- •Одеса Наука і техніка 2006
- •Розділ 1. Теорія множин і алгебраїчних систем
- •1.1. Основні поняття і завдання множин
- •1.2. Операції над множинами. Формули. Тотожності
- •1.3. Доведення тотожностей. Булева алгебра множин
- •1.4. Узагальнення операцій. Подвійність
- •Спісок літератури: Основна
- •2.1. Рівняння
- •2.2. Покриття і розбивки
- •2.3. Потужність множин. Зчисленні і континуальні множини
- •Список літератури Основна
- •3.1. Упорядковані множини
- •3.2. Графіки
- •Список літератури Основна
- •4.1. Відповідності
- •4.2. Образи і прообрази
- •4.3. Відображення і діаграми
- •Список літератури Основна
- •5.1. Основні поняття відношень
- •5.2. Множинні операції відношень
- •Список літератури Основна
- •6.1. Перестановка, ототожнення, приписування фіктивної координати
- •6.2. Згортка де Моргана, суперпозиція
- •Список літератури Основна
- •7.1. Успадковані властивості відношень
- •7.2. Спеціальні властивості відношень
- •Список літератури Основна
- •8.1. Еквівалентність
- •8.2. Порядок
- •8.3. Толерантність
- •8.4. Квазіпорядок
- •Список літератури Основна
- •9.1. Замикання відношень
- •9.2. Спеціальні функції
- •9.2.1. Підстановки
- •9.2.2. Послідовності
- •9.2.3. Функціонали
- •9.2.4. Функції, що зберігають алгебраїчні властивості
- •9.3. Операції
- •9.3.1. Загальні визначення операцій
- •9.3.2. Властивості операцій
- •Список літератури Основна
- •10.1 Композиція об'єктів
- •10.2. Внутрішній закон композиції
- •11.1 Алгебраїчні системи (моделі)
- •11.2. Групи підстановок і кільце множин
- •Розділ II. Комбінаторика
- •12.1. Вибірка елементів
- •12.2. Правило суми і добутку
- •12.3. Перестановки
- •12.4. Сполучення
- •12.5. Рекурентні співвідношення
- •12.6. Біном Ньютона
- •Список літератури Основна
- •13.1. Поліноміальні твірні функції
- •13.2. Експонентні твірні функції
- •13.3. Принцип включення і виключення
- •13.4. Розбивки
- •Список літератури Основна
- •Розділ III. Графи
- •14.1. Основні визначення
- •14.2. Способи представлення графів
- •Список літератури Основна
- •15.1. Основні визначення (продовження)
- •15.2. Зважені (відзначені) графи
- •Список літератури Основна
- •16.1. Операції над графуми
- •16.2. Властивості базових операцій над графами
- •Список літератури Основна
- •17.1. Чисельні характеристики графів
- •17.1.1. Ступінь вершин
- •17.1.2. Цикломатичне число
- •17.1.3. Хроматичне число
- •17.1.4. Множина внутрішньої стійкості
- •17.1.5. Множина зовнішньої стійкості
- •17.2. Представлення графів у пам'яті еом
- •Список літератури Основна
- •Розділ IV. Скінченні автомати
- •18.1. Абстрактний автомат
- •18.2. Способи завдання автоматів
- •18.2.1. Табличний спосіб
- •18.2.2. Графічний спосіб
- •18.3. Розширення функцій і
- •Список літератури Основна
- •19.1. Синхронні й асинхронні автомати
- •19.2. Асинхронні автомати, що тактуються
- •19.3. Перетворення автоматів Мілі і Мура
- •19.3.1. Перетворення автомата Мура в автомат Мілі
- •19.3.2. Перетворення автомата Мілі в автомат Мура
- •19.4. Сполучена модель автоматів – с-автомат
- •Список літератури Основна
- •20.1. Композиція автоматів
- •20.1.1. Рівнобіжне з'єднання
- •20.1.2. Послідовне з'єднання двох автоматів
- •20.1.3. З'єднання зі зворотним зв'язком
- •20.2. З'єднання автоматів з вихідною функцією
- •Список літератури Основна
- •21.1. Мережі автоматів
- •21.2. Еквівалентні автомати мережі
- •Список літератури Основна
- •Розділ V. Булева алгебра
- •22.1. Логічні функції
- •22.2. Булеві функції
- •22.3. Логічні формули
- •Список літератури Основна
- •23.1. Способи завдання булевих функцій
- •23.1.1. Табличний спосіб
- •23.1.2. Аналітичний спосіб Нормальні форми
- •23.1.3. Геометричний спосіб
- •23.1.4. Чисельний спосіб
- •23.2. Приведення формул булевої алгебри до досконалої форми
- •Список літератури Основна
- •24.1. Булева алгебра
- •24.2. Спрощення запису формул
- •24.3. Подвійність формул булевої алгебри
- •24.4. Булева алгебра множин
- •Список літератури Основна
- •25.1. Алгебра Жегалкіна
- •25.2. Типи булевих функцій
- •25.3. Функціональна повнота
- •25.4. Логічні (перемикальні) схеми
- •25.5. Канонічна задача синтезу логічних схем
- •Список літератури Основна
- •26.1. Графічний метод мінімізації булевих функцій
- •26.2. Табличний метод мінімізації
- •Список літератури Основна
- •27.1. Аналітичні методи мінімізації
- •27.1.1. Комплекс кубів
- •27.1.2. Постановка задачі
- •27.2. Метод Квайна
- •27.3. Алгебраїчний метод одержання мінімального покриття (алгоритм Петрика)
- •Список літератури Основна
- •28.1. Метод Квайна-МакКласкі
- •28.2. Мінімізація частково визначених функцій
- •Список літератури Основна
- •29.1 Основні визначення
- •29.2 Інтервальне представлення в матричній формі
- •29.3. Спрощення днф за матричною формою Закревського
- •30.1. Формулювання алгоритму побудови максимальних інтервалів для точки
- •30.2. Алгоритм для днф
- •30.3. Метод Блейка
- •31.1. Основні визначення
- •32.2. Використання системи булевих функцій для синтезу кс
- •31.3 Точний метод мінімізації систем булевих функцій Барті-Полянського
- •31.4. Інтуїтивний метод спрощення системи днф за матричною формою
- •32.1. Інтервальне представлення в еом
- •32.2. Основні операції над інтервальним представленням
- •33.1. Використання операцій інтервального представлення
- •33.2. Метричні властивості диз'юнктивної нормальної форми
- •34.1 Булеві рівняння
- •34.2. Булеві нерівності
- •34.3. Спільні системи нерівностей і рівнянь
- •35.1. Властивості булевой різниці
- •35.2. Методи знаходження булевой різниці
- •35.3. Подвійна булева різниця
- •35.4. Булеві похідні й диференціали
- •36.1. Висловлення предикатів
- •36.2. Логіка предикатів
- •36.3. Правила застосування кванторів
- •Список літератури Основна
- •Список літератури
- •Вступ 3
- •1. Теорія множин і алгебраїчних систем 4
- •2. Комбінаторика 65 Лекція 12. Комбінаторика. Базові методи 65
- •3. Графи 78
- •4. Скінченні автомати 101
- •5. Булева алгебра 123 Лекція 22. Булеві функції 123
Список літератури Основна
Коршунов Ю.М. Математические основы кибернетики. – М.: Энергоатомиздат, 1987. - С.48-62.
Новиков Ф.А. Дискретная математика для программистов. – СПб.: Питер, 2001. - С.33-41.
Сигорский В.П. Математический аппарат инженера. – К.: Техника, 1975. - С.106-115.
Додаткова
Кук Д., Бейз Г. Компьютерная математика. – М.: Наука, 1990. - С.35-43, 68-73.
Глушков В.М., Цейтлин Г.Е., Ющенко Е.Л. Алгебра, языки, программирование. – К.:Наукова думка, 1989. - С.35-50.
Для практичних занять
Методичні вказівки і завдання до контрольних робіт з дисципліни «Основи дискретної математики» для студентів очної та заочної форм навчання фахів 6.0804, 6.0915 / О.М. Мартинюк. – Одеса: ОНПУ, 2001. – С.10-13.
Лекція 5. Відношення
Вступ
Лекція має за мету висвітлити початкові поняття з відношень і графіків відношень. Розглянуті визначення і n-арність відношень, типові відношення, множинні операції об’єднання, перетин, різниці, симетричної різниці, декартова добутку. Звернено повагу на ототожнення відношень і їх графіків, що часто використаємо, а також асоціативність декартова добутку відношень.
Лекція містить два підрозділи:
Основні поняття відношень
Множинні операції відношень
5.1. Основні поняття відношень
Визначення. Під n-арним відношенням чи n-відношенням n на множинах А1, А2, ..., Аn розуміється закон (характеристична властивість), що виділяє в декартовому добутку А12...n деяку підмножину n1,...,An12...n, що називана (n-вимірним) графіком відношення n. Якщо А1=А2=...=Аn=A, то говорять про n-відношення n на множині А з графіком nn.
Відношення, як і відповідності, часто позначають грецькими літерами, з індексами чи без них, і спеціальними символами =, .
Часто поняття n-відношення ототожнюється з його графіком, тобто під n-відношенням n на множинах А1, А2, ..., Аn розуміється сама підмножина:
nnA2n.
Якщо а1, а2,..., аn)n1,.., An, де аjj, j=1, 2,..., n, то говорять, що елементи а1, а2,..., аn знаходяться у відношенні n n(a1, a2, ..., an), так що позначення (а1, a2, ..., an) n і n(a1, a2, ... , an) рівносильні.
Визначення. Послідовність =(а1, a2, ... , an)n1,...,An називається елементом чи вектором n-відношення n. Відношення, графіки яких містять скінченні множини векторів, називають скінченними n-відношеннями. Якщо n1,...,An=, то n- порожнє n-відношення (n), якщо n1, ..., An=A12n, то n- універсальне n-відношення (n).
Тому що n-відношення n можна розглядати як підмножини декартова добутку А12Аn, існують різні способи завдання n-відношень, аналогічні способам завдання множин. Так графік n1, ...,An зручно задавати матрицею, рядками якої є вектори відношення n.
Приклад. n1, ..., An={ j=(a1 j, a2 j, ... , an j|j=1, 2, ... , r} - множина усіх векторів, графік у матричній формі
nA1, ..., An= a1 j1 a2 j1 ... an j1
a1 ji2 a2 j2 ... an j2
..................................
a1 jr a2 jr ... an jr
Відношення 1 на множини А називають унарними, відношення 2 на А, В - бінарними, відношення 3 на А, В, С - тернарними і т.д.
Унарне відношення 1 на множини А є характеристичною властивістю деякої підмножини 1А - графіка даного відношення, таким чином, множина всіх унарних відношень на А збігається з множиною всіх підмножин множини А. Якщо А=n, то число унарних відношень на А дорівнює 2n.
Лема. Будь-якому n-відношенню n на множинах А1, А2, ..., Аn відповідає унарне відношення 1 на множини А12n таке, що виконується 1() тоді і тільки тоді, коли для відношення виконується n(a1 і, a2 і..., an і), де =(a1 і, a2 і, ..., an і) - довільний вектор відношення n.
Бінарне відношення на множинах А і В визначається графіком . Якщо елементи а і b знаходяться у відношенні , то поряд з позначеннями (а, b) і (a, b) використовується й аb.
Приклад. а)А=2, 3, 5 = 2 2
B=2, 3, 4, 5, 6 2 4
3 3
3 6
5 5
б) Таблиця 5.1
-
2
3
4
5
6
2
х
х
х
3
х
х
5
х
в)
Рис. 5.1. Бінарне відношення
Графік тернарного відношення 3 має вигляд 3CС.
З кожною бінарною операцією F(х,у), зокрема з арифметичними операціями “” ”””””” і іншими, може бути зв'язане тернарне відношення 3 таке, що 3(х, у, z) тоді і тільки тоді, коли F(х, у)=z.
Найбільше часто вживаються бінарні відношення (графіки на площині).
Якщо для бінарного відношення 2А1,А2А12 множини А1 і А2 рівні А, то говорять, що визначено відношення на множині А, тобто 2А.
Визначення. Відношення на множині А називається
а) повним, якщо 2А=А2;
б) порожнім і позначається 0А, якщо 2А=;
в) відношенням рівності і позначається ЕА, якщо і тільки якщо 2А містить всі можливі пари з однаковими компонентами;
г) відношенням нерівності, якщо 2А не містить ні однієї пари з однаковими компонентами.