36. Бюджетное регулирование в ес. Налоговое регулирование

Налоговое право ЕС – совокупность налоговых положений учредительных договоров и нормативно-правовых актов, принятых институтами ЕС, общих принципов европейского права, применяемых к налоговым отношениям, и решений Суда ЕС по налоговым вопросам.

Источники налогового права ЕС

1. Учредительные договоры – выполняют функцию конституционных актов ЕС. Основополагающим является Договор о ЕС, который закрепляет:

1) Правовые принципы , применимые к регулированию налоговых отношений:

а) запрет на введение каких-либо обязательных платежей, заменяющих таможенную пошлину;

б) запрет на дискриминацию товаров и услуг одного государства-члена на территории другого государства-члена путем дополнительного (по сравнению с местным) налогообложения;

2) правовые положения , на основе которых принимаются регламенты, директивы и решения по налоговым вопросам.

2. Общие принципы права

1) принцип демократизма – решения по налоговым вопросам принимаются в той юридической форме и в соответствии с той правовой процедурой, которые обеспечивают оптимальное соотношение экономических интересов ЕС и государствчленов;

2) принцип правового плюрализма – при принятии налоговых решений учитываются правовые традиции и особенности правовой культуры государствчленов;

3) принцип приоритета прав и свобод человека – взимание налога должно осуществляться на законных основаниях, принятие налогового решения и разрешение налогового спора должно происходить с учетом приоритета прав и свобод человека.

3. Нормативные акты вторичного права (регламенты, директивы, решения, Решения Суда ЕС

Осн. виды налогов в ЕС

а) сельскохозяйственные налоги;

б) таможенные пошлины;

в) НДС (процентные отчисления);

г) подоходный налог с физических лиц, работающих в аппарате ЕС.

Правовой механизм регулирования налогов в ЕС– совокупность правовых средств, выбор которых определяется целями налоговой политики и соотношением налоговых полномочий институтов ЕС и государствчленов. В основе налоговой политики лежит принцип гармонизации . В основе соотношения полномочий институтов ЕС и государств-членов лежит принцип субсидиарности.

37 Валютное регулирование в ес. Регулирование оборота ценных бумаг в ес

Рынок ценных бумаг регулируется вторичными нормативно-правовыми актами, так как это смешанная сфера регулирования (ЕС вмешивается лишь в необходимых случаях, когда государствами не может быть обеспечена свобода рынка для всех).

На сьогодні як такого єдиного ринку цінних паперів у межах Європейського Союзу не існує; у кожній країні-учасниці є національний ринок і регулюється він, головним чином, національним законодавством.

Головними правовими документами даної міжнародної організації, які регулюють взаємодію у сфері цінних паперів, є директиви Ради ЄС:

– директива яка встановлює, що створюються мінімальні вимоги до цінних паперів при допуску їх до обігу на національних фондових біржах, а також визначає обов’язки емітентів публікувати щорічні звіти про результати господарської діяльності та фінансовий стан емітента;

– директива яка регулює порядок подання емітентами проспектів про випуск цінних паперів при допуску їх до котирування на фондових біржах країн-учасниць;

– директива, яка регулює порядок створення діяльності підприємств коллективного інвестування /інвестиційних фондів та інвестиційних компаній/;

– директива, що встановлює обов’зок інвесторів та емітентів повідомляти про зміни у володінні істотними та контрольними пакетами цінних паперів, які дають право голосу;

– директива, про заборону торгівлі цінними паперами особам, наділеним інсайдерською інформацією, тобто інформацією, не опублікованою для всіх інших інвесторів;

– директива, що вимагає, щоб емітенти, цінні папери яких випускаються у вільний обіг, публікували проспекти про випуск цінних паперів;

– директива, яка встановлює, що проспекти про випуск цінних паперів, де б вони не оберталися – на біржовому чи позабіржовому ринку, зареєстровані компетентним державним органом однієї країни, повинні визнаватись в інших країнах за умови, що минуло не більше трьох місяців з дня їх опублікування у своїй країні;

– директива, якою врегульовується порядок здійснення інвестиційної діяльності у сфері цінних паперів.