Україна в оон

Статут ООН, який було підписано 26 червня 1945 р., набрав чинностi 24 жовтня 1945 р. Цей день щорічно відзначається як День Організації Об'єднаних Націй. Активну участь у розробцi Статуту ООН взяли представники України. Глава делегації України на конференції у Сан-Франциско, міністр закордонних справ УРСР Д. Мануїльський головував у Першому комітетi, де були розробленi Преамбула та Глава 1 «Цілi та принципи» Статуту. Україна в числі перших підписала Статут i увійшла в групу з 51 держави-засновниці ООН. Після проголошення незалежностi України участь у діяльностi Організації Об'єднаних Націй було визначено одним з пріоритетних напрямів зовнішньої політики нашої держави.

Як одна з держав-засновниць ООН, Україна неухильно дотримується цілей та принципів Статуту Організації, робить суттєвий вклад у її діяльність у сферах підтримання міжнародного миру та безпеки, роззброєння, економічного та соціального розвитку, захисту прав людини, зміцнення міжнародного права тощо. Генеральнi секретарi ООН чотири рази відвідали Україну. З офіційними візитами у Києвi перебували У Тан (1962 р.), Курт Вальдхайм (1981 р.), Перес де Куельяр (1987 р.), Бутрос Бутрос-Галi (1993 р.).

Протягом 1994–2001 рр. відбулося сім зустрічей Президента України Л.Кучми з Генеральним секретарем ООН: у 1994 р. у Нью-Йорку, у 1995 р. у Віднi, у 1996 р. у Москвi, у 1997 р. у Давосi, під час 52-ї сесії ГА ООН у вереснi та листопадi 1997 р., під час Вашингтонського Саміту країн-членів НАТО (квітень 1999 р.), а також під час Саміту тисячоліття ООН (вересень 2000 р.). У 1995 р. Президент України взяв участь у Спеціальному урочистому засіданнi ГА ООН на найвищому рівнi з нагоди 50-ї річницi заснування Організації Об'єднаних Націй. Він також брав участь у роботi 49-ї та 52-ї сесій ГА ООН, був Головою делегації України на 19-й спеціальній сесії ГА ООН з питань екології та Самітi тисячоліття ООН.

7 вересня 2000 р. з ініціативи Президента України відбулося засідання Ради Безпеки ООН на рівнi глав держав та урядів (Саміт РБ ООН), присвячене обговоренню питання «Забезпечення ефективної ролi Ради Безпеки у підтриманнi міжнародного миру та безпеки, особливо в Африцi». Це засідання РБ на найвищому рівнi, друге за всю історію ООН, мало позитивний вплив на відновлення та зміцнення авторитету Ради Безпеки, а також надало потужного імпульсу зусиллям, спрямованим на зміцнення принципів Статуту ООН, головних засад системи колективної безпеки та реформування політики ООН у галузi миротворчих операцій.

У 1997 р. міністра закордонних справ України Г. Удовенка було обрано Головою 52-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН. Особливо Україна гордиться тим, що саме 52-а сесія ГА ООН, яка увійшла в історію як «сесія реформ», схвалила всеохоплюючу програму реформування Організації, запропоновану її Генеральним секретарем К.Аннаном, i надала потужного імпульсу широкомасштабному оновленню Організації. Будучи активним прибічником та безпосереднім учасником сучасного процесу реформування ООН, Україна продовжує докладати значних зусиль з метою підвищення ефективностi діяльностi ООН та її адаптації до нових вимог сьогодення. Україна тричi обиралася непостійним членом Ради Безпеки (1948–1949, 1984–1985, 2000–2001 рр.), чотири рази — членом Економічної i Соціальної Ради (останній раз — 1993–1995 рр.). Представники України неодноразово обиралися на керівнi посади головних комітетів сесій Генеральної Асамблеї.

Одним з найважливіших підтверджень визнання авторитету i ролi нашої держави на міжнародній аренi, послідовностi та неупередженостi її зовнішньої політики стало обрання України до складу непостійних членів Ради Безпеки ООН на період 2000–2001 рр. За більше ніж 1,5 року членства у Радi Безпеки Україна переконливо довела свою спроможність бути активним членом РБ, з позицією якого рахуються, здійснювати ефективний вплив на процес прийняття в РБ доленосних рішень та робити власний практичний внесок в їх реалізацію. Кульмінацією членства України в Радi Безпеки ООН стало її головування у цьому органi у березнi 2001 року. Цей місяць став одним з найпродуктивніших і найефективніших у діяльностi РБ, яка предметно розглянула ряд найбільш актуальних світових проблем, зокрема, кризовi ситуації на Балканах та на Близькому Сходi.

Наша держава надає виключно важливого значення питанню реформування Ради Безпеки. Україна виступає за розширення членського складу РБ, підтримуючи збільшення кількостi як постійних, так i непостійних членів. Неодмінною передумовою підтримки нашою державою будь-якого варіанту реформування РБ ООН є забезпечення адекватного рівня представленостi в цьому органi країн Східноєвропейської регіональної групи. Позиція України з цього питання базується також на розуміннi того, що інститут права вето не відповідає сучасним міжнародним реаліям. Належна увага з боку України приділяється забезпеченню подальшого прогресу у посиленнi транспарентностi та вдосконаленнi методів роботи РБ ООН.

На сьогоднi Україна є членом Комітету з програми i координації, Спеціального комітету з операцій з підтримання миру, Комітету з внесків, Комітету з використання космічного простору в мирних цілях, Комітету з питань здійснення невід'ємних прав палестинського народу, Консультативного комітету з навчання, вивчення, розповсюдження та ширшого визнання міжнародного права, Комітету з енергетики та природних ресурсів, Комісії з роззброєння, Комісії з народонаселення та розвитку, Комісії по боротьбі з наркотичними засобами, Виконавчої ради Програми розвитку ООН, Фонду ООН з питань народонаселення, Виконавчої ради Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), Виконавчої ради Міжнародної організації працi, Ради керуючих МАГАТЕ. Представника України посла В.Василенка було обрано до складу суддів ad litem Міжнародного кримінального трибуналу для колишньої Югославії.

Україна, як одна з держав-засновниць ООН, надає виняткового значення діяльностi ООН з підтримання міжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у цій діяльностi як важливий чинник своєї зовнішньої політики. Починаючи з липня 1992 р., наша держава виступає як великий контрибутор до операцій ООН з підтримання миру (ОПМ). Протягом 10 років в ОПМ взяли участь близько 18 тис. військовослужбовців Збройних Сил та працівників органів внутрішніх справ України.

Нині Україна є найбільшим контрибутором до операцій ООН з підтримання мирусеред європейських країн та входить до 10 найбільших держав-контрибуторів світу i бере участь у місіях ООН в Афганістанi, Боснії i Герцеговинi, Грузії, Демократичній Республіцi Конго, Косово (СРЮ), Ліванi, Східному Тиморi, Сьєрра-Леоне, Хорватії.

Як великий контрибутор до ОПМ ООН Україна виходить з того, що одним з важливих аспектів миротворчих операцій є досягнення належного рівня захисту i безпеки їх персоналу. Враховуючи гостроту цієї проблеми, Україна стала ініціатором Конвенції щодо захисту миротворчого персоналу ООН, яка набрала чинностi у січнi 1999 р.

Наша держава спрямовує значнi зусилля на розвиток співробітництва з міжнародними організаціями економічного та екологічного напрямку, залучення їх потенціалу в соціально-економічних інтересах України з метою прискорення інтеграції нашої країни у світову систему господарства та вирішення гострих проблем у сферi охорони довкілля.

Необхідність вирішення згаданих завдань, якi мають ключове значення для затвердження та розбудови нашої держави, обумовила зростання ролi багатосторонньої дипломатії як одного з найбільш дієвих інструментів реалізації національних інтересів України. З часу здобуття незалежностi наша країна кардинально переглянула традиційнi підходи до своєї участi у роботi міжнародних організацій економічного, науково-технічного та екологічного напрямків, якi до цього були підпорядкованi політичним інтересам колишнього СРСР. У результатi вжитих заходів діяльність України на соціально-економічному напрямі ООН, по лінії спеціалізованих установ, фондів та програм цієї найавторитетнішої міжнародної універсальної організації, піднята на якісно новий щабель та звільнена від зайвої політизації, набувши прагматичного та відкритого характеру.

Головнi зусилля української дипломатії на цьому напрямку спрямовуються нині на подальше ствердження функцій міжнародних організацій як механізмів мобілізації, узгодження та координації зусиль міжнародного співтовариства для вирішення глобальних проблем світової економіки та довкілля.

Завдяки активній позиції України у міжнародних організаціях наша країна отримала значну технічну, матеріальну та фінансову допомогу, зокрема, з боку Програми розвитку ООН (ПРООН), Глобального екологічного фонду, МАГАТЕ, Міжнародної організації працi (МОП), ЮНКТАД, ЮНІДО, Фонду ООН у галузi народонаселення (ЮНФПА), Міжнародного союзу електрозв'язку (МСЕ), Всесвітнього поштового союзу (ВПС), Всесвітньої організації інтелектуальної власностi та інших. З 1993 року в Українi функціонує Представництво ООН, під прапором якого здійснюється ціла низка важливих проектів i програм ООН, її органів та спецустанов у галузi соціально-економічних перетворень, розвитку підприємництва, охорони природи, вирішення актуальних демографічних проблем. У липнi 2000 р. відбулася офіційна інавгурація «Будинку ООН» в Українi, який зібрав під свій «дах» органи та установи ООН, що здійснюють свою діяльність у нашій країнi (ЮНІСЕФ, ЮНФПА, УВКБ).

Великi обсяги зовнішньої допомоги Україна одержала для вирішення складного комплексу завдань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та облаштуванням колись депортованих народів, у тому числi кримських татар.

Визнанням внеску та ролi України в міжнародних організаціях стало обрання нашої країни до ряду функціональних комісій ООН, керівних органів МОП, Програми розвитку ООН, ЮНФПА, Всесвітньої туристичної організації, ВПС та ін.

Активну участь Україна бере у міжнародному процесi щодо впровадження політики сталого розвитку з метою комплексного вирішення завдань охорони довкілля та економічного зростання людства на глобальному рівнi. Делегація України вищого рівня брала активну участь у основоположній Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку 1992 р. («Саміт планети Земля»). На 19-й спецсесії ГА ООН із всебічного огляду та оцінки здійснення «Порядку денного на ХХI століття» («Ріо+5», 1997 р.) Президент України Л.Кучма виголосив низку міжнародних ініціатив природоохоронного характеру. Другим, не менш важливим питанням екологічного напряму, є участь України у міжнародному процесi імплементації положень конвенцій ООН у сферi охорони природи, зокрема, Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї, Стокгольмської конвенції про стійкi органічнi забруднювачi, Конвенції про біорізноманіття тощо.

Наша країна стала ініціатором проведення у червнi 2001 року Спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН з питань ВІЛ/СНІД, яка визначила пріоритетнi напрямки активізації боротьби світової спільноти з цією епідемією.

86. Міжнародні організації (урядові,неурядові,глобальні,групові,регіональні) і рухи ,їх функції ,завдання та тенденції розвитку в сучасному світі