Тема: 7 Готовність вчителя початкових класів до організації процесу інтерактивного навчання
Поняття готовності до інноваційної діяльності.
Компоненти готовності майбутнього вчителя початкових класів до застосування інноваційних педагогічних технологій.
Принципи інноваційної діяльності.
Сучасний розвиток України, соціально-економічні перетворення в ній, процеси глобалізації та інформатизації суспільства визначають нові напрями і пріоритети освітньої галузі . В Національній доктрині розвитку освіти в XXI столітті ставляться нові вимоги до професійних і особистісних якостей вчителя, і, зокрема до його готовності щодо застосування нових педагогічних технологій та дотримання принципів гуманістичної освіти: спрямованість на особистісний розвиток і саморозвиток учня, індивідуалізація та диференціація навчання, особистісно-діяльнісний підхід до навчання, тощо [2,3]. Розв`язання цих завдань передбачає спрямованість навчально-виховного процесу у ВНЗ на удосконалення підготовки вчителів початкових класів, рівня володіння кожним з них інноваційними педагогічними технологіями.
Однією з умов успішності педагога як професіонала є готовність до інноваційної діяльності. Успішність підготовки майбутніх вчителів до застосування інноваційних педагогічних технологій передбачає, що студент усвідомлює практичну значущість різних інновацій у системі освіти як на професійному так і на особистісному рівнях. Однак уведення майбутнього педагога в процес застосування інноваційних педагогічних технологій часто відбувається без урахування його теоретичної та особистісної готовності.
Дослідженню даної проблеми приділяється належна увага, зокрема таким її аспектам як: професійно-педагогічна підготовка учителя (І.А. Зязюн, Н.В. Кузьміна, В.О. Сластьонін, О.М. Пєхота та ін.); характеристика особистості, закономірності її становлення та розвитку, роль навчання у процесі особистісного становлення (О.О. Бодальов, Л.С. Виготський, В.В. Давидов, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, В.О. Моляко, С.Л. Рубінштейн та ін.); закономірності, принципи, форми і методи дидактичного процесу (А.М. Алексюк, Ю.К. Бабанський, В.І. Бондар, І.Ф.Харламов, М.Д. Ярмаченко та ін.); сучасні методичні положення про технології навчання та інноваційні педагогічні технології (В.П. Беспалько, М.В. Кларін, Н.Г. Ничкало, Г.К. Селевко, С.О. Сисоєва, О.М.Пєхота та ін.); проблемам іінформатизації освіти (Б.С. Гершунський, М.І. Жалдак, Є.І. Мащбиць, В.М. Монахов, О.П. Єршов та ін.).
Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що у визначенні поняття і компонентів готовності майбутніх вчителів початкових класів до застосування інноваційних педагогічних технологій існують різні підходи. Зокрема С. Яшанов [6] розглядає готовність майбутнього вчителя до ефективного використання новітніх технологій як синтез таких структурних компонентів: мотиваційного; операційно-пізнавального; емоційно-вольового; оцінювального. Р.С. Гурін [1] визначає готовність майбутнього вчителя до застосування нових технологій у професійній діяльності як інтегровану якість особистості, що виявляється в підвищенні продуктивності мислення, розвитку пам’яті, навичок, розширенні і поглибленні знань за допомогою використання нових інформаційних технологій та їх засобів; в наданні можливості обирати способи дій, здійснювати самоконтроль за виконанням власних дій та прогнозувати шляхи підвищення продуктивності роботи в ході інформатизації процесу навчання.
2. Компоненти готовності майбутнього вчителя початкових класів до застосування інноваційних педагогічних технологій.
Проведені дослідження науковців свідчать про те, що структуру готовності майбутніх вчителів початкових класів до застосування інноваційних педагогічних технологій складають такі компоненти:
1. Мотиваційний компонент (інтерес до професії вчителя; розуміння необхідності вдосконалення власної професійної діяльності; зацікавленість новими досягненнями в галузі педагогічних технологій, розуміння необхідності впровадження у навчальний процес ІКТ; орієнтація на досягнення високих результатів; бажання та здатність виявити креативність у вирішенні професійних завдань; спрямованість на власний інтелектуальний розвиток, а також розвиток учнів).
2. Змістовний (когнітивний) компонент (інформованість студентів про новітні технології та володіння їх змістом; інформаційна культура; комп’ютерна грамотність; знання методики викладання соціально-педагогічних дисциплін із використанням комп’ютерної техніки; професійно-педагогічні знання, вміння та якості: педагогічний такт, педагогічна вимогливість, товариськість, самовладання).
3. Проектувально-технологічний компонент (аналітичні вміння, знаходження оптимальних технологічних методів застосування в педагогічній практиці; прогностичні вміння – передбачення можливих результатів упровадження інформаційно-комп’ютерних технологій та засобів у викладанні, попереднє оцінювання витрат засобів, праці та часу учасників освітнього процесу; моделювальні вміння – розробка власного електронного освітнього проекту та планування технології його використання при вивченні соціально-педагогічних дисциплін з урахуванням як власних потреб, так і потреб студентів, можливостей (матеріальних зокрема), інтересів, засобів, досвіду і власних якостей особистості).
4. Організаційний компонент (мобілізаційні вміння – вміння привертати увагу учнів, розвивати в них стійкий інтерес до навчання, формувати потребу в здобутті знань із навчальних дисциплін; інформаційно-дидактичні вміння, що пов’язані з безпосереднім викладанням навчальних дисциплін , вміння та навички пошуку та роботи з інформацією; розвивальні вміння – стимулювання пізнавальної самостійності й творчого мислення у студентів, розвиток їх пізнавальних здібностей за допомогою створення проблемних ситуацій та завдань, що потребують застосування раніше засвоєних знань із педагогічних дисциплін ; орієнтаційні вміння – стійкий інтерес майбутніх викладачів-педагогічних дисциплін до навчальної та професійної діяльності, формування наукового світогляду, а також орієнтація на постійне вдосконалення комунікаційних вмінь – користування комунікаційними технологіями (вербальні та перцептивні вміння, педагогічні техніки тощо).
5. Контрольно-оцінний компонент (рефлексія – самооцінювання власної професійної підготовки та діяльності; діагностувальні вміння – перевірка знань, умінь і навичок студентів за допомогою інформаційно-комунікаційних і традиційних технології; корекційні вміння – використання технологій, що спрямовані на коригування та підвищення освітнього рівня студентів).
Отже, готовність майбутніх вчителів до застосування інноваційних педагогічних технологій – це внутрішній стан (здатність), що є ознакою професійної кваліфікації, а також результатом цілеспрямованої підготовки студента.
Однак педагогічні інновації, як і будь-які інші нововведення, породжують труднощі підготовки студентів до їх застосування. Вивчення досвіду роботи молодих вчителів, та студентів випускних курсів щодо застосування новітніх інформаційних технологій на уроках у початкових класах допомогло з'ясувати рівень їх підготовки до застосуванням новітніх технологій.
З’ясовано, що труднощі винткають різного типу. А саме:
- труднощі теоретично-практичного характеру, пов”язані з необхідністю поєднання новітніх програм із державними програмами виховання і навчання, співіснування великої кількості педагогічних технологій та намаганням пристосувати до конкретних умов педагогічні технології, елементи змісту навчання й виховання яких, ефективні в інших галузях, або концепції, розроблені в інших історичних умовах, що призводить до втрати суті та змісту інновації.
- труднощі особистісного характеру, пов”язані з низьким рівнем мотиваційної готовності студентів, низькою здатністю до творчості та рефлексії, низькою інноваційною компетентністю.
Отже, основну роль в побудові грамотного суспільства відіграють вищі навчальні заклади. Вища школа впливає на всі сторони навчального процессу, тому в сучасних умовах на перший план виходить завдання щодо формування готовності майбутніх учителів до застосування інноваційних педагогічних технологій у професійній діяльності. Враховуючи труднощі та компоненти готовності майбутніх вчителів початкових класів до застосування інноваційних педагогічних технологій слід створити педагогічні умови підготовки майбутніх учителів початкових класів .
З метою формування інформаційних умінь, що визначають теоретичну і практичну готовність майбутнього вчителя-початківця до застосування інноваційних технологій у навчальному процесі необхідно впроваджувати спеціальні лабораторні практикуми, практичні заняття, факультативи безпосередньо у процесі підготовки творчого вчителя-початківця.
спрямованість навчально-виховного процесу на формування мотиваційної готовності майбутнього вчителя початкових класів до застосування інноваційних педагогічних технологій;
розвиток позитивної рефлексії щодо застосування інноваційних педагогічних технологій на практиці;
доповнення і розширення змісту курсів психолого-педагогічних дисциплін щодо формування знань, умінь і навичок застосування інноваційних педагогічних технологій у початковій школі.
забезпечення практико-орієнтованого підходу професійної підготовки майбутніх учителів до використання інноваційних педагогічних технологій, який полягає у застосуванні педагогічних форм і методів інтерактивно-рефлексивного спрямування: ділових ігор, тренінгів, ситуативного моделювання, створення казково-пізнавальної реальності, педагогічного консультування, діалогів, полілогів, дискусій;
поєднання контролю та самоконтролю за якістю вирішення поставлених завдань, оцінювання викладачем навчальних досягнень студентів і самооцінки ними власних результатів.
Принципи інноваційної діяльності
Серед принципів інноваційної педагогічної діяльності науковці традиційно визначають такі.
Гуманізація навчально-виховного процесу у школі. Цей принцип передбачає пріоритет завдань самореалізації особистості кожного учня створення умов для вияву обдарованості і талантів, формування гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої.
Науковий, світський характер навчання, що виявляється
практично у прагненні вчителя показати загальну логіку науки, що є ґрунтом навчальної дисципліни,
Єдність національного і загальнолюдського компонентів культури — формування національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу; володіння українською мовою, використання усіх її багатств і засобів у мовній практиці, прищеплення шанобливогоставлення до надбань культури, історичної спадщини, традицій і звичаїв народів, що населяють Україну, оволодіннянадбанням і критичне осмислення світової культури. Демократизація виховання– розвиток різноманітних форм співробітництва, встановлення довіри між вчителем і учнем, організація педагогічного спілкування на основі взаємоповаги, розуміння запитів, потреб та інтересів кожної особистості.
Пріоритет інтелектуальної і моральної спрямованості змісту навчання і виховання , професійного спрямування.
Поєднання активності, самодіяльності і творчої ініціативи учнів, з вимогливим керівництвом вчителя. Урахування у навчально-виховному процесі індивідуальних, вікових особливостей учнів.
Тема: 8.Технології колективного та диференційованого навчання .
1.Технологія колективного творчого виховання
2. Технологія диференційованого навчання