- •2. Розкрити завдання, форми і методі громадянського виховання школярів
- •3. Обґрунтувати сутність процесу навчання
- •4. Розкрити діалектику взаємозв'язку впливу різних факторів на розвиток суб'єкта
- •5. Проаналізувати діяльність учнів у навчанні. Розкрити співвідношення дій вчителя в учнів у процесі навчання.
- •7. Обґрунтувати значення етапів колективних творчих справ.
- •8. Розкрити сутність процесу виховання, його особливості і етапи
- •9. Проаналізувати вимоги до відбору змісту освіти в школі і основних його компонентів
- •10. Розкрити значення колективу у вихованні особистості і шляхи формування дитячого колективу.
- •11. Визначити взаємозв'язок закономірностей і принципів навчання
- •12. Визначити роль і значення методів заохочення і покарання у процесі виховання
- •13. Обґрунтувати об'єктивні передумови реалізації мети виховання - всебічного гармонійного розвитку особистості
- •14. Обґрунтувати сутність і шляхи реалізації принципу індивідуального підходу в навчанні
- •15. Обґрунтувати вимоги до організації контролю у навчанні
- •16. Схарактеризувати принцип гуманізму виховання
13. Обґрунтувати об'єктивні передумови реалізації мети виховання - всебічного гармонійного розвитку особистості
Мета виховання, — зазначає О.В. Киричук, — в єдності соціального змісту й психологічної форми ще не є власне компонентом реального виховного процесу. Для цього вона повинна бути конкретизована. Автор визначає етапи конкретизації;
1) за віковими ступенями;
2) за соціально-психологічними умовами того чи іншого виховного закладу;
3) за раніше реалізованими цілями виховання, що здійснюється під час планування виховної роботи в окремих педагогічних системах (сім'я—дитина, вчитель—учень, контактний колектив— особистість і т.ін.), а її оптимальність залежить від рівня майстерності суб'єкта виховного впливу.
Таким чином, конкретна мета виховання визначає напрями її реалізації.
Так, «максимальний розвиток особистості дитини у розумно організованому суспільстві, яке буде служити їй і якому вона сама буде служити», передбачає:
— виховання вільної особистості, яка має високий рівень самосвідомості, почуття своєї гідності, самоповаги, орієнтується у загальнолюдських і національних духовних цінностях життя, яка вивчає, відтворює національну культуру (мову, культурну спадшину, традиції, риси характеру та ін.), може самостійно приймати рішення і нести за них відповідальність;
— виховання духовно багатої особистості, якій притаманна сукупність морально-етичних якостей, загальнолюдських цінностей (свобода, гуманізм, істина, добро, краса), яка має постійну потребу до пізнання і самопізнання, вияву творчості, ініціативи, активності, самостійності у всіх сферах своєї життєдіяльності;
— виховання практичної особистості, яка володіє основами економіки, комп'ютерної грамотності, іноземними мовами, культурою поведінки і спілкування, естетичним смаком; з турботою ставиться до свого здоров'я; уміє вести здоровий спосіб життя; своєю працею, діяльністю забезпечувати матеріальне благополуччя своєї сім'ї тощо
14. Обґрунтувати сутність і шляхи реалізації принципу індивідуального підходу в навчанні
індивідуальний підхід до дітей — це «принцип педагогіки, згідно з яким у навчально-виховній роботі з колективом дітей досягається педагогічний вплив на кожну дитину, який грунтується на знанні її особистих рис і умов життя»', а індивіду а-лізацно навчання розуміють як:
— організацію навчального процесу, при якій вибір способів, прийомів, темпу навчання враховує індивідуальні відмінності учнів, рівень розвитку їх здібностей до учіння»2;
— «систему виховних і дидактичних засобів, що відповідають меті діяльності і реальним пізнавальним можливостям колективу класу, окремих учнів, груп учнів і дозволяють забезпечувати навчальну діяльність учня на рівні його потенційних можливостей з врахуванням мети навчання»
сутність принципу індивідуального підходу в навчанні полягає у вивченні і врахуванні в навчальному процесі індивідуальних і вікових особливостей кожного учня з метою максимального розвитку позитивних і подолання негативних індивідуальних особливостей, забезпеченні на цій основі підвищення якості його навчальної роботи, всебічного розвитку.
Реалізація принципу здійснюється в таких напрямах: а) психологічному — врахування психічних особливостей індивіда, які впливають на навчально-пізнавальну діяльність, що обумовлює наслідки навчання; б) дидактичному — організація такої взаємодії викладача і учнів, яка б максимально задовольняла потреби та інтереси кожного учня, визначення адекватної системи прийомів педагогічного впливу на особистість школяра. Ці напрями визначають конкретні шляхи індивідуального підходу в навчанні