14.5. Охорона надр

І НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Згідно із Законом України "Про охорону надр і навколиш­нього середовища", а також нормативним документом Кабінету Міністрів про "Охорону навколишнього середовища" в процесі будівництва розвіду­вальних і експлуатаційних свердловин на нафту і газ потрібно проводити планомірні й постійні заходи щодо охорони надр і навколишнього середо­вища.

Охорона надр і навколишнього середовища взагалі забезпечує такі ос­новні напрями:

• охорону надр і навколишнього середовища та специфіку викори­ стання їх ресурсів у різних природних зонах за різних способів проведення гірничих робіт;

• розробку методів дослідження вимірів природних комплексів і про­ гнозу можливих наслідків під час гірничих робіт;

• прогнозування змін надр і природного середовища та самоочищення природи в окремих ландшафтах;

• зниження темпів техногенних забруднень під час гірничих робіт;

• обгрунтування системи природоохоронних заходів (комплексних те­ риторіальних схем охорони природи в нафтогазоносних регіонах, заходів щодо збереження природного середовища в різних районах і ландшафтах);

• аналіз наслідків нераціонального використання природних ресурсів і погіршення навколишнього середовища.

14.5.1. Буріння свердловин

Найперше після вибору ділянки для буріння свердловини, отримання дозволу і узгодження на землекористування на відведеній ділян­ці проводять інженерно-геологічні дослідження, у тім числі буріння сверд­ловин на глибину 4 м з відбором зразків грунту для лабораторних дослі­джень і оцінки місцевості з метою розташування бурового обладнання. За наявності в районі колодязів чи інших водяних джерел відбирають проби води на аналіз. За результатами досліджень складають проект природоохо­ронних заходів окремо на кожну свердловину. Проект містить: схему сис­теми розташування бурової вишки, бурового обладнання, складів, комор, житлового містечка і допоміжного обладнання з урахуванням особливостей місцевості; позначення місця і способу зняття родючого шару та його скла­дування на період ведення робіт; перелік заходів щодо захисту підземних вод від забруднення буровим розчином; передбачений спосіб ліквідації можливих аварійних розливів бурового розчину і хімічних реагентів; оцінку впливу бурових робіт на навколишнє середовище.

Проект природоохоронних заходів складається з дотриманням вимог у такій послідовності:

• перед початком будівництва свердловини родючий шар грунту зні­ мають на ділянці 1,8 га в місці розташування бурової вишки, амбарів, усьо­ го бурового обладнання і периметр знятої ділянки формують у борти, розрівнюють у верхній частині, навесні обсівають багаторічними травами для боротьби з вітровою ерозією;

• облаштовують системи накопичування і зберігання відходів буріння;

• будують на території бурової ділянки бетонні платформи під склад з прибудовою для зберігання різних матеріалів;

• роблять монтаж насоса для повторного використання стічних вод, що відстоялись у коморах;

• на ділянках, де існують можливості для винесення з бурової ділянки паводками чи дощовими водами матеріалів, які можуть забруднити навко­ лишнє середовище, слід проектувати здійснення спеціального обкладання.

Під час буріння нафтових і газових свердловин створюються значні техногенні навантаження на об'єкти гідросфери, літосфери та біосфери. У районах буріння свердловин виникає загроза екологічного забруднення, що зумовлює порушення природної рівноваги.

Джерелом забруднення вважають технологічні процеси, які впливають на природне середовище під час проводки свердловин. Джерелом забруд­нення надр і навколишнього середовища є:

• зняття та складування родючого шару землі при підготовці території під свердловину;

• будівництво шламових амбарів для збирання та зберігання відходів буріння, а також засипання їх під час ліквідації;

• будівництво технологічних майданчиків під бурову та під бурове об­ ладнання;

• рекультивація території бурової.

Слід зауважити, що на території, де основним джерелом водопоста­чання є верхні водоносні горизонти прісних питних вод у верхніх осадових комплексах порід, для запобігання їх забрудненню буровим розчином при проектуванні конструкції свердловини передбачається перекриття цих го­ризонтів кондуктором.

Більшість гідрогеологічних забруднень зумовлені бурінням верхніх во­доносних горизонтів геологічного розрізу, які є наслідком процесу поглиб­лення свердловин. Це забруднення позначається на проникненні у водо­носні горизонти бурового розчину.

Основними об'єктами забруднення під час буріння свердловин є прісні підземні води та відкриті водойми. Джерелами забруднення є фільтрація та витоки рідких відходів буріння із шламових амбарів, а також поглинання бурового розчину.

Найнебезпечнішими для надр і природного середовища є відходи бу­ріння, які накопичуються та зберігаються безпосередньо на території буро­вої. Ці відходи містять широкий спектр забруднювачів мінеральної ор­ганічної природи, основою яких є хімічні реагенти.

Після виконання технічної рекультивації земельну ділянку, відведену під тимчасове використання, повертають землекористувачу в стані, при­датному для біологічної рекультивації.

Земельну ділянку в стані, придатному для використання у сільському господарстві, повертають землекористувачу після завершення комплексу робіт.

Для виконання вимог щодо охорони надр під час розбурювання наф­тових і газових родовищ треба дотримуватися таких основних умов:

• застосування технології буріння, що забезпечує попередження ви­ кидів, поглинань, обвалів та інших аварійних ситуацій;

• випробування проміжних (непроектних) інтервалів за наявності наф- тогазопроявів, сприятливих даних промислової геофізики, керна, шламу для повнішої оцінки нафтогазоносності всього розрізу;

• розкриття продуктивних інтервалів із застосуванням промивальних рідин, що забезпечують мінімально можливе забруднення привибійної зо­ ни і зменшення продуктивності свердловини;

• вибір конструкції свердловини, устаткування фільтра, що забезпечить безаварійну й ефективну експлуатацію продуктивного горизонту (відповід­ но до проектних даних);

• застосування необхідних методів перевірки цілісності та герметич­ ності обсадних колон, особливо експлуатаційної;

• забезпечення надійної ізоляції всіх нафтогазоводопроявних (погли- нальних) інтервалів і герметизації затрубного простору (у разі цементуван­ ня експлуатаційної колони) для запобігання неконтрольованим затрубним перетокам флюїдів і створення доброго зв'язку свердловини і пласта через перфораційні отвори;

• вибір способу розкриття пласта (перфорації експлуатаційної колони після цементування), що забезпечує максимальний (відповідно до проекту) дебіт свердловини і її добрий технічний стан;

• вибір інтервалу перфорації, що забезпечує максимальне розкриття продуктивного інтервалу за умови запобігання передчасному обводненню підошовними водами і прориву газу з газової шапки;

• вибір способу освоєння свердловини, що забезпечує максимальний (проектний) її дебіт, запобігання відкритому фонтануванню й іншим ава­ рійним ситуаціям, руйнування привибійної зони, зминання колони; про­ ведення комплексу глибинних досліджень при випробуванні свердловини і пробної експлуатації для одержання потрібної інформації про геолого- фізичні властивості об'єкта випробування, властивості пластових флюїдів у пластових умовах, продуктивність та інші параметри з метою ліпшого обгрунтування схеми проекту розробки (проекту дослідно-промислової експлуатації).