Висновки з розділу

В основному ж під агресією розуміється шкідлива поведінка. Причому в понятті «агресія» об'єднуються різні за формою і результатами акти поведінки - від таких, як злі жарти, плітки, ворожі фантазії, деструктивні форми поведінки, до бандитизму і вбивств. Таким чином, агресивні дії завжди є шкідливими, але ступінь цієї шкідливості залежить  як  від  агресора,  так  і  від опору який  йому чинять. Виділяють такі види агресії як: фізична, пряма, непряма, вербальна, інструментальна, ворожа та аутоагресія. На сьогоднішній день відомо, що не адаптивна агресія і споріднені їй види поведінки досить стійкі і в деяких випадках можуть зберігатися протягом усіх етапів вікового розвитку. Агресія залишається стійкою впродовж життя як у хлопчиків так і дівчат, хоча бувають і винятки, але зазвичай стається саме так. Цьому є підтвердження таких вчених як Чалдіні, Олуейз. Підліткова агресія і споріднені їй форми поведінки виявляють більшу стійкість у часі. Хоча у деяких осіб агресія носить надзвичайно стійкий характер, але певна частина дітей і підлітків з проблемами викликаними ранньою агресивною поведінкою, з часом все ж утримується від проявів агресії, у деяких дітей агресивна поведінка поступово зникає по мірі їх вікового розвитку.

Також виявлено, що суттєвих відмінностей в агресії між чоловіками та жінками немає, є одиночні випадки такий відмінностей, але в загальному це все залежить від індивідуальних особливостей, ситуації яка спричинила агресію та мотивацією.

Розділ іі. Емпіричне вивчення агресії

2.1. Опис методик для дослідження агресії

Багато вчених займались та займаються дослідженням агресивності, її проявів та феноменів.

Крім використаної нами методики для дослідження агресії, існують ще методики для її дослідження. Нижче поданий їхній короткий опис. Особистісні  шкали  вимірювання  агресії. Шкала орієнтації гніву (Шпілберген, Джонсон, Рассел). Створена в 1985 році. Використовує дві субшкали - «гнів всередину», який вказує на придушення гніву, і «гнів назовні», що вимірює вираз гніву. Загальний рахунок свідчить про рівень гніву загалом, незалежно від його спрямованості. Валідність даної шкали підтверджується  кореляцією  між  стилем  орієнтації  гніву  та  іншими  захода-ми гніву. Шкала ворожості Кука і Часу створена в 1954 році. Це частина батареї субтестів, розроблених для виміру установок вчителів. Ця шкала складається з питань, запозичених в MMPI. Володіє адекватної стійкістю, існують деякі обмежені підтвердження її валідності.  Шкала проявів ворожості (Сігела) складається з питань MMPI, відібраних клінічними психологами. Ця шкала, розроблена для вимірювання ворожості, не містить у своїх питаннях відкритих згадок про ворожість.Гарнавнутрішня узгодженість.  Шкала зверх контрольованої агресії (Мегарджі) складена з питань MMPI, призначених для виявлення осіб з хронічним зверх контролю - тобто вкрай пригнічених у своєму прояві агресії, але схильних до неприборканого насильства при екстремально сильній провокації. Внутрішня узгодженість даної шкали невисока, але Мегарджі з колегами стверджують, що на так само хороша, як і більшість нестандартних MMPI кал. Було проведено багато досліджень валідності шкали, як Мегарджі з колегами, так і іншими психологами. Дана шкала виявляє відмінність між групами схильних і не схильних до насильства і корелює в несподіваній ступеня з іншими заходами самоконтролю, агресії і соціального відчуження.  Шкала гніву як стану-властивості (Шпілбергер, Якобс, Рассел) вимірює стан гніву (тобто емоційний станабо настрій, що включає в себе почуття напруги, досади, роздратування, злості й люті з супутніми активацією або порушенням периферичної нервової системи) і властивість гнівливості ( тобто індивідуальні відмінності в тому, як часто виникає стан гніву). У даної шкали хороша внутрішня валідність, яка підтверджується кореляцією з заходами ворожості і агресивності. Опитувальні  методи  вивчення  агресії. Самий прямий шлях вимірювання агресії-запитати про таку поведінку.  Архівні дослідження полягають у зборі інформації з публічних джерел. Наприклад, статистиказлочинності і шлюборозлучний може послужити джерелом інформації про прояви агресії.Перевагацього методу в тому, що архівні дані вільні від внесених дослідником спотворень. Проблема архівних досліджень, у тому, що дані спочатку були зібрані для інших цілей і найчастіше важко знайти відомості, що безпосередньо стосуються цікавить його проблеми.  Для отримання необхідної інформації психологи часто використовують відповіді людей, як самих об'єктів вивчення, так і його знайомих, рідних та друзів. Для вимірювання агресивності психологи розробили безліч опитувальників. Деякі призначені для вимірювання загальної агресивності, інші для вивчення агресивної поведінки в конкретнихситуаціях. У багатьох випадках опитувальники складені так, щоб піддослідні не знали про зацікавленість дослідника у виявленні їх агресивності. Опитувальники маютьперевагув тих випадках, коли вивчається поведінка неприйнятне або не заохочується в даній культурі, тому що агресії не властиво проявлятися на публіці. Евері стверджує, що опитування є кращим способом вивчення поведінки  та  емоцій,  в  яких люди  не  хочуть  зізнаватися.  В анкетах людей запитують про їх власної агресивності або про їх безпосередньому досвіді, пов'язаним з агресивною поведінкою людей. Вони призначені для оцінки агресії в конкретнихситуаціях (наприклад, насильство в сім'ї або сексуальне насильство). Мюррей Штраус і Сюзан Штайнметц застосовували анкети в дослідницькій програмі по виявленню причин насильства в сім'ї. Вони створили опитувальник «Шкала тактики поведінки в конфліктах», який складається зі списку наростаючих по агресивності дій. Респонденти вказують ступінь, з якою вони або члени їх сімей виявляли агресивність у відношенні один з одним за вказаний період часу. Це дозволяє дослідникові визначити агресивність самого респондента і те, якою мірою він був об'єктом агресії.  Ще один метод збору інформації про агресивну поведінку - оцінювання іншими. Цей метод полягає в тому, щолюдина, чия агресивність нас цікавить, оцінюють люди, які від нього: батьками друзями, однокласниками. Плюс цього методу в тому, що оцінки можуть бути набагато об'єктивніше. Ніж у самоговипробуваного, проте, можливо спотворення сприйняття оточуючими випробуваного. Проективні методи. Проективні методи особливо корисні для вивчення агресії і ворожості, так як не розкривають випробуваним інтерес дослідника. Найбільш часто використовува-ні проективні методи - Тест чорнильних плям Роршаха і Тест тематичної апперцепції. Дані тести використовуються як в дослідницькому, так і в клінічному контексті для вивчення різноманітних форм поведінки і мотивів.  Тест тематичної апперцепції складається із серії картинок, про яких випробуваний пише або розповідаєісторії: що відбувається і що передувало подіям на картинці.  У тесті Роршаха дослідник показуєвипробуваномусерію карток з чорнильними плямами і просить сказати, на що вони схожі або що йому нагадують. Для діагностики рівня агресивності за цією методикою застосовується система, розроблена Елізаром. У цій системі відповіді розносять за шістьма категоріями, що відображає аспекти гніву або ворожості: негативні установки абоемоції; опису злісного чи агресивної поведінки; предмети, що використовуються в агресивних цілях, опису ворожості,символічніасоціації з агресією або гнівом; амбівалентність; нейтральні відповіді, нічого не говорять про гнів чи ворожість  Також слід виділи особливості виявлення, проявів та корекції агресії і агресивної поведінки у дітей. Важливими проблемами початкової школи є діагностика і корекція агресивної поведінки. Особливої уваги вимагають діти, у яких агресивність стає інтеграційною характеристикою особи. Їм властиві висока частота агресивних дій, переважання фізичної агресії, недостатній розвиток інтелекту і комунікативних навичок, понижений рівень довільності, нерозвиненість ігрової діяльності, понижена самооцінка, сприйняття оточення як ворогів і суперників, недовірливість. Проте агресивні діти розрізняються і між собою. У них переважає один з трьох видів агресивності: імпульсивно-демонстративний, нормативно-інструментальний, цілеспрямовано-ворожий. Шляхи корекції дитячої агресії - гра, зміна середовища, творче самовираження, сублімація через спорт і соціально-схвалювану діяльність, тренінги. Для діагностики дитини існують критерії агресивності, які для дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку полягають у наступному: 1. Часто (частіше в порівнянні з поведінкою інших дітей, що оточують дитину) втрачають контроль над собою. 2. Часто сперечаються, лаються з дітьми і дорослими. 3. Навмисно дратують дорослих, відмовляються виконувати прохання дорослих 4. Часто звинувачують інших у своїй «неправильній» поведінці і помилках. 5. Заздрісні і недовірливі. 6. Часто гніваються і удаються до бійок. Про дитину, у якої протягом 6 і більше місяців одночасно стійко проявлялися 4 критерії, можна говорити як про дитину, що має агресивність як якість особи. Таких дітей можна називати агресивними. Агресивна поведінка дітей і підлітків легко виявляється за допомогою спостереження. Але для підтвердження результатів спостереження психологи застосовують спеціальні методики діагностики агресивності. У додатку Б, В розглянуто методику дослідження агресивності Басса-Дарки та Тест руки (Hand test), які можна застосовувати також і для дітей. Незалежно від причини агресивної поведінки дитини існує загальна стратегія оточуючих  по  відношенню  до  неї: 1. Якщо це можливо, стримувати агресивні пориви дитини безпосередньо перед їх  проявами,  зупинити  занесену  для  удару  руку, позвати  дитину. 2. Показати дитині прикрість агресивної поведінки, фізичної і вербальної агресії по відношенню до неживих предметів, а тим більше до живих людей. 3. Встановити чітку заборону на агресивну поведінку, систематично нагадувати про неї. 4. Представити дітям альтернативні способи взаємодії на основі розвитку у них емпатії, переживання. 5. Навчати консультативним способом вираження гніву як природної властивої людині емоції.