Народився майбутній волейболіст 24 квітня 1966 року в невеличкому місті Узин Київської області. Тато Андрія Іван Олексійович, який був військовим, після закінчення служби переїхав до Полтави, забравши з собою дружину та дітей (старший брат Олексій був на дев’ять років старшим за Андрія – прим. автора). У віці десяти років Кузнєцов опинився у Полтавській спеціалізованій дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву №2, але спочатку не у волейбольній секції. – Насправді Андрій наприкінці навчального року прийшов до нас грати в баскетбол, – розповідає тренер із волейболу СДЮСШ №2 м. Полтави Анатолій Офат. – Тоді два хлопці з 13-ої школи прийшли і сказали, що хочуть грати в баскетбол.  Волейбольний та баскетбольний гуртки конкурували між собою, бо і їм, і нам були потрібні високі хлопці. А вийшло так, що тренер, який запросив його до спортшколи, пішов у армію. У підсумку я забрав одного, а інший тренер із волейболу, Юрій Богданов, який відповідав за хлопців 1966 року народження, забрав до себе Андрія. За словами тренера, Андрій змалечку вирізнявся з-поміж інших своєю акуратністю як на майданчику, так і поза ним, добре бачив поле. Невисокий на зріст, але дуже технічний та дисциплінований. – Якось трапився випадок, коли хлопець не зі своєї вини запізнився на потяг із командою, але не говорячи рідній матері, сів на інший та наздогнав свій поїзд. І це в юному віці! Треба дуже любити спорт, щоб таке вчинити, – каже тренер. – Зі мною він двічі їздив на змагання, але тоді не я його тренував, і двічі наша команда ставала чемпіоном Української РСР, – продовжує спеціаліст. – Кожного разу ми у якості призу отримували по гітарі. Згодом перспективного волейболіста запросили до київського спортивного інтернату, де він продовжив удосконалюватися як гравець. Його там помітили та запросили в команду «Іскра» з міста Одинцово. Там Кузнєцов грав із 1982 до 1985 року. За самовільне повернення додому – виключення з комсомолу – У той час команда спортінтернату поїхала в Ташкент на турнір, – продовжує свою розповідь Анатолій Офат. – Андрія поселили в казарму разом із дублерами команди. Суперники бачили в молодому спортсмені конкурента, тому створили йому такі «умови», що він повернувся назад у Полтаву. Про це дізнались у київському інтернаті. У підсумку Андрія виключають із комсомолу та інтернату. Коли ми зустрілися в Києві, то він був неймовірно засмучений. Проблему вирішив полтавський тренер Владислав Агасьянц, який зідзвонився з Москвою: Андрія одразу взяли до основного складу місцевої молодіжної команди. Згодом його забрали у шкільну збірну Росії на Спартакіаду в Ташкент. Потім був непереможний клуб ЦСКА (команда представляла військових – авт.), який тренував відомий волейбольний тренер Юрій Чесноков. Гра в армійській команді в той час – це прямий шлях до збірної. Андрій почав виступати за збірну СРСР, а потім і очолив її – став капітаном. – Коли він тільки прийшов до нас, то можна було безпомилково сказати, що з Андрія буде толк, – поділився враженнями Володимир Кондра, відомий тренер із волейболу, який певний час тренував Кузнєцова. – Він пізніше це довів, виступаючи за «Іскру», ЦСКА, молодіжну та дорослу збірні СРСР, які мені довелося в свій час тренувати.

Після розпаду СРСР шукав заробітку в Італії У період розпаду Радянського Союзу спортсмени шукали кращої долі за кордоном. Не став винятком і Андрій Кузнєцов, доля якого занесла на Апеннінський півострів. Протягом 1991-1994 років волейболіст виступав за місцеві команди «Лаціо» (Рим), «Джоя-дель-Колле», та «Куатро Торрі» (Феррара). – Для тих італійських клубів, за які Андрій виступав, він був особливим гравцем, – розповідав в одному з інтерв’ю російській пресі Юрій Сапіга, найближчий друг волейболіста. – Спочатку він вивів в італійську Вищу лігу римський «Лаціо», згодом зробив те ж саме з клубом «Джоя-дель-Колле», а команда з Феррари, за яку він виступав до останнього дня грудня, лідирувала в дивізіоні А2. Саме в цей час до Андрія прийшло й міжнародне визнання. В 1991 та 1993 роках Кузнєцова запрошували у збірну світу «Всі зірки», він брав участь у матчах, де зірки змагаються між собою. Дружину Андрій також знайшов на волейболі Ще граючи за ЦСКА, доля звела Андрія зі своєю майбутньою дружиною Людмилою. Вона також грала у волейбол, тільки за жіночу команду клубу ЦСКА у Москві. Людмила також  виступала і за Національну збірну Радянського Союзу. Цікаво, що після одруження Андрій заборонив дружині грати у волейбол, турбуючись про майбутню матір своїх дітей

 Гра в ЦСКА по-справжньому озолотила Андрія Кузнєцова. За ті шість років, які він перебував у складі армійців, волейболіст зібрав вражаючу кількість нагород: шість золотих чемпіонату СРСР (1986-1991), Кубок СРСР 1985 року. Окрім того, Кузнєцов став п’ятиразовим володарем Кубка європейських чемпіонів (1986-1989, 1991) та триразовим володарем Суперкубка Європи (1987, 1988, 1991.Італійський шлях на небо У ніч із 30 на 31 грудня 1994 року Андрій Кузнєцов разом із сім’єю прямував у гості до свого колишнього тренера. Автомобіль, в якому їхала сім’я Кузнєцових, вдарився у загородження поблизу населеного пункту Чиеті. Андрій Кузнєцов загинув, а дружина та двоє дітей, які їхали в авто разом із ним, вижили. Поховали волейболіста у Москві на Мітінському кладовищі. Родина і пам’ять Родина загиблого Кузнєцова живе в Італії. – Його син Андрій (Андреа) – також волейболіст і грає зараз в Італії, – говорить Анатолій Офат. – Кажуть, що гравець він непоганий. Дружина Людмила відкрила клуб Кузнєцова та тренує дітей в Італії. А донька приїжджала минулого року до нас на турнір. Із 1996 року кращому волейболісту чемпіонату Росії газета «Спорт-експрес» щорічно вручає приз Андрія Кузнєцова, а в Полтаві щороку проходить турнір його пам’яті. Довідка «Кола» Андрій Кузнєцов – один із найкращих волейболістів в історії радянського та світового волейболу. Зріст – 1, 96 см. За інформацією італійської преси, на полі був завжди зібраним, швидким та часто брав ініціативу у власні руки.

Звіт

за результатами лабораторного заняття №2

Тема. Неофрейдистські теорії особистості

студента 18 групи

спеціальності «Психологія»

денної форми навчання

соціально-психологічного факультету

КУЗЬМИДІНА ДЕНИСА ОЛЕГОВИЧА

Зміст

1.

Біографія Кузнецова Андрія Івановича(радянський волейболіст, срібний призер Олімпійських ігор 1988 року)

2.

Теорія Адлера

- почуття неповноцінності:

відчуття власної неповноцінності, недоречності і

непридатності, яке виникає в дитинстві і в майбутньому

є основою для боротьби за перевагу, досконалість

- особистісний тип:

● Управляючий – самовпевненість, напористість, відсутність

соціального інтересу, установка переваги над оточуючими

● Беручий – паразитичне ставлення до світу, задоволення своїх

потреб за рахунок інших, відсутність соціального інтересу

● Уникаючий – низька активність, низький соціальний інтерес,

домінування мотивації уникнення невдачі

● Соціально-корисний – висока активність, високий соціальний інтерес,

турбота про інших людей, зацікавленість у спілкуванні з іншими,

розвиток співробітництва, особистої мужності, готовність внести

свій вклад у життя інших людей

Теорія Юнга

-Ego – спрямованість:

● Екстраверсія – спрямованість на зовнішній світ (рухливість,

комунікабельність, контактність)

● Інтроверсія – спрямованість на внутрішній світ (стриманість,

зосередженість на собі, мотивація внутрішніми факторами,

схильність до самотності)

-базові типи особистості:

● екстравертований розумовий

● екстравертований етичний

● екстравертований сенсорний

● екстравертований інтуїтивний

● інтравертований розумовий

● інтравертований етичний

● інтравертований сенсорний

● інтравертований інтуїтивний

Теорія Фрома

соціальні типи характеру:

●рецептивний тип

●експлуатуючий тип

●накопичувальний тип

●ринковий тип

●продуктивний тип

екзистенційні потреби:

●потреба в установленні зв’язку(прагнення турбуватися про когось,

нести за когось відповідальність, працювати і жити пліч-о-пліч)

●потреба в подоланні(прагнення людини подолати в собі тваринну природу,

щоб стати активною та творчою особистістю)

●потреба в коренях(потреба в стабільності, міцності та безпеці)

●потреба в ідентичності(прагнення бути несхожим на інших і усвідомлювати

свою сутність)

●потреба в системі поглядів і цінностей(стабільна та стійка опора для пояснення

оточуючого світу)

втеча від свободи:

● авторитаризм(тенденція з`єднати себе з кимось або з чимось зовнішнім, щоб

отримати силу втраченим індивідуальним «Я»), який проявляється в садистських

та мазохістських тенденціях

● деструктивність(прагнення подолати почуття неповноцінності, знищуючи та

підкорюючи інших)

● конформізм(абсолютне підкорення соціальним нормам, втрата індивідуальності)

Теорія Хорні

потреби:

потреба в любові та схваленні:

● прагнення бути об’єктом захоплення з боку оточуючих

● підвищена чутливість і сприйняття до критики та відторгнення

● прагнення бути коханим та бажаним

потреба в керуючому партнері:

● надмірна залежність від оточуючих

● страх отримати відмову

● страх залишитись самотнім

● переоцінка любові як всемогутнього почуття

потреба в чітких обмеженнях

● схильність до життя в установленому порядку з певними обмеженнями

● невибагливість

● підкорення іншим

потреба у владі:

● домінування

● контроль над іншими як самоціль

● презирливе ставлення до слабкості

потреба в експлуатації інших:

● страх бути використаним

● страх «безглуздо» виглядати перед кимось

потреба у суспільному визнанні:

● прагнення бути об’єктом захоплення з боку інших

● залежність самооцінки від суспільного статусу

потреба в захопленні собою:

● прагнення створити прикрашений образ себе

● потреба в компліментах та лестощах з боку інших

● прагнення позбавитись недоліків та вад в очах оточуючих

потреба в честолюбстві:

● прагнення бути найкращим

● страх невдачі

потреба в самодостатності та незалежності:

● уникнення стосунків, які передбачають будь-яку відповідальність

● спроби тримати від усіх дистанцію

потреба в бездоганності:

● спроб бути морально безгрішним та бездоганним в усіх відношеннях

● прагнення справляти враження досконалості

Типи стратегій спілкування:

● орієнтація на людей – поступливий тип

● орієнтація від людей – відособлений тип

● орієнтація проти людей – ворожий тип

3.

Аналіз:

Адлер

Тип особистості:

соціально-корисний

Юнг

Ego-спрямованість:

Екстраверсія

Базові типи особистості:

екстравертований сенсорний тип

Фромм

Соціальний тип характеру:

продуктивний тип

Екзистенційні потреби:

потреба в ідентичності

Втеча від свободи:

авторитаризм

Хорні

Потреби:

потреба в суспільному визнанні

Стратегії спілкування:

поступливий тип

4.

Висновок:

Проаналізувавши постать, можна стверджувати, особистість проявляє високу активність в житті своєї країни, високий соціальний інтерес. Завдяки своїй завзятості він славить свою країну. Його прагнення бути об`єктом захоплення

з боку інших, допомагає набути та засвоїти ще більшої майстерності.

Література:

М.М. Заброцький, О.М. Савиченко, І.М. Тичина: Психологія Особистості: навч. посібник.- ЖДУ ім. Франка 2014. с. 48-72

Шлаен М. Гордість радянського спорту, 1980.-с. 194-196