76 Які аналітичні методи використанні у визначені вмісту мікотоксинів

Методи визначення та ідентифікації мікотоксинів.

Визначення афлатоксинів В₁, В₂, G₁, G₂, в харчових продуктах методом рідинної хроматографії.

Ідентифікація афлотоксинів В₁, В₂, G₁, G₂ методом двомірної тонкошарової хроматографії (ТШХ).

Визначення афлатоксинів В₁, В₂, G₁, G₂ у оліях та маслах.

Визначення афлатоксину, в молоці.

Визначення мікотоксину патуліна в продуктах переробки плодів та овочів.

Ідентифікація і визначення вмісту охратоксину А а харчових продуктах методом обернено-фазової ВЕРХ.

Ідентифікація та визначення охратоксину А методом двомірної ТШХ.

Дубініна а.А., Малюк л.П., Селютіна г.А. Та ін. Токсичні речовини у харчових продуктах та методи їх визначення

12 Механізм забезпечення прав споживачів і відповідальності виробників при забезпеченні якості

Захист прав споживачів – це складова частина захисту прав людини. В державах з розвиненою економікою споживач здійснює керівну функцію на споживчому ринку. А це можливо лише за активної життєвої позиції кожного громадянина країни та державної підтримки.

 Виходячи з принципу, закріпленого в ст. 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров’я, честь та гідність, недоторканність і безпека виз нані в Україні найвищою соціальною цінністю, права споживачів належать до найголовніших соціальних прав громадян, захист яких покладено на державу. Ці принципи конкретизовано в положеннях ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»,згідно з якою, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізовується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на

1) державний захист своїх прав;

2) належну якість продукції та обслуговування;

3) безпеку продукції;

4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);

5) відшкодування шкоди, завданою дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством;

6) звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав;

7) об’єднання в громадські організації споживачів (об’єднання споживачів).

Цей перелік не є вичерпним, оскільки згідно п. 2 ст. 4 «Інші права споживачів, що витікають з основних задекларованих прав встановлені в низці статей Закону України “Про захист прав споживачів”, а також у постановах Кабінету Міністрів України, правилах і переліках, затверджених відповідними постановами, а також у наказах міністерств і відомств».

Слід відзначити, що частина прав залишається лише задекларованою, інша – розписана із застосуванням елементів процесуального права. Так, згідно зі ст. 5 Закону, «Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав», але при цьому Закон не містить детальних механізмів щодо навчання споживачів. До детально описаних прав з механізмами їх реалізації, можна віднести насамперед права, зазначені в статтях 8 – 13 та 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Ці статті встановлюють багато прав і механізмів їх реалізації, якими можна користуватися у повсякденному житті.

Норми безпечності та якості споживчих товарів і послуг

Урядам належить

• розробляти або сприяти розробленню та використанню на національному і міжнародному рівнях добровільних та інших норм безпечності та якості товарів і послуг та відповідно їх популяризувати.

• заохочувати перевірки та видання свідоцтв про безпечність, якість і технічні характеристики основних споживчих товарів та послуг.

• Коли через місцеві економічні умови будь-яка норма є слабшою за загальновизнані міжнародні норми, повинні докладатися всі можливі зусилля для скорішого посилення цієї норми.

Система розподілення основних споживчих товарів і послуг

Урядам належить розглянути

• прийняття або продовження політики, направленої на ефективне розподілення товарів і послуг для споживачів.У відповідних випадках належить розглянути

• питання про конкретну політику для забезпечення розподілення основних товарів і послуг там, де воно стає складним, що може відбуватися, зокрема, у сільських районах (допомога зі створення відповідних складських та торговельних мереж у сільських центрах, стимулювання розвитку споживацької самодопомоги та ефективніший контроль за умовами надання основних товарів і послуг у сільських районах);

• заохочення, особливо у сільських районах, створення споживчих кооперативів та пов’язаних з ними торговельних установ і розповсюдження інформації про них.

109 як визначають показники безпеки доз харчових добавок