5.Соціальна медицина України вкінці 19-20ст.

Поява земської медицини пов'язана з виникненням земств. Ця система охорони здоров'я стала новим етапом в організації медичної допомоги сільському населенню. В Україні були проведені соціально-гігієнічні дослідження праці та побуту сільсько-господарських робітників земськими санітарними лікарями. Земські лікарі України зробили суттєвий внесок у розробку нових форм медико-санітарного забезпечення населення. Питання основ громадської медицини викладались ще в кінці 19ст. на медичному фвкультеті Київського університету. В 1871р. там була створена перша в Україні кафедра гігієни, медичної поліції та статистики при Київському університеті.

6.Соціальна медицина в Радянській Україні

В Україні кафедри соціальної гігієни з'явились у 2 половині 1923р. Першою стала кафедра соціальної гігієни в Харківському університеті; Одеському медичному інституті. В Київському медичному інституті - Каган. Виникнення цих кафедр стало важливим кроком у подальшому розвитку соціальної гігієни. З 1923р. розпочалось проведення масових санітарно-демографічних обстежень населення. Ці обстеження стали основою для розробки оздоровчих заходів.

У 1934р. в українському демографічному інституті був створений відділ саніторної статистики. В 30-х роках вийшли перші підручники з соціальної гігієни. Соціальна гігієна стала предметом жорстокої критики з боку уряду. Постановою ради народних комісарів СРСР від 14.10.34р. про реорганізацію роботи науково-дослідних установ було ліквідовано 38 інститутів. В травні 1941р. соціальна гігієна була перейменована в ООЗ(Організація Охорони Здоров'я)

1.Соціальна медицина як наука.

Соціальна медицина та організація охорони здоро'я є одним із розділів медичної науки. Ця наука вивчає закономірності громадського здоров'я та систему його охорони. Виділення соціальної медицини та ООЗ самостійної науки відбувалось наприкінці 19-20ст. коли для цього були створені відповідні історичні умови. Суспільство намагалось перейти повсякденної реєстрації виникнення хвороб інвалідності та смертності нас до цілеспрямованого впливу на ці явища. Народження соціальної медицини було якісним стрибком людства від емпіричного розуміння формування суспільного здоров'я до наукового узагальнення цих закономірностей і і прогнозу та утвердження шляхів його надійного захисту і зміцнення.

Як показує вивчення відповідних історичних етапів розвитку соціальної медицини її народження ініціювали в першу чергу почуттям, суспільним впливом, проголошенням ідеалом суспільства якості життя людини. Воно знайшло своє відображення в Декларації прав людини. Зокрема, в такому проголошенні Декларації прав як право на здоров'я. Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, які необхідні для підтримання здоров'я та благополуччя його самого, його сім'ї, право на забезпечення у випадку безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства тощо. Материнство та діти мають право на особливу опіку і допомогу. Конкретним кроком до втілення в життя положень декларації було створено Всесвітню організацію охорони здоров'я. Статут цієї організації, її структура та діяльність відповідають основним теоретичним напрацюванням соціальної медицини, щодо основного суспільного здоров'я та організацію його охорони.

Здоров'я - це стан повного фізичного, психологічного та соціального благополуччя. На цьому базується мета соціального медицини. Це розробка та наукове обгрунтування соціально-медичних і економічних заходів щодо забезпечення оптимального рівня здоров'я населення і його активного довголіття.