Потапенко_книга

О, как ты пел, в полуночи рыдая, О батальоне, что погиб в бою… И черный лебедь, сердце разбивая, Ты душу пересвечивал мою!

Ты был могуч, печален и красив! И беззащитен, василёк мой в поле…

Как хриплый лебедь, выбившись из сил, Ты умирал, чтоб вырваться на волю…

Свободен я! О наконец свободен!

И, словно свечи, песни горечь жгут… Ты прежних нас хлестай, хлестай, Володя,

Иприлетай – Руси березы ждут!

Ита француженка – вся русская душою – Любовь и боль дарившая сполна,

ИУкраины вишня алой кровью

Сплелась навек с калиной Шукшина.

28/IV-1987 г.

Приїдь, мійсинку!

Якось я побачив, як син «вивантажив» чи то матір, чи тещу біля інтернату для престарілих із 600-сотого «мерса» і одразу поїхав.

У храмі якось я стояв, Зайшла старенька – Немає сили, вік зів’яв, Пальто благеньке.

293

Несе свічу до образів, На столик – гривню...

Ні, наш народ не обмілів – Він – диво-дивне! Передостанню принесла – Не заробила..., Хоч півстоліття віддала Колгоспу сили.

Далеко діти, у містах, Синок багатий...

Молюсь за нього у сльозах: Приїдь до хати! Останню гривню покладу Святим я тихо...

Ізаберу в дітей біду –

Ідам їм втіху!

У них же клопоти, сім’я,

Палац – картинка...

Нічого звикла, звикла я...

Приїдь, мій синку!

Вона пішла, а я стояв...

Свята небога...

ІБогородицю благав,

Ісвіт, і Бога: -

Приїдь, до серця пригорни, Цілуй їй руки...

Не будьте сучими, сини! – Кричить розлука!

294

Блакитнаквіткалюбові

(оповідка)

Якосьвліткумиздружиноютаколегамизагорялитакупалисябіля Трубежа. Розлогі верби полоскали свої віти у воді, пахло на луках скошене різнотрав’я. Де-інде синіли вічками тендітні лугові квіти, гули бджоли на конюшині. Літечко, благодать...

По стежині йшла молода жінка, наша колишня випускниця з трирічноюдитиною.Красивебарвистеплаттячкозмережкою.Наголові бантики, як метелики. А очі – сині-сині.

Вона привіталася. Ми перекинулися традиційними фразами: «Як ви? Де трудитеся?»

Раптом маленький ангелочок запитує маму: «А можна я подарую цьому дяді квітку?» І тут я побачив, що у руках у неї блакитна маленька квіточка...

Дівчинка простягла мені щирий подарунок. Я подякував, побажав їм щастя-здоров’я.

...Мені ще ніколи ангелочок не дарував блакитну квітку Любові...

Чому вона підійшла саме до мене, а не до інших? Чому вирішила подарувати квітку – відомо лише Господу.

Кажуть, маленькі діти найближчі до Бога, вонибезгрішні душі, накраще відчувають тепло, любов, бачать деякі навіть ангелів...

295

Думкипронаболіле

1.Згадав я слова мудрих сучасників: «Кажуть, що світ йшов від Пітьми до Світла, а зараз, на жаль, іде від Світла до Пітьми. Чому? Бо люди наївно уявили собі, що можуть бути богами без Бога».

2.Моє: «Апокаліпсис настане тоді, коли Жінка стане у всьому схожа на чоловіка».

3.Моє:«Сльозигоряірадостіусіхматерівсвітузасвоїмидітьми– однакові».

4.Часто, коли я молюся за чужих людей, то прошу прощення у всіх студентів нашого університету за свої гріхи та гріхи колег.

5.Святі Отці говорили, що навіть Небо грішне перед Творцем. Але ми, освітяни, діячі культури, є чи не найостаннішою перепоною перед страхітливою духовною пітьмою, яка насувається на планету.

6.Професор Московської духовної академії Олексій Осипов говорив, що Антихрист пообіцяє всім рай на Землі, а не на Небі, буде фінансовим генієм. А ще пообіцяє людям безсмертя.

7.Якосьдиректорвидавництва«Міленіум»,доцентА.Д.Ятченко, де я опублікував багато книг, розповів таку історію. Коли готувалася до друку дорога мені книга «Дух. Любов. Творчість» (К., 2007; 2009), працівники видавництва потайки «позичили» три примірники, бо їм дуже сподобалася поезія.

Одного разу до видавництва приїхала із Дніпропетровська поважна бізнес-леді із помічником і зробила дуже вигідне замовлення. На столі вонапобачилаостаннійекземплярзгаданоїкнигиісталачитатипоезії. П’ять, хвилин, десять... Помічник нагадав, що у них ще багато справ,

атут якісь вірші... Бізнес-леді, не звертаючи уваги, мовила директору видавництва:«Подаруйтеменіцюкнигу!».Тойввічливопояснив,що це останній примірник. Тоді вона сказала, що заплатить за книгу велику суму. Директор зніяковів.

Якщо ви не дасте цю книгу, я анулюю своє замовлення на десять тисяч гривень!

296

Чому вона вам так необхідна?

Жінка приклала руку до грудей і задумливо мовила: «Це моє...» І тут я зрозумів, що не все, слава Богу, вирішують гроші...

7.Щоразу, коли по телебаченню показують сюжет про хворих діток, я благословляю цих великомучеників і молюся за них. Іноді – допомагаю. Коли і кому – це не суттєво.

8.Коли я бачу біля баків зі сміттям бомжів, причому молодих, я розумію геніальність Святого Письма. Їх, безперечно, по-християнськи жаль. Але мені соромно і за них, і за себе, і за всіх нас. Кажуть, що гріх – смердить. Чи не пора нам усім покаятися. Але не скиглити, а працювати до сьомого поту!

9.Найголовніше у цьому світі абсурду, фальші, неправди все одно залишатися Людиною, Вчителем!

10.У Корані є дивовижні слова: «Навіть, якщо завтра буде кінець світу, все одно посади дерево!»

11.Хтось лукавий придумав фразу: «Пройшла любов». Минути може захоплення, флірт, роман, блуд, але Моя Небесна Любов – вічна!

13.03.2013

297