- •Робочий план
- •Самостійна робота студентів:
- •Контрольні запитання:
- •Література:
- •Лабораторна робота 2
- •«Імунограма»
- •Самостійна робота студентів:
- •Контрольні запитання:
- •Завдання на виконання:
- •Лейкоцитарна формула крові щурів
- •Контрольні запитання:
- •Література:
- •Лабораторна робота 4
- •«Кількісне визначення антитіл методом локального гемолізу в гелі»
- •Самостійна робота студентів:
- •Контрольні запитання:
- •Література:
- •Лабораторна робота 5
- •«Дослідження фагоцитарної ланки імунітету (початок). Вивчення кисень залежної бактерицидності фагоцитів в нст-тесті»
- •Самостійна робота студентів:
- •Контрольні запитання:
- •Література:
- •Лабораторна робота 6
- •«Дослідження фагоцитарної ланки імунітету (закінчення). Вивчення поглинальної здатності фагоцитів»
- •Самостійна робота студентів:
- •Контрольні запитання:
- •Література:
- •Лабораторна робота 7
- •«Імунодіагностика. Підбір імунокоригуючих препаратів»
- •Самостійна робота студентів:
- •Контрольні запитання:
- •Література:
- •Лабораторна робота 8
- •«Підсумкове заняття» План:
- •Самостійна робота студентів:
- •Література:
- •Лабораторна робота 9
- •«Захист курсової роботи»
Контрольні запитання:
Які основні методи досліджень лімфоцитів Ви знаєте, їх зміст?
Які кластери диференціації мають Т-лімфоцити, В-лімфоцити, Т-хелпери та Т-цитотоксичні лімфоцити.
Яке значення має визначення субпопуляції Т-лімфоцитів?
Тестові завдання:
4.1. За допомогою якого методу визначають кількість Т-лімфоцитів?
А. Реакція бласттрансформації.
Б. Метод розеткоутворення з еритроцитами миші.
В. НСТ-тест
Г. Метод розеткоутворення з еритроцитами барана.
4.2. За допомогою якого маркеру визначають субпопуляцію Т-хелперів?
А. CD 1
Б. CD 4
В. CD 8.
Г. CD 16.
4.3. За допомогою якого маркеру визначають субпопуляцію природних кілерів?
А. CD 1
Б. CD 4
В. CD 8.
Г. CD 16.
4.4. За допомогою якого методу визначають кількість В-лімфоцитів?
А. Реакція бласттрансформації.
Б. Метод моноклональних антитіл до CD.
В. НСТ-тест
Г. Метод розеткоутворення з еритроцитами барана.
Правильні відповіді на тестові завдання:
4.1. Г.
4.2. Б.
4.3. Г.
4.4. Б.
Література:
1. Ярилин А.А. Основы иммунологии. – М.: Медицина, 1999. – 608 с.
2. Галактионов В.Г. Иммунология. – М.: Нива России, 2000. – 488 с.
3. Хаитов Р.М., Игнатьева Г.А., Сидорович И.Г. Иммунология. – М.: Медицина, 2000. – 432 с.
4. Иммунология: Практикум / Пастер Е.У., Овод В.В., Позур В.К., Вихоть Н.Е. – К.: Выща шк. Изд-во при Киев. ун-те, 1989. – 304 с.
5. К.Г.Гаркава. Методи імунологічних досліджень: Конспект лекцій для студ. напряму підготовки 0929 «Біотехнологія» денної та заочної форми навчання. – К.: НУХТ, 2009. – 53 с. (Шифр 7363).
Лабораторна робота 4
(4 години)
«Кількісне визначення антитіл методом локального гемолізу в гелі»
Мета роботи: навчитися визначати концентрацію IgG, IgM i IgA в сироватці крові людини; навчитися будувати калібрувальну криву для визначення концентрації імуноглобулінів.
План:
1. Антитіла та їх молекулярна структура. Антигенні властивості антитіл.
2. Просторова структура важких і легких ланцюгів і організація четвертинної структури антитіл. Доменна будова імуноглобулінів.
3. Активний центр антитіл та його організація. Імуноглобуліни та їх секреція. Катаболізм імуноглобулінів.
4. Біосинтез молекул імуноглобулінів. Теорії утворення антитіл. Антитіла класів M, G, A, D, E.
5. Моноклональні антитіла.
6. Механізми зв’язування антигенів з антитілами. Значення компліментарності паратопа і епітопа. Афінність. Авідність.
7. Антиген як функціональний термін. Джерела і хімічна природа антигенів.
8. Специфічність і імуногенність. Фактори, що визначають антигенний потенціал і його реалізацію.
9. Антигени, гаптени, носії та їх хімічна природа.
10. Тимусзалежні та тимуснезалежні антигени.
Матеріали та обладнання: стандартна сироватка крові людини з відомими концентрацiями IgG, IgM і IgA (антигени); моноспецифічні антисироватки; тестовані сироватки крові людини; 2,5%-й агap на фізіологічному розчині; волога камера; вимірювальний інструмент з точність до 0,1 мм; піпетка або шприц, що дозволяють дозувати об’єми від 1 до 10 мкл; пробійник з внутрішнім діаметром 2 мм для формування лунок в агарі.