахованого не є ЕКГ-ознакою гострого міокардиту?
1.Збільшення зубця Q
2.Депресія сегменту ST
3.Здовжений інтервал P-R
4.Інверсія зубця Т
5.Підняття сегмента ST
5.В якому із даних випадків неревматичного міокардиту глюкокортикоїди не показані ?
1.При міокардиті інфекційно-алергічного генезу
2.При міокардиті, ускладненому застійною серцевою нестатністю
3.При міокардиті, ускладненому повною АВ блокадою
4.При важкому перебігу міокардиту
5.При легкому перебігу міокардиту
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ДІАГНОЗ ПРИ УРАЖЕННЯХ МІОКАРДА
N 13
1.Основний патоморфологічний механізм серцевої недостатності при захворюваннях міокарда:
1.Мультифокальний некроз міоцитів
2.Дифузне пошкодження органел міоцитів
3.Зменшення бета-адренорецепторів в міокарді
4.Все перераховане вище
5.Ні один із них
2.Для неревматичного міокардиту характерний біль в ділянці серця:
1.Що виникає при ходьбі
2.З'явився після перенесеної інфекції
3.Носить ангінозний характер
4.Стискаючого характеру
5.Верхівкової локалізації
3.Який лабораторний показник не характерний для гострого неревматичного міокардиту ?
1.Збільшення альфа-2-глобулінів
2.Зменшення альбуміно-глобулінового коефіцієнту
3.Зменшення загального білка
4.Збільшення СРБ
5.Збільшення сіалових кислот
4.Найбільш серйозною прогностичною ознакою при дифтерійному міокардиті вважають:
1.Перекардит
2.Здовження інтервалу P-R
3.Повну поперечну блокаду
4.Депресію сегмента ST
5.Тахікардію
5.Яка комбінація препаратів найбільш раціональна при лікуванні легкої форми інфекційно-алергічного міокардиту ?
1.Антибіотики і сульфаніламіди
2.Глюкокортикостероїди і нестероїдні протизапальні препарати
3.Антибіотики і похідні нітрофурану
4.Антибіотики і нестероїдні протизапальні препарати
5.Серцеві глікозиди і глюкокортикостероїди
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ДІАГНОЗ ПРИ УРАЖЕННЯХ МІОКАРДА
N 14
1.Найбільш типовий морфологічний варіант міокардитів, викликаних вірусом грипу:
1.Первинний паренхіматозний
2.Вторинний паренхіматозний
3.Інтерстиціальний
4.Змішаний
4.Гнійний
2.Яка вада серця може сформуватись після перенесеного неревматичного міокардиту ?
1.Мітральна недостатність
2.Мітральний стеноз
3.Аортальна недостатність
4.Аортальний стеноз
5.Вада не формується
3.Найбільш достовірна відмінність ідіопатичного міокардиту від кардіоміопатії ?
1.Кардіомегалія
2.Наявність антитіл до ентеровірусів
3.Важкі порушення ритму серця
4.Дилятація порожнин серця
5.Тромбоемболії
4.Ехокардіографічні ознаки дифузного міокардиту:
1.Локальні зони гіпокінезії
2.Тотальна гіпокінезія міокарда
3.Гіпокінезія задньої стінки лівого шлуночка
4.Гіпертрофія міжшлуночкової перетинки
5.Збільшення лівого передсердя
5.В якому випадку при неревматичному кардиті показано призначення
імунодепресант·в ?
1.При затяжному хронічному перебігу
2.При винекненні серцево-судинної недостатності
3.При переході міокардиту в дилятаційну кардіоміопатію
4.При всіх перерахованих випадках
5.Не показано зовсім
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ДІАГНОЗ ПРИ УРАЖЕННЯХ МІОКАРДА
N 15
1.Тип запального процесу, що переважає при неревматичних кардитах:
1.Ексудативний
2.Проліферативний
3.Ексудативно-проліферативний
4.Паренхіматозний
5.Гнійний
2.Клінічна особливість перебігу міокардиту Абрамова-Фідлера ?
1.Легкий перебіг
2.Нормальні розміри серця
3.Інфарктоподібний перебіг
4.Наявність аускультативних ознак вади серця
5.Мало змінені розміри серця
3.При яких міокардитах лабораторні показники часто незмінені ?
1.Вірусних
2.Грибкової етіології
3.Типу Абрамова-Фідлера
4.Алергічних
5.Паразитарних
4.Відмінність міокардіодистрофії від неревматичного міокардиту ?
1.Зв'язок пошкодження серця з дією інфекції
2.Наявність лабораторних ознак запалення
3.Зв'язок з загальним захворюванням неінфекційної природи
4.Високі титри антитіл до ентеровірусів
5.Наявність обтяженоі спадковості
5.Основою лікування міокардитів є:
1.Антибактеріальна терапія
2.Нестероїдні протизапальні препарати
3.Фізіотерапевтичні засоби
4.Метаболічна терапія
5.Рефлексотерапія
Еталони відповідей до теми:
“ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ДІАГНОЗ ПРИ УРАЖЕННЯХ МІОКАРДА”
N 1 1.3 N 5 1.1 N 9 1.4 N 13 1.4
2.2 2.5 2.3 2.2
3.3 3.3 3.8 3.3
4.3 4.1 4.2 4.3
5.2 5.4 5.5 5.4
N 2 1.2 N 6 1.2 N 10 1.2 N 14 1.3
2.2 2.4 2.4 2.5
3.1 3.4 3.5 3.2
4.3 4.1 4.4 4.2
5.5 5.5 5.3 5.5
N 3 1.2 N 7 1.3 N 11 1.4 N 15 1.4
2.3 2.1 2.1 2.3
3.4 3.3 3.3 3.3
4.4 4.1 4.5 4.3
5.1 5.5 5.1 5.2
N 4 1.2 N 8 1.3 N 12 1.5
2.2 2.2 2.5
3.2 3.5 3.5
4.2 4.3 4.1
5.5 5.2 5.5