8. Програма Мікрофінансового банку

Мікрофінансовий банк (МРВ) — перша фінансова установа, яка спеціалізується на кредитуванні малого бізнесу в Україні та орієнтована на потреби малого підприємництва. Банк розпочав свою діяльність 9 лютого 2001 року.

Його засновниками є: Європейський банк реконструкції і розвитку; Міжнародна фінансова корпорація; Німецько-український фонд; Фонд підтримки підприємств у нових західних незалежних державах (WNISEF); Голландський фонд DOEN; Німецька інвестиційна компанія ІМІ.

В основі діяльності банку лежить німецька технологія кредитування, яка бере до уваги реальні результати підприємницької діяльності, і західна процедура видачі кредитів, яка гарантує ефек­тивність і швидкість їх оформлення. Кредити надаються у гривнях, євро та доларах США (табл. 2.3).

Позичальниками можуть бути як приватні підприємці (без створення юридичної особи), так і малі підприємства всіх сфер економічної діяльності недержавної форми власності (з кількістю постійних робітників не більше 150 осіб). Погашення кредитів здійснюється помісячно рівними частинами. Проценти нараховуються на залишок кредиту за фактичне його використання. Кредитний аналіз банк проводить самостійно.

Таблиця 2.3

Умови кредитування мfв

	Мікрокредити	Мінікредити
Базові процент­ні ставки	від 1,5 % на місяць	від 1,25 % на місяць
Сума (до 100 % вартості застави)	до 10 000 дол. США (еквівалент у гривні або євро)	10 000—125 000 дол. США (еквівалент у гривні або євро)
Механізм погашення	Щомісяця рівними частками
Строки кредиту­вання	поповнення оборотних кош­тів — до 9 місяців; придбання основних засобів — до 18 місяців	поповнення оборотних коштів — до 12 місяців; придбання основних засобів — до 36 місяців

Кредити не надаються для проектів, пов’язаних з виробництвом тютюну, алкогольних напоїв, зброї, з торгівлею цінними паперами, гральним бізнесом.

Робота із затвердження проектів, видачі та повернення кредитів проводиться Групою управління проектами міжнародних кредитних ліній при НБУ (ГУП НБУ). Надходження коштівкредит­ної лінії відбувається за схемою: ЄБРР ГУП НБУ  Банк-учасник  Позичальник.

Для отримання кредиту на реалізацію певного проекту підприємець розробляє детальний бізнес-план, який подає на розгляд до комерційного банку. Експерти комерційного банку аналізують біз­нес-план та в разі позитивного рішення заповнюють заявку на отримання кредиту, яка разом з іншими відповідними докумен­тами подається на розгляд до ГУП НБУ. Протягом п’яти робочих днів ГУП на підставікритеріїввідповідної кредитної лінії проводить аналіз проекту та його оцінювання. У разі позитивного рішення комерційний банк (банк-учасник) та ГУП НБУ підписують угоду про перевідступлення кредиту, а банк-учасник та позичальник — субкредитну угоду. Банк-учасник приймає остаточне рішення про надання кредиту підприємству. Суми позичок за кожним із банків-учасників визначаються передовсім кількістю життє­здатних проектів, поданих на розгляд. При цьому сукупний обсяг позичкових зобов’язань кожного з банків-учасників не може перевищувати подвійного розміру його сплаченого капіталу та резервів, обчислених згідно з вимогами Міжнародних стандартів обліку.

Допуск банків-учасників до кредитної лінії відбувається за прин­ципом черговості. Для перших трьох проектів кожного банку-учас­ника кредити мають бути підтверджені представниками ЄБРР у письмовому вигляді. Для участі в кредитних лініях комерційні банки повинні відповідати певним критеріям, бути зареєстрованими в України, мати ліцензію НБУ та суворо дотримуватися вимог кредит­ної угоди. Комерційний банк, що не відповідає критеріям, утрачає можливість брати участь у кредитній лінії, але в разі поліпшення ситуації банк може знову набути таку можливість. Після надання кредиту протягом визначеного кредитною угодою терміну банк-учас­ник щомісяця подає до ГУП НБУ звіти про виконання кредитного проекту: виплату позичальником процентів, повернення сум кредиту, пені тощо. Суворе дотримання критеріїв пов’язане не тільки з формальними умовами кредитної лінії, а й з можливими ризиками.

Від запроваджених проектів Національний банк України прибутку не має. Отримуючи 2 %, НБУ покриває поточні витрати на обслуговування кредитних ліній, які не входять до його кошторису (0,5 %); ще 1,5 % іде на створення резерву для відшкодовування втрат, передбачених угодами.

Досвід роботи з міжнародними фінансовими організаціями дає змогу розробити певні загальні характеристики «ідеального» позичальника та зразкового бізнес-плану.

Бізнес-проект, шанси якого бути профінансованим є найліпшими, має передбачати:

1. Розширення існуючого або суміжного бізнесу.

2. Міцну конкурентну позицію ініціатора проекту та контролювання ним достатньої частки ринку.

3. Інноваційність продукту або бізнесу в цілому.

4. Команду топ-менеджерів у складі директора, фінансового директора та директора з маркетингу.

5. Ґрунтовне дослідження цільового ринку, в ідеалі — частково сформовані канали розподілу.

6. Стабільний обсяг реалізації, що забезпечує постійне надходження грошових коштів.

Бізнес-план цього проекту має:

1. систематизувати інформацію за стандартними блоками: резюме, компанія (історія, сфера бізнесу, організаційна структура, кредитне досьє), проект (концепція, стратегія, маркетинг, виробництво, організація роботи, інвестиційні потреби та обґрунтування вибору постачальників, фінанси, забезпечення кредиту);

2. уміщувати переважно табличну та текстову інформацію;

3. ураховувати у фінансовому розділі лише приріст грошових потоків унаслідок реалізації проекту, а не грошові потоки компанії в цілому;

4. передбачати мінімальний обсяг інвестицій в основні засоби та реконструкцію підприємства;

5. давати реалістичну оцінку термінів реалізації проекту;

6. ураховувати потребу підприємства в додатковому оборотному капіталі для реалізації проекту;

7. за обсягом не перевищувати 30—40 сторінок (у тому числі 1—2 сторінки резюме).

Таким чином, для того щоб одержати фінансування в межах кредитних ліній, проект має бути забезпечений добре розробленим бізнес-планом, а підприємство-ініціатор — платоспроможним, очолюваним ефективною командою топ-менеджерів та володіти достатнім майном для забезпечення кредиту.