1.3. Теоретичні засади профілактики негативного впливу молодіжних субкультур на формування особистості підлітка

Субкультура нерозривно пов'язана і похідна від загальної культури. Соціологи роблять акцент на зв'язок субкультури з певною соціальною групою людей, наприклад, субкультура - це соціальна, етнічна чи економічна група з особливим власним характером в межах загальної культури суспільства [27].

«Молодіжна субкультура» не відразу стала описуватися та аналізуватися саме як субкультура (у даній моделі). Її феномени тривалий час розглядалися як «девіації» (відхилення від норм) і привертали увагу більшою мірою кримінологів, ніж культурологів. Оформлення власне наукового підходу зі своєю методологією включеного спостереження відноситься до 1920-х років, коли група соціологів і кримінологів із Чикаго почала збирати дані про підліткові вуличні банди і різні девіантні групи. Акцент на дослідженні субкультури девіантних груп молоді домінував протягом декількох десятиліть. Це пов'язано, напевне, з природою основного критерію, що визначає специфіку молоді як групи - віком. [28]

Існує цілий ряд концепцій, що пояснюють сутність і причини залучення молоді в ту чи іншу субкультуру.

Соціо-психологічний підхід пов'язував схильність до девіантної поведінки у колективній формі з особливостями підліткового віку. Акцент робився, головним чином, на молодь як жертву соціалізації. Формування субкультур бачилися скоріше як порушення механізмів соціалізації

А. Коен стверджував, що у груп підлітків одного й того ж віку, але по-різному орієнтованих, існують значні відмінності в уявленнях про статус і критерії його досягнення. Для «слухняних учнів із середнього класу» - це освіта, кваліфікація, повага, заміжжя, визнання заслуг з боку значимих дорослих, а в їх особі - суспільства в цілому. Для «хлопчаків з підворіття» - моментальне задоволення, грубість, жорстокість, високий рівень ризику і хвилювання, цінності, які не обіцяють будь-яких похвал з боку дорослих і суспільно значущого визнання. [28]

Т. Парсонс і Ш. Айзенштадт вважали, що всі молодіжні субкультури, незважаючи на поведінку, стиль або сленг, були, в кінцевому рахунку, деякими адаптивними формами, їх існування допомагало суспільству в цілому досягати стабільності, і з цієї точки зору вони були соціально значимими і позитивними. Т. Парсонс бачив основну функцію молодіжної культури в позитивній допомоги, яку надавали молодіжні субкультури процесу важкого переходу дітей у дорослий статус. На думку Ш. Айзенштадта, молодіжні субкультури - це період підготовки молодих людей до світу поза родиною. Він вважав, що вони грали настільки важливу роль у соціалізації молодих людей, тому що саме молодіжні субкультури створювали набір цінностей, позицій і поведінкових норм, які повертали почуття влади, загублене молодими людьми в результаті їх маргинальной соціо-економічної та культурної позиції в сучасному суспільстві [29].

Для позначення інтервалу між підлітковістю і дорослістю Е. Еріксон ввів поняття «психосоціального мораторію» - період, коли молодим людям дається відстрочка прийняття ролей і норм дорослих і надається можливість експериментувати зі своєю ідентичністю, пробувати альтернативні ролі і способи життя. Еріксон вважав, що надмірна ідентифікація з представниками контркультури чи кримінальної культури вириває особистість з її соціального оточення, тим самим придушуючи її та обмежуючи розвиток ідентичності. Еріксон показав, що в культурі з жорсткими соціальними нормами (наприклад, в країнах ісламу) проблеми ідентичності мінімізовані, оскільки невеликий вибір можливостей. Американське суспільство, навпаки, надає молоді широкий спектр можливостей, в результаті чого молодь стає більш вразливою щодо проблем ідентичності. Зауважимо, що одним із яскравих проявів кризи ідентичності Еріксон вважав вживання наркотиків. [30].

А.В. Мудрик розглядає вплив субкультури на соціалізацію дітей як специфічний механізм соціалізації, названий їм «стилізований механізм». Серед ознак субкультури їм виділяються: ціннісні орієнтації, норми поведінки, взаємодії та взаємовідносин, бажані джерела інформації, мода, жаргон, фольклор. [31].

Ця традиція домінувала аж до 80-х рр. Постмодерністські тенденції у вивченні молодіжної субкультури висловилися в інтерпретації субкультури як простору гри, експериментувати з ієрархією дорослого світу. Товариство «дозволяє» виражати молоді себе в цій сфері. Молодь, в свою чергу, не втрачає свого зв'язку із загальною культурою, розділяючи її фундаментальні норми та цінності. Сучасні дослідження орієнтуються на вивчення нових форм культурної активності сучасної молоді. Особлива увага приділяється формам тілесного догляду і насолоди. Експерименти зі своєю зовнішністю здійснюються вже не тільки через одяг, а через тіло: гоління голови, татуювання, нанесення шрамів. Навіть вживання наркотиків, розглядається як своєрідний спосіб експериментування, маніпуляції зі своєю тілесності і чуттєвістю. Вплив ідей постмодернізму призвів до того, що на певному етапі на Заході практично перестали говорити про субкультури, прийнявши їх як даність.

Відтворення й передача культури наступним поколінням лежать в основі процесу соціалізації - засвоєння цінностей, вірувань, норм, правил і ідеалів попередніх поколінь. Вона формується під впливом таких факторів, як вік, етнічне походження, релігія, соціальна група або місце проживання. Цінності субкультури не означають повну відмову від національної культури, прийнятої більшістю, вони виявляють відхилення від неї. Однак більшість, як правило, ставиться до субкультури з несхваленням або недовірою.

Іноді група активно виробляє норми або цінності, які явно суперечать пануючій культурі, її змісту й формам. На основі таких норм і цінностей формується контркультура. Відомий приклад контркультури - „хіпі” 60-х років.

Елементи, як субкультури, так і контркультури виявляються в культурі сучасної молоді в Україні. Під молодіжною субкультурою розуміється культура певного молодого покоління, що має спільний стиль життя, поведінку, групові норми, цінності і стереотипи.

Її визначальною характеристикою в Украйні є феномен суб'єктивної „розмитості”, невизначеності, відчуження від основних нормативних цінностей (цінностей більшості).

Соціальне відчуження проявляється найчастіше в апатії, байдужності до життя суспільства, образно говорячи, у позиції „стороннього спостерігача”. На рівні самоідентифікації прояв яких-небудь певних установок мінімально. Разом з тим емоційність, легковірність і психологічна нестійкість молодих людей уміло використаються.

Протиставлення образів „ми” і „вони” традиційна, досить згадати хоча б хрестоматійний роман И. С. Тургенєва „Батьки й діти”. Однак сьогодні в молодого покоління нерідко виливається в повне заперечення всіх „батькових” цінностей, включаючи історію власної держави. Ця позиція особливо уразлива, якщо мати на увазі власну аполітичність молодих людей, їх відстороненість від участі в рішення соціальних проблем для суспільства, а не тільки для себе. Особливо виразно це протиставлення простежується на рівні культурних (у вузькому змісті) стереотипів молоді: є „наша” мода, „наша” музика, „наше” спілкування, а є - „батькове”, що пропонується інституціональними засобами гуманітарної соціалізації. І тут виявляється третій аспект відчуження молодіжної субкультури - це культурне відчуження.

Криза інституту родини й сімейного виховання, придушення індивідуальності й ініціативності дитини, підлітка, юнака як з боку батьків, так і педагогів, всіх представників „дорослого” світу. Це приводить, з одного боку, до соціального й культурного інфантилізму, а з іншого боку - до прагматизму й соціальної неадаптованості й до проявів протиправного або екстремістського характеру. Агресивний стиль виховання породжує агресивну молодь.

Молодіжна субкультура є перекручене дзеркало дорослого миру речей, відносин і цінностей. Розраховувати на ефективну культурну самореалізацію молодого покоління у хворому суспільстві не доводиться, тим більше що й культурний рівень інших вікових і соціально-демографічних груп населення України також постійно знижується. Спостерігається тенденція до дегуманізації й деморалізації в мистецтва, що проявляється, насамперед, у приниженні, деформації й руйнуванні образа людини.

Вибір тих або інших культурних цінностей найчастіше пов'язаний із груповими стереотипами досить твердого характеру (не згодні з ними легко попадають у групу „інакших”), а також із ієрархією цінностей престижу у неформальній групі спілкування [32].

Особливо це стосується роботи з учнями підліткового віку, тому що підлітковий період є складним і протирічливим етапом розвитку людини.

Підлітковий період є складним і з боку формування особистості, адже він є перехідним від незрілості до зрілості.

Процес розвитку особистості підлітка характеризується визначеними психологічними закономірностями.

За І. Бехом, їм властиве почуття дорослості, показниками якого являються:

1. потреба, щоб оточуючі ставились до нього як до дорослого;

2. прагнення до самостійності і бажання захистити деякі сфери свого життя від втручання дорослих (наприклад, взаємини з однолітками. Заняття у вільний час, танці);

3. наявність власної лінії поведінки (не зважаючи на незгоду дорослих чи товаришів).

Також їм властива тенденція до дорослості – прагнення бути і вважатись дорослими. Ця тенденція, як і почуття дорослості, проявляється у тому, що підлітки претендують на нові права у відносинах з дорослими і товаришами, копіюють різні сторони поведінки і зовнішнього вигляду дорослих, бажають, щоб оточуючі визнали той факт, що вони вже не маленькі.

Почуття дорослості і тенденція до дорослості виникають за протилежних умов: з одного боку – за авторитарної системи виховання, а з іншого – за умов значної свободи та самостійності. Взагалі дорослість формується у практиці стосунків з оточуючими, що побудована за зразком стосунків дорослих, та відбувається в діяльності, у якій підліток орієнтується на зразки та еталони дорослих. Прагнення до дорослості відображається у бажанні бути самостійним у всьому: в навчанні, праці, виборі друзів та дозвіллі. Підліток хоче сам приймати важливі рішення та активно відстоює свою позицію.

Одним з провідних моментів розвитку підлітка являється формування самосвідомості та самооцінки. Це виявляється у виникненні інтересу до самого себе, у зіставленні себе з іншими людьми та у самовихованні, стимулом до якого є критичне ставлення до себе. Зростання інтересу до оточуючих людей та їх морально–естетичних якостей приводить до формування морально–естетичних ідеалів, які найчастіше (особливо у молодшому підлітковому віці) обираються безпосередньо, за першим яскравим враженням, справленим на підлітка конкретною людиною. Під впливом цього враження підліток намагається у всьому наслідувати своєму кумирові. В процесі особистісного зростання ці ідеали або втрачають свою цінність, або навпаки – стають більш стійкими в залежності від того, наскільки змінюється або укріплюється світоглядна позиція підлітка.

Такими ідеалами можуть бути видатні історичні особистості, діячі культури та мистецтва, герої літературних творів чи улюблених фільмів, або, навіть ті люди, з якими підліток безпосередньо спілкується (наприклад, старший товариш або ровесник). Цей ідеальний образ стає критерієм, за яким підліток оцінює себе та інших людей, та являється регулятором його власної поведінки.

Провідним фактором самоутвердження підлітка є усвідомлення своєї ролі у двох існуючих системах взаємовідносин з оточуючими – ровесниками та дорослими. У кожній з цих систем підліток виявляє себе по різному.

Взаємини з дорослими характеризуються складним протиріччям внутрішньої позиції підлітка – прагнення до самостійності поєднується з тривогою, що він не впорається з новими завданнями, які поставлені перед ним. У цьому йому потрібна підтримка дорослого, але відкрито визнати це він не хоче. В даних відносинах підліток шукає прийнятне для нього співвідношення піклування і власної незалежності.

Зважаючи на це, дорослий повинен бачити і поважати в дитині особистість, але зберігати при цьому позицію ведучого. Зміна ставлення дорослого до підлітка має попереджувати вимоги підлітка, а не бути лише відповіддю на них. В останньому випадку дитина сама почне ламати рамки незадовольняючих її стосунків, і це може призвести до конфліктної ситуації. На жаль, нерозуміння є типовою особливістю взаємин підлітків з дорослими, і як наслідок цього виникають часті конфлікти з приводу як повсякденних звичок (одяг, макіяж, час відсутності вдома, тощо), так і з приводів шкільного життя та особистісних принципів та норм.

Емансипація від влади дорослих проявляється у заміщенні їх ролі групою однолітків, що являється феноменом з точки зору впливу оточуючих на дану особистість. Нестримний потяг до спілкування, до колективу, до спільних діяльності та дозвілля являються причинами об‘єднання підлітків у групи і сумісної діяльності у цих групах. Спрямованість таких груп лякає і вчителів, і батьків, тому що умовити підлітка оставити групу буває дуже важко.

У підлітковий період людина більш відчуває необхідність мати друга. Спостерігається підвищення інтересу до ровесника, як до людини з певними внутрішніми якостями. В процесі спілкування з однолітками підліток вибирає друзів за схожістю поглядів на життя, та чітко усвідомлює різницю між товаришем і другом, якому можна довіритись.

Навчальна діяльність підлітка також, як і особистісне спілкування, являється провідним типом його діяльності. Її результативність значною мірою залежить від того, які взаємовідносини склались у підлітка з вчителями та однокласниками. Оволодіння знаннями та вміння їх примінити на ділі має безпосередній вплив на ставлення підлітка до товаришів, на його соціальний статус у групі однолітків, на визнання його досягнень учителями. Намагаючись утвердитися у класному колективі, підліток прагне розширити свій кругозір і розвивати інтелект, тому що інформованість та вміння відстояти свою думку значно підвищують його самооцінку та сприяють його самоствердженню у шкільному середовищі.

У підлітків із завищеною самооцінкою дуже яскраво помітна така вада характеру, як негативізм, тобто протидія усякому зовнішньому втручанню у своє життя. У поєднанні з почуттям дорослості негативізм часто виявляється у таких проявах підліткової поведінки, як словесна грубість, розбещеність, тютюнопаління, вживання спиртних напоїв та наркотиків, гра в азартні ігри, схильність до суїциду, тощо. Таких підлітків називають “важкими”, а їх виховання потребує індивідуального психолого-педагогічного підходу з боку дорослих. Зважаючи на розміри цієї ситуації у сучасному суспільстві, у багатьох школах з підлітками працюють психологи, існують різні молодіжні соціальні служби типу “Телефону довіри”, і це допомагає знизити вражаючи показники морального розкладання підлітків.

Розділ 2. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПРОФІЛАКТИКИ НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ МОЛОДІЖНИХ СУБКУЛЬТУР НА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКА……………………………14

2.1. Експериментальне дослідження впливу молодіжних субкультур на формування особистості підлітка……………………………………………………

Мета дослідження: з’ясувати позитивні та негативні тенденції впливу молодіжних субкультур на особистість підлітка, та визначити сучасний стан впливу молодіжної субкультури на формування особистості підлітків.

Завдання дослідження: провести опитування серед учнів школи; обробити та інтерпретувати результати дослідження.

Для дослідження впливу молодіжних субкультур в процесі формування особистості підлітка були охоплені учні 8-10 класів загальноосвітньої школи №3 І-ІІІ ступеня, м. Переяслав-Хмельницького. Усього у експерименті взяли участь 32 учня.

У дослідження використовувались різні джерела інформації: журнальні статті; навчальні та методичні посібники, брошури; Інтернет ресурси.

Методичне дослідження

У 10 класі була проведена бесіда на тему: «Молодіжні субкультури та їх вплив на суспільство». Метою бесіди була актуалізація та впорядкування учнівських знань про субкультури, їх назви, ознаки, класифікацію, історію виникнення потенціальну небезпечність окремих субкультур (деструктивних) та вивчення впливу молодіжної субкультури на особистість старшокласника.

У ході бесіди з’ясувалося, що учні володіють достатньою інформацією про особливості, ознаки найбільш поширених сучасних субкультур, але мало хто знає факти з історії виникнення тої чи іншої молодіжної субкультури. Учні розрізняють учасників молодіжних субкультур, здебільшого, зовнішньому вигляду. Не всі учні мають достатній рівень знань про ідеї, погляди чи принципи існування субкультур. Здебільшого такою інформацією володіють безпосередньо самі учасники молодіжних субкультур, або ж учні, які цим цікавляться.

Учні розуміють соціальну небезпеку таких субкультур, як, наприклад, скінхеди, гопники, проте, на жаль, деякі учні навіть розділяють їхні погляди. Це говорить про те, що сучасні діти та молодь схильні до насилля, жорстокості, тому що схвалюють її, і, можливо, самі живуть за такими принципами. Крім того, такий високий рівень агресії, як вербальної, так і фізичної, може спровокувати їх подальшому навіть на кримінальні вчинки (бійки тощо).

З метою дослідження впливу молодіжних субкультур з учнями 9-го та 8-го класу була проведена бесіда на тему: «Молодіжні субкультури та їх вплив на суспільство». Метою бесіди була актуалізація та впорядкування учнівських знань про субкультури, їх назви, ознаки, класифікацію, історію виникнення потенціальну небезпечність окремих субкультур. А також було проведене анкетування, яке дало змогу визначити знання старшокласників про субкультури, та їхнє розуміння ідей, цілей, необхідності окремих молодіжних течій. Кількість опитаних старшокласників – 18 ученів. В анкеті було поставлено 10 наступних запитань:

Що таке молодіжна субкультура?

Які молодіжні субкультури є в твоєму місті?

Які молодіжні субкультури тобі подобаються? Чим саме?

Чи відносиш ти себе до якоїсь молодіжної субкультури?

Як ти став членом молодіжної субкультури?

Який вплив молодіжна субкультура має на тебе?

Який вплив молодіжна субкультура має на суспільні відносини?

Які молодіжні субкультури ти заборонив би?

Яку молодіжну субкультуру ти створив би?

Яких відомих людей ти знаєш, що відносять себе до певної молодіжної субкультури?

У відповіді на перше запитання, учні визначили що молодіжна субкультура : ’’це група людей зі своїми переконаннями та стилем життя’’- 24,6%; ’’молодіжне захоплення ’’ – 19,4% ; ’’ це сукупність культурних зразків тісно пов’язаних між собою ’’ – 16,3%; ’’ молодіжний рух’’- 13,2 %; ’’спосіб виділити себе з сірої маси ’’- 9,9%; ’’нікому не потрібна річ, яка виникла в суспільстві ’’ – 6,4%. Недалти жодної відповіді 10,2% опитаних. Із відповідей учнів видно, яку роль субкультура грає в їхньому житті та як вони до неї ставляться. Вони вказують на те, що в учнів, які є членами певної субкультури, формування світогляду, особистісного «Я», відбувається через призму ідей, цінностей, способу життя цієї субкультури.

Відповіді на друге питання анкети: «Які молодіжні субкультури є у вашому місті?» були наступними. Найпоширенішими (за кількістю членів, прихильників) є емо – 100% опитаних, репери– 97,5%, металісти – 43,9%. Менш поширеними у місті є такі субкультури як готи – 75,6%, скінхеди – 29,2%, , гопники - 4,8%.

На третє питання анкети «Які молодіжні субкультури тобі подобаються?» опитувані були категоричними проти всіх субкультур. Більшість учнів вважають субкультури беззмістовним захопленням, на яке не варто гаяти часу, а дехто вважає, що люди, які є учасниками субкультур не знайшли собі в житті кращого заняття, не знають, куди діти свій вільний час, або ж, живучи у світі субкультури, відмовляються від оточуючого світу, суспільства.

На четверте питання «Чи відносиш ти себе до якоїсь молодіжної субкультури?» 100% (32 учня) відповіли негативно. Деякі з них уточнили свої відповіді чи пояснили, чому вони не належать до жодної із субкультур, такими фразами: «я нормальна людина», «мені не вистачає часу на дурниці», «я не займаюсь дурницями», «я взагалі цього не поважаю» тощо. Багато хто написав, що захоплюється лише музикою, але до субкультури не входить.

На питання «Чому ви стали членом молодіжної субкультури?» учні не дали відповіді так як ніхто з них не відносив себе до будь якої субкультури.

Шосте питання ’’ Який вплив має молодіжна субкультура на тебе ?’’ визначило що більшість учнів стверджує, що субкультура не має на них ніякого впливу.

Вплив молодіжних субкультур на суспільні відносини учні визначили в наступних відповідях: 39% учнів вважають, що молодіжні субкультури негативно впливають на суспільні відносини; 12,1% не можуть визначити, як впливає субкультура на відносини в соціумі, тому не дали жодної відповіді. Окремі учні розцінюють цей вплив як великий - 12,1%, складний - 2,4%, позитивний - 2,4%, агресивний - 2,4%; вважають, що субкультури не мають ніякого впливу - 7,3%, або ж мають вплив лише деякі субкультури - 4,8%; «провокують сутички між субкультурами» - 9,7%, «нав’язують свої ідеї» - 2,4%, «погіршують відносини батьків та дітей» - 2,4%, «неповага до оточуючих» - 2,4%. З відповідей старшокласників видно, що не всі вони можуть об’єктивно судити про вплив молодіжної субкультури, визначаючи лише його найсильніші сторони.

З відповідей на питання «Яку молодіжну субкультуру ти заборонив би?» видно, що більшість учнів негативно ставляться до субкультури емо – 41,4%. Це пояснюється тим, що підліткам та молоді не імпонують хлопці та дівчата, які відкрито виражають свої емоції, можуть плакати, а ще, як вважають опитувані, вони схильні до самогубства. Заборонили б субкультуру скінхедів – 21,9%. Це говорить про те, що сучасна молодь більш сприйнятлива до насилля, ніж до відкритого вияву емоцій. 36,7% учнів заборонили б всі субкультури, оскільки вони не розуміють їхнього значення, або вважають їх зайвими в суспільстві. Окремі учні не хочуть бачити в числі діючих субкультур сатанистів – пояснюючи це їхніми протиправними діями, наприклад жертвоприношення; а також субкультури готів, реперів та гопників . З цих відповідей видно, як ставляться підлітки до своїх однолітків-неформалів, та як їхнє ставлення впливає на формування особистості останніх.

Серед тих субкультур, які учні створили б, є такі хто проекспериментував з об’єднаннями різних, подекуди несумісних субкультур в одне ціле, наприклад: емо-готи, фолк-металісти, метал-націоналісти – беручи від кожної субкультури тільки найкращі її сторони. Деякі учні створили б субкультури спортсменів, патріотів, оптимістів, тобто, корисні та цікаві суспільству. 24% опитаних дали відповідь: «не створював би ніякої субкультури», мотивуючи тим, що це нецікаве заняття, або ж власними, вже існуючими вподобаннями, інтересами, ціллю життя. 9,7% старшокласників не дали жодної відповіді. Майже всі учасники опитування хотіли б бачити новостворені субкультури цікавими, позитивними, без насилля, жорстокості та корисними для суспільства.

Отже, результати цього анкетування говорять про те, що більшість старшокласників вважають субкультури захопленням, яке погано впливає на людину, проте серед них є такі, що захоплюються музикою чи стилем одягу деяких субкультур. Частина учнів відноситься до учасників подібних угрупувань нейтрально, або ж мають друзів-неформалів. Що ж до молоді, яка не відносить себе до жодного з неформальних об’єднань, то на них субкультура впливає за допомогою таких засобів, як спілкування з однолітками-неформалами, музикою певних субкультур, та і просто наявністю різноманітних молодіжних субкультур в суспільстві.

Ще одне анкетування на тему «Ціннісні орієнтації у житті старшокласника» було проведене серед учнів 8-го та 9-го класу. В анкетуванні приймали участь 32 учні. Метою дослідження було визначення факторів, які найбільше впливають на формування особистісного «Я» та індивідуальності у даному віці. Анкета складалась із 16 тверджень, що потребували доповнення:

Життя - ...

Головним у житті є...

У житті можна сподіватися на...

У житті мене лякає...

Мета мого життя – це...

Сенс життя людини в ...

У житті я боюся...

У критичних ситуаціях мені допомагає...

Зараз я боюся...

Я почуваюся вільним, коли...

Незалежна людина – це та, що...

Найкращим способом відпочинку є...

Бути щасливим мені заважає...

Що потрібно людині, щоб досягти щастя?

Моя майбутня професія...

Моїм життєвим правилом є...

На перше питання «Життя – це...» учні відповіли так: «існування людини від народження до смерті» – 50%, «дане для добра, допомоги оточуючим» – 9%, «для самореалізації, сім’ї» – 9%, «зміна поколінь» – 9%, не дали жодної відповіді – 9%, «механізм який постав перед очима очима у вигляді Всесвіту» – 4,5%, «потрібно прожити так, щоб залишити по собі пам'ять » – 4,5%, «нескінчений вир захоплюючих подій» – 4,5%, «здатність бачити, чути, відчувати, розуміти, вирішувати» – 4,5%. З цих відповідей видно, як учні відносяться до життя, чи цінують його, що воно для них значить та як вони використовують те ж саме життя.

Що є головним у житті, старшокласники визначили наступним чином: здоров’я, духовні та моральні цінності – 40,9%, сім’я – 27,2%, друзі, кар’єра – 18,1%, щастя – 13,6%, спілкування, радість, життя, добробут – 9%, кохання, музика, розваги – 4,5%. Отже, головною цінністю, безумовно, є здоров’я, і дуже добре те, що учні це розуміють. Також одними з головних цінностей для них є духовні та моральні цінності. Проте всі вони, звичайно, орієнтувались на ці цінності, які є головними для них сьогодні, зараз, в теперішній період їхнього життя.

За відповідями на третє твердження можна дізнатися, на що в житті сподіваються учні, тобто, яким чином вони планують своє життя в майбутньому. Отож, 27,2% учнів відповіли, що в житті можна сподіватися на все, тобто, іншими словами, життя для них непередбачуване. Ще 27,2% відповіли, що сподіватися можна тільки на себе. 13,6% учнів сподіваються в житті на диво, а ще 13,6% – на удачу Лише 9% учнів розраховує на батьків, родичів, близьких, від яких, напевно, чекають вирішення своїх проблем чи допомоги. Всього 4,5% опитаних розраховує на друзів. Отже, учні розуміють важливу роль друзів для спілкування, спільного проведення вільного часу, але разом з тим, знають, що розраховувати повністю вони на них не можуть. Ще 4,5% учнів в житті сподівається на пригоди. Отже, ці відповіді вказують на те, яким чином учні будуть вирішувати свої проблеми та до кого звернуться чи не звернуться за допомогою, в чому шукатимуть розраду.

Досить непередбачуваними були відповіді учнів на питання, яке визначало, що їх лякає в житті. 36,3% відповіли, що це – відповідальність за свої вчинки чи за інших людей. 22,7% старшокласників лякає відсутність грошей; 13,6% – самотність; 9% – самостійність, що вказує на те, що вони ще не готові до дорослого самостійного життя. Ще 9% учнів лякає криза в країні, інших 9% – подальше навчання, пошук роботи. Також 9% учнів відповіли, що їх нічого не лякає. Були також і такі відповіді, як «лякає те, що не зможу досягти мети» – 4,5%; «нові люди» – 4,5%; «відсутність підтримки» – 4,5%; «ставлення оточуючих» – 4,5% опитаних. Отож, старшокласники не зовсім готові відповідати за свої вчинки, а тим більше, нести відповідальність за інших людей.

У відповідь на п’яте питання, учні визначили мету свого життя наступним чином. Для 50% опитаних мета життя полягає в тому, щоб освоїти добру професію та знайти гарну роботу. 18,1% метою життя вважають добробут, гроші. 13,6% старшокласників за мету життя мають створення сім’ї; знайти своє призначення – це мета 4,5% опитаних; здобути незалежність – 4,5%; принести користь суспільству – 4,5; бути в гармонії з собою – мета життя 4,5% учнів, та ще 4,5% мета – досягнути всесвітньої слави, стати героєм. Ці відповіді прямо вказують на ціннісні орієнтації учнів, на основі яких формується їхнє особистісне «Я». Переважно, це – матеріальні цінності.

На питання «В чому полягає сенс життя людини?» старшокласники відповіли так: «залишити по собі слід та хороші спогади» – 27,2%; «досягнути цілі та прожити життя не марно» – 22,7%; «продовжити рід, створити сім’ю» – 13,6%; не змогли визначити, а тому і не дали жодної відповіді – також 13,6%; «насолоджуватись кожною хвилиною життя» – 9%, «у кожного сенс життя різний» – 4,5%; «допомагати іншим» – 4,5% опитаних. Дане питання було спрямоване на те, щоб визначити, чи розуміють старшокласники сенс життя людини та визначити на які цінності вони орієнтують своє життя.

Наступне питання визначало, чого бояться старшокласники. Відповіді були дуже різноманітними. Наприклад, 22,7% учнів бояться в житті втратити батьків, близьких; 13,6% бояться самотності; 9% – не досягнути успіху в житті, ще 9% не дали відповіді на питання; 9% - смерті; 9% - тварин; інші 9% дали відповідь – «боюсь багато чого»; 4,5% бояться зради; 4,5% - кризи; 4,5 – смертельних хвороб; 4,5 – сьогоденної влади у країні.

У відповідь на питання «Що тобі допомагає в скрутні хвилини?» учні визначили по декілька факторів. Так, 68,1% відповіли, що це – друзі. Цим пояснюється велике значення дружби в такому віці. Проте, у відповідь на третє питання, на друзів може сподівається в житті лише 4,5% опитаних. Це говорить про те, що учні розуміють, що з віком значення дружби зменшується. 36,3% старшокласників в скрутні хвилини розраховують на батьків. Ще 36,3% опитаних допомагає музика. 18,1% старшокласникам в скрутні хвилини допомагає кохана людина. 9% в критичних ситуаціях розраховують лише на себе. 4,5% допомагає телевізор, 4,5% - розраховують на себе самих, 4,5% - впевненість, 4,5% - комп’ютерні ігри, 4,5% - Інтернет, 4,5% - оптимізм.

На наступне питання «Чого ти боїшся зараз?» учні відповіли так: «втратити рідних, друзів» – 45,4%; «не здати ЗНО, не вступити до вузу» – 40,9%; «втратити здоров’я» – 9%; «бути непотрібним суспільству» – 4,5%; «армії» – 4,5%; «злих людей» - 4,5%; «нічого не боюсь» – 4,5% . Виходячи з цих відповідей, можна сказати, що найбільшим страхом старшокласників є самотність, втрата людей, які завжди допоможуть та підтримають. Страх не вступити до вузу – передбачуваний, тому що щороку чекає на одинадцятикласників. Страх бути непотрібним суспільству спрямовує на позитивну діяльність на користь суспільства, хоча, може бути і зовсім навпаки. В такому випадку, людина просто буде себе жаліти, а це вже негативний фактор індивідуальності.

У відповідь на десяте питання учні писали, за яких умов вони почуваються вільними. Проаналізувавши ці відповіді, можна побачити, що незалежними старшокласники почуваються у колі друзів, коли вони без батьківської опіки. Саме так відповіли 40,9% опитаних учнів. Почуваються вільними учні і тоді, коли займаються улюбленою справою – 22,7% учнів. Серед улюблених справ назвали такі, як гра на гітарі, заняття паркуром, програмування веб-дизайну, мотоцикол, скейт. Завжди почуваються вільними 13,6% учнів. 9% вільні, коли проводять час з коханою людиною. 4,5% – під час сну; ще 4,5% – коли на самоті; інші 4,5% – коли слухають музику; та 4,5% – коли ні у кого з близьких немає проблем. Ці відповіді вказують також на те, що майже всі старшокласники відчувають гостру залежність від батьків, а коло друзів чи дає їм право бути там вільними. Саме через це у юнацькому віці так високо цінується дружба, адже в цьому середовищі вони знаходять те, що їм найбільше потрібно – незалежність.

На наступне питання учні мали визначити, яка це – незалежна людина. Отож, отримали наступні відповіді. 22,7% опитаних вважає незалежною таку людину, яка не має ні перед ким обов’язків. Для 18,1% учнів – це така людина, яка живе сама. Ще 18,1% вважає незалежною людину, яка має здоров’я, гроші та роботу. 13,6% за незалежну мають людину, яка самостійно приймає рішення, на все має особисту думку. 9% не можуть сказати, яку людину варто вважати незалежною, а ще 9% опитаних справедливо зазначають, що незалежних людей взагалі немає. 4,5% учнів вважає, що незалежна – це людина, яка почуває себе вільною, а ще 4,5% відповідають, що це така людина, яка сама планує своє життя.

У дванадцятому питанні учні визначали, що для них є найкращим видом відпочинку. Отож, 50% відповіли, що це – відпочинок на природі чи у колі друзів. Для 18,1% найкращим видом відпочинку є дискотека; для 13,6% – сон; для 9% – спорт, а для ще 9% – комп’ютер чи Інтернет. Ці відповіді прямо вказують на те, як проводять старшокласники свій вільний час та як люблять відпочивати.

Відповідь на тринадцяте питання передбачала визначення того, що саме опитуваним заважає бути щасливими. На це питання 36,3% відповіли, що вони повністю щасливі, і це дуже добре, оскільки вони розуміють цінність життя. 18,1% опитаних бути щасливими заважають проблеми; а 13,6% учнів самі заважають своєму щастю. Для 9% це – батьки, а ще 9% заважає суспільство. 4,5% учням бути щасливими заважає страх. У відповідях лише подекуди відчувається юнацький максималізм, в цілому ж вони справедливі та об’єктивні.

Наступне питання передбачало визначення понять, які необхідні людині для досягнення щастя. Отже, 36,3% опитаних визначили, що це – наполегливість, і це визначення є досить справедливим. Однак, 18,1% учнів необхідною умовою досягнення щастя вважають оптимізм, адже, коли людина посміхається, вона вже щаслива; а ще 18,1% стверджують, що це – сім’я. 13,6% вважають, що без грошей людина не може бути щасливою, а інші 13,6% старшокласників думають, що для досягнення щастя потрібно працювати над собою. Позитивним у цих відповідях є те, що учні розуміють складові щастя та прагнуть їх дотримувались в теперішньому та майбутньому житті.

П’ятнадцяте питання – про майбутню професію одинадцятикласників. Воно також, певним чином, визначало своєрідні орієнтири юнацтва, їхнє бачення свого подальшого життєвого шляху, соціальну адаптованість. Отож, 13,6% учнів хотіли б, щоб це була престижна професія та добре оплачувана, ще 13,6% – щоб приносила радість, але не можуть її назвати через невизначеність. Інші 13,6% хочуть бути вчителями, 9% учнів – менеджерами, ще 9% – філологами, інші 9% – лікарями та 9% – не можуть взагалі нічого сказати про свою майбутню професію. Інші учні назвали такі професії, як економіст, програміст, біолог, пілот, слідчий, журналіст, дизайнер, візажист, музикант, музикант та веб-дизайнер, механік, хореограф, психолог або педагог.

У відповідь на шістнадцяте питання учні мали визначити свої життєві правила. Отож, серед правил, якими керуються учні, переважають такі, як оптимізм, наполегливість, рішучість, розсудливість, повага до батьків, досягнення успіху, самоповага, прощення, чесність. В загальному, ці цінності є позитивними, і учні, хоча і, можливо, не дотримуються їх у повсякденному житті, але дуже прагнуть до того, щоб саме ці цінності були головними в їхньому особистісному «Я», визначали їхню індивідуальність та відмінність від інших людей.

Отже, більшість старшокласників формує своє особистісне «Я» на основі таких факторів як дружба, прагнення до незалежності, оптимізм та наполегливість у досягненні успіху. Дружба в цьому віці має надзвичайно велике значення, оскільки дає підлітку почуття потрібності, незалежності від старших. З друзями старшокласники весело та цікаво проводять свій вільний час, від друзів чекають оцінки, яка, зазвичай, значно вища за власну самооцінку.