Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

Явкін В.Г., Руденко В.П., Король О.Д.

Проблеми географії та менеджменту туризму

Чернівці

“Рута”

2006

ББК

УДК

Друкується за ухвалою редакційно-видавничої ради Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича

Явкін В.Г., Руденко В.П., Король О.Д. та ін. Проблеми географії та менеджменту туризму. – Чернівці: Рута, 2006. – 260с.

У монографії висвітлюються теоретико-методологічні підходи щодо оцінки туристсько-рекреаційних ресурсів, проблеми ресурсної забезпеченості туристичної індустрії. Розглядаються методологічні та теоретичні засади туристичного менеджменту, питання розвитку туристично-рекреаційних комплексів та інфраструктури. Аналізуються перспективні види та форми туристичної діяльності. Вивчаються національні та міжнародні механізми регулювання і стандартизації туризму. Досліджуються договірні відносини в туризмі.

Для фахівців, викладачів і студентів що спеціалізуються в галузі туризму.

Universal Decimal Classification

Printed in accordance with the decision of Editorial Board of Fedkovych Chernivtsi National University.

Problems of geography and management of tourism. – Chernivtsi: Ruta, 2006. - p.

The monograph highlights theoretical and methodological approaches to evaluation of tourism-recreational resources, as well as the problems of tourism industry resource provision. Methodological and theoretical bases of tourism management are disclosed, as well as the problems of the development tourism-recreational complexes and infrastructure. Perspective types and forms of tourism activity are thoroughly analyzed. National and international mechanisms of tourism regulation and standardization are put under study.

For specialists, teachers and students, who specialize in the field of tourism.

ВСТУП 4

Частина І. ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ В ТУРИЗМІ. 6

1. Економіка та менеджмент туристичної діяльності 6

1.1. Методологічні та теоретичні засади туристичного менеджменту. 6

1.2. Туристично-рекреаційний комплекс у міжгалузевому конкурентному середовищі. 14

1.3. Застосування методу екстраполяції засобом математичної функції для прогнозування міжнародних туристичних прибуттів. 34

2. ДОГОВІРНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 41

2.1. Господарські договори їх характеристика та застосування. 41

2.2. Організаційно-правові форми суб’єктів туристичної діяльності 57

2.3. Договірні відносини між суб’єктами туристичної діяльності 62

3. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА СТАНДАРТИЗАЦІЯ В ТУРИЗМІ. 83

3.1. Державна туристична політика України. 83

3.2. Проблеми стандартизації туристичної індустрії в Україні 96

3.3. Становлення туризму в Україні в контексті міжнародних відносин. 105

Частина ІІ. ПРОБЛЕМИ ГЕОГРАФІЇ РЕКРЕАЦІЇ Й ТУРИЗМУ. 115

4. РЕКРЕАЦІЙНЕ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ 115

4.1. Оцінка потенціалу природно-рекреаційних ресурсів 115

4.2. Рекреаційне середовище, як форма функції відпочинку населення. 124

4.3. Рекреаційне лісокористування: поняття, види, наслідки. 130

5. ВИДИ ТА ФОРМИ ТУРИСТСЬКО-РЕКРЕАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 142

5.1. Науково-пізнавальна та виховна функція будівельної діяльності людства в туристично-краєзнавчій роботі 142

5.2. Розвиток екстремальних різновидів спортивно-оздоровчого туризму 146

5.3. Розвиток анімації в рекреаційному туризмі. 151

6. ГЕОГРАФІЯ РЕКРЕАЦІЇ Й ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ 163

6.1. Природно-рекреаційний рейтинг регіонів України. 163

6.2. Регіональний розвиток туристичної інфраструктури (на прикладі Чернівецької області). 168

6.3. Географія зарубіжного (виїзного) туризму в Чернівецькій області. 175

6.4. Основні напрямки розвитку міжнародного туризму та шляхи його екологізації у рамках Єврорегіону «Верхній Прут» 186

70-тій річниці від дня народження професора Миколи Павловича Крачила –вченого, педагога та прекрасної людини присвячується.

М.П. Крачило з 1964 р. і майже до останніх своїх днів (1936–2002 рр.) працював у Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича на посадах викладача, ст. викладача, доцента, професора кафедри економічної географії та екологічного менеджменту. В 1969 році вихід у світ двох його публікацій про курортно-туристське господарство Чернівецької області та Придністров’я започаткував туристичний науковий напрям на географічному факультеті. З часом, розроблені ним туристичні дисципліни почали викладатись студентам–географам, чим була розпочата освітня діяльність у галузі туризму. У 1992 р. М.П. Крачило захистив докторську дисертацію на тему "Економіко-географічні проблеми туризму та його ефективність (питання теорії, методики та практики)". Учений присвятив туризму чимало наукових праць, серед яких монографія “Основы туризмоведения” (1980р.) і навчальні посібники “География туризма” (1987р.), “Краєзнавство і туризм” (1994р.) тощо. Завдяки його зусиллям туризм на географічному факультеті Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича перетворився на потужний науково-освітній напрям, який сьогодні обслуговує кафедра географії та менеджменту туризму.

ВСТУП

Туризм одержав значний розвиток і став масовим соціально-економічним явищем міжнародного масштабу. Його швидкий розвиток – одна з характерних рис сучасності. Особливо сприяє цьому розширення політичних, економічних, наукових і культурних зв'язків між країнами й народами світу.

До туризму проявляється всезростаючий економічний інтерес. Забезпечення туристськими послугами – дохідна стаття державного бюджету багатьох країн. Туризм помітно впливає на розвиток багатьох галузей національної економіки.

У 2005 році, за даними WTTC, у світі на туризм припадало:

Зайнятість	ВВП	Експорт	Споживання	Інвестиції
8,3%	10,6%	12,0%	10,4%	9,4%

Але значення туризму не можна оцінювати тільки економічними вигодами. Він є однією з найбільш активних форм спілкування людей, що сприяє встановленню й розширенню міжнародних культурних зв'язків між країнами, зміцненню дружби й співробітництва народів світу. Соціально-політичне значення туризму не завжди можна виміряти кількісними економічними показниками.

Міжнародний туризм може стати істотним фактором забезпечення миру в усьому світі й основою для міжнародного порозуміння, може зробити свій внесок у встановлення нового економічного порядку, який сприяв би скороченню економічного розриву між розвиненими країнами, й тими що розвиваються.

У нашій країні туризм відіграє важливу роль у підвищенні культурно-освітнього рівня людей, розширенні їхнього світогляду. Це – один з ефективних видів активного відпочинку, у процесі якого відновлення працездатності сполучається з пізнавальною діяльністю.

Туризм у нашій країні за останні роки перетворився в окрему галузь економіки, яка динамічно розвивається. Досить сказати, що у 2005 році, за даними WTTC в Україні на туризм припадало:

Зайнятість	ВВП	Експорт	Споживання	Інвестиції
10,3%	12,8%	14,8%	9,5%	18,2%

Питома вага туризму як активного відпочинку в загальній структурі відпочинку населення нашої країни постійно зростає. Цьому сприяють і багаті туристичні ресурси нашої країни, і славні традиції її історії. Він відображає характерну тенденцію сучасності, коли перевага віддається розвитку активного, динамічного, масового відпочинку.

З економічного погляду туризм – це особливий вид споживання туристами матеріальних і духовних благ, послуг і товарів, що виділяється в окрему галузь економіки. Туристична індустрія забезпечує туриста всім необхідним: транспортом, засобами розміщення та харчування, культурно-побутовими послугами, сувенірами, розважальними заходами тощо.

Слово «туризм» походить від французького слова «tour» (тур) – прогулянка, поїздка, подорож. Воно означає кругову подорож із поверненням у висхідний пункт. Запозичене із французької мови, це слово увійшло в другій половині XIX в. у мови багатьох народів. Якщо спочатку слово «туризм» тлумачилось як пішохідний рух з метою прогулянки, то тепер це поняття отримало більш широке значення.

До туристів варто відносити осіб, які добровільно й тимчасово перебувають за межами звичайного середовища з метою розумного використання вільного часу для відпочинку, оздоровлення, ознайомлення із природними, культурними, історичними, архітектурними, господарськими місцями та об’єктами.

До туристів можна відносити також тих, хто тимчасово виїжджає з місця постійного проживання з метою здійснення трудової діяльності, яка оплачується зі звичайного середовища, знаходиться у відрядженні тощо.

Відповідно до визначення WTO, турист — це відвідувач, тобто «особа, яка подорожує і здійснює перебування в місцях, що знаходяться за межами його звичного середовища, на термін не більше 12 місяців з будь-якою метою, окрім заняття діяльністю, що оплачується з джерел у місцях, які відвідуються».