34

ЗМІСТ Вступ………………………………………………………………………………...2 Розділ І. Соціально-психологічні аспекти агресії………………………………...4 1.1.Поняття про агресію її види та похідні………………………………………..4 1.2.Зміни та стійкість агресії впродовж життя……………………………………9 1.3.Гендерні відмінності в агресії…………………………………………………13 Висновки до розділу……………………………………………………………….16 Розділ ІІ. Емпіричне вивчення агресії…………………………………………….18 2.1. Методики дослідження агресії……….……….………………………………18 2.2.Агресія у студентів…………..…………………………………………………22 Висновки до розділу………………………………………………………………..29 ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...31 Список використаної літератури…………………………………………………..32

Вступ

Актуальність теми дослідження. Дана тема на сьогоднішній день є актуальною, тому що з явищем агресії кожен з нас зустрічається практично кожен день. Існують різновиди агресії: фізична, непряма, вербальна, пряма тощо, що підкреслює потребу в детальнішому розгляді явища агресії. Частішання агресивних проявів є сьогодні однією з найгостріших соціальних проблем нашого суспільства. Агресія, у якій би формі вона не проявлялася, являє собою діяльність, спрямовану на заподіяння шкоди або збитку іншій живій істоті. Здавна людство виявляло цікавість до феномену агресії. І в наш час агресія є предметом активних науково-практичних досліджень. Те, що люди часто здійснюють небезпечні агресивні дії, навряд чи підлягає обговоренню. Проте питання про те, чому вони роблять подібні дії, довго було предметом серйозної дискусії. Висловлювалися різко відмінні одне від одного погляди відносно причин виникнення агресії , її природи та чинників, що впливають на її вияви. При всій різноманітності суперечливих теоретичних обґрунтувань, що висувалися, більшість з них підпадає під одну з чотирьох наступних категорій. Агресія відноситься насамперед до: 1)природженим спонукам або задаткам; 2) потребами, що активізуються зовнішніми стимулами; 3)пізнавальним та емоційним процесам; 4)актуальним соціальним умовам в поєднанні з попереднім навчанням.

Також актуальність даної теми підтверджує те, що багато відомих вчених таких як Е.Фромм (види агресій та прояви), Олуейз (зміни та стійкість агресії впродовж життя), Р.Берон та Д.Річардсон (загальні поняття про агресію), А.Басс, А.Дарка (види агресій та її дослідження) , Дж. Каган (мотиви агресії) Л. Берковіц (причини, наслідки та контроль агресії), за кордоном, Фурманов І.А(діагностика, профілактика та корекція агресії), Рум`янцева Т.Г. (поняття та контроль агресії),  Лютова Д.Г. та  Моніна Г.Б.  (агресивність у дітей) в  СНГ та інші займались вивченням даного явища та приділяли велику увагу. Об’єкт дослідження. Агресія. Предмет дослідження. Зміни та стійкість агресії впродовж життя. Мета дослідження. Теоретичне та емпіричне дослідження агресії. Мета роботи передбачає виконання таких завдань: 1. розкрити поняття про агресію її види та похідні; 2. проаналізувати гендерні відмінності в проявах агресії та виявити чи є агресія стійкою і чи може вона змінюватись впродовж життя; 3. провести емпіричне дослідження на виявлення рівню агресивності.

Методи дослідження. теоретичні – класифікація.

емпіричні – тестування; аналіз документів і продуктів діяльності.

Структура курсової роботи: - титульний аркуш; - зміст; - вступ; - основна частина (розділи та підрозділи); - висновки; - список використаної літератури.

Розділ і. Соціально-психологічні аспекти агресії.

1.1. Поняття про агресію, її види та похідні.

Поняття «агресія»  походить від латинського «нападати». Воно  здавна  існує  в європейських мовах, однак, значення йому надавалося не завжди однакове. До початку XIX століття агресивним вважалася будь-яка активна поведінка, як доброзичлива, так і ворожа. Пізніше, значення цього слова змінилося, стало більш вузьким. Під агресією стали розуміти ворожу поведінку по відношенню до оточуючих [7, C .6].

Не випадково до цих пір немає чіткого визначення поняття «агресія». Відомо, що в побуті термін «агресія» має широке поширення для позначення насильницьких загарбницьких дій. В основному ж під агресією розуміється шкідлива поведінка. Причому в понятті «агресія» об'єднуються різні за формою і результатами акти поведінки - від таких, як злі жарти, плітки, ворожі фантазії, деструктивні форми поведінки, до бандитизму і вбивств [7, C .6].

Р. Берон і Д. Річардсон, вважають, що агресія, в якій би формі вона не виявлялася, являє собою поведінку, направлену на спричинення шкоди або збитку іншій живій істоті, що має всі підстави уникати подібного поводження з собою. Дане комплексне визначення містить у собі наступні приватні положення. У підліткового життя нерідко зустрічаються форми насильницької поведінки, що визначається в термінах «задерикуватість», «войовничість», «озлобленість», «жорстокість» [20, C .64].

До агресивності близько підходить стан ворожості. Згідно Басс, ворожість - більш вузьке за спрямованістю стан, завжди має певний об'єкт. Часто ворожість і агресивність поєднуються, але нерідко люди можуть знаходиться у ворожих відносинах, проте ніякої агресивності не виявляють хоча б тому, що заздалегідь відомі її негативні наслідки для «агресора». Буває й агресивність без ворожості, коли ображають людей, до яких ніяких ворожих почуттів не плекають [25, C .163]. 1.Агресія обов'язково має на увазі навмисне, цілеспрямоване заподіяння шкоди жертві; 2.В якості агресії може розглядатися тільки така поведінка, що має на увазі заподіяння шкоди або шкоди живим організмам; 3.Жертви повинні володіти мотивацією уникнення подібного поводження з собою.

Під агресією, за Е. Фроммом, слід розуміти будь-які дії, які завдають або мають намір завдати шкоди іншій людині, групі людей або тварині, а також заподіяння  шкоди  взагалі  всякому  неживому  об'єкту  [3, C .72]. Психологи, що знаходяться на біхевіористичних позиціях, зазвичай говорять про агресивну поведінку, тобто про відкриті, зовні виражені дії. Ці дії дуже активні, часто ініціативні і завжди приносять об'єкту (людині, а в деяких випадках і неживому предмету) шкоди [23, C .10].

Таким чином, агресивні дії завжди є шкідливими, але ступінь цієї шкідливості залежить  як  від  агресора,  так  і  від  опору  який  йому  чинять. Американські дослідники агресії прийшли до висновку, що про неї не можна судити лише за зовнішньою поведінкою. Якщо одна людина б'є, це ще не означає, що вона діє агресивно. Так, Дж. Каган справедливо стверджував, що для судження про агресивність акту необхідно знати його мотиви і те, як він переживається. Подібним чином Фішбах наполягав на включенні мотиваційних чинників у визначення агресії [3, C .82].

До теперішнього часу різними авторами запропоновано безліч визначень агресії, жодне з яких не може бути визнано вичерпним і загальновживаним. По - перше, під агресією розуміється сильна активність, прагнення до самоствердження. Так, Л. Бендер, наприклад, говорить про агресію як тенденції наближення до об'єкта чи віддалення від нього, а Ф. Аллан описує її як внутрішню силу (не пояснюючи її походження), що дає людині можливість протистояти зовнішнім силам. По - друге, під агресією розуміються акти ворожості, атаки, руйнування, тобто дії, які шкодять іншій особі або об'єкту. Наприклад, Х. Дельгаро стверджує, що «людською агресивністю» є поведінкова реакція, що характеризується проявом сили у спробі завдати шкоди особі чи суспільству» [4, C .22].

У той же час багато авторів розводять поняття агресії як специфічної форми поведінки та агресивності як психічної властивості особистості. Агресія трактується як процес, що має специфічну функцію і організацію; агресивність ж розглядається як деяка структура, що є компонентом більш складної структури психічних властивостей людини.

У всіх без винятку ця реакція проявиться, якщо торкнутися життєво важливих інтересів кожного, чи то саме життя, або весь комплекс цінностей, без якого наше життя немислиме, як без повітря. Такого роду агресія не веде до руйнування, вона лише виконує роль сторожа наших інтересів. Можна її навіть назвати "доброякісною агресією" [9, C. 76].

Зовсім по-іншому визначається прагнення людини панувати, що нерідко в нашому суспільстві, або руйнувати, або розважити себе, часом відрізняються небаченою жорстокістю. Таку агресію можна назвати "злоякісною".

Ці два види агресій дуже тісно пов'язані. За своєю оборонною реакцією людина багато в чому схожа з твариною, але з-за специфічних умов свого існування вона на більшість подразників проявляє більш сильну агресію. Чому це відбувається?

По-перше, кожен індивід наділений даром передбачення і фантазії, тому він реагує не тільки на миттєву загрозу, а й на небезпеку в майбутньому. По-друге, людина дозволяє себе умовити, маніпулювати собою, керувати, переконувати. Чудовим прикладом цьому може служити більшість війн.

По-третє, сфера вітальних інтересів людини набагато ширше, ніж тварини. Крім фізичних аспектів, у людини існує також велика система ціннісних орієнтацій - будь то ідеали, предки, батьківщина, клас, причому захист відбувається як від замаху на життя [23, C .26]. У науковій літературі виділяють наступні види агресії:  1. фізична агресія (напад) - використання фізичної сили проти іншої особи або об'єкта;  2. вербальна агресія - вираз негативних відчуттів як через форму (сварка, крик, вереск), так і через зміст вербальних реакцій (загроза, прокляття, лайка);  3. пряма агресія - безпосередньо спрямована на кого-небудь;  4. непряма агресія - дії, які обхідним шляхом спрямовані на іншу особу (злісні плітки, жарти і т.д.), дії, які характеризуються ненаправленного і невпорядкованістю (вибухи люті, що проявляються в крикові, тупання ногами, биття кулаками по столу і т.д. ).  5. інструментальна агресія, що є засобом досягнення будь-якої мети;  6. ворожа агресія - виражається в діях, метою яких є заподіяння шкоди об'єкту агресії;  7. аутоагресія - проявляється в самозвинувачення, самознищення, нанесенні собі тілесних ушкоджень аж до самогубства.  Виділяють також агресію інструментальну, яка відрізняється тим, що мета дії суб'єкта, який виявляє агресію, нейтральна, і агресія використовується лише як засіб досягнення цієї мети; а також реактивну агресію, яка виникає як реакція людини на фрустрацію і супроводжується емоційними станами гніву, ворожості, ненависті та інші. Тут виділяють агресію афективну, імпульсивну і експресивну.  Можна навести кілька прикладів вияву агресій. В авторитарному суспільстві або родині виникає агресія самоствердження. Індивід прагне реалізувати те, що було заборонено раніше або недоступне. Він прагне отримати владу над людьми, з'являється необхідність неслухняності, бунтарства, випробування сильного емоційного сплеску, такого, як, наприклад, у вбивці, що спостерігає смертельний страх на обличчі жертви. В іншому типі суспільства, навпаки, людина визнає свою приналежність до колективної ідеології і, можна навіть сказати, патологічно її захищає. Вона хвалить свою батьківщину, націю, релігію, партію. Це явище можна назвати "груповим нарцисизмом". Він є одним з головних джерел людської агресії. Будь-який з нас дуже сильно прихильний системі своїх ціннісних орієнтацій. Будь-яка спроба позбавити ілюзій, витягти "на світ божий" витіснені потяги і фантазії розхитує цю систему. Виникає природний опір істині - один з видів агресії. [1, с.224]. Накопичення всіх зазначених інтересів, особливо у правлячих груп, часом в гіпертрофованими формами, призводить до війн. Війна розбурхує всі глибинні аспекти людської особистості, несе переоцінку всіх цінностей [10, с.95]. В даний час все більше стверджується уявлення про агресію як мотивованих зовнішніх діях, що порушують норми і правила співіснування, що завдають шкоду, що завдають біль і страждання людям. У цьому плані заслуговує уваги розрізнення агресії інструментальної і навмисною. Інструментальна агресія та, коли людина не ставить собі за мету діяти агресивно, але «так довелося» або за суб'єктивної свідомості «було необхідно» діяти. Не менш істотно розглядати агресію не тільки як поведінка, але як психічний стан; знати його феноменологію, виділяючи пізнавальний, емоційний і вольовий компоненти [6, C .74]. Пізнавальний компонент полягає в орієнтуванні, який вимагає розуміння ситуації, бачення об'єкта для нападу та ідентифікації своїх «наступальних засобів». Деякі психологи, як, наприклад, Лазарус, вважають основним збудником агресії загрозу, вважаючи, що остання викликає стрес, а агресія є вже реакцією на стрес. Слід, однак зазначити, що далеко не всяка загроза викликає агресивний стан, а з іншого боку, аж ніяк не завжди агресивний стан провокується загрозою. Разом з тим у тих випадках, коли агресія викликається загрозою, правильне розуміння цієї загрози, її об'єктивний аналіз та оцінка - дуже важливі пізнавальні елементи агресивного стану. Від цього розуміння залежить саме виникнення даного стану, його форма та сила. Переоцінка загрози може викликати відмову від агресії як засобу боротьби і свідомість свого безсилля [23, C .13]. Виключно важливий і емоційний компонент агресивного стану. Тут перш за все виділяється гнів. Часто людина на всіх етапах агресивного стану - при підготовці агресії, в процесі її здійснення і при оцінці результатів - переживає сильну емоцію гніву, іноді приймаючу форму афекту, люті. Але не завжди агресія супроводжується гнівом і не всякий гнів призводить до агресії. Більше того, зовсім невірно було б вважати кожен гнів провокуючим агресію. Існує «безсилий гнів» при фрустрації, коли немає ніякої можливості зняти бар'єр, що стоїть на шляху до мети. Так, іноді підлітки переживають гнів по відношенню до старших, але цей гнів агресією навіть у словесній формі зазвичай не супроводжується [10, C .62]. Емоційна сторона агресії не вичерпується гнівом. Особливий відтінок цього стану надають переживання недоброзичливості, злості, мстивості, а в деяких випадках і відчуття своєї сили, впевненості. Буває й так, що агресор переживає радісне, приємне почуття, патологічним проявом якого є садизм. Серйозне значення має і такий компонент агресії, як її вольова сторона. Причому в агресивній дії є всі формальні якості волі: цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, а в ряді випадків ініціативність і сміливість. Справа в тому, що агресивний стан часто виникає і розвивається в боротьбі, а будь-яка боротьба вимагає вищеназваних вольових якостей [23, C .153].