§ 1. Внутрішня двоїстість усіх наук, де є поняття вартості

Лише окремі лінґвісти здогадуються, що втручання чинника часу ставить лінгвістику у скрутне стано­вище, залишаючи її на розгалуженні двох шляхів.

Більшість наукових дисциплін не знає корінної двоїстості: чинник часу не впливає на них якось особливо. Астрономія встановила, що небесні світила зазнають відчутних змін, але їй не довелося через це поділитися на дві дисципліни. Геологія майже зав­жди ґрунтує свої висновки на послідовності в часі; проте коли вона цікавиться вже сформованим станом землі, цей стан не розглядається як предмет вивчен­ня докорінно відмінної науки. Існує описова наука права та історія права, проте ніхто не протиставляє їх одна одній. Політична історія держав розгортаєть­ся повністю в часі, та якщо історик змальовує кар­тину певної епохи, у нас не виникає враження, що ми виходимо за межі історії. З іншого боку, наука про політичні інституції — переважно описова дис­ципліна, хоча при нагоді й може розглядати певне історичне питання, зберігаючи при цьому свою єдність.

Навпаки, двоїстість, про яку ми говоримо, владно підпорядковує собі, наприклад, економічні науки. На відміну від згаданих наукових дисциплін, політична економія та економічна історія становлять дві чітко взаємно відокремлені дисципліни в межах однієї на­уки. Ця відмінність особливо підкреслюється в еко­номічних працях останніх років. Відокремлюючи в такий спосіб політекономію від економічної історії, теоретики економічної науки підкоряються внутріш­ній необхідності, хоч і не зовсім це усвідомлюють; така ж необхідність змушує і нас поділити мовознав­ство на дві частини, кожна з яких має свої власні підстави. Річ у тім, що в мовознавстві, як і в полі-тичній економії, ми маємо справу з поняттям вар­тості (valeur). В обох науках ідеться про систему еквівалентностей між речами різної природи: в по­літичній економії — між працею і заробітною пла­тою, у мовознавстві — між позначеним і позначен­ням.

Безперечно, всі науки були б зацікавлені у чіткі­шому розмежуванні осей, за якими розташовуються _п об’єкти їхнього вивчен­

ня; як показано далі на схемі, слід завжди роз­різняти: 1) вісь одночас­ності (АВ), яка сто­сується відношень між явищами, що співісну­ють, і де виключене вся­ке втручання часу; 2) вісь послідовності (CD), на якій ніколи не можна розглядати щоразу біль­ше, аніж одну річ, але де розташовані всі яви­ща першої осі з усіма їхніми змінами.

Для наук, які досліджують вартості, це розрізнен­ня стає практично необхідним, а в ряді випадків — категорично необхідним. У цих галузях вчені, на на­шу думку, просто не можуть з науковою точністю організувати свої дослідження, не врахувавши обидві осі, не відрізняючи системи вартостей, узятих самих по собі, від цих самих вартостей, розглядуваних як функція часу.

Найбільш категорично потреба у такому розрізнен­ні постає саме перед лінгвістом, адже мова — це система чистих вартостей, яка визначається виключ­но наявним часовим станом своїх членів. Оскільки однією зі своїх сторін мовна вартість тісно перепле­тена з речами та їх природними відношеннями, як це має місце і в економічній науці (наприклад, вар­тість ділянки землі пропорційна її прибутковості), то можна до певної міри простежити за нею в часі,

Розділ V

ВІДНОШЕННЯ СИНТАГМАТИЧНІ ТА АСОЦІАТИВНІ