- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 4
|
Роки | |||||||||||||
|
| |||||||||||||
|
1992 |
1993 |
1994 |
1995 |
1996 |
1997 |
1998 |
1999 |
2000 |
2001 |
2002 |
2003 |
2004 |
2005 |
Приріст до |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1992р. (%)-«базисний» |
|
16,9 |
29,8 |
64,2 |
63,8 |
63 |
59,2 |
52,9 |
49,1 |
37,3 |
30,4 |
25,2 |
25,7 |
1,4 |
метод |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Приріст |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ДО |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
попереднього року (%) - |
|
16,9 |
11,0 |
26,5 |
-0,3 |
-0,5 |
-2,3 |
-0,4 |
-2,5 |
-7,9 |
5,1 |
-3,9 |
-0,4 |
-9,0 |
«ланцюговий» |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
метод |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коефіцієнт |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
злочинної |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
активності на 100 тис. |
396 |
465 |
522 |
522 |
666 |
670 |
672 |
662 |
640 |
630 |
581 |
551 |
530 |
493 |
всього |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
населення |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Із наведених показників видно, що рівень та інтенсивність злочинності в Україні до 1996 р. невпинно зростали і у 1995 р., порівняно з 1992 р., збільшилися відповідно на 33,6 та 36,7 %. Архівні статистичні дані свідчать, що зростання злочинності в СРСР, до складу якого входила УРСР, відзначалося, починаючи з 1966 р., задовго до перебудови і здобуття Україною державного суверенітету, тобто прямо не пов'язане з цими суспільно-політичними подіями. Щодо скорочення злочинності у попередньому періоді (1962-1965) не можна погодитися з припущенням, що воно було штучним та результатом укриття злочинів від реєстрації1. Більш об'єктивне пояснення скорочення злочинності у цей період пов'язане із суттєвим звуженням сфери дії нового кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік у 1957-1962 рр.2 та головним чином з інтенсивним використанням у цей період громадських форм (товариські суди, народні дружини, поруки трудового колективу тощо) з метою запобігання злочинним проявам і заміни кримінальної відповідальності за злочини невеликої суспільної небезпечності заходами громадського впливу.
1 Бандурка А. М., Давьідепко Л. М. Зазнач, праця. — С. 19.
2 Лупееа В. В. Тсндспции престушюсти в СССР // Укрешіснис законносте й борьба с прс- стунностью в условиях формировамия правового государства. — М., 1990. — С. 22-23.
172
Теорія злочинності
Разом із тим зростання злочинності в Україні у 1992-1995 рр. відбувалося більшими темпами, ніж у 1988, 1990-1991 рр., що стало результатом деструктивних процесів та погіршення криміногенної ситуації у роки суверенної України. Зростання злочинності різко припинилося у 1996 р., з якого почалося і продовжувалося до 2003 р. її поступове скорочення. Останнє ніяк не обумовлювалося кримінологічною обстановкою в кращі, яка продовжувала загострюватися. Пояснення цьому «українському феномену» не могли дати тодішні керівники правоохоронних органів країни, не повною мірою воно з'ясовано й на сьогодні. На нього значно впливає аналіз практики реагування на заяви та повідомлення про злочин, які надійшли до ОВС та зареєстровані на підставі статей 97, 430 КПК України. Питома вага порушених по них кримінальних справ до 1996 р. стабільно становила близько 30-35 %, а рішень про відмовлення у порушенні справи не перевищувала 50 %. Після 1996 р. ці показники почали змінюватися: перший — скорочуватися, другий — зростати. У 2001 р. вони вже становили відповідно 26,9 та 54,7 %, у 2002 р. - 24,7 та 57,2 %. У 2003 р. ця тенденція була перервана (про що докладніше нижче): перший показник зріс до 26,5 %, другий — скоротився до 54,7 %. Але вже у 2004 р. вона знову поновилася, до того більш виразно: показник порушених кримінальних справ знизився до 22,1 %, а показник рішень про відмовлення у їхньому порушенні зріс до 59,3 %. Ця тенденція збереглася і в 2005 р., коли показник порушених кримінальних справ знизився до 20 %, а показник відмовлення у їхньому порушенні досяг понад 60 % (в окремих областях 80 % і більше). За оперативними даними у 2006 р. значення першого показника знизилося до 15-16 %.
Гадаємо, зрозуміло, коли заводять кримінальну справу і відповідно реєструють злочини лише по одній з чотирьох — п'яти офіційно зареєстрованих заяв про їх вчинення, відкривається широка можливість для маніпулювання показниками реальної злочинності, зокрема демонстрування її скорочення. До цього можна лише додати, що у 1996 р. закінчувався перший період президентства Л. Д. Кучми, з показниками якого, у тому числі показниками злочинності, він йшов на чергові вибори Президента України.
Далі щодо показників злочинності за 2003 р. Слід нагадати, що в цьому році МВС України очолив М. В. Білоконь. З його прихо-
173