- •1. Сутність соціальної політики.Поняття третього сектору
- •3.Поняття про принципи соц.Роботи.Загальна хар-а цих принципів
- •4.Методи соц.Роботи.Форми соц.Роботи.
- •5.Етика соц.Працівника та сц.Педагога.Кодекс етики соц.Педагога
- •6.Моделі соціалізації дитини дошкільного віку особистисті в умовах сучасного дошкільного закладу.Форми роботи соц.Педагога дошкільних закладів з батьками та пед.Колективом.
- •7.Моделі соціалізації дитини в освітньому просторі(школа навчання,школа золота клітка,інтерактивна школа,школа різних маршрутів,школа соц.Досвіду.
- •8.Особливості роботи соц.Педагога в пенітенцціарних закладах
- •9.Соціально-педагогічна діяльність у спеціалізованих закладах для важковиховуваних неповнолітніх дітей.
- •10.Форми і методи профілактики адиктивної поведінки серед учнівської молоді
- •11.Робота соц.Педагога в дозвіллєвій сфері діяльності-як засіб запобігання адиктивної поведінки
- •12.Загальна хар-а критеріїв професійної діяльності соц.Пед.Оптимальна модель професійної діяльності соц.Пед.
- •13.Профілактика емоційного вигорання працівників соціальної сфери
- •14.Соціально-педагогічна діяльність у внз.Нормативно-правове забезпечення реалізації основних прав студентської молоді
- •15.Особливості розвитку та підтримки на сучасному етапі сімейних форм влаштування дітей-сиріт і дітей,позбавлених батьківського піклування(усиновлення,опіка,піклування,дбст,прийомна сім*я)
- •16.Загальна хар-а дбст та прийомної сім*ї.Класифікація прийомної сім*ї.
- •17.Права та обов*язки прийомних батьків
- •18.Фінансово-матеріадьне забезпечення прйом.Сім*ї
- •19.Мета і завдання соціального супроводу,принципи та етичні норми,форми,ролі і функції соціального працівника.
- •20.Супервізія. План соціального супроводу, його структура.
- •21.Перший візит соціального педагога в сім*ю.Типові помилки соціального працівника під час роботи з сім*єю.Основні прнципи успішного входження в сім*ю.
- •22.Сутність та зміст поняття імпаурменту.Імпаурмент як засаднича ідея соціально-педагогічного консультування.Технологія реалізації імпаурменту в соціально-педагогічному консультуванні.
- •23.Змістові хар-и соціально педагогічного консультування
- •24.Можливості внесення змін до змісту соціально-педагогічного консультування.Чинники,що визначають зміст соц.-пед.Консультування.
- •25.Поняття консультативного процесу.Його сутність та структура.Технологічні особливості структурних компонентів консультативного процесу.
- •26.Поняття консультативної техніки.Специфіка застосування консультативних технік у діяльності соціального педагога зош.Проблеми конс.Технік.
- •27.Прблема слухання в соц.-консультативній діагностиці.Загальна хар-а стилів слхання.Особливості стилів слухання(нерефлексивного,рефлексиного,емпатійного)
- •28.Проблеми і недоліки консультативного процесу соціального педагога в зош.Типові помилки консультантів .
- •29.Розкрийте особливості телефоного консультування
- •30.Сутність поняття"синдром вигорання"Приччини та чинники.Попередження с.В.
15.Особливості розвитку та підтримки на сучасному етапі сімейних форм влаштування дітей-сиріт і дітей,позбавлених батьківського піклування(усиновлення,опіка,піклування,дбст,прийомна сім*я)
На сучасному етапі розвитку українського суспільства значна увага держави приділяється дітям, соціальний розвиток яких утруднено чинниками різного походження і порядку. До таких відносять вихованців закладів державного влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, соціалізація яких відбувається у штучно створених закритих виховних умовах і тому носить специфічний характер. Зокрема, науковцями виділяються проблеми влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.Основні положення щодо влаштування дітей, які за певних обставин не можуть виховуватись у власній родині (смерть батьків, позбавлення батьківських прав або засудження батьків, асоціальні умови виховання у рідній родині тощо), містяться у Кодексі про шлюб та сім’ю України та в Законі України „Про охорону дитинства”. Стаття 61 і стаття
означеного Закону визначають права та зобов’язання батьків, які вони не можуть здійснювати в суперечності з інтересами дітей. Кодекс про шлюб та сім’ю України, Закон України „Про охорону дитинства” передбачають декілька форм утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: усиновлення (удочеріння), передача їх під опіку (піклування), на виховання в сім’ї громадян України, у дитячі будинки сімейного типу, та на повне державне утримання до навчально-виховних закладів. Систему форм опікування дітей-сиріт, та дітей, позбавлених батьківського піклування, в Україні, можна охарактеризувати так:
Усиновлення (удочеріння) є найбільш прийнятною і сприятливою формою виховання дітей, залишених без піклування батьків, за якої дитина в правовому відношенні повністю прирівнюється до рідних дітей, набуває в особі усиновителів батьків та сім’ю .
Іншою формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є передача їх під опіку, піклування. Ця форма влаштування є найбільш вдалих для розвитку та виховання дитини, саме через те, що дитина проживає у сім’ї, ходить у звичайний дитячий дошкільний заклад, загальноосвітню школу, знає свій родовід. Вона оточена турботою та увагою близьких людей. Практика свідчить, що досить часто родичі дітей, чиї батьки померли, позбавленні батьківських прав, знаходяться у місцях позбавлення волі тощо, мають бажання залишити дитину в сім’ї. Але не всі родичі (переважно це бабусі, дідусі, дяді та тьоті) мають можливість матеріально утримувати таку дитину.
Поняття терміна „опіка” і „піклування” не є однозначними . Їхній зміст уточнений в нормативно-правових актах:
До основних положень опіки та піклування дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджених Указом Президента України від 17.10.97 N 1153/97, та відповідно до доручення Кабінету Міністрів України від 09.03.99 N 796/21, ми віднесли такі положення, як:
Опіка є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, а піклування - повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.
Опіка (піклування) встановлюється для забезпечення виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишились без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.
Дитячий будинок сімейного типу як інститут виховання дітей-сиріт є не дитячим закладом особливого типу, тобто дитячим будинком, а є багатодітною сім’єю, що забезпечує вихованцям сімейне оточення та виховання.
Прийомна сім'я — це сім'я або особа, що не перебуває в шлюбі, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання.