2.2 Структура витрат виробництва в Україні за останні 3 роки

Повне і достовірне відображення витрат на виробництво є основою для аналізу господарської діяльності й ефективності виробництва.

За економічним змістом витрати групують за такими елементами:

• матеріальні витрати,

• витрати на оплату праці,

• відрахування на соціальні заходи,

• амортизація основних засобів та нематеріальних активів,

• інші витрати.

Таке групування єдине для всіх галузей народного господарства і визначене багатьма нормативними документами щодо організації та здійснення бухгалтерського обліку. Але витрати не однорідні і тому для планування та обліку за способом включення в собівартість продукції їх групують по статтям.

Це дає змогу знати складові собівартості з метою впливу на формування її величини. Нами були здійсненні дослідження структури витрат виробництва продукції тваринництва в сільськогосподарських підприємствах України за 1990–2009 рр

По-перше, відмітимо, що за обраний період дослідження найбільш суттєві зміни відбулися по затратам на оплату праці працівників сільськогосподарських підприємств та, відповідно по сумам щодо відрахування на соціальні заходи. Так, якщо в 1990 році їх питома вага дорівнювала 27,0 %, то в 2009 році вона зменшилась до 10,7 %. Слід сказати, що це негативне явище, оскільки воно пов’язане із зменшенням розміру оплати праці, що одночасно впливає на зниження рівня соціального захисту населення селян. Темпи росту витрат на оплату праці зменшуються, в той же час, коли загальна сума витрат на виробництво зростає.

Розгляд структурних зрушень витрат за обраний нами період продовжимо по найбільш вагомій статті – матеріальні витрати. Їх загальна питома вага в структурі витрат за обраний період зросла, вона дорівнювала у 1990р. – 56,2 % у 2000 – 73,2 % а у 2009 – 76,6 %.

Динаміка структури витрат на виробництво продукції тваринництва в сільськогосподарських підприємствах України за 1990-2009 рр., %.

У структурі витрат значну частку займають витрати на корми. Характерно, що щорічно збільшується питома вага покупних кормів, вартість яких значно вище, ніж кормів власного виробництва. В результаті при зменшенні витрат кормів в натуральному вигляді протягом 1990-2009 рр. на 11,6 % питома вага витрат на корми підвищилася з 48,6 % до 53,9 %. Також відмітимо, що витрати на амортизацію основних засобів мають тенденцію до зниження і в порівнянні з 1990 роком у 2009 році зменшилися в два рази. На нашу думку подібну ситуацію викликали різні причини. Насамперед, це зміни у складі виробничих фондів. Сільськогосподарські підприємства в обмеженій кількості купують нову техніку та обладнання. Основні засоби вибувають з виробничого потенціалу господарств, а заміни їм сучасною, більш прогресивною технікою відбувається дуже повільно.

Поряд з іншими чинниками цьому сприяло також підвищення рівня прибутковості виробництва молока.

Тенденції останніх років безпосередньо пов’язані з тим фактом, що сьогодні лише за рахунок високих реалізаційних цін неможливо забезпечити конкурентні переваги виробництва молока, оскільки прибутковість також залежить від рівня собівартості продукції.

  Простежується також інший важливий тренд - за останні роки динаміка зміни чисельності поголів’я корів виявилася менш залежною від коливання рівня рентабельності виробництва молока, а отже, є більш стійкою до впливу ринкової кон’юнктури.

Аналіз даних Державної служби статистики України щодо розподілу господарств за рівнем рентабельності виробництва молока наглядно демонструє пряму її залежність від собівартості, яка сьогодні є чи не головним показником конкурентоспроможності продукції на ринку поряд із ціною реалізації, а відтак, потребує додаткової уваги.

Так, у групі сільськогосподарських підприємств із мінімальним рівнем рентабельності виробництва молока 0–5 % загальний обсяг виручки виявився нижчим порівняно до групи із рівнем збитковості від 0,1 до 10 %. Проте за рахунок нижчої собівартості молока виробництво виявилося прибуткове саме в першій групі, а не в порівнювальній, при майже однаковій їх частці у загальної кількості господарств і вищій питомій вазі обсягу одержаного чистого доходу.

Також постійно зменшується поголів’я продуктивної худоби. Також причиною цього може бути причина, пов’язана з процесом реформування, що відбувався в аграрному секторі [3, c. 62].

Так, підприємства обліковують основні засоби на позабалансовому рахунку, як взяті в оренду, і амортизацію на них не нараховують, тобто не створюється фонд для їх відтворення.

Аналіз структури витрат на виробництво окремих видів продукції показує, що питома вага витрат на оплату праці має значні коливання від 21,3 % при виробництві молока до 4,7 % при виробництві м’яса птиці. Звичайно, це залежить від технології виробництва та механізації виробничих процесів. Відстежується також коливання і у витратах на корми, але вони незначні (від 46,2 % у виробництві молока, до 65,9 % у виробництві яєць), у зв’язку з тим, що вони залежать від типів годування тварин.

Структура витрат на виробництво основних видів продукції тваринництва за елементами у 2009 р., %

Підвищення урожайності залежить від багатьох факторів, але найбільша частка у прирості врожаю належить саме мінеральним добривам.

Цей висновок вченого-агрохіміка підтверджується багаторічним досвідом вітчизняного і зарубіжного сільськогосподарського виробництва. Також і сучасні автори звертають увагу на необхідність підвищення витрат саме по мінеральним добривам .

Окремо слід наголосити на тому, що рівень витрат на мінеральні добрива в структурі витрат в Україні явно недостатній і потребує подальшого збільшення. Так, відмітимо, що реальна інтенсифікація виробництва через натуральні фактори впливу на урожайність культур катастрофічно скоротилася, а за рахунок здорожчання (цінового фактора) – вона зросла. Створилася оманлива ситуація, в грошовому виразі витрати ростуть, а віддачі немає.

Сільське господарство України є однією з найважливіших галузей економіки. Воно забезпечує 8,2 % валової доданої вартості, тут зайнято понад 3 млн. населення, використовується основних засобів вартістю понад 100 млрд. грн., функціонують майже 56,5  тисяч  господарюючих суб’єктів, що використовують 21,6 млн. га сільськогосподарських угідь. Вироблена в сільському господарстві 1 гривня продукції дає змогу одержувати понад 12 гривень продукції в інших галузях.

Сільськогосподарські підприємства виробляють 44,9 %  валової продукції сільського господарства, у т.ч. 45,1 % продукції рослинництва і 44,7 % продукції тваринництва. Господарства населення виробляють більшу частину валової продукції сільського господарства – 55,1%, у т.ч. продукції рослинництва – 54,9%, тваринництва – 55,3%. Починаючи з 2001 р. виробництво сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємствах є прибутковим, рівень рентабельності у 2011 р. становив 21,1 %, що є найвищим показником за останні 10 років . При цьому до 2008 року спостерігається стійка тенденція до збільшення доходів підприємств.

Сільське господарство як галузь має низку особливостей, що значною мірою визначають результати діяльності аграрних підприємств. Водночас, як і в інших галузях народного господарства, тут діють загальні економічні закони, хоча вони виявляються саме з урахуванням цих специфічних особливостей.

1. В сільському господарстві дія економічних законів тісно переплітається з дією природних законів, тому, що засобами виробництва тут є живі організми рослини і тварини, які розвиваються згідно з біологічними законами.

2. Головним засобом у сільськогосподарському виробництві виступає земля. Для аграрних підприємств вона головний і незамінний засіб виробництва.

3. Аграрні підприємства працюють в умовах ризику та невизначеності, оскільки на ефективність виробництва значно впливають природні умови.

4. Виробництво в аграрних підприємствах діє на значній території. Територіальний спосіб виробництва пов'язаний з великим обсягом перевезень і техніки, матеріалів (насіння, пальне, добрива), і виробленої продукції (зерно, цукровий буряк, картопля).

5. Важливою особливістю роботи аграрних підприємств є те, що вироблена ними продукція й надалі бере участь у процесі виробництва. Як засоби виробництва використовують насіння і садивний матеріал (зерно, картопля ), корми, а також значна частина поголів'я тварин на відновлення і розширення основного стада та приводять до підвищення витрат на виробництво.

6. Однією з головних особливостей є те, що в сільському господарстві, зазвичай, пересуваються засоби виробництва (трактори, машини, комбайни, сільськогосподарська техніка), а предмети праці (рослини) перебувають на одному місці. Це зумовлює велику потребу в енергетичних ресурсах і кількості техніки.

Пізнання, урахування особливостей і вміле застосування механізму дії законів можуть мати значний позитивний вплив на ефективність господарської діяльності аграрних підприємств.

Зазначені особливості практично не можуть бути усунені й вимагають всебічного аналізу їх урахування при формуванні структури виробництва та визначенні економічної ефективності використання виробничих ресурсів з метою збільшення обсягів виробництва продукції та її здешевлення .

Слід зауважити, що аграрна реформа, яка почалася із 2000 року, передбачає створення нових організаційних формувань і яка надає свободу діяльності для товаровиробників.

Наслідком впровадження аграрної реформи в Україні є створення значної кількості сільськогосподарських підприємств із правовим статусом товариства з обмеженою відповідальністю. Сільськогосподарські товариства з обмеженою відповідальністю є суб'єктами господарювання, які здійснюють виробництво, переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції, виконання робіт і надання послуг.

Ця правова форма функціонування підприємства надає можливість здійснювати всі види господарської діяльності, не заборонені законом, а також впливають на повну господарську самостійність у зовнішньоекономічних і внутрішньогосподарських від6носинах.

Саме такі підприємства, на думку автора, вносять вагомий вклад в розвиток економіки, зокрема регіонів, і сприяють підвищенню соціальної забезпеченості країни.

Крім того, безумовно необхідно нарощувати кількість внесених добрив на 1 га посівної площі, враховуючи той факт, що в провідних країнах Європи їх величина становить 400-500 кг/га діючої речовини [4, c. 38].