6. Правочини та цивільно-правові

Правочин— це дія особи, спрямована ш¹ набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (сі"' 202 ЦК). Поняття правочин у Цивільному кодексі України тотожне термі­ну угода, що містився у ЦК 1964 р.

Приклади правочинів: заповіт, договір купівлі-прод^жу, стра­хування, кредитний договір, договір позички, даруванні ^та ІН.

Дво- чи багатосторонні правочини мають назву «Договори». Віднесення правочинів до договорів пов'язано з тим, і#> Д^ля вчи­нення останніх необхідні не тільки вольові дії сторін^ ^а й Пого­дженість цих дій, яка досягається завдяки договору.

Умови дійсності правочинів.

Правочин є дійсним, якщо він відповідає загальний вимогам, додержання яких є необхідним для його чинності:

1. законність змісту правочину— не повинен суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства та моральний засадамгромадянського суспільства;

2. здатність суб'єкта правочину на його вчинення — с'р°ба пови­нна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Так, стичні осо­би з повною цивільною дієздатністю мають право вчиняли будь-які правочини. Неповнолітні особи віком від 14 до 18 років Мають пра­во самостійно вчиняти лише правочини, що прямо визичені зако­ном. Вчинення інших правочинів може здйснюватися ^повноліт­німи лише за згодою їх батьків (усиновлювачів) або шкл/^вальників.

Юридичні особи приватного права в Україні макуЛ³ загальну правоздатність, тому можуть вчиняти будь-які правоч^Ини> 5а ви­нятком тих, які за своєю природою можуть бути вчинені виклю­чно фізичною особою (наприклад, заповіт, прийняття ірпадщини), або тих, що потребують отримання спеціальної ліцензі¹» тощо;

3) вільне волевиявлення учасників правочину та йс?^го відпові­дність внутрішній волі — формування волевиявленні ^має бутивільним від инників, що могли б викривити уяву особи про зміст правочину (обман) або створити бачення наявності внутрі­шньої волі зі її відсутності (погроза, насилля);

4) відповідність форми вчинення правочину вимогам зако­ну — може вчинятися усно або письмово.

Усно можуть бути вчинені правочини, які повністю викону­ються сторонами у момент їх вчинення, наприклад, купівля осо­бою речі в магазині, що супроводжується одночасною сплатою ціни речі та її передачею покупцю. Закон зобов'язує продавця видати особі, яка сплатила за товар чи послугу, документ (товар­ний чек, квитанцію тощо), що підтверджує підставу сплати та суму одержаних коштів. Наприклад, квитанція про паркування машини на стоянці свідчить про укладення правочину між водієм машини та адміністрацією автостоянки. Якщо машина під час паркування була пошкоджена не з вини водія, така квитанція мо­же розглядатися судом як юридичний факт.

Не можуть бути вчинені в усній формі правочини, щодо яких потрібне нотаріальне посвідчення або державна реєстрація, а та­кож правочини, для яких недодержання письмової форми має на­слідком їх недійсність, наприклад, довіреність, договір застави, договір страхування;

5. спрямованість правочину — на реальне настання правових наслідків, наприклад, набуття права власності або права користу­вання майном, виникнення повноважень представництва;

6. захист інтересів малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей — правочини, що вчиняються батьками (усиновлювачами), не можуть суперечити інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, наприклад, батьками не може бути вчинений правочин щодо продажу квартири, в якій вони проживають з діть­ми, без наявності на те згоди органів опіки та піклування.

Цивільно-правові договори.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір— це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір— найбільш поширений вид правочинів.

Зміст договору становлять умови, що визначаються на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, що є обов'язковими відповід­но до актів цивільного законодавства.

Пропозицію укласти договір може зробити кожна зі сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або іншіпропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано в рек­ламі або інших пропозиціях.

У процесі виконання договору можуть виникнути обставини, що потребують внесення змін до договору або навіть його розі­рвання. Відповідно до ст. 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного по­рушення договору другою стороною та в інших випадках, вста­новлених договором або законом.