- •21100, М. Вінниця, вул. 600-річчя 19
- •4. Принципи корекційно-педагогічної діяльності
- •Практикум 1 семінар 1. Понятійно-категоріальний апарат корекційної педагогіки
- •План заняття
- •II. Практикум
- •Індивідуальні завдання
- •Лекція 2. Поняття соціально-лсихолопчної дезадаптації
- •1. Категорія адаптації в онтогенезі
- •2. Фактори соціально-психологічної дезадаптації
- •3. Механізми розвитку адаптаційних порушень
- •4. Сутність девіантної поведінки
- •5. Теорії формування девіантної поведінки
- •1. Методичні підходи до організації корекційно-розвивальної освіти
- •2. Загальнопедагогічні принципи й основні напрями корекцій-но-розвивальної освіти
- •3. Форми корекційно-розвивал ьного освітнього процесу
- •4. Корекційно-розвивальна програма, її структура і місце у системі змісту освіти
- •5. Корекція мотивації навчальної діяльності учнів групи ризику
- •Порушень
- •1. Стратегія профілактики і корекції адаптаційних порушень
- •2. Форми і методи педагогічної корекції адаптаційних порушень і
- •Спеціальні методи педагогічної корекції
- •3. Шляхи профілактики недисциплінованості
- •4. Корекційні прийоми роботи з учнями, які мають недоліки соціально-особистісного розвитку
- •5. Напрями і методи педагогічної профілактики відхилень у поведінці дітей
- •1. Шкільний консиліум як форма взаємодії суб'єктів діагностично-корекційної роботи
- •2. Завдання, принципи, етичні норми роботи консиліуму
- •3. Функції суб'єктів діагностично-корекційної роботи
- •II. Практикум
- •2. Шкільні стреси: соціально-педагогічна допомога дитині.
- •3. Проблеми адиктивної поведінки: умови профілактики, ме тоди корекції.
- •4. Соціальні страхи підлітків: соціально-педагогічна допомога в їх подоланні.
- •5. Шкільна тривожність: види, методики вивчення, корекційна допомога.
- •6. Місце адаптації у соціальному розвитку дитини.
- •7. Аналіз факторів соціально-психологічної дезадаптації (за матеріалами лекції)
- •II. Практикум
- •Карта бесіди
- •Карта спостережень за поведінкою учнів у школі
- •Індивідуальні завдання
- •II. Практикум
- •1. Підготуйте реферат на тему:
- •2. На основі аналізу поданої нижче літератури про різні типи адаптаційних порушень підготуйте реферат, який повинен містити:
- •1. Корекція агресивної поведінки дітей.
- •2. Формування навичок вольової регуляції у девіантних підлітків.
- •3. Профілактика суїцидальної поведінки підлітків.
- •4. Корекція поведінки дітей з симптомами ранньої злодійкуватості.
- •11. Сенс життя та цінності дітей "групи ризику"
- •II. Практикум
- •1. Підготуйте реферат на тему:
- •2. Напишіть характеристику учня з низькою успішністю ( за ма теріалами спостережень на практиці в школі).
- •II. Практикум
- •Індивідуальні завдання
- •1. Поняття «норма» і «аномалія» у психічному розвитку дитини
- •4. Класифікація відхилень у розвитку дітей
- •5. Діагностика відхилень у розвитку дитини
- •1. Загальна характеристика групи дітей із затримкою психічного розвитку (зпр)
- •2. Специфічні умови навчання і виховання дітей із зпр
- •3. Психолого-педагогічна характеристика учнів з порушеннями Інтелекту
- •4. Мета корекційно-виховної роботи з розумово відсталими дітьми
- •1. Загальна характеристика дітей з порушеннями зору
- •2. Корекційно-педагогічна робота з дітьми з порушеннями зору
- •3. Загальна характеристика дітей з порушеннями слуху
- •4. Корекційно-педагогічна робота з дітьми з порушеннями слуху
- •5. Навчання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату
- •Лекція 9. Корекційно-реабілітаційна робота з дітьми, що мають порушення мовлення, поведінки, спілкування
- •2. Особливості корекційної роботи з дітьми, що мають пору* шення мовлення
- •4. Особливості навчання дітей з аутизмом
- •1. Зміст освіти дітей з особливими потребами
- •2. Принципи спеціальної освіти
- •3. Технології і методи фахової освіти
- •4. Форми організації спеціальної освіти
- •5. Засоби забезпечення корекційно-освітнього процесу в системі фахової освіти
- •Лекція 11. Сучасна система спеціальних освітніх послуг
- •1. Медико-соціально-педагогічний патронаж і рання корекцій-мо-педагогічна допомога дітям з відхиленнями в розвитку
- •2. Шкільна система корекційно-педагогічної допомоги
- •3. Програми реабілітації освіти молоді і дорослих з обмеженою працездатністю
- •4. Соціально-педагогічна допомога особам з обмеженими можливостями
- •5. Психолого-медико-педагогічна консультація (пмгік)
- •1. Причини появи нових пріоритетів у системі спеціальної освіти
- •2. Людина з обмеженими можливостями в суспільстві. Сучасне поняття інтеграції
- •3. Моделі інтегрованого навчання. Спільне навчання в звичайному класі масової школи
- •4. Співробітництво спеціальної освітньої установи, родини і громадських організацій
- •5. Корекційні вміння й особистісні якості, необхідні педагогові
- •6. Стилі взаємовідносин педагога і вихованця
- •II. Практикум
- •Семінар 9. Особливості навчання і виховання дітей із затримкою психічного розвитку
- •План заняття
- •II Практикум
- •II. Практикум
- •Семінар 11. Особливості корекційно-
- •Порушення мовлення, поведінки, спілкування
- •II. Практикум
- •II. Практикум
УДК 376(075.8)
ББК 74.3я73
Х 71
Рецензенти:
Столяренко Олена Вікторівна, кандидат педагогічних наук,
доцент кафедри
соціальної роботи ВМУРоЛ «Україна»
Сапогов Володимир Анатолійович, кандидат педагогічних наук
доцент кафедри педагогіки ВДПУ ім. М. Коцюбинського
Холковська І.Л. Корекційна педагогіка. - Вінниця- ВДПУ ім. М. Коцюбинського, 2007.- 328 с
У посібнику розкрито сутність, причини виникнення і типи відхилень у розвитку та поведінці дітей, викладено теоретичні засади організації корекціино-педагогічної роботи у загальноосвітніх і спеціальних навчальних закладах, розглянуто методи та прийоми корекційної діяльності.
Для студентів педагогічних вузів усіх спеціальностей, соціальних педагогів.
Ірина Леонідівна Холковська
КОРЕКЦІЙНА ПЕДАГОГІКА
Видання здійснене в авторській редакції Набір і верстка Т.Ю. Холковська
Віддруковано на державному підприємстві
«Державна картографічна фабрика»
21100, М. Вінниця, вул. 600-річчя 19
тел.: 8 (0432) 51-33-77, 51-32-91
E-mail: dkf@vn.ua
Підписано до друку 05.12.07 р.
Формат 60x84/16. Папір офсетний.
Гарнітура АгіаІ. Друк офсетний.
Ум. друк. арк. 14,9.
Зам. 7232.
©Холковська І.Л., 2007
ЗМІСТ
РОЗДІЛ 1. КОРЕКЦІЙНА ПЕДАГОГІКА ЯК НАУКА 6
Лекція 1. Корекційна педагогіка в системі педагогічних наук 6
Об'єкт, предмет і завдання корекційної педагогіки 6
Зв'язок корекційної педагогіки з іншими науками 10
Сутність корекціино-педагогічної діяльності 12
Принципи корекціино-педагогічної діяльності 15
ПРАКТИКУМ 1 19
Семінар 1. Понятійно-категоріальний апарат корекційної педагогіки .. 19 СіМІнар 2. Історія розвитку корекційної педагогіки 23
РОЗДІЛ 2. КОРЕКЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ДЕЗАДАПТО-
НАНИМИ ДІТЬМИ 50
ІІокція 2. Поняття соціально-психологічної дезадаптації 50
Категорія адаптації в онтогенезі 50
Фактори соціально-психологічної дезадаптації 55
Механізми розвитку адаптаційних порушень 59
Сутність девіантної поведінки 62
Г б. Теорії формування девіантної поведінки 67
ІІокція 3. Корекційно-розвивальна освіта (КРО) як новий напрям розвитку педагогічної практики 73
Методичні підходи до організації корекційно-розвивальної освіти.. 73
Загальнопедагогічні принципи й основні напрями корекційно-розвивальної освіти 76
Форми корекційно-розвивального освітнього процесу 78
Корекційно-розвивальна програма, її структура і місце у системі змісту освіти 80
Корекція мотивації навчальної діяльності учнів групи ризику 84
Лекція 4. Профілактика і корекція адаптаційних порушень 87
Педагогічна стратегія профілактики і корекції адаптаційних Порушень 87
Форми і методи педагогічної корекції адаптаційних порушень 88
Шляхи профілактики недисциплінованості 94
Корекційні прийоми роботи з учнями, які мають недоліки соціально-особистісного розвитку 97
Напрями і методи педагогічної профілактики відхилень у поведінці дітей 99
Напрями і методи педагогічної корекції відхилень у поведінці дітей 103
Лекція 5. Взаємодія суб'єктів діагностично-корекційної роботи 105
Шкільний консиліум як форма взаємодії суб'єктів діагностично-корекційної роботи 105
Завдання, принципи, етичні норми роботи консиліуму 108
3. Функції суб'єктів діагностично-корекційної роботи 109
ПРАКТИКУМ 2 111
Семінар 3. Соціально-психологічна дезадаптація дітей 111
Семінар 4. Діагностика соціально-психологічної адаптованості
дітей 131
Семінар 5. Форми і методи педагогічної корекції адаптаційних
порушень 144
Семінар 6. Неуспішність і недисциплінованість як форми прояву
шкільної дезадаптації 158
Семінар 7. Форми і методи підвищення культури сімейного виховання 171
РОЗДІЛ 3. КОРЕКЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ДІТЬМИ ІЗ
ВІДХИЛЕННЯМИ У РОЗВИТКУ 176
Лекція 6. Відхилення у психічному розвитку дитини: сутність і класифікація 176
Поняття «норма» і «аномалія» у психічному розвитку дитини.... 176
Класифікація відхилень у розвитку дітей 182
Діагностика відхилень у розвитку дитини 183
Лекція 7. Навчання і виховання дітей з відхиленнями у розвитку 185
Загальна характеристика групи дітей із затримкою психічного розвитку (ЗПР) 185
Специфічні умови навчання і виховання дітей із ЗПР 189
Психолого-педагогічна характеристика учнів з порушеннями ' Інтелекту 191
Мета корекційно-виховної роботи з розумово відсталими дітьми 202
Лекція 8. Особливості корекційної роботи з дітьми, що мають сенсорні і рухові порушення 203
Загальна характеристика дітей з порушеннями зору 203
Корекційно-педагогічна робота з дітьми з порушеннями зору 204
Загальна характеристика дітей з порушеннями слуху 205
Корекційно-педагогічна робота з дітьми з порушеннями слуху... 206
Навчання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату 207
Лекція 9. Корекційно-реабілітаційна робота з дітьми, що мають порушення мовлення, поведінки, спілкування 212
Причини та види порушень мовлення у дошкільників і дітей шкільного віку 212
Особливості корекційної роботи з дітьми, що мають порушення мовлення 214
Поведінкові порушення розумово відсталих дітей 218
Особливості навчання дітей з аутизмом 220
Лекція 10. Особливості навчання дітей з обмеженими можливос тями 224
Зміст освіти дітей з особливими потребами 224
Принципи спеціальної освіти 228
Технології і методи фахової освіти .; 234
Форми організації спеціальної освіти 236
Засоби забезпечення корекційно-освітнього процесу в системі фахової освіти 239
Лекція 11. Сучасна система спеціальних освітніх послуг 241
Медико-соціально-педагогічний патронаж і рання корекційно-педагогічна допомога дітям з відхиленнями в розвитку 241
Шкільна система корекційно-педагогічної допомоги 243
Програми реабілітації освіти молоді і дорослих з обмеженою працездатністю 249
Соціально-педагогічна допомога особам з обмеженими можливостями 254
5. Психолого-медико-педагогічна консультація (ПМПК) 256
Лекція 12. Перспективи розвитку спеціальної педагогіки і спеціаль ної освіти 260
Причини появи нових пріоритетів у системі спеціальної освіти .. 260
Людина з обмеженими можливостями в суспільстві. Сучасне поняття інтеграції 261
Моделі інтегрованого навчання. Спільне навчання в звичайному класі масової школи 263
Співробітництво спеціальної освітньої установи, родини і громадських організацій 265
Корекційні вміння й особистісні якості, необхідні педагогові 266
Стилі взаємовідносин педагога і вихованця 268
ІІРАКТИКУМ 3 270
Сомінар 8. Показники і причини виникнення відхилень у розвитку
дитини 270
Сомінар 9. Особливості навчання і виховання дітей із затримкою
психічного розвитку 276
Опмінар 10. Корекційно-педагогічна робота з дітьми, що мають
порушення зору, слуху і руху 286
Оомінар 11. Особливості корекційно-розвивального навчання дітей,
що мають порушення мовлення, поведінки, спілкування 295
< Іимінар 12. Корекційне навчання і виховання дітей з обмеженими
можпивостями 318
(іпмінар 13. Організаційні форми корекційної допомоги дітям з
оііможеними можливостями 327
(ІпмІиар 14. Розвиток спеціальної педагогіки і спеціальної освіти 328
РОЗДІЛ 1. КОРЕКЦІЙНА ПЕДАГОГІКА ЯК НАУКА
ЛЕКЦІЯ 1. КОРЕКЦІЙНА ПЕДАГОГІКА В СИСТЕМІ ПЕДАГОГІЧНИХ
НАУК
План
Об'єкт, предмет і завдання корекційної педагогіки.
Взаємозв'язок корекційної педагогіки з іншими галузями знань.
Основні положення корекційної діяльності.
Принципи корекційно-педагогічної діяльності.
1. Об'єкт, предмет і завдання корекційної педагогіки
Корекційна педагогіка лише потягом останнього часу утвердилася в системі педагогічних наук як окрема галузь знань. її становлення відбувалося у рамках дефектології (лат. defectus - недолік і грець. logos - учення) - науки, що досліджує психофізіологічні особливості розвитку аномальних дітей (давньогр. anomalos - неправильний), а також визначає шляхи їх навчання і виховання, подолання дефектів у розумовому і фізичному розвитку. Історично першими виникли такі галузі дефектології (спеціальної педагогіки), як сурдопедагогіка, тиф-лопедагогіка і олігофренопедагогіка. За сторіччя існування спеціальна педагогіка суттєво розширила сферу свого застосування. На сучасному етапі вона досліджує особливості розвитку і виховання не тільки дітей з порушеним слухом, зором, інтелектом, але й дітей з порушеннями мови, затримкою психічного розвитку, руховими розладами, раннім дитячим аутизмом тощо.
Виділення корекційної педагогіки з проблемного поля дефектології у самостійну галузь педагогічного знання зумовлене низкою причин.
По-перше, дефектологія традиційно займалася дітьми, які мають виражені фізичні і психічні порушення. Разом з тим, у педагогічній практиці часто трапляються випадки, коли важко однозначно встановити діагноз відхилень у розвитку та поведінці дитини. Це спостерігається тоді, коли дефект яскраво не виражений, а аномалії в розвитку мають незначні форми, коли відхилення перебуває на межі між нормою і патологією. Наприклад, дитина відчуває труднощі у засвоєнні навчальної програми в загальноосвітній школі, але суттєво випереджає в розвитку дітей з допоміжної школи. У цьому випадку для подолання її проблем потрібне не спеціальне медичне лікування, втручання , дефектологів, а звичайна корекція пізнавальних можливостей, зміна умов виховання, попередження відхилень і часткове виправлення поведінки, допомога в оволодінні соціальними нормами.
По-друге, дефектологія розглядає особливості навчання і виховання дітей з відхиленнями у розвитку в умовах спеціальних корекційних закладів (навчально-реабілітаційних центрів, спеціальних шкіл, спеціалізованих інтернатів тощо). Проте психолого-педагогічні дослідження свідчать про негативні наслідки такої спеціалізації: стигматизація дітей, формування негативної самооцінки, зниження шансів на успішну соціалізацію на наступних етапах життя. Внаслідок цього останнім часом псе більша кількість фахівців схиляється до думки про необхідність «по можливості нормального» кавчання дітей з відхиленнями у розвитку, тобто разом із звичайними учнями (інтеграція). Інтегроване навчання передбачає застосування знань і методів спеціальної педагогіки в масових освітніх установах, що вимагає від учителів відповідної компетентності. Оскільки проблеми, якими традиційно займалася дефектологія, все більше стають проблемами масової школи, то виникає необхідність в розробці корекційної педагогіки як системи спеціальних знань про ефективні шляхи, способи і засоби своєчасного виявлення, попередження і подолання відхилень у розвитку та поведінці дітей, які навчаються в загальноосвітніх навчальних закладах.
Слід зазначити, що останнім часом явною стала суперечність між отимологією терміну "дефектологія" і гуманістичним змістом цієї сфери наукового знання. Після ратифікації Україною Конвенцій ООН "Про права інвалідів" і "Про права розумово відсталих" була усвідомлена необхідність відмовитися від використання всіх термінів, що вказують на дефект, як від слів принизливого характеру. У зв'язку з цим такі юрміни, як "дефектологія", "аномальні діти", "аномальний розвиток", поступово виходять з ужитку. Натомість поряд з поняттями «спеціальна педагогіка», «лікувальна і реабілітаційна педагогіка» все частіше пживається поняття «корекційна педагогіка», яким позначається сфера спеціальних психолого-педагогічних знань про особливості навчання і виховання дітей з відхиленнями психічного розвитку і поведінки.
Основною метою корекційної педагогіки є визначення педагогічних умов, необхідних для досягнення дитиною з порушеннями в розвитку максимально можливого рівня психічного розвитку й інтеграції в соціум.
Корекційна педагогіка розглядає особливості навчання і виховання діїой, які мають відхилення в психофізіологічному розвитку (сенсорно-руховій, соматичній, інтелектуально-мовленнєвій сферах) та в поведінці, що утруднює їх соціалізацію і шкільну адаптацію. Можна сказати, що об'єктом корекційної педагогіки є діти, які характеризуються чотирма «Д-критеріями», тобто діти, що мають помірно виражений дефект, пізнали в ранньому віці депривації (лат. deprivatio - позбавлення), яка спричинила шкільну дезадаптацію (фр. des... - від..., порушення, лат. iidnpto - пристосування) та девіації (лат. deviatio - відхилення) в поведінці.
Предметом корекційної педагогіки є визначення найбільш ефективних шляхів, способів і засобів своєчасного виявлення, попередження і подолання відхилень у розвитку і поведінці дітей.
Основні завдання корекційної педагогіки як науки полягають у:
1) визначенні сутності відхилень у розвитку та поведінці дітей, виявленні причин та умов їх виникнення;
вивченні історії становлення і розвитку корекційно-педагогічної діяльності з дітьми, що мають відхилення в психофізіологічному розвитку і поведінці;
вивченні закономірностей розвитку особистості в умовах обмежених можливостей життєдіяльності;
класифікації осіб з недоліками в розвитку і відхиленнями в поведінці;
виявленні шляхів попередження й подолання відхилень у розвитку та поведінці дітей;
розробці технологій (методів, прийомів і засобів) корекційно-педагогічного впливу на дитину з відхиленнями в розвитку і поведінці;
визначенні завдань і напрямів діяльності спеціальних корекцій- но-розвивальних установ і центрів соціального захисту та реабілітації дітей;
дослідженні особливостей спеціальної освіти дітей з відхиленнями в розвитку і поведінці в умовах масової школи;
створенні необхідної навчально-методичної' бази для підготовки вчителя до корекційно-педагогічної роботи з дітьми і підлітками з відхиленнями в психофізіологічному розвитку і поведінці.
Неодмінною умовою функціонування будь-якої науки є створення в ній власного понятійного апарату. Оскільки корекційна педагогіка є однією з галузей педагогічних знань, то в ній поряд зі спеціальною термінологією вживаються і загальноледагогічні поняття та категорії.
У корекційній педагогіці, як і в загальній, основними категоріями є навчання, виховання і розвиток.
Виховання - спеціально організована діяльність педагогів і вихованців, що передбачає цілеспрямоване управління процесом формування особистості або окремих її якостей. Виховання дітей з відхиленнями в розвитку і поведінці здійснюється в межах єдиного педагогічно- І го процесу і спрямоване на формування у них гуманістичних, загальнолюдських цінностей, моральних якостей і переконань, активної громадянської позиції. У вихованні таких дітей використовуються як зага-льнопедагогічні методи та прийоми, так і спеціальні способи впливу, що враховують характер відхилення у розвитку та поведінці особистості.
Важливими умовами виховання дитини з відхиленнями в розвитку є оптимізм, упевненість у подоланні труднощів, надія на досягнення
позитивного результату, недопустимість фіксації уваги на дефекті, опора на позитивне в особистості дитини, стимулювання її компенсаторних можливостей.
Навчання є процесом цілеспрямованої взаємодії вчителя і учнів, инаслідок якої в останніх формуються певні знання, уміння і навички, розвиваються пізнавальні здібності. Навчання в корекційній педагогіці має специфічний характер, який визначається глибиною і характером відхилення у розвитку дитини.
Виховання, навчання і розвиток - тісно взаємопов'язані процеси. Розвивальний характер навчання дітей з відхиленнями в розвитку і по-иедінці передбачає врахування зони їх найближчого розвитку (за Л.С. Ниготським), того запасу потенційних можливостей, які дитина не в змозі проявити самостійно, але успішно реалізує за умов безпосередньої допомоги вихователя. Навчання активізує перехід дитини від рівня актуа-мьного до рівня потенційного розвитку, коли підтримка вчителя запускає механізми внутрішньої активності особистості, підвищує рівень її само-сгійності. Таким чином навчання «веде» за собою розвиток.
До спеціальних понять корекційної педагогіки належать «корекція», «компенсація», «реабілітація», «адаптація».
Корекція (лат. correctio - виправлення) визначається як система спеціальних і загальнопедагогічних заходів, спрямованих на послаблення або подолання недоліків психофізичного розвитку і відхилень у поведінці дітей. Корекція може виступати як самостійне педагогічне явище, ик специфічні дії, спрямовані на часткове виправлення недоліку або подолання дефекту (корекція мовлення, вимови окремих звуків, виправиш іия недоліків зору). Водночас корекція може бути складовою навча
льно-виховного процесу і спрямовуватись на зміну особистості дитини.
У межах цілісного педагогічного процесу корекція виступає як сукупність заходів корекційно-виховної і корекційно-навчальної діяльності. Корокційно-виховна діяльність охоплює сукупність заходів педагогічно-іо ипливу на особистість дитини з відхиленнями в розвитку і поведінці. І Іона спрямована на зміну емоційно-вольової сфери дитини, її перекопти., ціннісних орієнтацій, особистісних якостей (чуйності, відповідані.! юсті, дисциплінованості, організованості тощо), інтересів і нахилів.
Корекційно-навчальна діяльність - це система заходів, спрямованих на надання своєчасної допомоги дітям, що відчувають труднощі у ннпчанні та шкільній адаптації. Основні завдання такої роботи поляга-н и і, у підвищенні загального рівня розвитку дитини, ліквідації прогалин v п .тиннях, формуванні необхідних умінь і навичок, корекції відхилень у пізнавальній сфері.
Компенсація (лат. compensatio - відшкодування, урівноваження) -це складний, багатоаспектний процес перебудови або заміщення по-рушених або недорозвинених психофізіологічних функцій організму.
Компенсаторний процес спирається на резервні або недостатньо заді-яні можливості організму людини. У процесі компенсації в організмі дитини формуються нові динамічні системи і умовні зв'язки, перебудовуються порушені або ослаблені функції (при дефекті зорового аналізатора посилюються можливості слуху і дотику; при недостатньому розвитку мовленнєвих можливостей посилюється роль кінестетичних аналізаторів тощо).
Компенсаторні можливості організму дитини виявляються на тлі мобілізації резервних ресурсів, активізації захисних засобів, опору патологічним процесам. Водночас компенсаційні процеси посилюються за умови активізації соціальних чинників, надання дієвої допомоги дитині з боку педагогів, батьків.
Адаптація шкільна (лат. adaptio - пристосовувати) - це процес пристосування дитини до умов шкільного життя, його норм і вимог, до | активної пізнавальної діяльності, засвоєння необхідних знань і умінь.
Діти з відхиленнями у психофізичному розвитку і поведінці часто ' виявляються не готовими до школи, до змін своєї життєдіяльності, до вимог педагогів. Така неготовність може спричинюватись не тільки j особливостями їх розвитку, але й помилками і недоліками сімейного виховання. В результаті виникає проблема шкільної дезадаптації, наслідком якої є хронічна неуспішність, відставання дітей з багатьох предметів шкільної програми, опір педагогічним впливам, негативне ставлення до навчання, пропуски занять, втечі зі школи, педагогічна ( занедбаність, асоціальна поведінка.
Реабілітація соціальна (лат. rehabilitatio - відновлення) - це процес включення дитини з відхиленнями в розвитку і поведінці в нормальне соціальне середовище, в суспільно корисну діяльність і адекватні взаємини з однолітками. Процес реабілітації - складне і багатогранне явище, оскільки повноцінне повернення в соціум відбувається через медичну реабілітацію (лікування, ліквідацію наслідків дефекту), психологічну реабілітацію (зняття психологічних комплексів, відновлення і психічних процесів), педагогічну реабілітацію (відновлення втрачених пізнавальних умінь і навичок, формування позитивних особистісних якостей). Реабілітація - це свого роду підсумок всієї корекційно-педагогічної роботи.
2. Зв'язок корекційної педагогіки з іншими науками
Корекційна педагогіка тісно пов'язана з іншими антропологічними науками: загальною педагогікою, соціальною педагогікою, психологією, медициною.
Насамперед корекційна педагогіка використовує науковий арсенал загальної педагогіки, що визначає мету, завдання, зміст, форми і методи навчання і виховання особистості. Використовуючи науковий арсенал
загальної педагогіки, її категоріальну систему, принципи, методи і форми організації навчально-виховного процесу, передовий педагогічний досвід, корекційна педагогіка вносить істотні поправки у методику на-ичання і виховання дітей відповідно до природи і характеру відхилень у їх розвитку, розробляє власні методи і прийоми корекційного впливу.
Тісний взаємозв'язок корекційної педагогіки з соціальною педагогікою зумовлений необхідністю активізації різних факторів соціалізації з метою адаптації дитини з обмеженими можливостями у суспільстві. Соціальна психологія дає можливість використати у корекційній педагогіці відомості про закономірності поведінки і діяльності людей, що обумовлені фактом їх включення в соціальні групи.
Реалізувати завдання корекційно-педагогічної діяльності, диференційованого навчання та виховання неможливо без знань про природу дефекту у дитини, без діагностики причин відхилень у ЇЇ поведінці та розвитку. У зв'язку з цим винятково важливе значення для корекційної педагогіки має зв'язок з психологією та фізіологією людини. Без знання основ загальної та педагогічної психології важко організувати ефектнішу корекційну роботу, тим більше, що результати досліджень свідчать про універсальний характер закономірностей психічного розвитку ди-іини. Разом з тим для дітей з відхиленнями в розвитку властиві такі особливості психіки, які не завжди можна зустріти у нормальних дітей: затримка загального фізичного розвитку, сповільненість, слабкість і Інертність нервових процесів, нерозвиненість сенсорних аналізаторів, іюповне (фрагментарне) сприйняття навколишнього світу і ін.
Крім згаданих наук, корекційна педагогіка спирається на теоретичні иідомості з медичних дисциплін, що забезпечує розуміння фізичних і психічних детермінант відхилень, дефектів розвитку особистості. Се-рпд медичних дисциплін слід виділити психіатрію, невропатологію, ііптофізіологію, імунологію, офтальмологію, отоларингологію й ін. Ватною серед медичних дисциплін є педіатрія, що вивчає здоров'я дитини в цілому, її фізіологію, методи профілактичного лікування.
Важлива для корекційної педагогіки неврологія - наука про струк-іуру і функції нервової системи людини. Це пояснюється тим, що бага-іо відхилень у розвитку дитини пов'язані з порушеннями її нервової (іистеми. Щоб співвіднести норму і патологію нервової системи, корек-Міиіі.і педагогіка взаємодіє з невропатологією - галуззю медицини, яка миіиіііє захворювання нервової системи, її роль у патології інших орга-НІи І систем.
І Ісихіатрія допомагає корекційній педагогіці в роботі з дітьми з від-химшінями в розвитку і поведінці, у пошуках оптимальних шляхів подтип іня цих відхилень.
Гифлопедагогіка використовує знання з офтальмології, які дозво-ііиіоіі. розробляти спеціальні заняття відповідно до стану зорових фу-
нкцій дитини. Сурдопедагогіка пов'язана з отоларингологією, яка допомагає скласти педагогічний прогноз розвитку дитини і створити індивідуальну програму при захворюваннях органів слуху.
3. Сутність корекційно-педагогічної діяльності
З'ясування сутності корекційно-педагогічної діяльності з дітьми, що j мають відхилення в розвитку і поведінці, вимагає звернення до педагогічної практики спеціальних освітніх установ, наукових досліджень у галузі дефектології, спеціальної психології і педагогіки.
У Педагогічній енциклопедії поняття корекція визначається як виправлення (часткове або повне) недоліків психічного і фізичного розвитку аномальних дітей за допомогою спеціальної системи педагогічних прийомів і заходів. Причому корекція розглядається як педагогічна дія, що не зводиться до тренувальних вправ, спрямованих на виправлення (ліквідацію) окремо взятого дефекту, а передбачає вплив на особистість дитини в цілому.
У літературі зі спеціальної педагогіки поняття «корекція» також трактується як система спеціальних педагогічних заходів, спрямованих на подолання або послаблення не тільки окремих недоліків розвитку аномальних дітей, але й на формування їх особистості.
Психологи і психотерапевти (С.А. Бадмаєв, Ґ.В. Бурменська, О.А. Карабанова, А.Г. Лідере, А.С. Співаковська і ін.) вважають, що корекція « це особливим чином організований психологічний вплив на групи підвищеного ризику, який спрямовується на перебудову несприятливих психічних новоутворень, що визначаються як психологічні чинники ризику, на відтворення гармонійних відносин дитини з середовищем.
З педагогічного погляду корекційно-педагогічна діяльність трактується як планована, особливим чином організована педагогічна взаємодія з групами дітей, які мають відхилення в розвитку і поведінці, спрямована на виправлення недоліків їх поведінки і реконструкцію індивідуальних якостей, а також створення необхідних умов для розвитку і повноцінної інтеграції в соціум.
Корекційно-педагогічна діяльність може бути представлена як взаємопов'язана послідовність дій, спрямованих на вирішення численних завдань різного рівня складності. З цього погляду одиницею корекційно-педагогічної діяльності можна вважати педагогічне завдання як виховну ситуацію, що характеризується взаємодією педагогів і вихованців, спрямованою на корекцію відхилень у розвитку останніх.
Комплекс педагогічних завдань, маючи чітку структуру, дає змогу розглядати корекційну діяльність як певну технологію:
аналіз ситуації і постановка педагогічного завдання;
проектування варіантів вирішення і вибір оптимального за даних умов;
практична реалізація обраного плану дій, що включає організацію взаємодії, регулювання і коригування педагогічного процесу;
аналіз результатів вирішення проблеми.
Корекційно-педагогічна діяльність повинна будуватися не як сукупність окремих вправ, не як формування необхідних умінь і навичок, а нк організація цілісної діяльності дитини, що органічно вписується в систему її повсякденного життя і соціальних відносин. Під час визна-чоння корекційно-педагогічних завдань необхідно враховувати, що:
цілі корекції мають формулюватися в позитивній, а не в негативній формі;
завдання повинні бути реалістичними і співвідноситися з трива-іііі:ію корекційної роботи;
цілі корекції повинні бути привабливими і оптимістичними, викликни у дитини прагнення їх досягти;
завдання мають враховувати індивідуальні особливості та психологічні можливості дитини.
Основними напрямами корекційно-педагогічної діяльності є:
вплив на дитину чинниками середовища (природними, соціальними), тобто «терапія середовищем»;
забезпечення корекційної спрямованості навчально-виховного процесу;
спеціальний підбір культурно-масових і оздоровчих заходів;
корекція умов сімейного виховання.
Вказані напрями можуть бути конкретизовані у низці тактичних кроків:
корекція сенсомоторного розвитку;
розвиток пізнавальних процесів;
корекція порушень у розвитку емоційно-вольової сфери;
розвиток мовлення, оволодіння технікою мовлення;
розширення уявлень про навколишній світ, збагачення словника;
• корекція прогалин у знаннях і уміннях.
У роботі з дітьми із девіантною поведінкою основними напрямами корекційної діяльності є:
• нормалізація і розширення відносин з соціальним середовищем, перш за все з педагогами і дитячим колективом;
компенсація прогалин і недоліків у моральному розвитку;
залучення дитини до діяльності, в якій вона може досягти успіху
(компенсація у цікавих справах, захоплення спортом, технікою, музикою, тощо);
відновлення позитивних якостей, які зазнали незначної дефор- мації (девіації);
стимуляція позитивного розвитку особистості, формування пози-
тивних якостей;
збагачення соціально цінного життєвого досвіду шляхом практичної участі в різних сферах життя;
формування навичок моральної поведінки, здорових звичок і потреб.
У корекційно-педагогічній діяльності застосовуються як загально-педагогічні, так і спеціальні методи та прийоми. Так, у процесі корек-ційної роботи з аномальними дітьми з метою розвитку порушених функцій організму і ліквідації прогалин у знаннях і уміннях використовують-І ся такі методи, як вправи, переконування, приклад, стимулювання поведінки і діяльності дітей тощо.
У корекційно-педагогічній діяльності, що має профілактично-виховну спрямованість, яка полягає в руйнуванні негативних установок і поведінкових стереотипів особистості та формуванні соціально значущих рис, виділяється група методів переконування, примусу, привчання, заохочення і покарання, «реконструкції» характеру, прийоми «вибуху», переключення.
Поряд із загальнопедагогічними у корекційній діяльності застосовуються специфічні методи психокорекції відхилень у поведінці та розвитку дітей: сугестивні і гетеросугестивні методики, побудовані на самонавіюванні і педагогічному навіюванні; дидактичні методики, що включають роз'яснення, переконування та інші прийоми раціонального інтиму, моюд «сократівського діалогу», методики навчання саногенно-го миолвния, спрямовані на управління собою, на зміцнення психічного .ідорои'и; мо годики групової психокорекції, розігрування рольових си-іупцій; методи конгруентної комунікації, метод руйнування конфліктів; методи арттерапії; методи соціальної терапії; метод поведінкового тренінгу тощо.
Необхідність проведення корекційно-педагогічної роботи в сучасних загальноосвітніх закладах зумовлюється як зовнішніми соціально-педагогічними обставинами (зміною соціальних умов, моральних орієнтацій суспільства), так і внутрішніми трансформаціями, що відбуваються в духовному світі дітей, їх свідомості, світосприйнятті, ставленні до соціуму. Дослідники вказують на низку індикаторів, які свідчать про деструктивні тенденції у розвитку підростаючого покоління:
порушення комунікації в системі «дитина - дорослий» і «дитина - одноліток», втрата взаєморозуміння, дезінтеграція форм навчання, І що склалися раніше;
низький рівень досягнень, що значно розходиться з потенційними можливостями дитини;
поведінка, що відхиляється від соціальних норм і вимог;
переживання дітьми емоційного неблагополуччя, стресу і депресії;
наявність екстремальних кризових життєвих ситуацій;
• аномальні кризи розвитку, які, на відміну від нормативних вікових приз, не пов'язані із завершенням циклу розвитку, не обмежені в часі, миють деструктивний характер, не сприяють формуванню психічних нопоутворень, що знаменують перехід до нового вікового циклу.