- •Лекція 3 Технології та нові способи зберігання цукрових буряків. Шляхи зниження втрат бурякомаси та цукрози у виробництві
- •1. Ефективні способи доставки та зберігання коренеплодів
- •Технологічна придатність цукрових буряків до переробки за різних способах зберігання в полі протягом 15 діб
- •2. Реальні та нормативні втрати бурякомаси та цукрози під час приймання і транспортування коренеплодів цукрових буряків та шляхи їх зменшення
- •3. Враховані втрати цукрози та втрати цукрози від розкладання у бурякоцукровому виробництві і шляхи їх зменшення
- •3.1. Проблеми зменшення втрат цукрози у бурякопереробному відділенні
- •3.2. Втрати цукрози в сокоочисному відділенні та під час згущення соку
- •4. Мікробіологічне забруднення сировини, мийного відділення та дифузійної установки: джерела і сучасні способи стерилізації
- •4.1. Характерна мікрофлора у дифузійній установці
- •4.2. Методи боротьби з мікробіологічною зараженістю на дифузії. Фізичні методи дезінфекції
- •4.3. Хімічні методи дезінфекції
- •Питання для самоперевірки
- •Л і т е р а т у р а
2. Реальні та нормативні втрати бурякомаси та цукрози під час приймання і транспортування коренеплодів цукрових буряків та шляхи їх зменшення
Дослідженнями [3] встановлено, що середньодобові втрати цукрози під час зберігання буряків механізованого збирання становлять 0,062% для короткотермінового зберігання, для середньострокового - 0,022% та тривалого – 0,018% до м/б.
Втрати цукру при зберіганні і транспортуванні на переробку складають в середньому 5,9% від кількості розрахункового цукру, прийнятого з буряком. Аналізуючи ці втрати, якщо прийняти їх за 100%, необхідно зазначити, що більшу частину втрат несуть цукрозаводи під час зберігання сировини в кагатах – 35,5%, у транспортерно-мийній воді – 16,5%, внаслідок виникнення оптично-активних речовин – 5,9%. Загальні втрати при зберіганні буряків в бурячних, внутрішньо-заводському транспортуванні, на обладнанні тракту подачі і не враховані складають 42,1%.
За даними численних досліджень [1],основними причинами великих втрат цукру при зберіганні в кагатах є інтенсивне дихання коренеплодів з великими механічними пошкодженнями, а також розкладання цукрози внаслідок мікробіологічних процесів при виникненні гнилої маси, чому сприяє значна кількість домішок у кагатах.
В 1977 р. ВНДІЦП був розроблений прогресивний спосіб приймання та зберігання ц/б, котра сприяла будівництву на бурякопунктах механізованих складів і площ з твердим покриттям для зберігання ц/б з активним вентилюванням, а також використанню при зберіганні хімічних та інших матеріалів для покриття кагатів, що в комплексі значно підвищувало ефективність збереження сировини. Тому з метою зменшення втрат цукросировини та цукру необхідно відновлення та оновлення на бурякоприйомних пунктах цієї прогресивної технології, котра включає:
хіміко-фітопатологічне обстеження плантацій для визначення послідовності збирання та правильного розподілу сировини, що поступає, на категорії потер мінах зберігання;
покращення доочищення коренеплодів від домішок при закладенні у кагати;
формування кагатів за розмірами в залежності від якості буряків. Умов та терміну зберігання;
обробка біологічно-активними препаратами та активної вентиляції;
захист буряків від в’янення і підмерзання;
чітка послідовність переробки ц/б шляхом постійного обстеження кагатів.
3. Враховані втрати цукрози та втрати цукрози від розкладання у бурякоцукровому виробництві і шляхи їх зменшення
На вітчизняних ц/з втрати цукрози під час приймання, зберігання та переробки ц/б становлять близько 2.2% від к.б., тобто близько 14% від кількості прийнятої цукрози. З них втрати цукрози під час переробки становлять близько 1% від к.б., тобто 6% від цукрози. Для прикладу – на кращих заводах зарубіжжя втрачається лише 6-8% цукрози від її початкової кількості [7].
Вміст цукрози в мелясі в цілому по галузі становить 2,5 – 2,8% від к.б., тоді як на ц/з передових бурякопереробних країн цей показник перебуває на рівні 1,3 – 1,5%.
Втрати цукрози від розкладання на вітчизняних підприємствах становлять 0,44 – 1,50% від ц.б., на зарубіжних – 0,15 – 0,40%. Тому контролю за величиною втрат у виробництві повинна приділятися постійна увага.
Теоретичні розрахункові мінімальні втрати цукрози від розкладу та реальні на передових заводах наступні:
Місце технологічного процесу |
Теоретичні невраховані втра-ти, % від к.б. |
Реальні невраховані втрати, % від к.б. |
Під час екстрагування |
0,04 |
0,05-0,10 |
Під час очистки соку |
0,02 |
0,05-0,10 |
При згущенні соку |
0,04 |
0,02-0,05 |
В продуктовому відділенні |
0,05 |
0,05-0,35 |
В с ь о г о |
0,15 |
0,17-0,35 |
На величину неврахованих втрат впливає якісний та кількісний склад не цукрів. Одні з них, наприклад катіони металів, каналізують розклад цукрози, інші зумовлюють буферність
Згідно статистичних даних, в реальних умовах величина неврахованих втрат складає 0,2-0,3%, мінімальні ж досягнуті значення 0,15-0,20%, що і можна взяти за оптимум.
Не потрібно забувати і про оптично активні речовини, серед яких найбільший вплив мають глюкоза та фруктоза. Відповідно їх вплив можна скорегувати шляхом виконання відомого аналізу визначення величини падіння поляризації на дефекації.