Розділ 1. Теоретико-методологічні підходи до вивчення ціннісно-нормативних орієнтацій молоді.

1.1.Цінності та норми як соціологічні категорії.

Переважна більшість соціологів вважає стрижнем і ядром культури систему цінностей і норм. У цьому контексті культура визначається як певна система важливих для людини смислових комплексів - цінностей, які здатні виступати регулятивними принципами індивідуальної та групової поведінки.

З перших років життя людина опиняється під впливом домінуючих у суспільстві норм, цінностей, зразків поведінки, соціальних інститутів, за допомогою яких діє культура. Суб'єктом культурної дії є особи, що пристосовуються до культурних зразків, цінностей і моделей, тобто є носіями способу мислення та життя. Скажімо, діти, що ростуть у різних країнах, убирають у себе різні традиції, способи поведінки, користуються різними соціальними можливостями, які, безумовно, не можуть бути однаковими. Навіть у межах одного міста діти з різних сімей, отримавши різне виховання, істотно різняться між собою, тому що перебувають на різних рівнях соціалізації. Зміст поняття «культура» важко розкрити повно без такої суттєвої категорії, як «цінність». Культурі кожного суспільства, спільноти властиві свої цінності. Поряд з ними існують і загальнолюдські цінності, які забезпечують цілісність соціальних систем, здатність їх до виживання в перехідні періоди. Ієрархія цінностей особистості повинна збігатися із цінностями груп, у межах яких вона життєдіє. Право змінювати або відтворювати нові ціннісні системи належить невеликій кількості людей, які займають особливе становище у групі, або спеціальним соціальним інститутам. Поведінка людей у суспільстві, у конкретній соціальній спільноті або групі визначається, насамперед, їхньою орієнтацією на певні цінності. В одному й тому самому суспільстві далеко не всі люди притримуються однакових для всіх цінностей, по-різному ставляться і сприймають принципи добра і зла, рівності, свободи, справедливості. Одні люди є прибічниками колективізму, інші - індивідуалізму, для одних головне в житті - кар'єра, для других - багатство, для третіх - чесність і порядність. Але це не означає, що суспільство або соціальна група не можуть мати спільних соціальних цінностей, які вони висувають, утверджують і захищають. В. Гуденау, якого цитує Н. Смелзер, зауважує, що цінності - це загальноприйняті переконання щодо цілей, до яких людина повинна прагнути. Вони становлять основу моральних принципів. Наприклад, у християнській моралі - це Декалог, Десять заповідей, що передбачають збереження людського життя ("не вбивай"), подружню вірність ("не чини перелюбу"), повагу до батьків ("шануй свого батька і матір свою") тощо. В. Гуденау акцентує на тому, що різні культури можуть надавати перевагу різним цінностям (героїзму на полі бою, художній творчості, аскетизму) і кожний суспільний устрій встановлює, що є цінністю, а що ні.

Російські соціологи у визначенні цінностей наголошують не лише наявність у системі цінностей певних переконань із приводу мети життя, а й думок про основні шляхи й засоби, що ведуть до досягнення цих цілей. Іншими словами, для них соціальні цінності відповідають на питання, як ставитися до того, що вже є або має бути.

Типологія цінностей

Українські соціологи акцентують на тому, що цінності є узагальненням емпіричного досвіду людства і мають свою градацію і типологію. Серед цінностей вони називають:

- смисложиттеві (уявлення про добро і зло, щастя, ціль і сенс життя; приклад - калокагатія у стародавніх греків як єдність добра і краси);

- вітальні (від лат. Vitalis - життєвий; це цінності життя, здоров'я, особистої безпеки, добробуту, сім'ї; цінності освіти, кваліфікації, правопорядку та ін.);

- цінності суспільного визнання і покликання (любов до праці, соціальне становище, служіння громаді й людям);

- цінності міжособистісного спілкування (чесність, безкорисливість, доброзичливість);

- демократичні цінності (права людини взагалі, свобода совісті, слова, переконань, вірування, свобода політичного вибору, національний суверенітет);

- партикулярні цінності (прив'язаність до малої батьківщини, сім'ї, віра в Бога, прагнення до Абсолюту).

Соціальні норми

Соціальні норми є похідними від цінностей і ґрунтуються на них. Під соціальними нормами розуміють правила поведінки, очікування і стандарти, які регулюють поведінку людей, суспільне життя відповідно до цінностей певної культури і зміцнюють стабільність і єдність суспільства. О. Якуба визначає норми як такі, що відображають загальні вимоги суспільства, конкретних соціальних спільнот до поведінки їхніх членів. Це волевияв, що дає змогу здійснювати соціальний контроль і дає зразок поведінки. Дотримання цих норм забезпечується в суспільстві, зазвичай, через застосування соціальних заохочень і соціальних покарань (або позитивними та негативними санкціями).

Цінності та норми у працях П. Сорокіна

Великої уваги цьому питанню приділяє у своїх працях П. Сорокін. Будь-яке суспільство, пише він, можливо описати і зрозуміти лише крізь призму притаманної йому системи "значення, норми, цінності". Ця система є одночасно культурна якість. Суспільство складається із соціальних спільнот і груп: "Поза групою історія нам не дає людини... Нам завжди дані групи, а не окремі люди, що живуть окремо один від одного". У кожній такій групі і спільноті є і навіть повинні бути "відступники", інаковірці та інакодумці поруч із тими, хто живе згідно з офіційними нормами поведінки групи. Ці інакомислячі не завжди реалізують свої "антисуспільні" норми поведінки, вони поводяться переважним чином не відповідно до своїх переконань, а згідно з усталеними нормами групової поведінки. Причина цього - в існуванні покарань і винагород. Звідси висновок П. Сорокіна: без покарань і винагород (заохочень) боротьба всередині групи була б не спорадичним і тимчасовим, а постійним явищем, і взаємодія людей була б "війною всіх проти всіх".

Правові та моральні норми

Норми поділяють на правові й моральні. Правові норми проявляються у вигляді закону або іншого державного чи адміністративного акту, містять чіткі диспозиції, які визначають умови застосування певної юридичної норми, а також санкції, здійснювані відповідними органами. Дотримання моральних норм забезпечується силою громадської думки, морального обов'язку людини. Крім того, соціальні норми можуть спиратися не лише на юридичні та моральні акти й уявлення, а й на звичаї і традиції.

Отже, цінності пов'язані з культурною орієнтацією людської діяльності, а норми - з соціальною орієнтацією суспільства. Соціальні норми відповідають не на питання про ставлення до явищ і процесів соціальної дійсності (як цінності), а на питання про те, що і як з ними робити. Якщо соціальні цінності визначають загальну, стратегічну регуляцію поведінки людей, то соціальні норми - конкретні установки щодо цієї поведінки, її взірці, або зразки.