Міністерство освіти і науки України
Національний університет «Львівська політехніка»
Кафедра безпеки життєдіяльності
Розрахунково-графічна робота
з дисципліни «Цивільний захист»
На тему: «Прогнозування і оцінка наслідків аварій на хімічно-небезпечних об’єктах та проведення захисних заходів»
Варіант№209
Виконав:
ст. гр. КСАм-14
Семенов О.О.
Перевірив:
доц. Гончарук В.Є.
Львів – 2014
ВСТУП
У світі використовується у промисловості, сільському господарстві і для побутових цілей близько 6 млн. токсичних речовин, 60 тис. із яких виробляється у великих кількостях, в тому числі більше 500 речовин, які відносяться до групи сильно діючих отруйних речовин (СДОР) — найбільш токсичних для людей.
Сильнодіючими отруйними речовинами називають такі речовини, або сполуки, які при певній кількості, що перебільшує гранично допустимі величини концентрації, проявляють шкідливу дію на людей, тварин і рослин і викликають у них ураження різного ступеня важкості.
У господарстві України функціонує більше 1500 хімічно небезпечних об'єктів, в зоні розміщення яких проживає близько 22 млн. осіб. На кожному ХНО знаходиться в середньому 3-15-ти добовий запас СДОР, що може зберігатися в місткостях під великим тиском (до 100 атм.), в ізотермічних сховищах, або в закритих ємностях під атмосферним тиском і температурі навколишнього середовища.
Хімічна обстановкою називається обстановка, яка складається на території адміністративного району, населеного пункту чи об’єкту народного господарства внаслідок викиду (виливу) СДОР, або застосування ворогом хімічної зброї, яка істотно впливає на боєздатність формувань ЦО, роботу підприємств, життєдіяльність населення і потребує вжиття заходів захисту. Методика оцінки хімічної обстановки опрацьована штабом ЦО України.
І. Оцінка обстановки, яка склалася на ог у надзвичайних ситуаціях.
1.1. Оцінка хімічної обстановки
1.1.1. Визначимо глибину зони можливого зараження(г).
Визначимо еквівалентну кількість НХР у первинній хмарі (Qe1):
Qe1 =K1 ∙ K3 ∙ K5 ∙ K7 ∙ Q0, (т)
де: К1 - коефіцієнт, який залежить від умов зберігання НХР ( табл.1);
К3 - коефіцієнт, рівний відношенню граничної токсодози хлору до граничної токсодози інших НХР (табл.1);
К5 - коефіцієнт, який враховує ступінь вертикальної стійкості атмосфери:
при інверсії К5=1, при ізотермії К5=0.23 і при конвекції К5=0.08;
К7 - коефіцієнт, який враховує вплив температури повітря (табл.1);
Q0 - кількість викинутої НХР.
Qe1 = 0,11 ∙ 0,333 ∙ 0,23 ∙ 0,3 ∙ 50 = 0,1 т.
За табл. 2 визначаємо глибину зони хімічного зараження первинною хмарою НХР (Г1).
Глибина зони зараження первинною хмарою НХР визначається залежно від еквівалентної кількості речовини у первинній хмарі і швидкості вітру.
Г1 = 1,25 км.
Визначаємо еквівалентну кількість речовини у вторинній хмарі.
,
(т)
де K2 - коефіцієнт, який залежить від фізико-хімічних властивостей СДОР (таблиця 1);
K4 - коефіцієнт, який враховує швидкість вітру (таблиця 3);
K6 - коефіцієнт, який залежить від часу, що минув після початку аварії і тривалості випаровування речовини;
d - густина СДОР, т/м3 (таблиця 1);
h - товщина шару розлитої НХР, м (при вільному розливі h=0,05 м), при розливі у піддон h = (H – 0,2) м, де Н – висота піддону.
K6=N 0.8 при N<Т і K6=Т0.8 при N>Т,
де N - час після аварії, год.;
Т - тривалість випаровування речовини, год.
,
(год)
К2=0,049; К4=1; К7=0,3; d=1,462 (т/м3); h=0,05 (м);
(год);
N 2 (год) > Т 0,91 (год); K6=0,910.8=0,93.
(т).
Для знайденої величини Qe2 визначаємо глибину зони хімічного зараження вторинною хмарою НХР (Г2 ) за допомогою табл.2 (за аналогією з Г1 ).
Г2 = 1,6 км.
Повна глибина зони зараження Гп, що залежить від дії первинної і вторинної хмари НХР, визначається за формулою:
ГП = Г1(2) + 0.5 ∙ Г2(1)
де: Г1(2) - більша за розміром Г1 і Г2;
Г2(1) - менша за розміром Г1 і Г2;
ГП = 1,6 + 0.5 ∙ 1.25 = 2,2 км.
Отримане значення повної глибини зараження Гп порівнюємо з максимально можливим значенням глибини переносу повітряних мас Гп' , що визначається за формулою:
Г′п = N · Vп , (км)
де: N - час від початку аварії, год ;
Vп - швидкість переносу переднього фронту зараженого повітря при даній швидкості і ступені вертикальної стійкості повітря, км/год ( табл. 4).
Г′п = 2 · 6 = 12 , (км)
За кінцеву розрахункову глибину зони зараження (Г) приймається менше з величин Г п і Г′п.
Г= min (Г п ; Г′п) = 2,2 км.