§ 4. Конституційио-правова відповідальність

На сучасному етапі розвитку конституційного права України акту­альною є Проблема підвищення якості конституційно-правового регу­лювання, відповідності Діючих нормативних актів реальним політико- правовим процесам в Україні. Значною мірою це залежить від рівня правової культури законодавця, чіткої урегульованості законодавчого процесу, а також від ефективності застосування санкцій конституцій- но-правової відповідальності.

Конституційно-правова відповідальність визнана в юридичній науці особливим видом юридичної відповідальності, яка виступає як один із важливих елементів механізму забезпечення правової охорони Конституції України. Це одна із системоутворюючих, кваліфікаційних ознак конституційного права, невід'ємний складовий елемент соці­альної відповідальності особи, асоціацій, різноманітних формальних і неформальних суспільних інституцій.

Зміст, характер, особливості та види конституційно-правової відпо­відальності, як одного із видів юридичної відповідальності, обумовлю­ються насамперед провідним місцем та роллю, що належить конститу­ційному праву України у всій системі національного права.

Юридичній відповідальності, як одному з найважливіших різнови­дів соціальної відповідальності, притаманно ряд характерних ознак, основними серед яких є, зокрема: а) юридична відповідальність невід­дільна від правопорушення, - є його наслідком; б) вона пов'язана із реалізацією санкцій, що встановлені в нормах права. Таким чином, юридична відповідальність - це застосування до правопорушника захо­дів державного примусу, що передбачені санкцією правової норми.

Констнтуиійно-правовій відповідальності, як самостійному виду юридичної відповідальності, притаманні риси й ознаки, що власти­ві юридичній відповідальності в цілому. Вона передбачає настання несприятливих наслідків для суб'єктів конституційно-правових відно­син у випадках порушення ними вимог Конституції України та інших джерел конституційного права. В той же час конституційно-право- вій відповідальності притаманні також і специфічні характерні озна­ки, основними серед яких є, зокрема, такі: а) конституційно-правова відповідальність спрямована на правову охорону Конституції. Вона виступає як одна із найважливіших складових механізму гарантуван­ня реалізації положень Конституції; б) розглядуваний вид юридичної відповідальності часто тісно межує із політичною відповідальністю, зокрема, за суб'єктами, підставами її настання, негативними наслідка­ми. Отже, конституційно-правова відповідальність часто носить полі­тичний характер.¹

Проте, необхідно зазначити, що політичний характер конституційно- правової відповідальності проявляється саме щодо тих суб'єктів консти­туційних правовідносин, діяльність яких пов'язана із участю у здій­сненні політичної влади - Президент України, Верховна Рада України, народні депутати, Кабінет Міністрів, політичні партії та інші інституції.

Разом з тим, конституційно-правову відповідальність немає підстав ототожнювати із політичною. Остання не має тих характерних ознак, що притаманні юридичній відповідальності, про які йшлося раніше.²

Так, порушення норм, які регулюють відносини у сфері грома­дянства, не може носити політичного характеру, оскільки саме право на громадянство не є політичним правом і реалізація його особою не пов'язана із політичною діяльністю. Тому і конституційно-правова відповідальність у даному разі не може мати політичного забарвлення. Теж саме можна сказати і стосовно конституційно-правової відпові­дальності, що наступає при порушенні норм, які передбачають право людини на освіту, на охорону здоров'я, на шлюб, на житло й ін.

Підсумовуючи викладене можна сформулювати наступне визна­чення поняття конституційно-правової відповідальності:

Конституцііто-прсівова відповідальність — це самостійний, вста­новлений в нормах конституційного права України вид юридич­ної відповідальності, що спрямований насамперед на забезпечення правової охорони Конституції України, який передбачає необхідність для суб'єктів конституційного правопорушення відповідати за свою юридично значиму поведінку, що реалізується у сфері конституційно- правових відносин.

В літературі існують й інші визначення поняття конституційно- правової відповідальності, що розкривають різні її ознаки.⁵

Специфічні характерні ознаки та риси, що є властивими для конституційно-правової відповідальності, обумовлюють доцільність її класифікації на певні види.

Критерії класифікації конституційно-правової відповідальності можуть бути різні. Вона може поділятися на види, зокрема, в залежнос­ті: а) від джерел, у яких передбачено відповідальність за порушення норм конституційного права; б) від правових інститутів на які поді­ляється вся сукупність конституційно-правових норм; в) від суб'єктів конституційно-правової відповідальності, тобто від того, хто може притягатися до такої відповідальності; г) від підстав розглядуваної відповідальності, тобто від того, за що повинен нести відповідальність суб'єкт конституційного правопорушення; д) від інстанцій, тобто від того, перед ким встановлено відповідальність суб'єкта такого право­порушення. Поділ конституційно-правової відповідальності на види може здійснюватися також за формами контролю, які застосовуються з метою забезпечення додержання вимог, що містяться в нормах консти­туційного права, особливостями конституційних правопорушень та специфікою мір відповідальності за них.

В науковій літературі конституційно-правову відповідальність прийнято також розглядати у двох аспектах - позитивному та ретро­спективному. В залежності від цього виділяються відповідно два її види - позитивна та ретроспективна конституційно-правова відпо­відальність. Позитивною відповідальністю прийнято вважати відпо­відальну поведінку, відповідальне ставлення суб'єкта конституцій- но-правових відносин до своїх обов'язків, належне їх виконання. Вважається, що підставами позитивної відповідальності є належне здійснення суб'єктом конституційних правовідносин певних функцій. Отже, державний орган, посадова особа несуть відповідальність вже з огляду на те, що до цього зобов'язує їх правовий статус. Ретроспектив­ною вважається конституційно-правова відповідальність за протиправні дії або бездіяльність, які мали місце в минулому. Підставою ретроспек­тивної відповідальності є вчинення конституційного правопорушення.³

Стосовно класифікації конституційно-правової відповідальності за останнім критерієм, то в юридичній літературі немає єдиної думки.

МЬ (

і

Якщо розглядати юридичну відповідальність як явище загально- соціальне. яке, зокрема, передбачає сумлінне виконання специфіч­

ного юридичного обов'язку, то, очевидно, є підстави для виділення такого її виду як позитивна юридична і в тому числі конституційно- правова відповідальність. В даному разі йде мова не про відповідаль­ність за правопорушення, а про правомірну поведінку, яка характери­зується відповідальним ставленням суб'єкта до покладених на нього обов'язків.

Що ж стосується такого виду конституційно-правової відповідаль­ності, як ретроспективна відповідальність - відповідальність за мину­ле, го це питання, трактується в науковій літературі по-різному.

Відомо, що вчинення правопорушення не завжди є обставиною, яка мала місце в минулому. Воно може продовжуватися, тривати. Тому немає переконливих підстав для того, щоб вважати відповідальність за вчинення правопорушення відповідальністю за минуле, тобто ретро­спективною. Це, скоріше негативна реакція суб'єкта правовідносин, який уповноважений контролювати додержання вимог права на діян­ня суб'єкта, що порушує правові приписи незалежно від того, чи таке мало місце в минулому, чи воно продовжується, триває.

Таким чином, розглядуване питання, як уявляється, вимагає більш глибокого наукового дослідження.

Конституційно-правову відповідальність споріднюють з іншими видами юридичної відповідальності (адміністративною, цивільно- правовою, кримінальною та ін.) такі риси й ознаки, як: а) негативна оцінка дій органів державної влади, місцевого самоврядування. їхніх посадових осіб, дій громадян України, іноземців та осіб без грома­дянства та ін.; б) застосування до суб'єкта, що вчинив конституційне правопорушення санкції правової норми. Відомо, що коли не перед­бачена санкція, правова норма перестає бути масштабом поведінки, оскільки в такому випадку, недотримання її не буде мати своїм наслід­ком відповідної реакції з боку уповноважених установ та структур, тобто державного осуду та державного примусу, що необхідно для врегулювання порушених суспільних відносин.⁴

Норми конституційного права забезпечуються як «своїми» санкці­ями, так і санкціями інших галузей права - адміністративного, трудо­вого, кримінального і т. ін. В цьому проявляється одна із специфічних характерних рис конституційно-правової відповідальності, яка відріз­няє її від інших видів юридичної відповідальності.

Своєрідність санкцій конституційного права обумовлює те, що конституційно-правова відповідальність виступає у таких проявах, як: а) відповідальність, санкції якої містяться в нормах конституцій­ного права-власні конституційно-правові санкції; б) відповідальність, санкції якої містяться в нормах інших галузей права, до яких відсила­ють констигуційно-правові норми.

До санкцій конституційно-правової відповідальності, які містяться в нормах даної галузі права можна віднести наступні.

1. Дострокове позбавлення або зміна конституційного статусу посадової особи.

Наприклад, висловлення Верховною Радою України недовіри Гене­ральному Прокурору України, що має своїм наслідком його відстав­ку (п. 25 ст. 85 Конституції); дострокове припинення повноважень народних депутатів України за підставами, що передбачені у ч. 5 ст. 79. п. 2, 4 ч. 2 та ч. З ст. 81 Конституції; усунення Президента України з поста у порядку особливої процедури імпічменту (п. 10 ст. 85.- Ст. 111 Конституції); відкликання депутата місцевої ради; та ін.

2. Дострокове позбавлення або зміна конституційного статусу орга­ну державної влади, органу місцевого самоврядування.

Наприклад, відповідно до п. 28 ст. 85 Конституції, Верховна Рада України може достроково припинити повноваження Верховної Ради Автономної республіки Крим за наявністю висновку Конституцій­ного Суду України про порушення нею Конституції України чи зако­нів України; згідно із ст. 87 Конституції, Верховна Рада України може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів, що. відповідно до ст. 115 Конституції, має наслідком його відставку; згідно із ст. 91 та 106 Конституції, Президент України може достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися; тощо.

3. Позбавлення або зміна конституційного статусу об'єднань громадян.

Наприклад, уст. 37 Конституції встановлено, що «утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програм­ні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суве­ренітет)' і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, неза­конне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства.

на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, пося­гання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняють­ся». Передбачається, що заборона діяльності об'єднань громадян може здійснюватися лише в судовому порядку. Можливість заборони діяль­ності антиконституційних об'єднань громадян передбачено у Пакті «Про громадянські і політичні права» та в Конституціях різних країн.⁶

4. Визнання недійсним юридично значимого результату.

Наприклад, скасування результатів голосування при виборах народ­ного депутата України, Президента України, депутата місцевої ради тощо; визнання результатів виборів недійсними.

5. Скасування чи зупинення дії правового акту органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Наприклад. - Ст. 144 Конституції передбачає, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду; статтею 152 Конституції встановле­но. що закони, інші правові акти в разі їх невідповідності Конституції України або якщо було порушено встановлену процедуру їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

В науковій літературі висловлена думка про те, що скасування незаконного акту не є санкцією конституційного права, що це, скорі­ше є способом усунення із правового простору акту, якого не пови­нно в ньому бути. Стверджується, що в даному разі нікого не притяга­ють до відповідальності. Визнання ж актів не конституційними не має своїм наслідком будь-яких обмежень матеріального чи юридичного характеру.⁷

Таке бачення розглядуваного питання, як уявляється, не можна визнати достатньо обгрунтованим. Відміна акту - це негативний наслі­док, що наступає для органу, який його видав. В цьому випадку прояв­ляється негативна правова оцінка дій органів, посадових осіб, які вида­ли акт, що суперечить чинному законодавству. Результатом є настання несприятливих наслідків, а саме застосування санкції у вигляді відмі- ни прийнятих ними незаконних актів. Тому ми приєднуємося до пози-

'' Див Пакт «Про громадянські і політичні права» від 16 грудня 1966 р. ст. 20-22; напри­клад, Конституція ФРІ ' ст. 21.

⁷ Див. про це ШонД. Т. Вказ. праця. - С. 41.

ції І. С. Самощенко, Т. Д. Зражевскої, В. І. Лучина. Н. М. Колосової та інших авторів, які вважають, що визнання актів неконституційними та відміна таких актів є однією із санкцій конституційної відповідальності.

6) Обмеження або позбавлення спеціального чи загального статусу фізичної особи.

Наприклад, у ст. 64 Конституції передбачено можливість встанов­лення окремих обмежень прав і свобод людини в умовах воєнного або надзвичайного стану, але обов'язково із зазначенням строку дії цих обмежень. Встановлено, що не можуть бути обмежені права і свобо­ди, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29. 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції.; у ст. 19 Закону України «Про громадян­ство України» передбачено можливість втрати громадянином України громадянства, коли він порушує чітко визначені вимоги Українського законодавства тощо.

Як уже зазначалося, конституційно-правовій відповідальності притаманні санкції, що містяться в інших галузях права, до яких відси­лають норми конституційного права.

Прикладом таких санкцій може бути передбачене в Законі «Про вибори народних депутатів України» положення, відповідно до якого особи, що допустили порушення виборчого законодавства, несуть встановлену в законодавстві України відповідальність. Конкретні санк­ції за порушення виборчого законодавства передбачені в адміністра­тивному, кримінальному та інших галузях права України.

Санкції конституційно-правової відповідальності можуть засто­совуватися у поєднанні із санкціями інших галузей права, про що є вказівка в нормах конституційного права. Наприклад, така санкція конститупійно-правової відповідальності як усунення Президента України з поста у порядку особливої процедури імпічменту за вчинен­ня ним злочину (ст. 111 конституції), застосовується у поєднанні із санкціями кримінального права, де передбачені конкретні склади злочинів та відповідальність за їх вчинення. Теж саме можна сказа­ти і про таку санкцію конституційно-правової відповідальності, як дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього (ст. 81 Конституції). Тут також має місце поєднання конституційно- правової і кримінальної відповідальності.

Інколи в літературі поняття конституційно-правової відповідаль­ності ототожнюється із санкціями. Аналіз співвідношення понять