3. Специфіка шкільного прочитання творів різної жанрової специфіки. Вивчення епосу.

При вивченні епічного твору в середній школі враховуємо ряд специфічних рис цього літературного роду. Епічний спосіб художнього зображення характеризується прагненням до об'єктивного відбиття перебігу подій наче без втручання автора. Епос - це оповідь, яка ведеться від реального чи умовного наратора. тож у ньому наявні два типи мовлення - автора і персонажів. Оповідь може вестися від першої чи третьої особи, в минулому або в теперішньому часі (зрідка в майбутньому). Мова епосу пластично-описова, зображальна. У школі вивчаються епічні твори великих жанрів (роман, поема, повість) і малих (оповідання, новела, літературна казка) багатьох різновидів. Наприклад, новели В.Стефаника. роман Олеся Гончара «Собор», повість І.Нечуя- Левицького «Кайдашева сім'я».

Епос потребує від учителя передусім якнайповнішого (за всіма пунктами плану, запропонованого нижче) аналізу твору вдома, при підготовці до його вивчення. На уроці такий аналіз провести неможливо за браком часу, тому треба щоразу обирати ті його елементи, які найцікавіші учням даного віку, які художньо найвиразніші саме в цьому творі. План аналізу епічного твору:1.Життєва основа (правда) оповідання, повісті, роману тощо.2.Тема, проблематика твору.3.Конфлікт (соціальний, побутовий, психологічний).4.Ідея твору.5.Сюжет і композиція (експозиція, зав'язка конфлікту, розвиток дії, кульмінація, розв’язка конфлікту).6.Образи-персонажі, дійові особи, герої (головні й дру­горядні), епізодичні; позитивні й негативні.7.Позасюжетні елементи:(назва твору, її роль у розумінні теми та ідеї;присвята, епіграф;)8.Описи (пейзаж, портрет; інтер’єр);9.Відступи (ліричні, публіцистичні, філософські, історичні).10.Мова художнього твору; звукова особливість мови; лексичні й синтаксичні засоби художньої мви; тропи; віршування (якщо це поема).