3 Концепція зовнішньоекономічної діяльності підприємства

3.1 Розробка концепції зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Розробка концепції зовнішньоекономічної діяльності підприємства є початковим етапом управління зовнішньоекономічною діяльністю, передуюча плануванню і організації. Концепція — це загальний задум, ідея, постановка мети, визначення можливостей і напрямів її досягнення, обґрунтування результатів; тобто концепція — це стратегія фірми. Вона необхідна для визначення експортних можливостей фірми, тобто чи виробляє підприємство конкурентоздатну на зовнішньому ринку продукцію, а якщо не виробляє, то як швидко і з якими витратами воно здатне її виробити.

Перш за все, при розробці концепції необхідно визначити мету зовнішньоекономічної діяльності підприємства: отримання прибутку за рахунок виходу на зовнішній ринок або, крім збільшення прибутку і за рахунок його, отримання доступу до нових технологій, підвищення конкурентоспроможності продукції і самого підприємства або розширення і диверсифікація виробництва. Крім цього в концепції визначається, які види і форми зовнішньоекономічної діяльності в перспективі розроблятимуться — тільки зовнішня торгівля або виробнича кооперація з іноземними партнерами.

При розробці концепції виникають проблеми, що вимагають рішення на різному рівні залежно від низки чинників:

— працює підприємство на зовнішньому ринку або тільки припускає можливість вийти на зовнішній ринок;

— існує товар, що володіє конкурентоспроможністю, або тільки передбачається почати виробництво продукції.

Рівень розробки концепції ЗЕД залежить:

— чи самостійно підприємство ухвалює рішення про виробництво продукції на зовнішній ринок або воно виконуватиме державне замовлення з виробництва певної продукції на певний ринок задля реалізації міжурядових угод;

— від обраного підприємством напряму: чи будуть це традиційні операції купівлі-продажу періодичного або систематичного характеру або ж це буде розвиток прогресивних форм зовнішньоекономічної діяльності, що мають своїм результатом включення в міжнародну виробничу кооперацію.

3.2 Можливості виходу підприємства на зовнішні ринки

Ухвалюючи рішення про вихід на зовнішні ринки (у формі експортної, імпортної або іншої зарубіжної господарської діяльності), керівництво підприємства, фірми повинне свідомо піти на розширення виконуваних їм функцій і провести серйозну підготовчу аналітичну роботу за визначенням доцільності і можливої ефективності господарської діяльності на зарубіжних ринках і перш за все, виявити для себе цільові ринки. У зв'язку з цим воно повинне особливу увагу звернути на наступні моменти:

— аналіз причин і мотивів виходу на зовнішній ринок взагалі і на даний зарубіжний ринок зокрема;

— вивчення підприємницького перш за все маркетингового, середовища і умов роботи на зарубіжному ринку;

— вивчення системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;

— оцінка наявності компетентних кадрів з зовнішньоекономічних операцій на відповідних зарубіжних ринках;

— розробка довгострокових і/або середньострокових ринкових стратегій проникнення на зарубіжні ринки і складання бізнес-планів зовнішньоекономічних проектів.

Фірма, яка займається або збирається займатися зовнішньоекономічною діяльністю, здійснює пошук прибуткових підприємницьких дій в масштабах не тільки ринкової території своєї країни, але і всієї земної кулі.

Основні причини (мотиви) виходу на зовнішні ринки або розширення зовнішньоекономічної діяльності:

— пошук вищої прибутковості бізнесу;

— зниження попиту на внутрішньому ринку;

— згладжування різких коливань попиту;

— продовження життєвого циклу товару (разом з часом продажу товару);

— зниження ризиків за рахунок їх розпилювання і географічної диверсифікації операцій;

— отримання визнання за кордоном і завоювання міжнародного престижу для фірми і її товарів;

— вимоги клієнтів;

— поліпшення ліквідності активів підприємства за рахунок використовування зарубіжних джерел отримання наявної валюти;

— отримання додаткового комерційного ефекту за рахунок використовування переваг національних чинників виробництва і ресурсного потенціалу країни;

— бажання окупити витрати на ринкові дослідження швидше і значніше, ніж це може бути зроблено на внутрішньому ринку;

— вихід за рубіж як свідоцтво ефективності своєї підприємницької діяльності;

— освоєння передового досвіду ведення міжнародного бізнесу. Навчання і підвищення компетентності персоналу фірми.

Основні труднощі і небезпеки виходу на зовнішні ринки і здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

1. Додаткові витрати на маркетингові дослідження підприємницького середовища зарубіжних країн, географічних, демографічних, політико-правових, економічних, науково-технічних, культурних, соціальних та інших особливостей попиту і організації бізнесу.

2. Ускладнення управління і загальної роботи фірми. Необхідність мати або підготувати кваліфіковані і, як правило, вузькоспеціалізовані кадри із знанням особливостей ринків відповідних країн і регіонів, які володіють іноземними мовами, знайомих із специфікою ведення переговорів, запитами і перевагами зарубіжних споживачів.

3. Необхідність модифікації і адаптації товарів до вимог зарубіжних ринків.

4. Високі ризики зарубіжної діяльності.

5. Складнощі пошуку зарубіжних партнерів.

6. Високі бар'єри і широкий набір захисних заходів зарубіжних держав, що перешкоджають проникненню іноземних товарів і послуг. Антидемпінгове законодавство і ін.

Контрольні питання:

1. Які елементи включає концепція зовнішньоекономічної діяльності підприємства?

2. Які чинники впливають на формування концепції ВЕД підприємства?

3. Що мається на увазі під рівнем розробки концепції?

4. З якими труднощами стикаються менеджери вищої ланки, якщо вирішують питання виходу на зовнішні ринки?