66.Національні та світові економічні кризи.

У період після Другої світової війни економічні кризи проходили в 1948 - 1949, 1953 - 1954, 1957 - 1958, 1960 - 1961, 1969 - 1970, 1973 - 1975, 1979 - 1982, 1990 - 1991 рр..

Найбільш глибокими і широкими за охопленням країн були кризи 1974 - 1975 і 1980 - 1982 рр..

Економічна криза 1974 - 1975 рр.. Криза 1974 - 1975 рр.. за своїми масштаам перевершував усі попередні післявоєнні кризи.

Розпочався він у США, Англії та ФРН і майже водночас охопила всі розвинуті капіталістичні країни, у тому числі Японію і країни Західної Європи. Така синхронність кризи в післявоєнний період спостерігалася вперше, що пояснюється новими явищами у розвитку світової економіки. Після Другої світової війни відбулася глибока трансформації сучасного капіталізму, зумовлена динамічними змінами в розвитку продуктивних сил у звязку з третьої науково-технічною революцією (див. гл. 19), зростанням інтернаціоналізації виробництва, поглибленням міжнародного поділу праці і спеціалізації. На основі цих процесів були досягнуті схожість техніко-економічного рівня ведучих капіталістичних країн і велика взаємозалежність між національними економіками. Саме ці чинники зумовили значний спад виробництва під час кризи навіть у країнах, що пережили так зване «економічне диво» - швидке економічне зростання (ФРН, Японії, Італії). У цих країнах криза 1974-1975 рр.. був першим великим післявоєнним кризою.

Структурні кризи. Супутниками циклічних криз стали структурні кризи капіталістичної економіки, що породжуються диспропорціями між розвитком окремих сфер і галузей виробництва. Як правило, вони носять більш тривалий характер і не вкладаються в рамки одного відтворювального циклу.

Світова економічна криза 1980-1982 рр.. Найбільш тривалим за післявоєнний період був світова економічна криза 1980-1982 рр.., Що тривав три роки. Криза охопила весь капіталістичний світ, усі країни: промислово розвинені, малі і великі, а також багато країни, що розвиваються, з них найбільше - Аргентину та Бразилію. При загальному затяжному характер криза в США та Канаді проходив двома хвилями. Індекс промислового виробництва в розвинутих капіталістичних країнах склав в 1982 р. 95,5% по відношенню до 1979 р., в країнах, що розвиваються - 87,5%. Падіння виробництва в США в 1982 р. дорівнювало 8,2%, у країнах - членах ЄЕС - 1,2%. У світовій економічній кризі 1980-1982 рр.. виділяють два етапи. Спочатку він охопив Великобританію та Францію, а потім США та інші розвинені країни. На першому етапі криза розгорнувся в галузях, що виробляють предмети особистого вжитку, на другому він охопив важку промисловість (у тому числі чорну металургію). Збереглися симптоми енергетичної кризи.

Антикризове державне регулювання. Основним напрямком державного втручання в економіку після війни стає антициклічної (антикризове) регулювання. Всі країни застосовували його як для виходу з криз, так і для запобігання їх виникненню. Воно здійснюється в основному за допомогою бюджетної та кредитно-грошової політики держави. Так, у 50-60-і рр.. для протидії застійних явищ уряду капіталістичних країн збільшили державні витрати і знижували податки, піклувалися про прискорення процесу амортизації, підвищуючи норму амортизаційних відрахувань. Такі заходи сприяли зростанню сукупного попиту, що вело до збільшення інвестицій і, у свою чергу, - до розширення виробництва. Це була в основному бюджетно-податкова політика, лише доповнює кредитно-грошової