Лабораторні роботи

з ботаніки і фізіології рослин

студента (-ки) _____групи

_______________________________

Тернопільського національного

педагогічного університету

імені Володимира Гнатюка

________________________________________________

«____»______________2012 р.

Заняття № 1

Тема: БУДОВА МІКРОСКОПА. БУДОВА РОСЛИННОЇ КЛІТИНИ.

Форма заняття. Лабораторна робота – 2 год.

Мета. Навчитися користуватися мікроскопом при вивченні мікроскопічних об’єктів дослідження, виготовляти їх тимчасові мікропрепарати та вивчити загальну будову рослинної клітини.

Обладнання. Мікроскопи, лабораторний набір інструментів, предметні скла і накривні скельця, колбочки з водою і піпетками, реактив Люголя, навчальні посібники.

Матеріал. Соковита луска цибулі звичайної(Allium cepa L.), м’якуш помідора їстівного (Lycopersicon esculentum Mill.).

Контрольні питання

1. Винайдення мікроскопа. Світловий та електронний мікроскопи. Техніка роботи із світловим мікроскопом.

2. Історія вивчення клітинної будови рослин.

3. Клітинна теорія та її основні положення.

4. Загальні риси організації рослинної клітини.

5. Відмінність рослинної клітини від тваринної.

6. Поняття про прокаріоти та еукаріоти.

Теоретичні відомості

Мікроскоп – це складний оптичний пристрій, за допомогою якого можна одержати збільшене зображення об’єктів, невидимих неозброєним оком. Розрізняють мікроскопи: світлові та електронні. Світлові мікросопи залежно від будови є: біологічні, поляризаційні, люмінісцентні, стереоскопічні, фазовоконтрастні, кофокальні та ін. Електронні мікроскопи дозволяють вивчати фіксовані об’єкти і збільшують їх зображення від сотень до мільйона разів завдяки тому, що замість світла використовують швидкий потік електронів, а скляні лінзи у них замінено електромагнітними полями.

Для вивчення особливостей будови того чи іншого об’єкта готують тимчасовий або постійний мікропрепарати. Для виготовлення тимчасових мікропрепаратів необхідно використовувати набір предметних та покривних скелець, препарувальні голки, бритви, скальпелі, пінцети, фільтрувальний папір, воду та деякі пеактиви. предметне та покривне скельця промивають водою та витирають насухо шматочком ситцю. Тонкий зріз рослинного об’єкта розміщують у краплю води в центральній частині предметного скла та накривають покривним. Якщо рідина на препараті виступає за межі покривного скла, її надлишок видаляють за допомогою полосок фільтрувального паперу. Якщо вода не покриває усю площу під покривним склом, біля нього піпеткою наносять ще краплю води, яка сама втягується під скло. За необхідності введення будь-якого барвника-реактиву, воду з-під покривного скла забирають фільтрувальним папером з одного краю, а краплю реактиву піпеткою наносять з протилежного боку покривного скла.

Реактивами – барвниками можуть бути наступні речовини:

1) реактив Люголя – для забарвлення крохмальних зерен у клітині (темно-синій колір);

2) реактив Мілонова – для виявлення та забарвлення білків (жовте забарвлення);

3) реактив Судан ІІІ – для виявлення та забарвлення жироподібних речовин (жир, суберин, смоли, кутин та ін. у рожевий колір)

4) хлор-цинк-йод – реактив на целюлозу, з якою дає синє або фіолетове забарвлення;

5) флороглюцин (для реакції на здерев'яніння, на виявлення у клітинних стінках лігніну);

6) гематоксилін – для зафарбовування ядер клітин у синій колір

7) еозин - для зафарбовування ядер клітин у червоний, рожевий або помаранчевий кольори.

8) рідина Фелінга – реактив для виявлення глюкози;

9) гліцерин — використовується як концентрований, так і розбавлений

водою для виготовлення тимчасових препаратів, а також для розм'якшення твердих частин рослин перед тим, як робити їх розрізи;

10) фуксин – реактив для забарвлення цитоплазми;

11) Насичений розчин хлористого калію. Застосовується для вивчення

явища плазмолізу.