Тема лекції: Держава і право Франції (1789–1870)

Мета: Метою лекції є вивчення причини, рушійних сил, етапів і результатів французької буржуазної революції 1789 року, становлення і форми державності у Франції в період 1789-1870 рр., змісту і характеристики основних законодавчих актів того часу, зокрема конституцій 1791, 1793, 1795, 1799, 1848 років. Важливими є питання про державний лад і політичний режим в період якобінської диктатури, період другої республіки, першої та другої імперій у Франції.

План лекції

Вступ

1. Причини, рушійні сили буржуазної революції у Франції. Декларація прав людини і громадянина 1789 р., її зміст і характеристика

2.Прийняття, зміст, оцінка першої конституції Франції 1791 р.

3. Встановлення якобінської диктатури. Декларація прав людини і громадянина та конституція 1793 р.

4. Термідоріанський переворот 1794 р., конституція 1795 р., період консулату

5. Утворення та суспільно-політичний устрій імперії Наполеона Бонапарта

6. Друга республіка у Франції, конституція 1848 р.

7. Друга імперія (1852–1870 рр.)

Висновки

Література

Питання

Вступ

З XVI ст. у Західній Європі виникає капіталістичний уклад. І в міру його визрівання і розвитку дедалі більше поглиблювалися суперечності між продуктивними силами і феодальними виробничими відносинами.Конфлікт між новими продуктивними силами і феодальними виробничими відносинами конкретно проявився в основних галузях економіки, зачепив інтереси різних класів і станів феодального суспільства. Якнайкраще це можна простежити на історії Франції, де напруженість і гострота класової боротьби були найбільшими.

1. Причини, рушійні сили буржуазної революції у Франції. Декларація прав людини і громадянина 1789 р., її зміст і характеристика

Причини Французької буржуазної революції:

- населення Франції в кризовому стані (лише 270 тис. з 26 млн. дворяни, 7 тис. податків, неврожайні роки, у містах стримувався розвиток ремесел);

- гостра фінансова криза через втрати королівського двору;

- протести проти абсолютної монархії посилювало вчення просвітителів (Вольтер, Монтеск’є, Руссо, Дідро);

- запроваджена свобода совісті;

- ліквідація привілеїв духовенства;

- конфіскація церковних земель;

- поділ влади і обмежена монархія;

- свобода підприємницької діяльності.

У монархії не було грошей, і король скликає Генеральні штати (по 300 чол., 3 стан 600). 17 червня 1789 р. ІІІ стан оголосив себе Національними зборами, пізніше приєдналися ліберальні представники дворянства і духовенства. Відбулася відміна імперативних мандатів.

9 липня 1789 р. Національні збори проголошують себе Установчими зборами (утвердження конституції і державних інститутів). Король стягує вірні війська, але 14 липня 1789 р. народ взяв в’язницю-фортецю Бастилію. У провінціях виганяли стару королівську адміністрацію, створювали нові муніципалітети і Національну гвардію, поширювали селянські повстання. 26 серпня 1789 р. Установчі збори прийняли Декларацію прав людини і громадянина, 5 серпня «Про знищення феодальних прав і привілеїв», скасовувалася церковна десятина, особисті повинності селян. У Декларації 17 статей, проголошувала рівність і невід’ємність природних і священних прав людини (свобода, власність, безпека і опір гніту), розкривалася суть свободи, проголошувалися свобода слова, гарантії прав свободи і основи буржуазної залежності, стверджувався суверенітет нації, виключне право народу на створення законів, відповідальність і підзвітність посадовців, принцип розподілу властей, рівномірне обкладання податками, священність і недоторканість приватної власності.

2.Прийняття, зміст, оцінка першої конституції Франції 1791 р.

За новим виборчим законом 31 серпня 1789 р. виборче право отримали лише 1/6 населення (панування перейшло до великої буржуазії, лідер Установчих зборів граф де Мірабо, Нацгвардію очолив маркіз де Лафаєт). На початку 1790 р. Установчі збори передали усе майно і земельну власність церкви державі, забрали реєстрацію щлюбів, одружень, народжень. Було зроблено адміністративну реформу, країна поділена на 83 департаменти, введена єдина система обкладання податками.

Відмінено становий поділ громади, усі сердньовічні титули та цехи. У червні 1791 р. король Людовік ХVІ  і королева Марія-Антуанета спробували втекти, але були повернуті в столицю. В якобінському клубі розкол, велика буржуазія створила власний клуб фейянів, а в якобінському клубі радикали на чолі з М.Робесп’ром. 13 вересня 1791 р. король затвердив конституцію (раніше конституційної монархії, декларація прав людини преамбула, визнавався принцип поділу властей, вводився однопалатний законодавчий корпус). Право голосу мали активні громадяни, старші 25 р., ценз осідлості 1 р., не переюували в слугах, які оплачували прямий податок у розмірі триденного заробітку і занесені до списків. До Нацгвардії щоб бути обраним, то 10денний заробіток, пасивні громадяни, відсторонені від виборів, вибори двохступеневі. У компетенції законодавчих зборів – законодавча ініціатива і видання законів, податки і бюджет, визначення чисельності армії та флоту, притягнення до відповідальності, утвердження договорів.

Адміністративна влада належала королю і відповідальним перед ним міністрам (але король правив згідно з законами, утворилася контрагентура, міністри були підсудними). Король зберігав командування армією і флотом, королівське вето мало відтягувальний характер, до схвалення спірного закону другим скликанням Законодавчих зборів. Судова влада стала виборною, а судді не змінювалися. Дії Конституції не поширювалися на колонії.

30 вересня 1791 р. Установчі збори розійшлися, а уже 1 жовтня в Парижі відкрили засідання Законодавчі збори з 750 делегатів (велика буржуазія, середня буржуазія - жирондисти).

У квітні 1792 р. війна з Австрією, але численні поразки через зрадницьку позицію короля. В ніч з 9 на 10 серпня озброєні маси увірвалися в Тюільрійський палац і скинули монархію, армію короля. Було створено новий жирондистський уряд, розпочато поділ общинних земель, розпродаж земель емігрантів, створено 30-тис.армію парижан, арешти роялістів. 21 вересня 1792 р. обраний загальним голосуванням (виборців-чоловіків) Національний конвент проголосив створення республіки (100 якобінців, 160 жирондистів і 500 «болото»). Через «змову проти нації, посягання на буржуазну державу» 21 січня 1793 р. Людовік потрапив на гільотину.

У 1793 р. проти Франції Англія, Іспанія, Голландія, ряд італійськиї і німецьких держав, зросли ціни, у квітні 1793 р. монархічний заколот у провінції Вандеї. 6 квітня 1793 р. Установчі збори оголосили про створення Комітетів суспільної безпеки, введено податок на багатих, якобінці об’єдналися з крайньо лівими – «скаженими» – Жак Ру. Через зраду генерала-жирондиста 31 травня – 2 червня 1793 р. жирондистів вигнали з конвенту і державних посад. Влада перейшла до якобінців.