- •Isbn 966-7613-60-7
- •Isbn 966-7613-60-7
- •Глава 1
- •§ 1. Методологічні основи
- •§ 2. Основні форми взаємодії людини і суспільства з природним середовищем
- •§ 3. Природноресурсові відносини
- •§ 4. Об'єкти природноресурсового права
- •§ 5. Суб'єкти природноресурсового права та природноресурсова правосуб'єктність
- •§ 6. Методи правового регулювання природноресурсових відносин
- •§ 7. Принципи природноресурсового права
- •§ 8. Система природноресурсового права
- •Глава 2
- •§ 1. Розвиток природноресурсового законодавства до 1917 р.
- •§ 2. Розвиток природноресурсового законодавства в період 1917—1938 pp.
- •§ 3. Розвиток природноресурсового законодавства і права у 1938—1990 pp.
- •§ 4. Сучасний період розвитку природноресурсового права
- •Глава 3 Джерела природноресурсового права
- •§ 1. Поняття і характеристика джерел природноресурсового права
- •§ 2. Конституційні засади
- •§ 3. Кодифікаційні закони як основні джерела природноресурсового права
- •§ 4. Спеціальні закони як джерела природноресурсового права
- •§ 5. Нормативно-правові акти органів
- •§ 6. Нормативні акти місцевих органів
- •Глава 4
- •§ 1. Основні ознаки та визначення
- •§ 2. Конституційні засади права власності на природні об'єкти та їх ресурси
- •§ 3. Право власності на природні об'єкти в природноресурсових кодексах
- •Глава 14 цього Кодексу повністю присвячена праву власності на землю*. Згідно з її положеннями земля може перебувати у приват-
- •§ 4. Особливості закріплення права власності
- •§ 5. Зміст права власності на природні ресурси та його реалізація
- •§ 6. Способи захисту й охорони
- •Глава 5
- •§ 2. Основні види природокористування та їх юридичне закріплення
- •§ 3. Правове регулювання загального природокористування
- •§ 4. Правове регулювання спеціального природокористування
- •§ 5. Зміст права природокористування, права й обов'язки природокористувачів
- •§ 6. Підстави виникнення, зміни та припинення права природокористування
- •Глава 6
- •§ 1. Загальна характеристика управління та контролю у галузі природокористування
- •§ 2. Система органів управління і контролю в галузі природокористування
- •§ 3. Функції управління і контролю у галузі природокористування
- •§ 4. Правове регулювання ведення
- •Глава 7
- •§ 1. Земельні відносини в умовах сучасної земельної реформи
- •§ 2. Склад земельного фонду України
- •§ 3. Правові засади використання земельних ресурсів
- •§ 4. Умови та порядок вирішення
- •Глава 8
- •§ 1. Визначення поняття надр як природного
- •§ 2. Особливості правовідносин
- •§ 3. Компетенція органів державної влади щодо розпорядження надрами
- •§ 4. Умови і порядок надання надр у користування
- •§ 5. Використання надр для видобування корисних копалин
- •Глава 9
- •§ 2. Поняття і види водокористування, права та обов'язки водокористувачів
- •§ 3. Особливості спеціального
- •§ 4. Стандартизація і нормування в галузі
- •§ 5. Особливості застосування
- •Глава 10
- •§ 1. Визначення виключної (морської)
- •§ 2. Особливості правового статусу континентального шельфу України
- •§ 3. Використання рибних та інших
- •§ 4. Охорона суверенних прав України у її виключній (морській) економічній зоні
- •§ 5. Юридична відповідальність за порушення
- •Глава 11
- •§ 1. Загальна характеристика законодавства про рослинний світ
- •§ 2. Рослинний світ як об'єкт правового регулювання
- •§ 3. Види природних рослинних ресурсів
- •§ 4. Правові форми та види використання природних рослинних ресурсів
- •§ 5. Правове регулювання відтворення природних рослинних ресурсів
- •Глава 12
- •§ 1. Поняття лісового фонду та лісових ресурсів
- •§ 2. Право лісокористування та його види
- •§ 3. Підстави припинення права
- •§ 4. Особливості державного управління
- •§ 5. Державний облік лісового фонду,
- •Глава 13
- •§ 1. Загальна характеристика законодавства про тваринний світ
- •§ 2. Тваринний світ як об'єкт права власності та права користування
- •§ 3. Основні види використання тваринного світу
- •§ 4. Державне управління і державний контроль
- •§ 5. Юридична відповідальність
- •Глава 14 Правове регулювання використання
- •§ 2. Правове регулювання
- •§ 3. Правовий режим природних
- •§ 4. Особливості використання територій
- •§ 5. Державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду і контроль за режимом їх використання
- •§ 6. Юридична відповідальність
- •Глава 15
- •§ 1. Поняття та види природних лікувальних ресурсів і комплексів
- •§ 2. Правовий режим використання природних ресурсів курортів
- •§ 3. Правовий режим використання
- •§ 4. Правовий режим використання
- •Глава 16
- •§ 2. Правовий режим використання природних ресурсів рекреаційних зон
- •§ 3. Правове регулювання зеленого туризму
- •§ 4. Особливості правового режиму використання природних ресурсів
- •Глава 17
- •§ 1. Поняття та види нематеріалізованих природних ресурсів
- •§ 2. Правові питання використання простору
- •§ 3. Правове регулювання використання атмосферного повітря
- •§ 4. Особливості правового регулювання використання кліматичного ресурсу
- •§ 5. Правове регулювання використання альтернативних джерел енергії
- •§ 6. Правове регулювання використання радіочастотного ресурсу
- •Глава 18
- •§ 1. Поняття та види правових режимів
- •§ 2. Правовий режим використання природних ресурсів зони екологічного лиха
- •§ 3. Особливості правового регулювання
- •§ 4. Правовий режим використання
- •§ 5. Особливості правового режиму
- •§ 6. Спеціальні правові режими використання екологічно уражених природних ресурсів
- •Загальна частина
§ 4. Сучасний період розвитку природноресурсового права
З набуттям Україною незалежності стало активно формуватися екологічне законодавство. За 12 років були прийняті: ЗК 1990 р. (нині діє ЗК 2001р.), ЛК (1994), ВК (1995), Кодекс про надра (1994), закони України від 25 червня 1991 р. "Про охорону навко-
' Див.: Аграрное и экологическое законодательство в России и СНГ (сравнительно-правовой анализ) / Под ред. С. А. Боголюбова, Е. Л. Мининой. — М., 1999. — С. 144.
47
лишнього природного середовища"1, від 9 лютого 1995 р. "Про екологічну експертизу"2, від 24 лютого 1994 р. "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"3, від 8 лютого 1991 р. "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку"4, від ЗО червня 1995 р. "Про поводження з радіоактивними відходами"5, від 2 березня 1995 р. "Про пестициди і агрохімікати"6, від 14 січня 1998 р. "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання"7, від 13 липня 2000 р. "Про зону надзвичайної екологічної ситуації"8, від 16 червня 1992 р. "Про природно-заповідний фонд України"9, від 16 жовтня 1992 р. "Про охорону атмосферного повітря" (в редакції Закону від 21 червня 2001 р.)ш, від 3 березня 1993 р. "Про тваринний світ"" (нині діє Закон від 13 грудня 2001 р.)12, від 9 квітня 1999 р. "Про рослинний світ"", від 5 жовтня 2000 р. "Про курорти"14, від 19 червня 2003 р. "Про охорону земель"15 тощо.
Об'єктом екологічного законодавства є весь матеріальний природний комплекс в сукупності, навколишнє середовище: а) природні об'єкти (ресурси) — земля, в тому числі грунт, ліси та інша рослинність; надра; води, в тому числі підземні; тваринний світ; атмосферне повітря; екосистеми; території, що особливо охороняються; б) природні явища — землетруси; виверження вулканів; бурі, циклони, приливи та відливи, селеві потоки, зсуви, потепління клімату, підвищення рівня світового океану тощо16.
Сучасне екологічне право характеризується насамперед внутрішньою єдністю як самостійна інтегрована галузь законодавства. Під предметом екологічного права в сучасній літературі розуміються суспільні екологічні відносини в галузі природокористування, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки громадян і держави, які формуються на підставі множинності форм і соціального характеру природокористування, державного регулювання якості навколишнього природного середовища і природних екологічних правах і свободах громадян".
Але на сьогодні ситуація є дещо іншою. Денаціоналізація природних ресурсів, приватизація земель, перехід до ринкової еконо-
1 Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 41. — Ст. 546. ! Там само. — 1995. — № 8. — Ст. 54.
I Там само. - 1994. - № 27. - Ст. 218. ' Там само. - 1995. - № 12. - Ст. 81.
5 Там само. - 1995. - № 27. - Ст. 198. ' Там само. - 1995. - № 14. - Ст. 91. ' Там само. — 1998. — № 22. — Ст. 115. 8 Там само. — 2000. — № 42 — Ст. 348 ' Там само. - 1992. - № 34. - Ст. 502. 10 Там само. - 2001. - № 48. - Ст. 252.
II Там само. - 1993. - № 18. - Ст. 192. 12 Там само. - 2002. - № 14. - Ст. 97.
" Там само. - 1999. - № 22-23. - Ст. 192.
" Там само. - 2000. - № 50. - Ст. 97.
" Там само. - 2003. - № 39. - Ст. 349.
" Див.: Аграрное и экологическое законодательство в России и СНГ (сравнительно-правовой анализ) / Под ред. С. А. Боголюбова, Е. Л. Мининой. — М., 1999. — С. 144.
" Див.: Экологическое право Украины: Курс лекций / Под ред. И. И. Каракаша. — Одесса, 2001. - С. 17.
міки, формування ринку земель призвели до перебудови екологічних відносин. В сучасний період з'явилися значні відмінності груп суспільних відносин, і відповідно, розбіжності предметів екологічного і природноресурсових галузей права. Необхідно погодитись з твердженням В. Петрова, що з екологічних відносин відокремилася та частина земельних та інших природноресурсових відносин, які набули майнового характеру. В екологічному праві залишилися ті види екологічних відносин, які мають своїми об'єктами землю, надра, ліси, води, тваринний світ як складові навколишнього середовища і спрямовані на забезпечення екологічної функції природи1. Отже, природноресурсове право знову набуває певної самостійності. При цьому існує думка, що визнання природноресурсових галузей підгалузями екологічного права не тільки є неправильним за своєю природою, а й немає сенсу об'єднувати викладання цих галузей під головуванням природноресурсового законодавства, тому що всі ці галузі мають свою специфіку та розвиваються відповідно до своїх особливостей як самостійні галузі законодавства2.
Враховуючи зазначене, можна стверджувати, що: базовими відносинами в системі природноресурсового права є земельні відносини, що визначається особливістю земельних ділянок, з приводу яких виникають земельні правовідносини. Ця особливість визначається в їх подвійному статусі. По-перше, земля — це природний об'єкт, який має ряд специфічних характеристик (нерухомість, не-відтворюваність, обмеженість в просторі тощо), які становлять предмет природноресурсового права. По-друге, земельні ділянки включені до цивільного обігу, який є предметом цивільного права3. Враховуючи першу особливість, використання природних ресурсів неможливе без використання просторового базису — землі. При цьому регулювання самостійних природноресурсових відносин (гірничих, водних, лісових тощо) має вираження в наявності самостійної кодифікації земельного, водного, лісового законодавства та законодавства про надра.
В останні роки в екологічному праві в основному приділяється увага природоохороні, а питання використання природних ресурсів відійшли на другий план. Враховуючи, що комплексне правове регулювання питань використання і охорони природних ресурсів не дає на практиці очікуваних результатів, а питання експлуатації природних об'єктів залишаються первинними у відносинах сус-пільство-природа, не досягнуто балансу економічних і екологічних інтересів, доцільним є регулювання відносин природокористування окремою галуззю — природноресурсовим правом.
' Див.: Петров В. В. Экологическое право России / Учебник. — М., 1995. — С. 55.
2 Див.: Проблемы теории аграрного, природоресурсового и экологического права и методики преподавания в юридических вузах России аграрно-правовых и эколого-пра- вовых дисциплин // Государство и право. — 1999. — № 5. — С. 31.
3 Див.: Земельное и природоресурсное право: Учебное пособие / В. X. Улюкаев, В. Э. Чуркин. - М„ 2003. - С. 3.
48
49