8.3.3. Інноваційні методи формування територіального бренду

Інструментальною основою для підвищення конкурентоздатності регіону та інвестиційного проектування може статиіноваційний територіальний маркетинг. Одним з таких підходів, реалізація якого дозволяє з певною мірою успішності конструювати бренди територій – є концепція «креативного міста», автором якої вважають Чарльза Лендрі.

Ідея креативного міста з’явилася наприкінці 80-х років ХХ ст. Багато дослідників вбачають причину виникнення цієї теорії у потребі подолання соціально-економічної та психологічної кризи, що захльоснула багато міст в період глобальної трансформації індуструальної економіки.

Руйнування старих парадигм виявилося найбільш болісним особливо для міст історично індустріальних, оскільки вони абсолютно не встигали за новітніми тенденціями. Саме в той час і виникла необхідність в розробці нової маркетингової стратегії, яка б дозволила по-новому оцінити сировинні, людські, матеріальні ресурси, можливі перспективні напрями розвитку бізнесу на території та створити неповторний, унікальний та яскравий територіальний бренд.

Імпульсом та основою такої маркетингової стратегії стала переоцінка цінностей міського планування за допомогою методологічного неологізму «креативність». Креативність була явищем, здатним «ефективно синтезувати, об’єднувати, підлажувати обопільні впливи різних сфер життя, мати цілісне бачення, розуміти механізм впливу матеріальних змін на сприйняття людини, схопити тонку екологію його життєвих систем і те, як зробити ці системи більш стійкими».

!	Складовими концепції «креативного міста» дослідники вважають теорію «креативної економіки» та теорію «креативного класу»

Теорія «креативної економіки» пов’язана з ім’ям Джона Хоукінса та його роботою «Креативна економіка: як люди роблять гроші з ідей». В центрі його дослідження - взаємозв’язок економіки та креативності в умовах трансформації економічних пріоритетів від «даних» та «фінансів» до «ідей» та «здібностей», як складових економічного успіху.

Автором теорії «креативного класу» вважається Річард Флоріда. У своїх роботах він досліджував кардинальну трансформацію міського простору з метою стати більш привабливим життєвим середовищем для креативного класу, як основного ресурсу нової економічної ситуації. Під «креативним класом» він розуміє людей творчих професій: дизайнерів, вчених, художників, працівників розумової праці, всіх, кому для роботи необхідно креативний імпульс, який залежить від якості навколишнього середовища, що безпосередньо впливає на вибір місця їх проживання.

Первинна сутність «креативного міста» полягає у його сприйнятті як живого витвору мистецтва, перетворення якого безпосередньо, та в першу чергу, залежать від волі та потреб його мешканців. Креативність це не деяке плоске, теоретизовано, абстрактне поняття, що не має матеріально-реалістичного втілення.

З точки зору концепції «креативного міста» – існують різноманітні типи креативності:

- креативність вчених спрямована на розв’язання проблем, пов’язаних з забрудненням навколишнього середовища або розробкою нової міської політики;

- креативність інженерів – на вирішення актуальних технічних проблем в сфері транспорту;

- креативність художників – на зміцнення міської ідентичності;

- креативність бізнес-кіл – на виробництво нових продуктів або послуг для збільшення добробуту міста;

- креативність людей соціальної сфери – на боротьбу з соціальною фрагментацією або соціальною відчуженістю;

- креативність міської влади – на модернізацію міської адміністрації та створення нового типу відносин між міською адміністрацією та мешканцями.

Однією з обов’язкових умов та базою розвитку креативності мають стати університети, науково-дослідні інститути та центри. Крім того, дуже важливий доступ до інформації та комунікації через розвинуту систему інформаційних бібліотек, засоби масової комунікації та консультаційні бюро.

Чарльз Лендрі вважає, що дуже незначну кількість міст можна вважати абсолютно креативними. На його думку, є міста, які характеризуються тривалим періодом креативності, де протягом 150 – 200 років парадигма інноваційності домінувала на міській сцені. До таких міст він зараховує Нью-Йорк, Лондон, Амстердам, Токіо.

Але, разом з тим, теоретики «креативного міста» стверджують, що кожне місто має унікальні особливості та ресурси, що дозволить кожному місту стати «всесвітнім центром» чого-небудь. При цьому розмір міста, кількість населення, учбових закладів, підприємств та всі інші стандартні критерії, за якими звикли вимірювати значущість території, абсолютно не мають значення. Так, наприклад, Фрайбург (Німеччина) сьогодні вважається центром екологічних досліджень; Новий Орлеан (США) – блюза; англійське містечко Хей-он-Уає (Велика Британія) – антикварної книготоргівлі.

Говорячи про успіх Хей-он-Уай (Нay-on-Wye), іноді згадують, що це місто відтворене «з нічого». Невелике містечко з населенням в дві тисячі чоловік розташоване на південному сході Уельсу на березі ріки Уай (Wye). Щорік його відвідує до 500 тисяч туристів з усіх куточків світу. Їх приваблює його слава «книжкового міста» і історія про проголошення містечка суверенним королівством Хей (Нay).

Практично всі місцеві магазини перетворені на букіністичні: у містечку, що зберегло дух вікторіанської епохи, їх налічується 38. Першим, хто здогадався, як перетворити депресивне містечко в процвітаючий центр туризму, був Річард Бут, власник букіністичного магазину. В 1977 р. букініст задумався про те, як врятувати місто від остаточного занепаду і знайти для нього нішу в міжнародному туризмі. Зробив це він за допомогою незвичайної рекламної кампанії. 1 квітня 1977 року, коли в Британії святкувався День дурня, Річард Бут проголосив Хей-он-Уай королівством, себе його королем, а свого коня призначив прем'єр-міністром.

Як не дивно, але ця ексцентрична витівка спрацювала, сюжет про незвичайне містечко-королівство з'явився на телебаченні BBC, слава про нього поширилася далеко за межами Уельсу, і місто почали відвідувати туристи.

Природно, це додало потужний імпульс місцевій економіці, і зараз в місті близько 40 готелів і більше 60 різного роду ресторанів. Майже всі жителі отримали роботу у сфері обслуговування. За заслуги в розвитку британського туризму королева Великої Британії нагородила його орденом Британської імперії. У 1988 році в місті вперше був проведений літературний фестиваль, який став традиційним. Сьогодні на нього з'їжджаються відомі письменники і любителі літератури зі всього світу. Лише цей фестиваль щорік приносить міському бюджету понад три мільйони фунтів.

Інноваційну стратегію міста запозичили й інші міста по всьому світу. Навіть сам Р.Бут брав участь у створенні міжнародного книжкового руху, спрямованого на ревіталізацію маленьких міст (серед яких Монтолью на півдні Франції, Бредевурт в Голландії, Реду в Бельгії, Сен-Пьер-де-Клейгес у Швейцарії, Стілвотер у США, Фжаерланд у Норвегії, Кампунг Буку в Малайзії, Міягава в Японії.)

Дуже яскравою ілюстрацією може бути американський досвід маленьких міст (15 – 20 тис. мешканців). Кожне американське місто намагається хоч якось продемонструвати свою особистість. Практично кожне американське місто має свій логотип, свою назву, свій девіз, додатково до офіційної. Штат Вісконсин, місто Сеймур - гордо називає себе Батьківщиною гамбургера. Місто Ліберал, Канзас - країна Оз - там є будинок, який приписують Дороті, з якої почалася історія про чарівників країни Оз. Місто Ендрю, Північна Кароліна - маленьке місто з великим серцем. Місто Франкемурт, Мічіган – маленька Баварія Мічігану. Місто Рено, штат Невада - має дві назви: по-перше воно найбільше маленьке місто в світі, по-друге - неоновий Вавілон. Місто Елжін, Техас: старе місто – новий дух. Місто Мортон, Іллінойс - гарбузова столиця світу. Місто Сан-Дієго, Каліфорнія - місце де починається Каліфорнія.

Багато міст ураженні економічною, соціальною та інфраструктурною кризою, серед яких Брістоль, Кельн, Дрезден, Ессен, Франкфурт, Більбао, Глазго та багато інших, знайшли нове життя реалізувавши інноваційну маркетингову стратегію.

Характерною тенденцією для креативного міста є створення різноманітних просторів для творчих, культурних та бізнес ініціатив. Найчастіше такими просторами стають колишні індустріальні зони. Серед такого роду проектів - «Zeche Zolverein» - центр мистецтв та дизайну в Ессені, відкритий на місті старої вугільної шахти; «Watershed Media Centre» у Бристолі, заснований у приміщенні старого промислового складу на березі річки; «Tramway» - виставковий центр у старому трамвайному депо Глазго.

Лілль може послужити прикладом використання інноваційних стратегій для формування позитивного іміджу та нарощування туристичного потенціалу шляхом позиціонування, як одного з найбільш креативних у світі.

Лілль - головне місто департаменту Нор та найбільше місто Північної Франції (з населенням 226 тис. чоловік), у 2004 році отримало статус культурної столиці Європи. Для міста ця подія булла особливо важливою, оскільки Лілль, розташований у індустріально бідному районі Франції, тривалий час знаходився у стані депресії. Розквіт Лілля припав на середньовіччя, коли він опинився на торгівельних шляхах, що зв'язували Англію, Фландрію, Голландію і Францію. Головним виробництвом тут були гобелени, але текстильне виробництво виявилося невигідним і переважна більшість фабрик закрилися. У XIX ст у Ліллі розвивається промисловість, але вже до середини XX ст. важка промисловість прийшла до занепаду і разом з нею місто.

Непривабливе та неперспективне для життя, інвестицій та відпочинку місто, на початку XXI ст. перетворилося на ще одну родзинку Франції. На підготовку міста до заходів 2004 року і безпосереднє їх здійснення було виділено близько 70 млн.Євро. За словами генерального координатора програми Лоран Дреано - в місті і його околицях було проведено близько трьох тисяч різних заходів - від камерних до масових, за участю десятків (і навіть сотень) тисяч чоловік - в цілому було задіяно близько восьми мільйонів учасників.

Ще одним цікавим нововведенням, що охоплює не лише Лілль, але і декілька міст в його околицях, є проект Les maisons Folie («Дома безмежної радості») - один з головних "маяків культурних проектів" програми "Лілль - Культурна столиця Європи-2004".

У рамках проекту з'явилося 12 нових сучасних культурних центрів, створених на базі будівель, здавалося б приречених на знос, — кинута ферма XVIII ст., стара фабрика XIX ст., напівзруйнований форт XIX ст., монастирська лікарня XVII ст. тощо. Завдяки зусиллям дизайнерів і архітекторів вони знайшли нове життя і стали ключовими майданчиками для проведення виставок, свят, творчих зустрічей з художниками і артистами. Тут є бібліотеки і комп'ютерні центри, просторі зали для різних експозицій, кафе і ресторани, концертні майданчики і багато іншого. При цьому в більшості випадків будівлі відреставровані так, що не загубили своєї початкової архітектурної форми, в яку гармонійно вписався новий зміст.

Програма офіційно закрита з листопада 2004 року, але Maison Folie продовжують функціонувати, як комплекс закритих і відкритих просторів для культурних ініціатив.

Іншими прикладами креативної реставрації стали:

- «La Piscine Museum Of Art And Industry» (новий художній музей мистецтва і індустрії) – в якому розмістилася міська колекція образотворчого мистецтва і скульптур. Музей створений на місці покинутого в 1985 р. плавального басейну в стилі ар-деко, колись «найкрасивішого у Франції»;

- Міжнародний центр сучасного мистецтва «Le Fresnoy», який об'єднує на площі 10 тис.м² школи, кіностудії, театральний і виставковий зали, два кінозали, дослідницькі лабораторії, майстерні для роботи зі звуком і електронним зображенням, а також адміністративні офіси і об'єкти сфери обслуговування.

Завдяки використанню інноваційних маркетингових інструментів, сміливому поєднанню різних форм перевлаштування території, поєднанню історичного минулого з сучасними новітніми тенденціями Лілль потрапив в списки найбільш відвідуваних місць Європи, створив імідж креативного міста і став одним з пріоритетних міст для інвестиційних вкладень.

Програма брендингу регіону, на думку експертів, повинна відтворюватися у трьох напрямках: інформаційному, подійному та інфраструктурному. Інформаційний вектор впровадження бренду регіону уособлює в собі рекламу території із її постійним слоганом, інормаційну присутність в Інтернет-просторі, друкованих ЗМІ (світових і державних), розробку відео та інших інформаційних матеріалів про регіон. Події впровадження програми – фестивалі, «круглі столи», регіональні свята, ярмарки тощо. Інфраструктурний рівень втілення програм брендингу передбачає будівництво та розвиток житлових комплексів, в яких є все, що необхідно для комфортного життя, роботи та проведення вільного часу індивіда.

Маркетологами відзначається зростання ролі непрямої реклами у комунікаційній політиці, оскільки сучасний споживач сильніше реагує на ті комунікації, які здатні викликати емоційний відгук. Зі збільшенням значимості психологічного впливу бренду на споживача більшого поширення серед комунікаційних інструментів набуває event-маркетинг, що здійснює найбільший вплив на емоції та дозволяє донести головні атрибути бренду в процесі двосторонньої комунікації. Маркетингові комунікації - це система встановлення контактів із споживачами для прямого і непрямого інформування, переконання і нагадування про бренд. Маркетингові комунікації підвищують обізнаність споживачів про бренд і / або створюють сильні, сприятливі та унікальні асоціації. Келлер називає їх своєрідним «голосом» бренду.

Еvent-marketing - event-маркетинг - систематична організація заходів як платформи презентації товару (послуги) для того, щоб за допомогою емоційного впливу активізувати увагу цільової групи до товару (послуги). Вважають, що event-маркетинг - це найбільш ефективний інструмент прямої комунікації з цільовими аудиторіями і один з найбільш перспективних напрямків комунікаційної політики. Така думка міцно затвердилася завдяки тому, що event-маркетинг дозволяє не тільки донести інформацію до цільової аудиторії, але й створити нове емоційне відчуття, що запам'ятовується і асоціюється з територією на підсвідомому рівні. Маркетинг побудований на емоціях - це можливість зміцнити лояльність вже існуючих клієнтів і завоювати нових. Ще в 450 році до нашої ери Конфуцій сказав: «Я чую і забуваю. Я бачу і пам'ятаю. Я відчуваю і розумію». Ще одна унікальна характеристика event-маркетингу - це можливість впливати на самі різні сегменти, часто водночас.

За допомогою організації певних заходів, подій і конструювання інформаційних приводів на цій основі може формуватися і просуватися імідж регіону. Успішно організована подія, що вийшла за масштаби регіону може створити міцний бренд регіону. Але для цього, події повинні мати знаковий характер, висловлювати щось більше того, що фактично відбувається.

Конструювання інформаційних приводів пов'язано з наявністю певної традиції організації масових заходів - свят, фестивалів, конференцій, виставок тощо, що мають міжнародний резонанс, які щорічно практично в один і той самий період поміщають місто в інформаційне поле, актуалізують для світової спільноти його значущість і цінність, нагадують про його унікальність, у зв'язку з чим служать підтримці, зміцненню і розвитку його іміджу.

Події, які беруться за основу і становлять сюжетну основу маркетингового заходу, можуть мати різний характер: діловий (зустрічі на вищому рівні, конференції, конгреси, виставки, форуми); навчальний (тренінги, семінари); спортивний (чемпіонат, олімпіада, змагання, турніри, індивідуальні спортивні зустрічі, кубки, престижні змагання типу Уїмблдон, Формула-1 тощо); культурно-розважальний (прем'єри, театральні постановки, фестивалі, концерти, перформанси, карнавали, шоу).

Так, наприклад, такі традиційні заходи як фестивалі у багатьох містах в обов'язковому порядку проводяться щороку і приваблюють численних туристів. Тематика фестивалів може бути абсолютно різною. Однією з найпопулярніших тем є організація святкувань у місті на честь відомої особистості, що асоціюється з даним містом. Серед унікальних фестивальних тем можуть бути і природнокліматичні унікальні характеристики місця. Наприклад, у норвезькому місті Бергені щорічно організовується фестиваль дощу, пов'язаний з дощовим кліматом міста.

Одним з ефективних напрямків event-маркетингу може бути організація конгресної діяльності та формування бренду регіону, як найпривабливішого місця проведення різних зустрічей, конференцій, виставок. Конгрес-туризм охоплює поїздки з метою участі в конгресах, конференціях, семінарах та інших заходах, організованих для обговорення тих чи інших питань і обміну досвідом. У міжнародній класифікації цей сегмент ринку ділових подорожей прийнято називати ринок зустрічей (meetings market), він включає не тільки великі конгреси, а й також більш дрібні за масштабами конференції, школи та семінари. Конгресний туризм займає значуще місце в загальній структурі туризму і дає найбільший економічний ефект у порівнянні з іншими видами поїздок. Наприклад:

- в Стокгольмі дохід від конгресної діяльності становить 20% від всього доходу в'їзного туризму;

- середній щоденний рівень витрат делегата міжнародного конгресу - 346 дол. США на добу (для порівняння звичайний турист витрачає за експертними оцінками від 100 до 200 дол. США на добу);

- середній конгрес міжнародної асоціації (700 чол.) приносить економіці міста близько 1000 000 дол. США [21].

Ганновер, наприклад, домігся великого успіху в справі залучення бізнесменів та людей, що цікавляться інформаційними технологіями, за допомогою проведення щорічної конференції CeBIT, на яку щорічно з'їжджаються понад 600 тисяч відвідувачів і більше 7 тисяч експонентів. Слоган Ганновера безпосередньо пов'язаний з даною подією, що є центральною для життя міста "Світ технологій обертається навколо Ганновера".

!	Еvent-маркетинг важливий не тільки з точки зору просування території і підвищення її привабливості та пізнаваності, це ще й потужний інструмент залучення інвестицій в регіон, формування іміджу надійного бізнес-партнера.

Event-маркетинг означає відкрите спонсорство спортивних, культурних та інших громадських заходів. За твердженням International Events Group, в останні десятиліття спостерігається бурхливе зростання спонсорства подій. Наприклад, витрати корпорацій на спонсорування заходів підвищилося з 2,5 млрд. дол в 1990 році до 3,7 млрд. дол в 1993 році. А в 2000 році корпорації всього світу витратили на ці цілі 24,6 млрд. дол..

Організатори Олімпіади в Сочі представили новий план по зборах від бренду «Сочі-2014», згідно з яким виручка відмаркетингових програм складе 1,3 мільярда доларів з урахуванням 125 мільйонів доларів від продажу квитків. За словами голови оргкомітету «Сочі-2014» Д. Чернишенко, вже підписані спонсорські контракти на суму 850 мільйонів доларів. Планується також до кінця року підбити підсумки конкурсу на вибір спонсорів першого рівня (внесок становить від 100 мільйонів) в категоріях «газ» і «страхування». Крім того, оргкомітет також приймає заявки претендентів на спонсорський контракт другого рівня (внесок від 50 мільйонів доларів) в категорії «краса та здоров'я».

Поодинокі випадки вдалого та комплексного використання event-маркетингу для розвитку бренду території є й в Україні. Одним з яскравих прикладів може бути Кам'янець-Подільський. У Кам'янець-Подільському почали проводити козацькі забави та рицарські турніри. Коли проводили перший рицарський турнір було лише 10 учасників турніру та 12 глядачів. Коли проводили вже в четвертий раз то було 160 учасників та 40 тисяч глядачів, при цьому головний приз був меч покритий повністю золотом, метр сорок довжиною. Результатом таких заходів стала увага з боку преси, телебачення, туристів. Наступним кроком стали інфраструктурні зміни, що дозволило з туристів які приїхали вперше, зробити лояльних споживачів. Потік туристів спровокував увагу з боку інвесторів. На 100 тисячне місто у Кам'янець-Подільському 7 готелів і 12 будується, 152 кафе та ресторанів, супермаркети тощо (інформація станом на 2008 р.).

Така динаміка розвитку міста стала можливою лише через розуміння, що event-маркетинг, це не просто цікавий одноразовий захід, це важливий інструмент залучення туристів, інвесторів, кваліфікованих кадрів, збільшення кількості робочих місць, корегування соціально-економічних проблем регіону. Це були не стихійні рішення, а кроки обґрунтованої маркетингової стратегії, що врешті-решт дала свої результати.

Висновки до розділу

Державна стратегія регіонального розвитку – є інструментом здійснення державної регіональної політики. Мета – створити умови для підвищення конкурентоспроможності регіонів, забезпечення їх сталого розвитку на сучасній технологічній основі, високої продуктивності виробництва та зайнятості населення. Це здійснюватиметься через розроблення стратегій розвитку регіонів і міст та їх реалізацію через програми та проекти. Програмування – основний принцип розроблення стратегії регіонального розвитку. Політика регіонального розвитку здійснюється на основі взаємозв'язаних довгострокових стратегій, планів та програм розвитку як на державному, так і на адміністративно-територіальному рівні.

Програма економічного і соціального розвитку України - документ, в якому визначаються цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку, засоби та шляхи їх досягнення, формується взаємоузгоджена і комплексна система заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв'язання проблем економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного економічного зростання, а також характеризуються очікувані зміни у стані економіки та соціальної сфери.

Організація розроблення та виконання державних і регіональних програм відбувається на всіх рівнях управління. В основу діяльності місцевих державних адміністрацій покладений програмно-цільовий підхід: підготовка регіональних програм належить до компетенції обласних та районних державних адміністрацій, а їх затвердження здійснюється на пленарних засіданнях відповідних рад

Розроблення стратегії розвитку регіону актуальне через низку причин: по-перше, стратегія становить основу для подальшого розроблення інших програмних і проектних документів щодо розвитку області; по-друге, вона містить обґрунтування для укладання угоди між центром і регіоном на спільне фінансування протягом кількох років тих завдань, які відображають сферу інтересів як держави, так і регіону і підлягають першочерговому виконанню; по-третє, розроблення стратегії сприяє формуванню нових відносин між учасниками регіонального розвитку.

Маркетингова стратегія регіонального розвитку спрямована на потреби комплексного і довготривалого підходу до розвитку територій в високо конкурентному та швидкозмінному оточенні, закладає потужні підвалини для самовираження окремих територій, вирішення багатьох складних соціально-економічних проблем за рахунок залучення приватного капіталу, позабюджетних коштів, міжрегіональної співпраці тощо. Використання теорії маркетингу в територіальному управлінні дає можливість вважати ключовим показником успіху максимальне задоволення потреб мешканців території у суспільних благах і послугах, створення більш привабливих, ніж на інших територіях, умов для проживання та розвитку діяльності комерційного та некомерційного характеру, по суті - бізнесового клімату.

Територіальний брендинг дозволяє підвищити інформованість про унікальні властивості території, створити привабливість зосереджених на території ресурсів, умов життєдіяльності та ділової активності. Головним завданням стає формування позитивного іміджу території на основі позитивних сторін території, що історично склалися або на основі створюваних в даний час привабливих рис території. Формування брендів територій має стати ключовою складовою комплексної роботи зі створення та просування позитивного іміджу країни, регіонального та муніципального розвитку, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Еvent-marketing - event-маркетинг - систематична організація заходів як платформи презентації товару (послуги) для того, щоб за допомогою емоційного впливу активізувати увагу цільової групи до товару (послуги). Вважають, що event-маркетинг - це найбільш ефективний інструмент прямої комунікації з цільовими аудиторіями і один з найбільш перспективних напрямків комунікаційної політики.

!

Аналіз досвіду розробки та реалізації регіональних цільових програм показав, що органи публічної влади при розробці програмних документів використовують програмно-цільовий метод лише як метод планування без формування системи управління програмою, що призвело до низької результативності використання цього методу. Найчастіше цільове програмування зводиться тільки до планування заходів програм, у той час як існує потреба не лише у розробці, але й у дієвих інноваційних інструментах моніторингу та реалізації програм.

Реалізація стратегії територіального маркетингу можлива при оптимальному поєднанні публічних (державно-громадських) і приватних (індивідуально-особистісних) інтересів. Тобто, необхідною умовою і ключовим чинником успіху є взаємодія держави, бізнесу і суспільства. Одним з варіантів організаційної платформи, в основі якої лежить ідея партнерства і взаємодії, може стати державно-приватне партнерство, як тимчасовий інституціонально-організаційний альянс між державою та бізнесом з метою реалізації в широкому спектрі сфер діяльності суспільно значущих проектів.

Контрольні питання

1. Яка основна мета державної регіональної політики?

2. Дайте визначення понять «регіон», «регіональний розвиток», «державне регулювання регіонального розвитку».

3. Як співвідносяться поняття «стратегія» та «стратегічний план»?

4. Які документи є основою розроблення Програми економічного і соціального розвитку регіонів?

5. Назвіть основні планово-прогнозні документи щодо регіонального розвитку.

6. Який порядок розробки програмних документів?

7. Хто має право ініціювати та розробляти регіональні цільові програми?

8. Розкрийте сутність концепції територіального маркетингу.

9. Що ви розумієте під брендом території? Назвіть основні причини ініціювання територіального брендингу.

10. За яких умов можлива реалізація стратегії територіального маркетингу?

11. Розкрийте сутність концепції креативного міста. Наведіть приклади.

12. Як ви розумієте концепцію event-маркетингу?

13. Як між собою пов’язані державно-приватне партнерство та територіальний маркетинг?

Використані джерела

1. Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України [Текст] : закон України № 1602 від 23 березня 2000 р. — [чинний] / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 25. — Ст. 195. — (Нормативно-правовий документ ВРУ. Закон).

2. Про державні цільові програми [Текст] : закон України № 1621 від 18 березня 2004 р. — [чинний] / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 25. — Ст. 352. — (Нормативно-правовий документ ВРУ. Закон).

3. Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку та складання проекту державного бюджету : постанова Кабінету Міністрів України № 621 від 26 квітня 2003 р. — [чинний] / Кабінет Міністрів України // Офіційний вісник України [Електронний ресурс]. — 2003. — (Нормативно-правовий документ КМУ. Постанова). — Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua.

4. Про затвердження Порядку розроблення та виконання державних цільових програм : постанова Кабінету Міністрів України № 106 від 31 січня 2007 р. — [чинний] / Кабінет Міністрів України // Офіційний вісник України [Електронний ресурс]. — 2007. — (Нормативно-правовий документ КМУ. Постанова). — Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua.

5. Про затвердження Концепції вдосконалення системи прогнозних і програмних документів з питань соціально-економічного розвитку України : розпорядження Кабінету Міністрів України № 504 від 4 жовтня 2006 р. — [чинний] / Кабінет Міністрів України [Електронний ресурс]. — 2007. — (Нормативно-правовий документ КМУ. Розпорядження). — Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua.

6. Про затвердження методичних рекомендацій щодо формування регіональних стратегій розвитку : наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 224 від 29 липня 2002 р. — [чинний] / Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України [Електронний ресурс] — 2002. — (Нормативно-правовий документ Мінекономіки України. Наказ). — Режим доступу : http://www.me.gov.ua.

7. Про затвердження порядку обліку державних цільових програм : наказ Міністерства економіки України № 250 від 31липня 2007 р. — [чинний] / Міністерство економіки України [Електронний ресурс]. — 2007. — (Нормативно-правовий документ Мінекономіки України. Наказ). — Режим доступу : http://www.me.gov.ua.

8. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку розроблення регіональних цільових програм, моніторингу та звітності про їх виконання : наказ Міністерства економіки України № 367 від 4 грудня 2006 р. — [чинний] / Міністерство економіки України [Електронний ресурс]. — 2006 р. — (Нормативно-правовий документ Мінекономіки України. Наказ). — Режим доступу : http://www.me.gov.ua.

9. Авдеева Т.Т., Илясова Е.В. Маркетинговое обеспечение стратегического планирования местного развития / Т.Т. Авдеева, Е.В. Илясова // Вестник Томского государственного университета – 2009. - №328. - с.111-115.

10. Акитоби Б., Хемминг Р., Шварц Г. Государственные инвестиции и государственно-частные партнерства / Бернарден Акитоби, Ричард Хемминг, Герд Шварц // Вопросы экономики – 2007. - № 40 – С. 24-27.

11. Бутов В.И., Игнатов В.Г., Кетова Н.П. Основы региональной экономики. – М.: Университет; Ростов-на-Дону: МарТ, 2000. – 448 с.

12. Вознюк Е. Планирование развития территории на основе маркетинга: сегментация целевых рынков / Екатерина Вознюк // Ekonomika ir vadyba: aktualijos ir perspektyvos – 2007 - №2 (9) – стор.324 -331.

13. Давиденко М. Креативный город. Теория и практика воссоздания постиндустриального города / Марианна Давиденко – Архитектура, критика, культура - №1. – 2009. – стор.74 – 81

14. Джанджугазова Е.А. Маркетинг туристических территорий : учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Е.А.Джанджугазова. - М. : Издательский центр «Академия», 2006. - с.2-3

15. Келлер К.Л. Стратегический брэнд-менеджмент: создание, оценка и управление марочным капиталом. / Кевин Лейн Келлер, 2-е издание. – М.:Издательский дом «Вильямс», 2005. – 704 с.

16. Кирьянко А.В. Теоретические подходы к понятию маркетинга территории / А.В.Кирьянко // Вестник Челябинского государственного университета – 2009 - №26 (164) – Экономика.Вып.22. – С.98 – 103.

17. Лавров А.М. Региональный маркетинг: Учебно-методическое пособие. / А.М. Лавров, В.С. Сурнин. – Кемерово: Кузбассвузиздат, 1997. – 708 с.

18. Панкрухин А.П. Маркетинг территорий: Учебное пособие. /А.П. Панкрухин – М.: РАГС, 2002 - 328 с.

19. Піта А., Нікульча В. Стратегічне планування розвитку міст на основі концепції міського маркетингу / Алла Піта, Валентина Нікульча // Наука молода - №8 – 2007 – С.51 – 54

20. Розроблення та впровадження стратегічного плану розвитку регіону: Практичний посібник / Боврон Б., Вігода А., Девідсон Г., Мамонова В., Федів І. Санжаровський І. За ред. Санжаровського І. – К.: Вид-во К.І.С., 2008. – 214 с.

21. Сачук Т.В. Территориальный маркетинг / Татьяна Сачук – СПб.: Питер, 2009. – 368 с.

22. Тихонова Н.С. Брендинг территории и оценка его эффективности. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата экономических наук / Наталья Сергеевна Тихонова. – СПб., 2007 – 20 с.

23. Щелкунова О.В. Маркетинговий потенціал стратегічного розвитку регіону (на матеріалах Закарпатської області) / Олена Володимирівна Щелкунова // Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук, Ужгород – 2009 - 22 с.

24.Choosing Amsterdam. Brand, concept and organization of the city marketing. - Режим доступу: www.amsterdampartners.nl

25. De Chernatony L., Riley D. Defining a “brand”: beyond the literature with experts’ interpretations. / De Chernatony L., Riley D. // Journal of Marketing Management, 1998 - № 14 - стор. 417–443.

26. Florida R. The Rise of the Creative Class / Richard Florida – New York: Basic Books, 2002 – 240 p.

27. Howkins J. The Creative Economy: How People Make Money from Ideas / John Howkins – London: Penguin Press, 2002 – 346 p.

28. Landry C., Bianchini F. The Creative City / Landry Charles, Bianchini Franco – London: Demos, 1995 – 235 p.