Завдання до самостійної роботи до модуля іі

1. Опрацювати теми:

– Прийоми розвитку пам’яті і запам’ятовування тексту промови;

– Культура діалогу та полеміки;

– Зовнішній вигляд і поведінка оратора.

2. Підготувати реферат на тему: «Мій риторичний ідеал».

3. Знайти нові дані за тематикою другого модуля в мережі Інтернет.

Індивідуальне навчально-дослідне завдання, навчальний проект

Індивідуальне навчально-дослідне завдання (ІНДЗ) – це один з видів позааудиторної роботи студента навчального чи навчально-дослідницького характеру, яка виконується в процесі вивчення програмного матеріалу з риторики і завершується до підсумкового контролю із цієї навчальної дисципліни.

Мета ІНДЗ – самостійне вивчення на основі джерел, монографій, наукової, науково-популярної, довідкової літератури частини програмного матеріалу, його систематизація, аналіз та узагальнення, закріплення та практичне застосування знань студента з навчального курсу і розвиток навичок самостійної роботи.

Зміст ІНДЗ – це завершена теоретична і практична робота в межах навчальної програми з риторики, яка виконується на основі знань, умінь, навичок, одержаних у процесі лекційних, практичних, самостійних занять.

Тематика ІНДЗ пропонується в межах загальної теми «Сучасні проблеми риторики». Студентам пропонується:

1. Опрацювати додаткову актуальну тему на власний вибір.

2. Виконати риторичний аналіз парламентських промов народних депутатів України (за вибором із матеріалів преси). Зразок риторичного аналізу див.: Мацько Л. І. Риторика : навч. посіб. / Л. І. Мацько, О. М. Мацько. – К. : Вища школа, 2003. – С. 238–243.

3. Підготувати публічний виступ на будь-яку обрану тему.

Тести для самоконтролю Модуль і

1. Риторика − це наука про:

а) звуки мови;

б) ораторське мистецтво, красномовство;

в) частини мови.

2.Оратор − це людина, яка вміє:

а) виголошувати промови;

б) танцювати;

в) робити компліменти;

г) підтримувати духовно-емоційний контакт з аудиторією.

3.Мистецтво переконувати не реалізується через поняття:

а) логос;

б) пафос;

в) етос;

г) топос;

ґ) інвенція.

4. До загальновідомих п’яти видів красномовства не належить:

а) юридичне (судове);

б) академічне;

в) політичне;

г) церковне;

ґ) промислове;

д) суспільно-побутове.

5. П. Сопер уважав, що існує лише два види красномовства:

а) інформаційне;

б) лекційне;

в) агітаційне.

6. Судове (юридичне) красномовство − це:

а) ораторська діяльність науковця та викладача, який доповідає про результати дослідження або популяризує досягнення науки;

б) ораторські виступи учасників судочинства в процесі розгляду судової справи з позицій законодавства;

в) проповіді, бесіди, напучення, коментування Біблії у практиці різноманітних християнських конфесій.

7. Ораторська діяльність науковця та викладача, який доповідає про результати дослідження або популяризує досягнення науки, − це:

а) юридичне (судове) красномовство;

б) академічне красномовство;

в) політичне красномовство.

8. Проповіді, бесіди, напучення, коментування Біблії у практиці різноманітних християнських конфесій − це красномовство:

а) суспільно-побутове;

б) політичне;

в) церковне.

9. Влучне, гостре або урочисте слово з приводу якоїсь важливої події у приватному житті або у певній гострій чи цікавій ситуації − це красномовство:

а) суспільно-побутове;

б) агітаційне;

в) інформаційне.

10. Виступ оратора, що виражає інтереси тієї чи іншої партії (політичної сили) чи роз’яснює якусь суспільно-політичну ситуацію, − це красномовство:

а) академічне;

б) юридичне;

в) політичне.

11. Промова, звернена до суду, інших учасників судочинства та присутніх при розгляді кримінальної, цивільної чи адміністративної справи, що містить висновки відносно тієї чи іншої справи, − це промова:

а) судова;

б) лекційна;

в) політична.

12. У суді з промовами не виступають:

а) прокурор;

б) адвокат;

в) підсудний.

13. Висвітлити громадську точку зору щодо вчиненого злочину та особи підсудного − це призначення:

а) академічної промови;

б) судової промови;

в) суспільно-побутового виступу.

14. При розгляді справи привертають увагу до невідповідностей і викривлень реальності, які мають місце у виступах тих чи інших учасників судових дебатів:

а) репліки;

б) суперечки;

в) промови.

15. До головних рис академічного красномовства не належить:

а) доказовість;

б) бездоганна логічність;

в) млявість;

г) чітка термінологія;

ґ) точність мислення.

16. До жанрів академічного красномовства не належить:

а) наукова доповідь;

б) наукове повідомлення;

в) наукова лекція (вузівська чи шкільна);

г) виступ на ювілеї;

ґ) реферат, виступ на семінарському занятті;

д) науково-популярна лекція, бесіда.

17. Колоквіум, дискусія, диспут, усна рецензія, обговорення − це:

а) форми діалогу викладачів зі студентами;

б) слідчого і підсудного;

в) батька і сина.

18. Політичне красномовство формується на ґрунті:

а) дорадчої риторики;

б) епідектичної (урочистої) риторики;

в) судової риторики.

19. Виголошена на партійному з’їзді доповідь, що окреслює політичну діяльність цієї партії, є:

а) церковною доповіддю;

б) академічною доповіддю;

в) політичною доповіддю.

20. У грецькій міфології риторику уособлювала одна з дев’яти мистецьких муз донька Зевса і богині пам’яті Мнемосіни богиня:

а) Кліо;

б) Євтерпа;

в) Талія;

г) Калліопа;

ґ) Мельпомена;

д) Терпсіхора;

е) Ерато;

є) Полігімнія;

ж) Уранія.

21. У римській культурі риторика зображувалася в образі:

а) двох богинь Ериди;

б) богині переконання Пейто;

в) вченої жінки − богині мистецтв.

22. Давні греки мали особливу форму покарання − це:

а) остракізм;

б) ареопаг (за законами аристократичної ради);

в) віче.

23. Першим з великих ораторів Афін був:

а) Корак;

б) Лісій;

в) Перікл.

24. Утвердив принцип «риторика − майстер переконання» і розробив ряд засобів, якими оратор може, насолоджуючи душу слухача і приспавши трошки розум, вести його за собою:

а) Арістотель;

б) Горгій;

в) Сократ.

25. Уважав, що першою умовою успіху оратора є жвавість, другою − жвавість, третьою − жвавість:

а) Демосфен;

б) Клеон;

в) Молон.

26. Риторичне вчення виклав у трактатах: «Риторика» («Про мистецтво риторики») і «Поетика»:

а) Катон;

б) Гай Веррес;

в) Аристотель.

27. Родоський стиль риторики відзначається:

а) діловитістю змісту;

б) емоційністю;

в) красою форми.

28. Для давньоримської риторики характерними є ознаки:

а) складність конструкцій речень;

б) інвективність (розвінчуваність);

в) афористичність.

29. «Про оратора», «Брут», «Оратор», філософські «Тулусканські бесіди» − це твори:

а) Цицерона;

б) Цезаря;

в) Квінтіліана.

30. Найвидатнішим ритором і найкращим українським оратором кін. XVII − поч. XVIII ст. вважають:

а) Стефана Яворського;

б) Антонія Радивиловського;

в) Феофана Прокоповича.

31. У нашому суспільстві цікавість до риторики прокинулася знову в:

а) XVII ст.;

б) XIX ст.;

в) з 80-90-х років XX ст.

32. Те, що нова риторика «має мало спільного з класичною риторикою, ґрунтується на понятті тексту і пов’язана здебільшого з аналізом тексту», стверджує:

а) Д. Карнегі;

б) К. Варга;

в) Ж. Дюбуа.

33. До видатних судових ораторів XIX ст. не належить:

а) Ф. Прокопович;

б) Н. Карабчевський;

в) Ф. Плєвако;

г) П. Александров;

ґ) О. Коні.

34. «Програма» і «Десять заповідей» − це твори відомого судового оратора на політичних процесах XIX − XX ст.:

а) С. Єфремова;

б) Є. Чикаленка;

в) М. Міхновського.

35. Ф. Прокопович стверджував, що про теми звичайні, про людське життя можна говорити:

а) високим стилем;

б) середнім (поміркованим) стилем;

в) низьким стилем.

36. Співзвучність слів і співмірність справ (за Ф. Прокоповичем) − це:

а) паронімія;

б) афоризм;

в) аналепсис.

37. Хто є автором першого друкованого підручника з риторики в Києво-Могилянській академії:

а) Стефан Яворський;

б) Іоаникій Галятовський;

в) Лазар Баранович;

г) Анастасій Братьковський.

38.Оцініть стан української риторики у 19 столітті:

а) занепад;

б) уповільнення розвитку;

в) відродження;

г) бурхливий розвиток.

39. Хто є першим видавцем Євангелія українською мовою:

а) Іларіон;

б) Парфеній Левицький;

в) Феофан Прокопович.

40. Кому належать слова: «І від добрих учителів не всі добре вчаться»:

а) Михайлу Ломоносову;

б) Феофану Прокоповичу;

в) Лазарю Барановичу.