10. Форми протікання конфліктів.

Є 4 форми протікання конфлікту:

1. Відкритий – очевидний для учасників, добре усвідомлюється учасниками. Застосовуються всі методи боротьби.

2. Прихований – характеризується тим, що його учасники замовчують наявність проблеми і роблять вигляд, що їх стосунки є буденними і звичайними. Присутні інтриги і «підкилимні ігри».

3. Сліпий – 1 або й кожен з учасників конфлікту не усвідомлюють його наявності, ігноруючи проблеми, які виникають в стосунках чи діяльності. Не бачать проблеми, тому й не вирішують.

4. Невідомий – характеризується тим, що учасники недостатньо усвідомлюють наявність конфлікту, або приховують справжнє ставлення один до одного. На поверхні стосунків – холодність, дистанціювання, недбале виконання своїх обов’язків чи їх уникання.

В. Лінкольн визначив такі групи чинників:

1) поведінкові – пов’язані з особливостями поведінки, які призводять до довільного чи мимовільного порушення комфортних відносин. Проявл. у вигляді грубості, егоїзму непередбачуваності людини або ж навпаки повторенні «-» форм поведінки. Сюди відносять обставини, що загрожують життю л.

2)інформаційні – пов’язані із несприйняттям інформ. однієї із сторін. Формою прояву є: неповні і не точні факти, відсутність інформ., довільна чи мимовільна дезінформація, недовіра до джерела інформ..

3)відносин – пов’яз. з почуттям задоволення чи не задов.. від взаємодій між суб’єктами. Враховуючи такі особливості: характер стосунків, баланс сили, рівень важливості стосунків, рівень психол. сумісності та ін..

4)ціннісні – суперечності між опонентами пов’язані із протилежними або несумісними поглядами, принципами, віруваннями, цінностями, які мають для учасників конфлікту важливе значення.

5)структурні – пов’яз. із відносно стабільними об’єктивними обставинами, які важко піддаються змінам: система управління, норми поведінки, закони, географічне положення.

На виникнення конфлікту впливають різні групи чинників, які пов’язані між собою.

11. Психологічна характеристика міжособистісного конфлікту. Основні чинники виникнення міжособистісних конфліктів.

Міжособистісний к. – конфлікт, в ролі учасників якого виступають 2 чи більше осіб, кожна з яких є носієм певних цінностей або інтересів, думок. В такому конфлікті кожен з опонентів прагне до несумісних цілей або намагається їх досягти в умовах конкуренції.

Психол. особливості МОК:

1.Умовою виникнення такого к є те, що він сприймається і переживається хоча б 1 стороною як значна психол проблема яка вимагає свого вирішення і потребує активності взаємодіючих сторін.

2.МОК охоплює всі сфери людських стосунків.

3.Є типовою формою міжособистісної взаємодії.

4.Відрізняється наявністю високої емоційності під час взаємодії сторін, тому усвідомлення конфліктної ситуації і поведінки опонентів супроводжується підвищеною тривожністю, страхом, упередженістю, гнівом, розчаруванням. Учасники к переживають змішані почуття.

5.В МОК найкраще виявляються особливості характеру, темпераменту учасників к, їх здібності, воля, інтелект та ін.. індивід характеристики.

6.МОК як правило зачіпає інтереси не тільки опонентів але й тих з ким вони пов’язані діловими чи міжособистісними стосунками.

7.Деякі ситуації мають так звані сильні хар-ки і в них не зважаючи на індив. відмінності виявляються незначні індивідуальні варіації у поведінці. Тоді як ситуації з слабкими хар-ми допускають більший прояв індивідуальних відмінностей.

8.Результатом МОК може бути вирішення проблем в інтересах 1 сторони або ж взаємний виграш або взаємний програш.

9.К збільшується в розмірах і розвитку якщо його розглядати як к. Якщо це між більшими одиницями (представниками різних націон расових етнічних груп), по більшому самостійному питанню, з приводу принципу а не їх застосування.

Отже МОК часто виникає на рівні діади у випадку емоц реагування опонентів, швидко розростається в масштабах, загострюється і потребує активного включення для розв’язання проблеми не тільки безпосер учасників а й психол чи юридичного посередництва.