1017798_3F6A5_mihaylichenko_o_v_istoriya_nauki

Михайличенко О.В. «Історія науки і техніки»

перевезень. Тому одночасно із залізничним стали шукати можливість оснащення парово. машиною і звичайний безрейковий транспорт.

Перший автомобіль (від грец. autos – сам; лат. mobilis –

подвижний), а точніше, паровий віз, що зберігається в Паризькому музеї мистецтв і ремесел, створив у 1769–1770 рр. французький винахідник Ніколя Кюньо203. Це був віз з паровим двигуном для перевезення артилерійських снарядів.

Укінці 1780–х рр. свій паровий віз побудував англійський винахідник Вільям Мердок204, який займався вдосконаленням парових двигунів Уатта. У 1815 р. «Паровий візок" створив чеський механік И. Божек, а десять років потому французький винахідник Пеке побудував вантажівку з паровим двигуном і механізмом диференціала. У той же самий час англійський винахідник Джеймс запропонував конструкцію чотириколісного парового тягача з провідними колесами і передачами через карданні вали.

У1830 р. у Англії і Франції з'явилися перші колісні трактори (від латів. traho – тягну) з паровим двигуном, а у 1837 р. російським винахідником Загряжським Д.А. був запатентований гусеничний хід, що дав поштовх до створення гусеничных тракторів.

У1831 р. на лінії Лондон – Стратфорд було уперше організований рух парових омнібусів (диліжансів) у якості громадського транспорту по звичайних дорогах. Проте, на звичайному транспорті на відміну від залізничного, паровий двигун так і не прижився услідок громіздкості і низького ККД, а двигун внутрішнього згорання знаходився ще у стадії розробки.

203Кюньо Ніколя–Жозеф (фр. Nicolas–Joseph Cugnot (1725–1804) –

французький винахідник. Створив самохідний віз з паровим двигуном, який вважається першим автомобілем.

204Вільям Мердок (англ. William Murdoch ( 1754–183) – британський механік, винахідник. Шотландець за походженням. У 1784 р. запропонував модель карети з паровим двигуном, що є одним з перших автомобілів.

–113–

Михайличенко О.В. «Історія науки і техніки»

У 1860 р. французький винахідник Ет‘єн Ленуар205

створив газовий двигун, що діяв за принципом парового двигуна. Через декілька років співвітчизник Д.Роша висунув ідею

використання двигуна внутрішнього згорання для безрейкового транспорту, яка була здійснена декількома роками пізніше.

Але першим автомобілем, який працював за допомогою двигуна внутрішнього згорання і наближений до сучаного вважається триколісний Motorwagen, який мав потужність 0,75 кінських сил і був розроблений німцем Карлом Бенцем206 і запатентований у 1886 р. У 1889 р. він виставив свій винахід на всесвітньому

ярмарку в Парижі.

Перший автомобіль Бенца був триколісний з двомісним екіпажем на високих колесах із спицями. У 1893 році Бенц створив чотириколісний автомобіль автомобіль. Цебув відкритий двомісний екіпаж на високих колесах з повністю закритим

моторним відсіком, в якому розміщувався одноциліндровий трилітровий двигун потужністю близько 3 кінських сил. Цей автомобіль став улюбленим творінням Бенца. Він назвав його Viktoria — «перемога».

205 Жан Жозеф Етьен Ленуар (фр. Jean Joseph Etienne Lenoir (1822–1900) –

бельгійський винахідник–самоук, винахідник двигуна внутрішнього згорання. 206 Карл Фрі дріх Бенц(Karl Friedrich Michael Benz) (1844–1929) – німецький автоінженер, що створив перший у світі бензиновий двигун (побудував першу модель такого двигуна у 1878), а також у 1885 автомобіль з таким двигуном.

–114–

Михайличенко О.В. «Історія науки і техніки»

У 1897 році Бенцем був розроблений двох–циліндровий двигун з горизонтальним розташуванням, відомий як "контр–двигун". Фірма "Benz" незабаром добилася визнання і високої популярності серед покупців завдяки високим спортивним результатам автомобілів, що розроблялися нею.

Трохи раніше у 1889 р. німецькі винахідники Готліб Даймлер207 і Вільгельм Майбах208 побудували свій автомобіль — більше схожий на карету без коня. Цей автомобіль був представлений

ужовтні 1889 р. на паризькій виставці.

У1892 р. Майбах і Даймлер створили чотирициліндровий двигун «Фенікс» потужністю 23 кінські сили, який уперше встановили

на спортивне авто одного зі співвласників підприємства консула Австро–Угорщини у Ніцці – Еміля Еллінека209, котрий виграв гірські перегони під псевдонімом Мерседес. Це було ім'я доньки консула, яке потім стало торговельною маркою нових потужних автомобілів

Mercedes.

З 1899 р. компанія Бенца і Даймлера налагодила серійний випуск автомобілів перегонів, що користувалися успіхом. У 1906 р. Бенц покинув компанію, заснувавши разом з синами в Ладенбурзі нову

– C. Benz Sohne.

Усі моделі автомобілів, що почали випускатися компанією, дістали назву Mercedes – Benz.

УРосії автомобілі з'явилися у кінці XIX століття. Перший іноземний автомобіль у Росії з'явився в 1891 році, його привіз із Франції на пароплаві видавець і редактор газети "Одеський листок" Навроцький В.В.

207Готтліб Даймлер (нім. Gottlieb Wilhelm Daimler; Доймлер Däumler (1834– 1900) – німецький інженер, конструктор та підприємець.

208Вільгельм Майбах (нім. August Wilhelm Maybach (1846–1929) – німецький інженер та підприємець, конструктор першого «Мерседеса». Засновник фірми

Maybach.

209Еміль Еллінек (нім. Emil Jellinek (1853 –1918) – європейський підприємець, член правління компанії "Daimler Motoren Gesellschaft". Визначив технічні вимоги до двигуна внутрішнього згорання, згодом побудований Даймлером і Майбахом. Автомобіль, вироблений їхньою фірмою, на прохання Еллінека був названий ім'ям його дочки – Мерседес Елинек. У 1902 р. ім'я "Mercedes" було зареєстровано як офіційний товарний знак.

–115–

Михайличенко О.В. «Історія науки і техніки»

Перший російський автомобіль був створений Фрезе П.О.210 і Яковлєвим Є.О.211 у 1896 р., який був представлений на Всеросійській виставці в Нижньому Новгороді.

Згодом у Росії малими серіями випускалися цілий ряд легкових і вантажних автомобілів, більшістю з яких були ліцензійні варіанти закордонних конструкцій, що збиралися частково або повністю з іноземних запчастин.

Наприклад, один із перших серійних

автомобілів «Руссо–балт»212, що збирався із іноземних комплектуючих, у 1910 р. був зібраний укількості 10 шт. А у 1914 р. – 140 шт. Проте, повністю самостійного масового виробництва автотранспорту в Росії до революції так і не почалося. Його

становлення практично цілком припало на період радянської влади.

Винахід мотоцикла.

У період з 1860 по 1895 рр., ще до моменту винаходу першого усіма відомого мотоциклу, було винайдено декілька велосипедів на приводах різних типів. Такі велосипеди з роками все більше і більше втрачали свою популярність. І ніхто тоді і не припускав, що велосипеди з двигуном стануть ще однією гілкою в еволюції транспортних технологій.

Один з перших хто на це зважився – американський винахідник Сильвестр Роупер213. У 1860 р. він сконструював легкий, єдиний на той час автономний паровий двигун, змонтувавши його на базі велосипеда фірми "Хенлон".

210Петро Олександрович Фрезе (1844–1918) – російський винахідник, один з конструкторів першого російського автомобіля.

211Євген Олександрович Яковлев (1857–1898) – лейтенант Російського Флоту, творець вітчизняного двигуна внутрішнього згорання і один з конструкторів першого російського серійного автомобіля

212«Руссо–балт» – марка російського автомобіля, що випускався на Російсько– балтійському вагонному заводі в Ризі.

213Сильвестр Роупер (Sylvester H. Roper (1823 – 1896) – американський винахідник ранніх автомобілів і мотоциклів. Дрезина Сильвестра Роупера,що створена у 1867–1869 рр., можливо, була першим мотоциклом.

–116–

Михайличенко О.В. «Історія науки і техніки»

Велосипед складався з металевої рами на дерев'яних колесах. Паровий двигун був підвішений на пружинних амортизаторах позаду сидіння.

Під котлом розташовувалася топка, а над котлом два циліндри. За допомогою довгих шатунів рух циліндрів передавався на заднє колесо. За сідлом водія знаходився димар. Паливом для котла служило подрібнене вугілля, яке потрібно було час від часу підкидати в топку. Паровий велосипед міг «узяти» будь–який підйом.

У 1869 р. француз Л. Перро продовжив удосконалення паровелосипеда Роутера, забезпечивши паровим двигуном більшої потужності. Машину, що несе на борту запас твердого палива і води, швидше можна було назвати двоколісним

паровозом.

Першим мотоциклом у звичайному розумінні цього слова прийнято вважати мотовелосипед, виготовлений у 1885 р. згадуваним вище Готлібом Даймлером. За допомогою конструкції з дерев'яною рамою і

колесами винахідник хотів продемонструвати усім можливості свого легкого двигуна внутрішнього згорання.

Готліб Даймлер побудував машину для їзди, що являла собою велосипед з дерев'яною рамою і пасковою передачею. На ньому був встановлений 1–циліндровий бензиновий двигун робочим об'ємом 264

кубічні см потужністю 0,5 л.с., що дозволило розвивати швидкість 12 км/год.

Двигун внутрішнього згорання знаходився під сидінням. У транспортного засобу вагою п'ятдесят кілограмів були два великі колеса і два маленьких – для стійкості. На сьогодні цей винахід вважається прабатьком мотоцикла.

29 серпня 1885 р. Готліб Даймлер отримав патент на

"Rcitwagen mil Petroleummotor"("Віз для верхової їзди з бензиновим мотором"). До цього часу мотоцикл, побудований ще навесні, вже пройшов цикл випробувань, який завершився семикілометровою поїздкою сина Даймлера Пауля з Канштадта в Унтертюркхейм і назад.

–117–

Михайличенко О.В. «Історія науки і техніки»

Вертикальний одноциліндровий двигун був встановлений у центрі дерев'яної рами – ходова частина першого мотоцикла виглядала сміхотворно навіть за мірками восьмидесятих років минулого століття, нагадуючи швидше створення дрезини Дрейза. Від двигуна паскова передача йшла на проміжний шків, з якого рухливий момент передавався зубчастою передачею на заднє колесо.

Цей мотоцикл залишився єдиним у біографії Даймлера. Одноколійний зовсім не був метою його винаходу. Йому просто потрібно було випробувати двигун. Через рік він разом з інженером Майбахом встановили його на віз, отримавши перший автомобіль, потім на човен, дрезину, дирижабль та ін.

На жаль, найперший мотоцикл загинув у пожежі у 1903 р. По відновлених кресленнях були зроблені дві копії.

Готліб Даймлер і Вільгельм Майбах були першими, що пройшли увесь цикл: винахід, патентування, виготовлення зразка, випробування. Тому у всьому світі саме вони вважаються творцями першого мотоцикла. Але у деяких істориків в Англії, Франції і Італії є своя особлива думка.

Найбільш прийнятні в цій

суперечці позиції англійця Едварда Батлера214.

Батлер отримав патент на свій екіпаж ще у 1884 р. але перший зразок його трицикла був побудований у 1887 р. Його машина була дуже незвичайною: три колеса – два спереду

і одно ззаду, по обидві сторони заднього колеса розташовувалися циліндри двигуна, а перед ним було встановлено сидіння водія. Двоциліндровий двигун працював по двотактному циклу, розробленому англійцем Дугалдом Клерком (1854–1931). У задній частині циліндра знаходилася камера згорання, в передній змішувалася суміш.

Запалення відбувалося електричною іскрою від розробленого самим Батлером електростатичного апарату. Охолоджувався циліндр водою, резервуар для якої знаходився в задньому крилі. З передньої частини циліндра виходив шатун, сполучений з довгою тягою, що йде до заднього колеса.

214 Едвард Батлер (англ. Gerard Butler (1863–1940) – англійський винахідник і підприємець.

–118–

Михайличенко О.В. «Історія науки і техніки»

розміщувався під верхньою трубою рами. V–образний двоциліндровий чотиритактний двигун об'ємом в 330 куб. см розвивав потужність 1,5 л.с.

Запалення здійснювалося від магнето, передача зусилля на заднє колесо клиновидним ременем. Система мастила була роздільною. Олія з маслобака по мідній трубці поступала прямо в картер двигуна за допомогою ручного насоса.

Ця машина важила два пуди і розвивала швидкість до 50 верст на годину.

11 вересня 1898г. у Санкт–Петербурзі уперше в Росії провели перегони на швидкість. Із семи мотоциклів шестеро виступали на трициклах. Дистанція гонки складала 38 км.

Переможець пройшов маршрут за 1 годину 33 хв. 36 сек. з середньою швидкістю 24,5км/г. Перша в Росії мотогонка викликала широкий резонанс і продемонструвала можливість експлутації на дорогах країни нового транспортного засобу – трицикла.

Хтось з вітчизняних виробників повинен стати піонером вітчизняного мотопрома, і така людина незабаром знайшлася. Ним став Олександр Лейтнер215, власник ризької велосипедної фабрики

"РОСІЯ". У 1899 р. він придбав у німецьких виготівників мотоциклів ліцензію на виробництво мотоцикла з нижнім розташуванням двигуна. Наступного року на його заводі почали виготовляти "вернерские" мотоцикли.

У подальшому істотніший вклад в моторизацію країни зробив Московський завод "Дукс". На ньому з 1909 р. разом з велосипедами і автомобілями будували мотоцикли. За основу конструкції узяли швейцарську модель "Мото–Рев"( Moto – Reve – "мотомрія"). Фірма "Дукс" виготовляла свої велосипеди тієї ж марки і вбудовувала в них двигуни "Мото–Рев",

зроблені на дочірній англійській фірмі з такою ж назвою за ліцензією

215 Олександр Олександрович Лейтнер (1864–1923 рік) – російський інженер, винахідник, підприємець, один з піонерів російського велосипедного та автомобільного будування.

–120–

Михайличенко О.В. «Історія науки і техніки»

все тією ж швейцарською. Мотоцикл, що випускався у Москві, називали "Мото–Рев–дукс", а іноді просто "Дукс".

Зародження та розвиток електротехніки.

Перші кроки в дослідженні електрики аж до кінця XVIII ст. були пов'язані з електростатикою.

Початок був покладений французьким фізиком Ш.Кулоном, відкрившим у 1785 р. закон електростатики, названий його ім'ям, і дослідившим взаємодію зарядів з допомогою їм же винайдених у 1784 р. крутильных вагів. У 1791 р. вийшла робота італійського фізіолога Л.Гальвані "Про тваринну електрику", де уперше стало фігурувати поняття різності потенціалів. Від прізвища Гальвані сталися безліч термінів в електротехніці: гальванометр, гальванотехніка, гальванопластика та ін.

Велике значення мало створення у 1800 р. італійським фізиком Алессандро Вольтом першого хімічного джерела струму під назвою "Вольтів стовп"216.

За його допомогою російський електротехнік В.В.Петров у 1802 р. відкрив електричну дугу і вказав на можливість її практичного використання.

Він же перший спостерігав плазму – явище електричного розряду у вакуумі, досліджував хімічну дію струму, електричні явища в газах електропровідність і люмінесценцію. У 1807–1809 рр. англійський ученийзасновник електрохімії Г.Деві217 також досліджував електричну дугу і за допомогою електролізу отримав цілий ряд хімічних елементів.

Уже на цьому рівні електрика знайшла застосування у військовій справі. У 1812 р. російський учений Шиллінг П.Л. провів успішні досліди по електричному підриванню мін.

У 1821 р. німецький фізик Т.Зеебек218 відкрив явище виникнення термоедс в замкнутому електричному ланцюзі,

216Вольтів стовп – перша електрохімічна батарея, сконструйована у 1800 році італійським фізиком Алессандро Вольта.

217Гемфрі Деві (англ. Sir Humphry Davy (1778–1829) – англійський фізик і хімік, президент Лондонського королівського наукового товариства, один із засновників електрохімії, винахідник гірничої лампи.

218Томас Йоганн Зеебек (Thomas Johann Seebeck ( 1770–1831) – німецький фізик. У 1821 р. відкрив явище виникнення електрорушійної сили між двома контактами різних провідників, які перебувають при різній температурі, яке дістало назву «Ефект Зеебека».

–121–

Михайличенко О.В. «Історія науки і техніки»

складеному з послідовно сполучених різнорідних провідників струму, спаї яких знаходяться при різних температурах. "Ефект Зеебека" згодом став використовуватися в термоелементах, що застосовуються у вимірювальній і холодильній техніці, термогенераторах та ін.

Період 1830–1870 рр. виділяється як час зародження і розвитку електротехніки, появи електричних машин постійного струму і заставляння основ електромеханіки.

Початок електротехніці поклав англійський фізик Макл Фарадей, який відкрив у 1831 р. явище електромагнітної індукції пари і діамагнетизм, а також закони електролізу.

Д. Максвелл, розвиваючи у 1860–1870 рр. ідеї Фарадея, створив теорію електромагнітного поля, передбачив існування електромагнітних хвиль, розробив електромагнітну теорію світла і встановив статистичний розподіл, названий його ім'ям.

У першій половині XIX ст. найбільше поширення в якості джерел постійного струму отримали гальванічні елементи різних систем і акумулятори, в яких хімічна енергія перетворювалася на електричну. Спочатку їхнє практичне використання обмежувалося телеграфним зв'язком, гальванопластикою і електродетонаторами для підривних робіт.

Тому такі джерела струму скоро перестали задовольняти безперервно зростаюче виробництво.

Паралельно з удосконаленням джерел струму йшла розробка конструкцій електродвигунів – машин для перетворення електричної енергії в механічну.

У 1882 р. з‘явився перший у світі електричний транспортний засіб – «електромот» («прабатько тролейбуса»), що отримував живлення від контактної мережі. Він був представлений

громадськості 29 квітня 1882 винахідником доктором Вернером фон Сіменсом у передмісті Берліна – Халензії.

Відкриття Фарадея підказало новий спосіб отримання електричного струму за допомогою магнітоелектричного генератора.На цих проблемах і зосередилися зусилля учених і винахідників у галузі електротехніки.

–122–