3.1. Дуб звичайний.
Переведення процесу відтворення дубових лісів на індустріальну основу в значній мірі визначається забезпеченістю виробничих підприємств лісовими розсадниками, обсягами продукування і якістю вирощуваного садивного матеріалу. Карпатський регіон, в цілому, в достатній мірі забезпечений лісовими розсадниками, розміщеними у всіх лісорослинних умовах. Станом на 1991 рік тут нараховувалось майже 700 розсадників загальною площею понад 500 га. Постійні розсадники займали 20% від загальної кількості лісорозсадницьких господарств і 70% від загальної їх площі. Слід зазначити, що постійні лісорозсадники розміщувалися в передгірній та рівнинній частинах регіону, були відносно добре забезпечені технічно і в них продукувалася більша частина садивного матеріалу лісових порід. Однак сьогоднішні економічні умови, що склалися в країні, не дають можливості в необхідній мірі фінансувати лісогосподарську діяльність взагалі і лісорозсадницьку зокрема. В зв'язку з чим виникає необхідність часткового перегляду стратегії вирощування садивного матеріалу для потреб лісовідновлення і лісорозведення. Мається на увазі перш за все концентрацію їх виробництва у тимчасових лісових розсадниках, які розміщуються як можна ближче до місць проведення майбутніх робіт, відновлення практики створення індивідуальних лісових розсадників, а також ширше використання природного відновлення дуба звичайного і скельного, взятих з-під намету високопродуктивних деревостанів.
Однією з найбільш важливих об'єктивних причин скорочення обсягів вирощування садивного матеріалу дуба залишається дефіцит його жолудів. Розтягненість періоду між врожайними роками і дуба звичайного і скельного, відсутність стаціонарних, відповідно обладнаних сховищ, а також місцевого досвіду тривалого зберігання їх насіння в багатьох випадках супроводжується надмірним захопленням культивування дуба північного. Даний вид плодоносить майже щорічно і проблем із заготівлею його насінного матеріалу не існує. Однак така заміна нерівноцінна і недоцільна.
Традиційні методи короткотермінового зберігання жолудів дуба звичайного і скельного досить різноманітні: в зимових пивницях, ровах і навіть під наметом деревостанів на очищеній від рослинності поверхні ґрунту, на шарі соломи або листя і т.д. Всі вони дають можливість зберегти до 70% життєздатного насіння до першої після збору весни. Подальше зберігання можливе лише в контрольованих умовах, основними із яких є вологість, температура і вміст С02 в повітрі. За зарубіжними даними межею довговічності жолудів дуба звичайного і скельного є 2-3 роки, продовження терміну зберігання ще на один рік супроводжується зниженням їх здатності до проростання до 50%.
Сама технологія тривалого зберігання дубового насіння відносно 1 нескладна. Перед закладкою на зберігання жолуді підлягають попередній підготовці - флотації і підсушці. Підсушку слід проводити до вологості 40-48% сухої маси на брезенті, в сухому приміщенні. Насіння зберігається в поліетиленових упаковках, вкладених в дерев'яні ящики. Жолуді поміщакга. в упаковки з прошарками сухого піску, який попередньо прокалюють на вогні до вологості 0,1-0,2%. Співвідношення насіння і піску - 1:1. Після заповнення упаковку заварюють, залишаючи отвір біля 1 см. Постійна температура в насіннєсховищі - 2-3°С, при вологості 40% і відповідному складі газової суміші атмосфери (вуглекислота - 3-5%, кисень - 10-15%, азот - 82-85%) забезпечують бажаний результат зберігання жолудів. Описана технологія апробована УкрНДІгірліс в лабораторно-польових умовах і підтвердила свою надійність.
На більшості лісових розсадників регіону вирощування садивного матеріалу дуба не викликає серйозних затруднень при врахуванні наступних моментів:
- використання насіння відповідного походження;
орієнтація в основному на осінні посіви, при яких відпадає необхідність в зберіганні жолудів. Весняний посів допустимий для дуба звичайного, причому вологість насіння не слід знижувати менше 55-60% від абсолютно сухої маси, чистоту 97%, а доброякісність -70%;
- висівання жолудів, які лише вступили в стадію проростання;
- дотримання відповідної глибини посіву (восени - до 8 см, весною - 4-5 см). Посівні борозенки слід робити широкі (6-8 см). їх дно повинно бути вирівняним і трохи ущільненим. Жолуді при посіві повинні займати правильне положення - лежати на боці. Норма посіву на 1 пог.
метр складає 25-30 жолудів, або біля 125 г насіння дуба звичайного і 100-120 г - дуба скельного. При виборі відцалі між рядками слід враховувати способи подальшого агротехнічного догляду за сіянцями Рівномірна глибина посіву жолудів і післяпосівного ущільнення грунту забезпечать одночасну появу сходів;
- надійніш заходом від ураження посівів борошнистою росою залишається опилення дрібно-розмолотою сіркою вже при перших ознаках їх захворювання і повторюється впродовж всього літа через 2-3 тижні.
Як правило, сіянці дуба звичайного і скельного досягають стандартних розмірів у віці 1-2 роки. Використання їх великомірного садивного матеріалу себе не оправдує через невідповідність розмірів стебла і кореневої системи.
При відсутності достатньої кількості традиційного садивного матеріалу дуба і з метою більш ефективного використання об'єктів постійної лісонасінної бази слід ширше використовувати його дички, викопані з-під намету лісу. Отриманий садивний матеріал можна безпосередньо висаджувати на лісокультурних площах або попередньо дорощувати в шкільному відділенні розсадника. При виборі місць заготівлі дичок особливу увагу слід звертати на умови освітлення самосіву, а також якість викопки. Різкі зміни умов росту і обривання значної кількості коріння рослин супроводжується суттєвим зниженням приживлюваності лісових культур.