1. Предмет психології. Предмет загальної психології. Психіка – ідеальний об’єкт.

Предмет психології - закономірності розвитку і проявів психічних явищ та їхні механізми.

Феноменологія психіки – трактування природи сутності об’єктів, які вивчаються, законів, які лежать в основі їх існування, функціонування, а відтак їх структури, будови. Сутність, тобто найістотніші властивості будь-якого об’єкта, предмета чи явища постає у способі його існування, або функціонування. Наприклад, найістотніша властивість життя: життя – це спосіб існування білкових тіл, вирішально-визначальним моментом якого є обмін речовин. Спосіб існування рослинних організмів – фотосинтез. Способу існування (функціонування) об’єкта відповідає його будова (структура). Тому наука вивчає структуру об’єктів у нерозривному зв’язку з їх функціями. Жоден об’єкт, предмет чи явище не існує, не функціонує ізольовано, самостійно, а лише у нерозривних взаємозв’язках, а відтак і взаємовпливах з іншими об’єктами, котрі існують в середовищі існування цього об’єкта. Така взаємопов’язаність називається системністю, тобто оточуючий наш світ – це велетенська система, яка складається з безлічі систем і підсистем. Отож системність – основний принцип сучасної науки, в тому числі і психології. Це означає, що функції і структури об’єктів вивчаються як складові систем, у яких ці об’єкти існують. Отож перша частина загальної психології – вивчення основних функцій психіки. Друга частина – структура психіки. Третя частина – системою психіки людини є особистість, а способом її існування – діяльність. З історії тлумачення природи психіки необхідною основою і складовою наукової теорії є вивчення історії становлення сучасних тлумачень тих об’єктів, які висвітлюються у цій теорії як правильних, тих, що ввійшли в ці сучасні тлумачення, так і хибних, помилкових. Достатньо глибоко і адекватно пізнати феноменологію об’єкта можна тільки шляхом вивчення історії його вивчення, істотних істинних та показових хибних тлумачень. Отож і вивченню феноменології психіки має передувати відстеження важливих етапів в історії тлумачень її природи (сутності). Найбільш істотною властивістю психіки, на яку насамперед необхідно звернути увагу, є її ідеальність.

Психіка – ідеальний об’єкт, те, на що спрямовані дії людини, предмет її активності, діяльності. Психологія – наука про душу. Жодна наука не має такого специфічного особливого об’єкту як психологія. Ця специфіка в її ідеальності. В цьому контексті термін «ідеальне» означає не доскональне, а не матеріальне, тобто таке, що немає жодних матеріальних ознак. Тобто ми не можемо її побачити, понюхати, зважити, скуштувати, на неї не поширюються закони матеріального світу. Думку, мрію не можна зібрати у пробірку, зважити, виміряти матеріальними засобами, але основним базовим змістом психічного є матеріальний світ. Предмети і явища оточуючого світу постають у психіці зі всім своїми просторовими та часовими параметрами, однак без матеріально відчутних наслідків для цих предметів і явищ. Напевне, що поділ на матеріальне і ідеальне дещо умовний. Можливо, що між ними немає прірви. На сьогоднішній день виявлено факти, котрі свідчать про наявність якихось матеріальних характеристик у психічному. Це насамперед: сучасні фото прилади фіксують в момент смерті людини пароподібні утворення над її тілом і водночас сучасні ваги фіксують зменшення ваги тіла на 50-80 грам. Можливо, це відлітає душа.

2.Повсякденно-практичні психологічні знання.

Психологія як окрема наука відносно молода (1979 – Вільгельм Вундт), але психологічні знання такі самі давні як людство. Щоб взаємодіяти, узгоджувати свої дії, впливати і спонукати, стримувати, керувати тощо необхідно знати особливості поведінки та емоційних реакцій, потреб, бажань, мотивів, рис характеру, темпераменту і таке інше. Щоб керувати собою необхідно більш-менш адекватно розуміти себе, свої уподобання, завдатки. Щоб навчити і виховувати дітей необхідно знати як їх вікові психічні властивості, так і ефективні засоби впливу на їх свідомість, мислення, емоції, ціннісно-орієнтаційну, больову сфери психіки. Жодна сфера людського життя не може обійтись без застосування психологічних знань, адже все, що робить людина, вона робить посередництвом психіки – бажань, інтелекту, волі та інших психічних процесів і властивостей. Повсякденно – побутові психологічні знання зафіксовані і представлені у фольклорі, народній мудрості (міфах, переказах, казках, байках, піснях, анекдотах, приказках, прислів’ях), мистецтві, а найбільш вагомо у літературі (Достоєвський). До речі, психотерапевти всіх часів і всіх народів від архаїчних шаманів до модерних психоаналітиків вирішувати і вирішують одну проблему – допомагають пацієнтам (клієнтам) позбутися негативно забарвлених, мордуючих їх психічне і соматичне здоров’я емоційних переживань, фобій, страхів, образ та інше. І в фольклорі і в літературі йдеться насамперед і здебільшого про емоційні явища. При тім у всіх культурах таке саме. Сучасна наука твердить – виявляється, що кожне стале почуття містить різні емоції, в кожному з почуттів якісь емоції домінують, але кожна з домінуючих емоцій у редукованому (зменшеному) вигляді містить свою протилежність. Такій редукованій складовій почуття властиво поступово наростати, збільшувати свій потенціал. Повсякденно-практичні психологічні знання – правильні, влучні, глибокі й тонкі, але вони обмежені констатацією й фіксацією психологічних фактів з метою їх подальшого використання у спілкуванні, взаєминах, стосунках, а наукова психологія намагається не лише виявити психологічні факти, а й пояснити їх природу, тобто чинники й механізми їх функціонування, а відтак їх структуру

3.Основи наукового підходу до психіки

Психологія - наука про найскладніше явище -психіку, яке людство ще до кінця не вивчило й не усвідомило. Психологія є однією з наймолодших наук. Умовно її наукове становлення пов'язують з 1879 роком, коли німецький психолог В. Вундт у Лейпцизі створив першу у світі Лабораторію експериментальної психології (Однак і в попередні епохи уявлення про психіку (душу, свідомість, поведінку) не були цілковито позбавлені ознак науковості. Вони прорізувалися в надрах інших наук, зокрема філософії, медицини, природознавства, у різних явищах соціальної практики та ін. У цьому вічному пошуку людства науково-психологічна думка дедалі більше набувала значення і сили, усвідомлюючи свій предмет). Однак у практичній площині психологія є однією із найдавніших, оскільки її застосовували ще в сиву давнину, коли наші предки готувалися до полювання, війн тощо. У кожному племені, фактично, були свої практичні психологи - це заклинателі, шамани, пророки, чаклуни, ясновидці та ін.Наукова психологія відрізняється від побутової, народної і релігійної, тому що використовує більш фундаментальний і різноманітний інструментарій для здобування знання, прагне до узагальнень, дає змогу побачити загальні закономірності розвитку особистості й групи. Наукові знання не мають інтуїтивного характеру, а є більш раціональними й усвідомленими. Отже, наукова психологія володіє унікальним фактичним матеріалом, недоступним жодному іншому носію. Психологія є наукою розгалуженою, оскільки має десятки галузей.Психологія має унікальне практичне значення для будь-якої людини та діяльності, утому числі й психолога-практика.